І ці ідеї й формують спосіб її життя. Світогляд є ніби "географічною мапою" з допомогою якою мандрівник мандрує по власному житті. Якщо в такій мапі є помилки і шляхи вказано невірно і вони не відповідають дійсності, то блукання для людини забезпечене. Адже кожна ідеологія чи релігія ставлять свого прихильника у певні рамки, які не дозволяють йому вийти хоч би думкою за їхні межі.
Як уважно й ще раз уважно я не перечитував Біблію, але мій розум не сприймав і не міг розшифрувати символізму тої книги в частині світобудови. Водночас я сприймаю і серцем, і розумом моральні Божі настанови, викладені і в 10 заповідях, і в Нагірній проповіді Ісуса Галілеянина.
Вже давно я висловлював здогад про те, що діюча влада у всі віки і у всі часи ніяк не могла пустити на самоплив формування ідеології, духовних основ життя народів і наводив деякі приклади. Я допускав, що сучасний текст Біблії спотворений прислужливими редакторами. А Ігор Каганець доводить у своїй праці “Арійський стандарт”(2003-2005 р.р.), що таке спотворення, а іноді й замовчування має характер д у х о в н о ї війни проти сучасного і майбутнього людства.
Якщо людина щира душею і почуття справедливості глибоко лежить в її серці, то вона чує і бачить та сприймає наше, наскрізь просякнуте фальшю, сучасне життя як шлях за спотвореними орієнтирами до з а г и б е л і. Така людина без доказів ладна сприймати Добру Новину як мала дитина. Однак наше технократичне суспільство, озброєне науковим методом пізнання світу, в основі якого покладений експеримент і практика як критерій істини, сумнівається у всьому. Сучасну людину можна переконати в чомусь, застосовуючи потужну наукову доказову базу. ...З одним застереженням: якщо це “щось” не суперечить її світогляду.
...і українців і значної частини людства - приступив до завдання, яке можна виконати лише з Божою допомогою. Ось переді мною його вагома синя книга з жовто-гарячими словами: “ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ. Євангеліє без вставок і спотворень” (вид. “Мандрівець”, Тернопіль, 2006, 560 с.). Цей невідомий для більшості українець провів ретельний логіко-лінгвістичний аналіз канонічних текстів Євангелій, співставив це з інформацією із Туринської плащаниці і на основі сучасного розуміння психоінформаційних процесів здійснив очищення Доброї новини від юдейських вставок.
Важко було йому це зробити, а ще важче багатьом з нас це збагнути, зрозуміти й переконатися. Щоб полегшити нашу роботу в пізнанні нового, І. Каганець підготовляє нас, розглядаючи невідомі, нові й призабуті поняття й ідеї. Ось перше - метафізичні архетипи (метафізичний архетип - це системоутворююче ядро світогляду чи ідеології групи людей, яким вони жорстко керуються в житті):
Основою цього світогляду є визнання Бога-Отця як Творця неба і Землі, Вишнього і Святого, де Бог є соборною особистістю і складається з Божествених істот, які перебувають між собою у стані любові й гармонії. Частина богів втілилася у фізичному світі і стала людьми. Пізнання людиною своєї духовної і божественої природи дозволяє їй долучитися до Бога-Отця. У такої Бого-Людини з’являється здатність творити через Віру, тобто завдяки суперпереконаності у неминучому і негайному здійсненні задуманого і прореченого словом. Цей архетип (архетип “Боголюдина”) реалізувався в земний період життя Ісуса ним і його учнями і проявлявся у масовому зціленні людей та в чудотворенні (індикатор - “творення вірою”).
Далі Каганець “виправив імена” і стало ясно, що Ісус - означає Ясний, що Хрістос - означає Месія, Помазаник, Раб Єгови, а ХРЕСТОС - означає БогоЛюдина, Син Божий. Вилучення з Євангелії імені Хрестос і заміна на Хрістос - це один з кроків у фальсифікації ідеології.
