Міністерство оборони України недієздатне або Чому в армії мало танків

Хто стоїть за постійними погрозами мінування флагмана вітчизняного танкобудування, чому на підприємстві є заборгованість по зарплаті, наскільки сильні сепаратистські настрої на підприємстві? Про це та багато іншого ми розмовляємо з уже екс-генеральним директором заводу ім.Малишева Вадимом Федосовим. (інтерв'ю записувалося за день до його увольненія- В.Ч.)

- Чим ви пояснюєте, що телефонні терористи постійно дзвонять і повідомляють про мінування заводу ім.Малишева? 

- Я вважаю, що це підступи наших супротивників, яким не подобається, що тут може бути розгорнуто виробництво бронетанкової техніки для української армії. Хоча завод в даний час виробляє техніку в основному за експортними контрактами. 

- А що робить завод для забезпечення армії? 

- Згідно з планами Кабміну, у зв'язку з АТО ми повинні були бути завантажені замовленнями. Однак, незважаючи на те, що цього року завод вийшов на режим максимальної продуктивності за рахунок експортних контрактів, жодного замовлення від Міністерства оборони до нас не надходило. 

Зараз у нас є два замовника з експорту азійсько-африканського напрямку, завдяки яким динаміка росту істотно збільшена. В даний час за вказівкою міністра МВС ми розробляємо бронежилети. Думаю, що отримаємо непогані вироби. Це звичайна броня, але вона має диференційований рівень товщини, облягає тіло щільно по геометрії і має різного характеру термообробку. Це бронежилети 5-6 класу захисту, які будуть за вартістю не більше 1 тис. дол. 

- Чим ви пояснюєте, що немає жодного замовлення на танки? 

- Це пов'язано виключно з недієздатністю Міністерства оборони швидко приймати рішення. Міноборони само по собі суттєво зарегульовано законодавчими актами. Для того, щоб прийняти рішення потрібно провести купу заходів: починаючи від тендерів і закінчуючи випробуваннями, розглядом, аналізом.

- Однак йде війна і ситуація вимагає моментального реагування 

- Так, але тут є нюанс. Війна офіційно не оголошена, а тому спрощена процедура, на жаль, діє тільки в обмеженому сегменті, який не відноситься до Міноборони. Нацгвардією діє по-новому. Рішення приймаються швидко і ефективно. Незважаючи на бюрократичні зволікання, вони отримують на озброєння техніку, чим зберігають велику кількість життів своїх солдат, а Міноборони не проломити. 

- Але під час війни це злочинно. Як, на вашу думку, можна змінити ситуацію? 

- Напевно, новий міністр оборони за короткий час ще не зміг розібратися в ситуації, але я вважаю, що всю структуру Міністерства оборони України потрібно змінювати і переформатувати заново. 

- За рахунок яких ресурсів можна збільшити кількість бронетехніки в зоні АТО? 

- Кількісний показник є важливим, але не ключовим. Армії не потрібні зараз такі дорогі танки, як «Оплот». Необхідно провести дуже швидку, дешеву, об'ємну модернізацію і відновлення бронетехніки. Йдеться про танк Т-64, який у нас в достатній кількості знаходиться в парку. Але знову ж головну роль грає професіоналізм екіпажу, взводу, роти, батальйону, які можуть діяти спільно. У нас же рівень розкладання армії досяг апогею, що ми зараз і спостерігаємо.

- Наскільки я знаю, на бронетанковому заводі стоять танки, які можна було б найближчим часом відправити на передову. 

- Так, там стоять майже 500 одиниць бронетехніки. З них досить швидко може бути відновлено до половини. Причому в базові терміни за 3 тижні, а при належному фінансуванні та роботі в три зміни, ще швидше. 

Тут є інший момент. Машини ми можемо випустити у великій кількості, але хто ними керуватиме? Для прикладу, під час війни німці готували свої екіпажі близько півроку. Причому до цього вони вже повоювали, їх пересаджували на «Тигри» і лише після 6 місяців навчання відправляли на фронт. 

Завод ім.Малишева зараз може постачати техніку на війну. У нас є для цього можливості, технічні засоби, фахівці. Бракує тільки волі керівної ланки, яке б сказало: «Треба!» 

- Усі, хто зараз на передовій в один голос говорять, що бронетехніки в зоні АТО реально не вистачає. Хто чи що заважає належним чином забезпечити армію? 

- Бракує справної техніки. Взагалі ж її достатньо, але вона потребує ремонту. Немає готової техніки до застосування. Причина в тому, що миролюбна політика України дійшла до того, що були програми скорочення бронетанкових сил до 400 одиниць. В Ізраїлі на озброєнні 2700 танків, а у нас була орієнтація на Великобританію, де приблизно стільки ж, як у нас. Відповідно до цього йшла система забезпечення.

Особливий удар по збройним силам було завдано, коли провели заміну радянського укладу формування системного забезпечення танкових військ на систему логістики, яка наближається до західної моделі. Ми пішли від російської системи, але не сформулювали власну. Зникли повноцінні ремонтні роти і батальйони. Вони є, але тільки на папері. Немає фахівців, технічного забезпечення, запчастин, палива, обладнання.

На початковому етапі АТО було сформовано 40 бригад, які здійснювали відновлення техніки. У тому числі були вони і від заводу ім.Малишева. Хоча це не наша функція. Зараз таких бригад вже менше. Якщо механік може поміняти двигун, гусениці, коробку передач за допомогою ремонтної роти, то для ремонту блокової системи електроніки або оптики, яка знаходиться у вежі, потрібні професіонали. 

