Зображення користувача Володимир Щербина.
Володимир Щербина
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

«На ринку освіти відбудеться такий самий переворот, як в музичній індустрії»: інтерв'ю з засновниками Skillshare

Світ:

Майкл Карнджанапракорн (Michael Karnjanaprakorn) і Ебігейл Бездін (Abigail Besdin) придумали сервіс Skillshare, котрий дозволяє вчитися один в одного, перетворюючи усіх бажаючих у вчителів та учнів. Щоб провести своє заняття, треба вміти робити будь-що краще за інших. Змішувати соуси, програмувати сайти, знаходити фінансування для нових проектів або знімати квартиру безкоштовно – тема класу може бути будь-якою, головне ділитися тим, що ти вмієш робити найкраще.

У інтерв'ю з серії «Освіта в цифрову епоху» – розмова про зрушення парадигми, файлообмінні мережі, Кена Робінсона та віртуальні біноклі.

– Майкле, освіта як сфера для інвестицій досі вважалася досить дивним вибором. Чому ви вирішили робити бізнес на цьому ринку і чому саме зараз?

Майкл: Коли ми дивимося на сучасну освіту, то бачимо два ключових моменти. Перший – те, як саме освіта функціонує у взаємодії з усіма іншими областями життя соціуму; другий – як використовувати нові можливості, які нам зараз дає інтернет.

Навчання як концепція існує із зародження цивілізації, однак інститут вищої освіти в його нинішньому вигляді існує лише близько 60 років. Коли я почав своє дослідження, то натрапив на цитату президента Рузвельта: «Одне лише те, що хтось хоче вирушити до коледжу, не означає, що ми повинні це фінансувати». Це показує, що в ті часи отримання академічного ступеня було привілеєм, а не чимось таким, що решта суспільства повинно було надавати. Через 80 років з'явилося ціле покоління людей, які отримують той чи інший вид диплома.

Однак система доступної освіти - зовсім не панацея. Багато хто відвідують коледж, випускаються – і що далі? Нічого. Після цього мало що відбувається. Думаю, у людей є ряд очікувань, які не збуваються. По-перше, вони не отримують ту роботу, яку, як їм здавалося, повинні були отримати, а знаходять роботу в сферах, які їх не особливо цікавлять, і почувають себе роботами на автопілоті. По-друге, люди залазять у борги, думаючи, що швидко з ними розплатяться завдяки своїм високооплачуваним престижним роботам. Вони безпорадно намагаються розплатитися за свої борги за освітою або взагалі припиняють виплату своїх позик. Третє – люди в підсумку починають займатися роботою, для якої їм взагалі не було потрібно вищу освіту, або роботою, в якій вивчені у навчальних закладах речі в принципі неактуальні.

Всі ці три фактори стали очевидні саме в наш час, в силу чого всі стали брати під сумнів цінність наявності вищої освіти. Ми запитуємо себе: а навіщо мені йти вчитися до коледжу? Чому я вивчаю якийсь абсурдний предмет, який позбавлений сенсу і мало чим пов'язаний з тим, чим я сподіваюся займатися?

Кілька місяців тому видатний мережевий теоретик Клей Ширки порівняв галузь освіти з музичною індустрією. У музичній індустрії всі звикли до єдиного формату: записуючий лейбл вибирає пару зірок, їх програють на радіо і просувають. У цьому випадку увесь вплив належить відділу з пошуку та просуванню нових виконавців, тому що саме вони відповідають за поширення; ваша ж роль як споживача полягає в тому, щоб придбати CD - і все. Потім з'явилася файлообмінна мережа Napster, і стало очевидно: ми можемо пересилати файли один одному, причому робити це безкоштовно. Таким чином, звукозаписні компанії виявилися не потрібні.

Природно, рекорд-лейбли домоглися закриття Napster, але думку про те, що в інтернеті звукозаписні компанії насправді не потрібні, так просто не закриєш. Групи, які не мають контрактів з лейблами, стали поширювати свою музику з використанням таких каналів, як MySpace. Цього зсуву в парадигмі було достатньо для виникнення всіх інших подібних компаній; сьогодні всі користуються Rdio, Spotify, Grooveshark або яким-небудь ще сервісом. Я користуюся Spotify – плачу десять доларів на місяць, щоб мати доступ до необмеженої кількості музики. Десять років тому такого б не було. З часів Napster до епохи Spotify прогоріло безліч компаній, проте Napster, по суті, змінив те, як люди уявляють собі музику.