Треба знати, що метою Доброї Новини є заснування нової духовної спільноти людей з оновленою свідомістю і новим способом життя. Євангеліє ще називають Новим Заповітом, бо Ісус сказав: “...Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного" (Ів. 13, 34). А в юдеїв був Договір Авраама (беріт, іврит) з Єговою з чіткими зобов’язаннями сторін: “Ви Мене обираєте єдиним Богом і на знак чого обрізуєте свою крайню плоть, а Я вас забезпечу плодючістю, владою, дам вам чужу заселену землю і взагалі покладу ворогів ваших підніжком до ніг”. Як не погодитися з І. Каганцем, що між Новим Заповітом Ісуса і Договором Авраама з Єговою нема нічого спільного. І це найменування Договору Старим Заповітом є ще одним кроком у фальсифікації Євангелії Ісуса.
Мало хто знає, що корені європейської цивілізації знаходяться в землях сучасної України. Приблизно сім з половиною тисяч років тому після затоплення прісноводного тоді Чорного моря солоними водами Середземного моря (Циркумпонтійська катастрофа) місцеві жителі відступили на північ і утворили Трипільську цивілізацію. У цьому "расотворчому казані" і утворилася арійська раса білих людей - аріїв (сонячних). Саме із земель теперішньої України поширилися білі люди у всіх напрямках, заполонивши Європу, північну Африку, дійшовши до Індії, Ірану і північної Америки.
Суперетнос галлів-кельтів народився на території Правобережної України у 12 ст. до н. е.
І вже на початку першого тисячоліття до н. е. галли - вихідці з нинішньої Галичини, оволоділи майже всією Європою, дійшовши до Іспанії. І. Каганець відмічає, що їхньою характерною особливістю були: “високий зріст, біла шкіра, розвинені м’язи, русяве волосся, довгі козацькі вуса, розвинена музично-пісенна культура...”. Вони майстерно володіли сокирою і в своїх родових маєтках і в бою. Вихідцями з України були і пелазги - родоначальники гелленів, а потім греків. Як і етруски - прабатьки римлян, а потім італійців...
Із сказаного варто запам’ятати, що вихідці із України галли-геллени були аріями. А також те, що галілеяни і галати є ще одною гілкою аріїв - вихідців з території сучасної України, які оселилися на землях Близького Сходу, близьких до Східного Середземномор’я.
Внаслідок переміщення народів по Землі змінюються і самі народи, і Земля. І ми - українці, є спадкоємцями Трипільської цивілізації - колиски сучасних аріїв, на чому й наголошує І. Каганець.
Перш ніж перейти до дослідження текстів чотирьох Євангелій І. Каганець ще доводить: що Ісус був за народженням галілеянином, а не юдеєм; що палінгенезія або реінкарнація (“пакібитійо” на ст. сл. мові), сповідувалася хрестиянами до 553 р. н.е.; що “добре зерно”- це вчення Хрестове про Царство Боже, а “кукіль” - це брехня, дезінформація; що Хрестос воскрешає живих, які через реінкарнацію перетворюють своє фізичне тіло у тіло з вищим рівнем функціонування, коли Боголюдина вже діє без фізичних обмежень і інше.
Предметом дослідження у І. Каганця є відомі "канонічні" чотири Євангелія: від Матвія, від Марка, від Луки і від Івана. При виконанні цієї роботи він опирався на такі авторитетні джерела:
Для роботи з текстами, написаними давньогрецькою мовою, дослідник використовував словники:
Звичайно ж Каганець знає, що прагнення людей, починаючи від Орігена (6 ст. н.е.) і Лукіана, відтворити первісні євангельські тексти привели до формування цілої науки текстології. А текстологи виробили певні правила, наприклад, ось деякі з них (Головащенко С.І. Біблієзнавство. - Либідь, 2001.):
Усі дослідники-текстологи переконані, що Євангелії спотворені ненавмисно внаслідок незчисленного копіювання протягом багатьох століть, тобто спотворення мають технічний характер. І друге їхнє переконання в тому, що їхня праця привела до сьогоднішніх текстів Євангелій, які дуже близькі до оригіналу. Але теологи зустрічаються з непереборними труднощами: євангелії мають внутрішні суперечності, буває суперечать одне одному, історичним реаліям і навіть здоровому глузду. І все це разом доводить, що:
Дійшовши до такого висновку, І. Каганцю оставалося: знайти ці вставки (“куколь”), вилучити їх (“пов’язати куколь у снопки”) і укласти єдине Євангеліє (“пшеницю скласти у Батькову клуню”). А “снопки куколю” читачі самі “спалять” у своїй свідомості.