- Які зараз можливості заводу? 

- В 80-і роки завод був орієнтований в максимальній кількості виробництва 4200 танків на рік у воєнний час. Зараз ми можемо виготовляти в 50 разів менше. Машин 200 рівня капітального ремонту та модернізації цілком в змозі робити. Уже з IV кварталу цю програму можемо запускати. Якщо дадуть багато грошей, то почнемо хоч завтра. Якби виробляли танк Т-64 з нуля, то він би коштував 1,5 млн. дол., а зараз його продажна ціна 300 тис.дол. 

- Які нові розробки зараз ведуться підприємством? 

- Т-64 БВ можна істотно поліпшити за дуже невеликі гроші. Танк «Оплот» коштує в 15 разів дорожче Т-64, а ефективність його вище всього в 2 рази. Сьогодні в Україні ми створили танки, близькі до умов Другої світової війни, що не дивлячись на те, що зараз система радіоелектроніки та оптики пішла далеко вперед. Раніше орієнтація була на зустрічний бій. В зонах воєн малої інтенсивності або ведення локальних бойових дій в населених пунктах, таке озброєння танка не відповідає тактичній доцільності. Ми не можемо вдарити по верхніх поверхах, а верхня півсфера є зоною ураження для звичайної протитанкової гранати. Тому ми встановлюємо новий вид динамічного захисту, бортове бронювання, конструктивно міняємо машину. Замість кулемета встановлюємо більш серйозні речі. 

- Що зараз у вас з експортом? 

- Кількість замовлень на експорт постійно збільшується. Іноді їх більше, ніж ми можемо задовольнити в 6-8 разів. Після 2008 року різко зріс ринок. Системно працюємо з Пакистаном, Китаєм. 

- Значить, гроші повинні бути? 

- До нас доходять не всі гроші. «Укрспецекспорт» забирає в середньому 25-27%, іноді до 45%. Для того, щоб виконати той обсяг робіт, який пропонується за цими контрактами, нам потрібно збільшити кількість робочих в десять разів. Зараз на заводі працює 2700 чоловік. У нас немає такого рівня фахівців, устаткування. Знос основних засобів виробництва 94%, тоді як в СРСР завод ліквідували або відправляли на реструктуризацію при 65%. У нас з 16,5 тис. верстатів 11,5 тис. повністю не годяться. 

Ми маємо план реструктуризації. Для цього нам треба зменшитися в 4,5 рази. За рахунок реалізації непотрібних активів ми могли б вкинути все це в основне виробництво, закупити нове обладнання, зменшити витратність, перейти на інші системи енергозбереження. Але нам цього не дозволяють. Всі обростає тривалою юридично-бюрократичною тяганиною. 

- Останній раз люди отримували зарплату за травень. З чим це пов'язано? 

- З тим, що політика державного концерну «Укроборонпром» в 2014 році порівняно з 2013-м сильно змінилася. Якщо торік, розуміючи наше важке становище, «Укроборонпром» представив кредит сумарно на 116 млн. грн. з поверненням, що в сухому залишку склало для нас 83 млн. грн, то в 2014 році нам не тільки не дали кредитів, а й ще у травні забрали 23 млн.грн. Нібито те, що ми винні за минулий рік. У нас системно не фінансується підприємство. 

- Складається враження, що комусь спеціально вигідно, щоб найбільший танковий завод в Україні перестав існувати? 

- Росія вже в 2012 році поставила хрест на підприємстві, і ніхто не очікував, що ми знову почнемо випускати танки. Тому, скажімо так, проблема може мати тут місце. 

- Наскільки проросійськи налаштовані співробітники підприємства? 

- 22% людей, що працюють на заводі, мають базове російське громадянство. Вони переселилися сюди в кінці 80-х - на початку 90-х років. Значна частина цих людей налаштовані сепаратистськи. Вони думають, що, якщо увійде сюди російська армія, то ситуація покращиться. Але все буде з точністю навпаки. Ми з Росією в танковому секторі є жорсткими конкурентами. Тому завод ім.Малишева їм не потрібний, і вони його просто закриють. Ми їм сильно заважаємо. Всі спроби налагодити співробітництво з Росією, починаючи з 2005 року, виявилися марними. Нам не вдалося ані продати, ані купити ні однієї гайки. Повірте, ми незримо відчуваємо присутність тут російських спецслужб. 

- Як ви оцінюєте можливість повномасштабного вторгнення російських військ на територію України? 

- Все залежить від психологічного стану президента Росії. Для того, щоб провести операцію ефективно вони повинні сконцентрувати не 50 тис. осіб, а мінімум 600 тис. Це угрупування дозволила б їм пройти не далі Полтави. Хоча Харків взяти, напевно, змогли б. Але у нас не Грузія і не Чечня. Тут їм протистоятимуть, в тому числі, і росіяни. Путіна в цьому випадку чекає інтенсивна партизанська війна. Також буде знята планка обмежень з боку західної допомоги, і ми отримаємо високотехнологічну зброю. Кремль повинен не забувати - ми не бананова республіка. У нас серйозне, хоча і сильно підірване ВПК, а Росія вразлива. Так що ми будемо битися, і, в кінцевому рахунку, переможемо!