Думаю, що в освіті відбувається те ж саме; люди дійсно стали брати під сумнів цінність дипломів. Вони стали задаватися питанням про те, чому потрібно платити по 50 000 доларів за навчання, і чи отримають вони еквівалентну цим грошам користь.

Звичайно, у випадку з деякими професіями відвідувати навчальний заклад просто необхідно. Якщо ви лікар і виконуєте відкриту операцію на моєму серці, то хай у вас будуть тисячі годин стажу; проте у випадку з більшістю інших професій – особливо зараз, коли світ розвивається так швидко – ключові навички в університетах з належною швидкістю отримати неможливо.

Тепер переходимо до другого етапу, який у меншій мірі присвячений поширенню інформації про проблеми і більшою мірою присвячений тому, щоб зробити якісь дії. Саме тут і починають виникати всілякі компанії, такі як Skillshare і Codeacademy.

Думаю, те ж саме відбувається і в охороні здоров'я. До кінця цього року я прогнозую вибух у цій галузі – можливо, це теж відбудеться в інтернеті. Я припускаю, що в епіцентрі виявиться превентивна охорона здоров'я: як поліпшити здоров'я людей, як залишатися здоровими і як вести більш активний спосіб життя, а не намагатися знайти способи вийти з кризи або вирішити проблему зі здоров'ям, коли вже надто пізно. Повторення цього процесу ми будемо спостерігати знову і знову.

Все це схоже на Дикий Захід – ми всі освоюємо величезні невивчені простори. Після заснування США дослідження територій просувалося з боку східного узбережжя на захід – слідом за золотою лихоманкою. Всі кинулися на Захід, але інфраструктури там не було ніякої: ані доріг, ані шерифів або поліції, ані барів, ані ресторанів, ані будинків. У міру того, як туди добиралося все більше людей, все це почало виникати. Точно так само можна думати і про інтернет: такі компанії, як AOL і CompuServe, побудували дороги, Netscape і Internet Explorer вручили нам віртуальні біноклі, а Google – телефонний довідник. Об'єднавши людей, Facebook створив міста, а тепер містам потрібні школи. Далі ми будемо відкривати лікарні, а потім нам знадобиться шериф. 99% того, що роблять інтернет-компанії – глибоко протизаконно, і, найімовірніше, має діяти в рамках правосуддя, в основному – штрафуватися за порушення недоторканності особистої інформації.

Це абсолютно нова екосистема. Багато речей, що добре працюють у фізичному світі, просто не спрацьовують, коли їх намагаються перенести в онлайн-середовище. Там потрібен інший менталітет. Саме цей спосіб мислення і відрізняє нас як співробітників Skillshare. Ми бачимо інтернет таким, який він є, і облаштовуємо процеси на основі того, що добре працює в онлайн-сфері. Ми також розуміємо, що процес цього перехоу не буде на 100% безпроблемним і безпомилковим.

У чому ж відмінність вашого підходу до освітнього процесу?

Ебігейл: Прямо зараз освіту в значній мірі вибудовано навколо викладачів. Ми намагаємося думати про те, як виглядає освіта, вибудувана навколо учнів, – що за замовчуванням означає, що кожен учень – створення власного навчального плану. Студенти все одно отримують якісь матеріали, але роблять з них власні проекти. Подібний спосіб мислення повністю ставить весь процес з ніг на голову.

Наша взаємодія з викладачами – ще один вартий згадки момент; ми не запитуємо їх, як би їм хотілося подати певну тему, ми запитуємо, як би їм самим хотілося вивчати певну тему, якби вони знову починали з нуля. Ця нова точка відліку призводить до формування абсолютно іншої програми.

Майкл: Я твердо вірю, що всі на цій планеті – люди творчі. Я великий шанувальник сера Кена Робінсона і його лекції про те, як школи вбивають творче начало в учнях; для мене перегляд цієї лекції був неймовірним імпульсом. Якщо ви вважаєте, що всі за замовчуванням здатні до творчості, то маєте побачити, як саме традиційна освіта обмежує ці здібності в дітях.