Окремо стоїть питання про авторів фальсифікації, а вірніше сказати, тисячолітньої містифікації. Ця робота, мабуть, була спонсорована Юдейським Синедріоном, який відчув загрозу своїй духовній монополії, і виконана сектою юдохрістиян. Бо нове світоглядне вчення не можна було зупинити ні теологічними диспутами фарисеїв і саддукеїв з Ісусом, ні навіть Його вбивством.
Тому єрусалимська верхівка таємно ухвалила масово розтиражувати “доповнене” видання євангелій. А для того, щоб розширений варіант сприймався з довірою, він мав уміщувати в собі оригінальний текст з мінімальними спотвореннями. Далі переписувачі вже самі доповнювали короткі і справжні тексти євангелій текстами із розширених євангелій... Штучна робота писарів...
Час виконання фальсифікації: з 30-х років до 70 року н. е., тобто до руйнування Єрусалиму.
І от вдумайтеся: цю текстологічну роботу по звільненню Євангелії від фальсифікацій, пророковану Самим Сином Божим, виконав наш сучасник - невідомий для більшості українець Ігор Каганець! Раніше люди цього не зробили, бо не було сучасних комп'ютерних технологій, які допомогли розшифрувати Туринську плащаницю і виконати цю велетенську текстологічну роботу.
Для виявлення чужорідних вставок в євангеліях І. Каганець застосував такі індикатори фальсифікації:
Сам дослідник знаходив фрагмент тексту, який відповідав індикаторам фальсифікації, заглиблювався в нього і остаточно відкидав його, лише якщо він не відповідав сонячному оптимізму Доброї Новини.
Проілюструємо технологію І. Каганця у відновленні первинного тексту на прикладі “Пояснення притчі про кукіль” (Матв. 13, 36-43). Причому ворожі вставки будуть виділені курсивом:
“36. ...І підійшли до Нього його учні й кажуть: Виясни нам притчу про кукіль, що на полі. 37. Він у відповідь сказав їм: Той, хто сіє добре зерно - Син людський; 38. Поле - це світ; добре зерно - це сини царства; кукіль - це сини лукавого; 39. ворог, що його посіяв - це диявол; жнива - це кінець епохи; женці - це ангели. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці епохи: 41. Син людський пошле своїх ангелів, які зберуть із його царства всі спокуси й тих, що чинять беззаконня, 42. І кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють як сонце, в царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає”.
Тепер процитуємо аналіз І. Каганця (с. 149): “38. Насправді, згідно з поясненням до притчі про сіяча (Мт.13.18-23), “поле” - це серце людини (її свідомість), “добре зерно” - це слово Боже (слово про Царство Боже). Легко здогадатися, що “кукіль” - це протилежність Божому слову істини, тобто брехня, дезінформація. Терміну “сини царства” немає ні в старозавітних, ні в новозавітних текстах. 39. “Ворог” - це людина, ворог Хреста (“ворог-чоловік”, Мт. 13.28), кодло гадюче (Мт.23.33), діти диявола (Ів. 8.44). Кінець епохи в гелленському тексті ( ): кінець еону (епохи,ери, великого циклу). “Женці” - це Хрестові послідовники”.
Тепер зацитуємо виправлений фрагмент тексту Євангелія від Матвія (с. 400):
“36. ... І підійшли до Нього його учні й кажуть: виясни нам притчу про кукіль, що в полі. 37. Він у відповідь сказав їм: той, хто сіє добре зерно - це Син людський; 38. Поле - серце людське; добре зерно - це слово Боже; кукіль - це облуда; 39. Ворог, що його посіяв - це діти диявола; жнива - це кінець епохи; женці - це слуги Господні. 40. Так, як збирають кукіль і в вогні палять, так само буде при кінці епохи”.
Після очищення текстів всіх чотирьох євангелій від облуди І. Каганець звів ці оновлені тексти у таблицю, дотримуючись хронології подій і географічних маяків. І стало й мені ясно, що Божий замисел був у розбивці оповіді про Хреста на чотири частини, які взаємодоповнять одна одну і в майбутньому полегшать дослідникам пошук “куколю”.
