Зразу після приходу до влади Джордж Буш та його команда почали розробляти плани з метою усунення Саддама Хуссейна, стверджує Пол О’Ніл. Ці та інші твердження щодо Буша та його адміністрації стануть відомими цими днями, коли появиться книга з промовистою назвою «Ціна відданості». Тим часом всі сьогоднішні газети від “Нью Йорк Таймс” до британського “Ґардіяну” та німецького “Вельт” рясніють відповідними заголовками: «Помста», «Буш хотів позбутися Хуссейна від самого початку» тощо.
Пол О’Ніл очолював американське міністерство фінансів майже два роки і таким чином входив до складу Ради Національної Безпеки президента Буша. Хоча не входив до кола президентських соратників, коли йшлося конкретно про Ірак. О’Нілл стверджує, що за ті два роки, коли він був в уряді, Буша не цікавили політичні дискусії. Він мовчав під час засідань кабінету, його міністри мусили вгадати, чого він хоче, як їм бути і як діяти далі. «Сліпий з глухими» так охарактеризував урядові засідання американського президента його колишній міністр фінансів.
Наприкінці 2002-го року О’Нілл був звільнений з посади за те, що не погоджувався з економічною політикою Буша, виступав проти податкових пільг для найбагатшого сектору населення, був проти застосування тарифів на імпортовану до США сталь та нарікав на зростаючий державний дефіцит.
(The Price of Loyalty: George W. Bush, the White House, and the Education of Paul O’Neill) “Ціна Відданості : Джордж Буш, Білий Дім та освіта Пола О’Нілла” – так називається книга, яка цими днями вийде друком. Iї автор Рон Сускінд, журналіст газети “Уолл Стріт Джорнал”. В книзі описані перші два роки володарювання Джорджа Буша- молодшого. Пол О’Нілл був головним джерелом інформації, він поділився з журналістом різними документами та власними записками. Це не перший раз Сускінд змальовує не зовсім позитивну картину Бушівського Білого Дому. В січні минулого року в журналі «Ескваєр» (Esquire) він цитує колишнього радника Джона ДіЛуліо: «Це безпрецедентне явище – в цьому Білому Домі абсолютно немає апарату, який розробляє курс дій. Все вирішується політичною рукою адміністрації. Це панування провінційних Макіавеллів».
«Від самого початку адміністрація була переконана, що Саддам Хуссейн був поганою людиною і його обов’язково треба було усунути»,— сказав учора в інтерв’ю телепрограмі «60 хвилин» О’Нілл. За два роки мого перебування на посаді міністра фінансів я ніколи не бачив жодних доказів, що Ірак має зброю масового знищення».
Консервативна ідеологія та прислужування корпоративним інтересам – це двигуни адміністрації президента Буша, стверджує його колишній міністр фінансів.
Білий Дім тим часом лаконічно реагує на заяви О’Нілла. «Ми не рецензуємо нові книги»,- сказав речник Скотт Маклеллан. Інший співробітник Білого Дому дещо гостріше відгукнувся: «Його ніхто не слухав, коли він був міністром. Навіщо слухати його зараз?»
О’Нілл у свою чергу каже, що далі підтримує традиційні помірні республіканські принципи. Він працював в адміністрації президентів Ніксона та Форда, він залишається республіканцем, але більше мовчати не буде. «Я старий і багатий. Вони нічого не можуть мені зробити», — заявляє Пол О’Нілл.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
“Буш планував скинути Саддама до 11 вересня”, - заявляє колишній міністр фінансів.
Категорія:
Зразу після приходу до влади Джордж Буш та його команда почали розробляти плани з метою усунення Саддама Хуссейна, стверджує Пол О’Ніл. Ці та інші твердження щодо Буша та його адміністрації стануть відомими цими днями, коли появиться книга з промовистою назвою «Ціна відданості». Тим часом всі сьогоднішні газети від “Нью Йорк Таймс” до британського “Ґардіяну” та німецького “Вельт” рясніють відповідними заголовками: «Помста», «Буш хотів позбутися Хуссейна від самого початку» тощо.
04011301e.jpg
Пол О’Ніл очолював американське міністерство фінансів майже два роки і таким чином входив до складу Ради Національної Безпеки президента Буша. Хоча не входив до кола президентських соратників, коли йшлося конкретно про Ірак. О’Нілл стверджує, що за ті два роки, коли він був в уряді, Буша не цікавили політичні дискусії. Він мовчав під час засідань кабінету, його міністри мусили вгадати, чого він хоче, як їм бути і як діяти далі. «Сліпий з глухими» так охарактеризував урядові засідання американського президента його колишній міністр фінансів.
Наприкінці 2002-го року О’Нілл був звільнений з посади за те, що не погоджувався з економічною політикою Буша, виступав проти податкових пільг для найбагатшого сектору населення, був проти застосування тарифів на імпортовану до США сталь та нарікав на зростаючий державний дефіцит.
(The Price of Loyalty: George W. Bush, the White House, and the Education of Paul O’Neill) “Ціна Відданості : Джордж Буш, Білий Дім та освіта Пола О’Нілла” – так називається книга, яка цими днями вийде друком. Iї автор Рон Сускінд, журналіст газети “Уолл Стріт Джорнал”. В книзі описані перші два роки володарювання Джорджа Буша- молодшого. Пол О’Нілл був головним джерелом інформації, він поділився з журналістом різними документами та власними записками. Це не перший раз Сускінд змальовує не зовсім позитивну картину Бушівського Білого Дому. В січні минулого року в журналі «Ескваєр» (Esquire) він цитує колишнього радника Джона ДіЛуліо: «Це безпрецедентне явище – в цьому Білому Домі абсолютно немає апарату, який розробляє курс дій. Все вирішується політичною рукою адміністрації. Це панування провінційних Макіавеллів».
«Від самого початку адміністрація була переконана, що Саддам Хуссейн був поганою людиною і його обов’язково треба було усунути»,— сказав учора в інтерв’ю телепрограмі «60 хвилин» О’Нілл. За два роки мого перебування на посаді міністра фінансів я ніколи не бачив жодних доказів, що Ірак має зброю масового знищення».
Консервативна ідеологія та прислужування корпоративним інтересам – це двигуни адміністрації президента Буша, стверджує його колишній міністр фінансів.
Білий Дім тим часом лаконічно реагує на заяви О’Нілла. «Ми не рецензуємо нові книги»,- сказав речник Скотт Маклеллан. Інший співробітник Білого Дому дещо гостріше відгукнувся: «Його ніхто не слухав, коли він був міністром. Навіщо слухати його зараз?»
О’Нілл у свою чергу каже, що далі підтримує традиційні помірні республіканські принципи. Він працював в адміністрації президентів Ніксона та Форда, він залишається республіканцем, але більше мовчати не буде. «Я старий і багатий. Вони нічого не можуть мені зробити», — заявляє Пол О’Нілл.
--------------------------------
В тему:
Зовнішня релігійність + ринковий утилітаризм
Війна — це бізнес
Зброя масового обману
Війна проти Іраку: витоки зради
Війна без кінця
Єврейські еліти США штовхають цю країну до армагеддону
Брудні справи апологета “нового американського століття” Річарда Перла
Глухий кут міжнародної юриспруденції
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта