Оскільки ресурси – це те, що реально існує тут і тепер, то зазвичай війна – це війна за теперішнє. Різновидом війни за теперішнє є війна за минуле, адже минуле – це також те, що є – у вигляді інформації, знань, артефактів, спогадів, емоцій ...

Оскільки вартість теперішніх ресурсів (гроші, влада, бізнес, територія) для більшості є очевидною, то війна за теперішнє дуже важка, вимагає великої концентрації зусиль, людей, грошей та інших засобів.

Зовсім інша ситуація з війною за майбутнє. Майбутнє – це те, що має бути. Тобто тепер його ще нема. А якщо нема, то навіщо за нього боротися?

Тому творення майбутнього не зустрічає опору: який сенс опиратися тому, чого не існує? Відтак майбутнє можуть успішно творити навіть невеликі групи людей з мінімальними ресурсами.

Війна за майбутнє – це шлях перемоги без боротьби. Точніше, без зовнішньої боротьби, бо вести війну за майбутнє можуть тільки ті, що перемогли у внутрішній боротьбі – з власними лінивством, невіглаством, слабкістю.

Це відбувається приблизно так:

Ви сьогодні творите те, що має бути завтра. Оскільки його ще нема, то воно не цікавить противників, а тому їх у вас нема.

- Але ж вони з’являться завтра, коли майбутнє стане теперішнім?

Фокус у тому, що коли створене вами майбутнє настане, то воно вже не цікавитиме вас – ви в цей час займатиметеся творенням нового майбутнього. Тому вороги не боротимуться з вами: який сенс боротися з тим, кому до них нема справи?

Так от, те що ми робимо на сайті «Народний Оглядач» – це війна за майбутнє. Ми творимо те, чого нема, тому в нас нема ворогів. Ні сьогодні, ні завтра. Ніколи. З чим усіх і вітаю! 

Приклад війни за майбутнє

P.S. Війну за майбутнє спроможні вести тільки Люди довгої волі.