Далі наш дослідник звів чотири виправлені тексти євангелій в одну Добру Новину (с. 469-530), яка складається із 182 розділів, укладених за подіями і смисловими навантаженнями. Відсутність розбивки тексту на традиційні глави і стихи лиш полегшує сприйняття Доброї Новини.
Надзвичайно важливо, що дослідник розшифрував прикінцеві слова з євангелії від Івана, який, певно, і був разом з Ісусом редактором чотириєвангелія. Ось цей текст (Ів. 21.15-23):
“Коли ж поснідали, каже Ісус до Симона Петра: Симоне Іванів! Чи любиш ти мене божественною любов’ю більше ніж оці? Той Йому відповів: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. Каже йому: Паси мої ягнята! І знову вдруге каже до нього: Симоне Іванів! Чи любиш мене божественною любов’ю? Відповідає йому: Так, Господи, ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. І мовить йому: Паси мої вівці! Тоді він утретє йому каже: Симоне Іванів! Чи любиш мене земною любов’ю? Засмутився Петро, що втретє його питає: чи любиш Мене? - і каже йому: Господи, Ти все знаєш, Ти знаєш, що я люблю тебе земною любов’ю. Каже йому Ісус: Паси мої вівці! Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодший, підперізувався сам і ходив, куди сам хотів. А як постарієшся, простягнеш свої руки, і інший підпереже тебе і поведе, куди ти не хочеш. 19. І сказав він це, вказуючи, якою смертю прославить Бога. (19. Є не що інше, як вставка).
Обернувшись, Петро бачить, що за ним іде учень (ІВАН!), якого любив Ісус (божественною любов’ю! - А.В.) і який під час вечері схилився Йому на груди і спитав: “Господи, хто той, що зрадить тебе?” Побачивши його, Петро каже Ісусові: Господи, а цей що? Каже до нього Ісус: Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того? Ти йди за мною! І розійшлося те слово між братами, що той учень не вмре. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: Якщо я хочу, щоб він лишився, поки прийду, що тобі до того?”
Варто погодитися з І. Каганцем, що Син Божий, покидаючи Землю, не став би пророкувати долю людини, навіть свого апостола. Він доручає йому опікуватися людьми, навчаючи їх Доброї Новини, що й відбулося в Церкві Петра. Невже Петро боявся смерті? Він справді згодом загинув мученицькою смертю за Вчення Ісусове. Чого Петро не хотів би зробити, то це не виправдати сподівання Ісусове і викривити Його вчення. А це якраз і сталося: у Петровій Церкві (сучасне християнство), коли вона утвердилася і постаріла, то в ній запанувало адміністративно-політичне начало, а Ісусове вчення спотворилося.
І продовження пророцтва: але Іван лишиться, аж поки повернеться Син Божий. Апостол Іван помер, а Церкву Петра оновить Церква Івана, наповнена вже божественною любов’ю (агапе), а не земною (філіо). Грецькі слова: агапе і філіо традиційно перекладають одним словом - “любов”, що теж є спотворенням.
Мене вражає об’єм фальсифікації: рівно 50% тексту євангелій!
Читаю я Добру Новину без вставок і спотворень і легким та радісним є те моє читання. Бо Євангеліє без вставок і спотворень наповнене сонячним оптимізмом вказує людині шлях до Боголюдського стану, що і є Божим Царством. І все ж я був би нещирим, якби не вказав на ті місця Вчення, де я спотикаюся.
Ось перше: “звітрена сіль” - стає несолоною: (Матв. 5.13) “Ви - сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?...”. Слова ці увійшли без зміни до Очищеного Євангелія (р.13). Гадаю, що слово “звітріє” тут від хибного уявлення юдеїв про те, що сіль (кухонна сіль - натрій хлор) під вітром втрачає свою солоність. Поставте відкриту пачку соли під укриттям від дощу і під вітром за літо кількість її може зменшитися за рахунок сублімації (“вивітрювання”), але те, що остається, так само солоне на смак. Мабуть замість “звітріє” раніше було “знесолоніє”, або “перестане бути солоною”.