Думаю, світ переходить від стану, в якому ми цінували навички дуже аналітичні, до стану, в якому ми будемо цінувати навички більш творчі. Аналітична сторона пов'язана зі здатністю слідувати вказівкам; тут дуже важлива математика. В аналітичному контексті є тільки одне рішення, тільки один спосіб дійти до мети. З іншого боку, є безліч більш м'яких вимог до навичок; мова йде про творче мислення, створення концепцій і творче вирішення проблем. У цих підходах існує мільйон різних рішень і трильйон різних способів вирішити будь-яку актуальну проблему.

Саме цей спосіб мислити повинен поступово освоюватися. По-справжньому важливий такий навик, як здатність до колаборації, – це ключовий фактор у всіх професіях, і актуальність його зростає. Мені, можливо, слід згадати, що коли я кажу «творчість», я не говорю про художників або дизайнерів – я говорю про будь-яку сферу, де важливо мати творче мислення, так що мова може йти про розробників або про інженерів. По суті, втілювати творчу сторону може будь-яка професія; все залежить від того, який ваш підхід до неї.

Якщо ми віримо, що світ рухається швидше, що багато речей створюються і переосмислюються в реальному часі, нам потрібно придумати нові компоненти освітнього процесу. І я переконаний, що є тисячі компаній, підприємців та ідейних лідерів, які поки не з'явилися, але які за найближчу пару років вийдуть на цю сцену. Якби йшлося про бейсбол, я б сказав, що ми ведемо захист або напад у першому іннінґу; в європейському контексті я б порівняв це з футболом, сказавши, що пройшли тільки перші три хвилини першого тайму.

Які закономірності ви змогли вивести за час роботи в Skillshare? Що, на вашу думку, потрібно, щоб направляти свій власний процес навчання?

Майкл: Я б сказав, що прямо зараз у нас вчаться люди з дуже високим ступенем самоконтролю, сильною мотивацією. У нас величезна онлайн-спільнота, де можна зустріти інших людей. Один з моїх улюблених прикладів – пройшов курс з візуальної ілюстрації та анімації, який викладав аніматор з Disney; з історичної точки зору це одне з найкращих місць, де може працювати мультиплікатор.

Ебігейл: Думаю, найбільша перешкода – це те, наскільки легко відволіктися при навчанні онлайн. Проектний підхід допомагає зробити процес навчання більш доступним, тим самим спрощуючи пошук часу в напруженому графіку. Це, загалом-то, єдиний недолік, який я прямо зараз бачу в сфері онлайн-освіти. Чим більше студенти залучаються в те, що створюють, тим більше спостерігається залученість, тим більша ймовірність, що учні доведуть справу до кінця, і тим більше шансів, що вони при цьому відмінно проведуть час.

Що ж нас чекає в майбутньому, якою буде освіта?

Майкл: Я думаю, що вона має бути безкоштовною або дуже дешевою та доступною. Повинні існувати десятки, а то й сотні компаній, що займаються тим же, що і ми; повинна змінитися парадигма того, як люди повинні вчитися. Не думаю, що освіта має бути настільки зацикленою на тестах або контрольних. Не думаю, що в ній потрібна змагальність; думаю, в ній повинен бути дуже високий ступінь співробітництва; вона має бути вибудована навколо підтримки та фідбека, має заохочувати суб'єктивність. Інтернет надає можливість створити цілий новий світ, в якому подібні речі зможуть існувати, а люди зможуть навчатися цими новими способами.

Джерело: Theory and practice 

Додатково: Постіндустріальне суспільство, або Яку державу ми будуємо (+аудіо)

Наші інтереси: 

Стежимо за освітніми тенденціями. 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Дуже хороша публікація. Я вважаю, що було би найкраще, якби оцінювання йшло не за знання фактів, як це робиться в теперішній освіті, а за творчий пошук рішень. Правда може бути трохи проблемно реалізувати це на практиці.

Коментарі

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Дуже хороша публікація. Я вважаю, що було би найкраще, якби оцінювання йшло не за знання фактів, як це робиться в теперішній освіті, а за творчий пошук рішень. Правда може бути трохи проблемно реалізувати це на практиці.

Зображення користувача Ігор Каганець.
0
Ще не підтримано

Ця стаття набуває особливої актуальності в ситуації нинішнього карантинного безумства і руйнування державою нинішньої індустріальної системи освіти.

Все, що робиться з власної волі, – добро!