Ось друге: “нове вино не наливають у старі бурдюки”: (Матв. 9.17) “І не вливають нового вина в старі бурдюки, а то бурдюки тріснуть, і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають молоде вино в нові бурдюки, і одне і друге збережеться”. Ясно, що “нове вино” - це Добра новина, а “старий бурдюк” або “новий бурдюк” - це форма, через яку знання подається людям. “Старим бурдюком” може бути Єрусалимський храм - ця “печера розбійників”, у якому умилостивляють Бога жертвоприношенням.
“Одне і друге збережеться” - означає, що і “печера розбійників” і братська “таємна вечеря” є однаково цінними для людей. Каганець залишив у Оновленому Євангелії (р.43) також слова: “І ніхто, що (треба “хто” А.В.) п’є старе вино, нового не захоче, бо скаже: старе ліпше”. Тут прямо віддається перевага Закону юдейському над Доброю Новиною, а це - абсурд. Якби це було так, то Ісус, звертаючись до юдеїв, не наголошував: “у Законі вашім” (Ів.10.34). Пильному досліднику варто було б внести до Оновленого Євангелія варіант від Марка (2. 21), який не містить ні першої ні другої вставки, виділеної вище курсивом.
Ось третє: (р. 20) “коли ж молитесь, не говоріть зайвого, як профани; гадають бо, що за своїм багатослів'ям будуть вислухані. ...Батько ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в Нього”, суперечить рекомендації бути наполегливим і навіть настирливим, і надокучливим у молитві (р. 104). Ось ці слова:”...однак через його настирливість підведеться й дасть, скільки той потребує...”. Це зробить приятель, а тим паче Бог (в контексті). Яка наївність в тому, що Всемогутньому Богові набридне те настирливе стукання і грюкання у двері і він їх відчинить грішнику.
Ось четверте: мені жаль смоківниці без плоду. Вона не заслуговувала на прокляття (р. 120): “нехай ніхто повіки не їсть плоду з тебе!”, бо ще не настала їй пора плодоносити за природовідповідним законом Творця. Це, здається, єдине прокляття “засохнути” живій істоті, навіть рослині, яке ніби прорік Син Божий. Для підкреслення своєї могутності Йому можна було б перетворити у пісок хоч би придорожній камінь, об який спотикаються. Прокляття, як і залякування не властиві милосердному Ісусу Хресту, зате їх аж занадто роздає Єгова юдеїв.
Краще зацитувати І. Каганця - цього світильника в наших сутінках, обдарованого силою знання: “Духовно-світоглядний спалах, який незабаром відбудеться в Україні, швидко пошириться на весь світ, адже все людство шукає вихід з нинішнього глухого кута і гостро потребує Доброї Новини... Так уже було багаторазово, позаяк Україна - це духовний полюс планети Земля. Це місце, де розгадуються всі загадки. Тут зв'язок між цим світом і наступним.
Хай же Буде!
П. Н.
Шановне товариство! Я публікую у січні 2015 р. на Народному Оглядачі цю свою рецензію 7-річної давності за побажанням Ігоря Каганця. Вона тоді мала назву: "Сила у вірі й науці". Її довелося суттєво скоротити, зважаючи на нові дані…
Вгору просування - без краплі вагання!
Це вставка, тому її нема сенсу аналізувати.
Сіль - це також вставка, Євангеліє не займається кулінарними тонкощами.
Друже Володимире, дякую за посилання на ВІДПОВІДІ АВТОРА. Але там є відповіді лише на мої запитання. А от ще й АРСЕН ДУБОВИК щось запитував: Мене інше "спотикає"... (?)як "старе вино" може бути кращим ніж молоде (вино молоде - це сок-фреш)? Старе вино має дуже великі шанси спортитися - перетворитися в спирт і оцет. От проблема!
Щодо солі може мова йде про іншу спецію, що втрачає запах і смак на повітрі? Тобто не хлорид натрію, а іншу речовину. Бачу, що 23.01.15 р. о 16=00 ця РЕЦЕНЗІЯ вже знята з головної сторінки.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Коментарі
Сподіваюся, що ця моя публікація буде поміченою. Давайте, компанійці, ще раз обговоримо цю чудесну книгу, яка називається ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ.
Помітив.
Додав галів.
Радію.
Дякую, друже Анатолію!
Це справжня наукова рецензія!
і вино і бурдюки.
Мене інше "спотикає"... (?)як "старе вино" може бути кращим ніж молоде (вино молоде - це сок-фреш)? Старе вино має дуже великі шанси спортитися - перетворитися в спирт і оцет. От проблема!
2)Старими помічено, що впродовж ттривалого зберігання сіль чомусь стає справді менш солоною...
. Але, хіміку краще знати і нам аргументувати такий факт )) Дякую і автору ДН і рецензенту! Попрацювали на славу Оновленої Церкви Хрестової!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Отже за добу ця моя рецензія має 10 переглядів і двоє моїх друзів Андрій та Арсен її ПОМІТИЛИ, оцінили та ще й обдарували мене галами. От мудрий Арсен таки має рацію й додав до МІСЦЬ СПОТИКАННЯ: Мене інше "спотикає"... (?)як "старе вино" може бути кращим ніж молоде (вино молоде - це сок-фреш)? Старе вино має дуже великі шанси спортитися - перетворитися в спирт і оцет. От проблема! Це справді суперечність! Там я казав про зміст і форму, а Аресен виявив ще одне. Галаю, що автор ПБК - Ігор Каганець це прокоментує. Арсене, це тобі я маю дякувати за те, що підредагував цю мою публікацію? А ще ж я маю тут на НО друзів: Альберта, Петра Підкову, Андрія Гончаренка, Володимира Майбороду, Енея Харалужного, Василя Кукурудзу, Зірку та Ігоря. Кого не згадав - вибачте. Сподіваюся, що ці мої друзі тут висловляться.
Так це я. Я й так знаю, друже, що Ти мені будеш вдячний завжди! Бо є справжнім другом, а не тілько "доданим у друзі"! Це справді проблема "так звані друзі"... Думаю навіть, що програмістам нашого сайту варто програмно реалізувати таку можливість - щоб була можливість розрізняти друзів і приятелів.
До "Доброї Новини..." додам ще ось цей демотиватор, яким у властивій козакам формі спростовується язичництво козаків:
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
А ще, друже Арсене, є в мене друг Леонід Українець - мудрий і талановитий товариш. Тобі я вдячний за КОЗАКА - Івана Миколайчука. А Миро Продуму дякую за нечувану досі й небачену оцінку цієї моєї рецензії на ПБК аж у 25 галів!
Дякую, пане Анатолію! Це єдина наукова рецензія на цю книгу. Я так розумію, що справжнє обговорення щойно розпочинається.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Помітив додані світлини: звичайно, ця світлина автора ПБК - Ігоря Каганця - краща. І заставка - світлина із розвороту книги ПБК - це чудово. Помітив, що станом на 9=20 11.01.15 р. цю сторінку відвідали вже 108 раз. Сьогодні неділя - нужбо, компанійці, пишіть коментарі!
Пане Анатолію, я замість коментаря додала Вам трохи галів :-)
Оленко, я це помітив і дякую за твої 10 галів ОЦІНКИ моєї цієї роботи. А ше більше я ціную твоє слово, хай і гостре та критичне.
Один з моїх друзів колись відгукнувся на ПШЕНИЦЮ БЕЗ КУКОЛЮ так: Щодо солі може мова йде про іншу спецію, що втрачає запах і смак на повітрі? Тобто не хлорид натрію, а іншу речовину. От вам питання, хто це з вас міг таке написати?
Дякую за рецензію. Буду давати читати її тим, кому буду рекомендувати ПБК
Ой, як приємно це прочитати, Доброславе! Мабуть справді ця РЕЦЕНЗІЯ згодиться для того, щоб зацікавити українців ПШЕНИЦЕЮ БЕЗ КУКОЛЮ. От Доброслав тут на НО не входить у коло моїх друзів, а ПОМІТИВ цей твір та ще й оцінив його аж у 5 галів! Дякую ще раз, пане із Ів.-Франківська!
Дякую, пане Анатоліє, за грунтовну рецензію. Для мене теж ця книга стала відкриттям іншого кута зору на юдо-християнство. Та й ХрЕстос звучить якось зрозуміліше :-)
Вважаю, що кожен українець, який прагне вдосконалення ПОВИНЕН ознайомитись і з цією версією недавньої фантазії "избранного" народу.
Хай Буде!
Підкуємось браття, знаннями вишніми!
Дякую, Анатоліє, помітила, і погалила!
З Тебе - добрий критик!!!
Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !
Як це добре, що з моїх друзів вже відгукнулися і Петро і Зірка. То хто ж це із МОЇХ ДРУЗІВ сказав дещо про СІЛЬ ЗЕМЛІ? Даю підказку: це любитель казок.
Мені і раніше спадало на думку, що неточності можуть бути, навіть доводилося дискутувати з "охмурителями", подвійний і потрійний переклад, людський фактор і т. і.. Але не думав, що все зайшло так далеко... Дякую за статтю, пане Анатолію.
Раджу прочитати повну версію книжки, якщо ще не зробили цього.
Правильно написав п. Анатолію відносно того, що не розуміється в реальному стані речей, як зауваги. Так надихнув інших подумати над деякими явищами. Хотіла написати тут, але це буде багато, тому винесу це у окрему статтю. Друзі, пишіть книга ПБК, бо я довго думала, що таке ПБК.))))
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Дякую Юру Цікавому, Доброславу, Зоріні та Раїсі Ткачук за добрі слова на адресу автора книги Каганця, а також за оінку цієї моєї РЕЦЕНЗІЇ на ПШЕНИЦЮ галами. Дякую і Тарнаю за 10 галів! А от маю ЗАПИТАННЯ до друга Ігоря КАГАНЦЯ: як і коли виник у вас задум написати цю велику КНИГУ?
Про кукіль. .."І кинуть їх до вогненної печі: там буде плач і скрегіт зубів. 43. І тоді праведні засяють як сонце, в царстві Отця свого. Хто має вуха, нехай слухає”.
Вважаю, що вогнева піч- це хімічний процес всередині людини. Щось ми повинні спалити вогнем. Безсмертя -це напій чи трави якісь- амброза. Взнала з міфів, що на краплях крові Змія виріс часник. Вдома на Паску батько давав кружальця хріну їсти і казав, що хрін проріс із крові Ісуса. Праносяюча О. Подоровська сказала, що очищення людини йде вимиванням і випалюванням. Вимивання дає холод, а пекучі рослини запускають реактор в животі, іншу дію людини. І досліджено вже, що життя людини — це хімічний процес.
Отже, спалюючи кукіль засяєм як сонце. Женці чи ангели є і всередині кожного, вони допомагають очищувати.
Вважаю, що говориться про мікрофлору людини і щось пов"язане з нашим харчуванням.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
“звітрена сіль” - стає несолоною: (Матв. 5.13) “Ви - сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити?...”.
Вважаю говориться про ерозію земної кори, а це пряме відношення до нашої шкіри. Шкіра має метод зеркала, як кремній Землі, реагує на звуки, на навколишні електрони, поглинає і віддає. Адже аура невидима, яка єднає наші органи докупи і тримає життя є тим живленням через шкіру. Старіння - це звітрення,
“ви -сіль землі”- бо людина генератор енергії.
Вітер тут виступає як недруг, що відносить електрони далеко від тіла. В даному випадку можна розуміти, що фізичний біг виснажує людину, забирає гармонійне оточення.
Також дихання- це вітер всередині людини і вкорочення життя. Потрібен метод відновлення.
Земля це робить через вулкани. А чи були б вулкани, якби Землі не треба було відновлюватися? Якщо це її дихання, то вже доказано, що людина може не дихати і жити.
Щось у нас все діє не так як треба.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
".. і вино розіллється, і бурдюки пропадуть; а вливають молоде вино в нові бурдюки, і одне і друге збережеться”.
“Одне і друге збережеться” - говориться про нові бурдюки з новим вином. Тому все нове збережеться, а про старе не говориться, старі бурдюки просто непригодні більше, бо вино закінчилося.)))) Якщо бурдюки прирівняємо до нашого тіла, то вийде картина, що бурдюки треба міняти. Автоматично йде розуміння, що наше тіло потребує фізичних змін. Тому коли О. Подоровська показує фото, що наша грудна клітка набуває нової форми при праносяянні, вона випинається як панцир. Ось тут і приходить на згадку краб, бо в нього панцир зверху і знизу. А світ тримається на черепасі .
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Відносно зауваги, чи багато слів потребує молитва чи мало та чи настирливо стукати, - то тут є двоякість, дворозуміння. Ми нічого не міняємо, а просто треба знати дещо. Багато слів - це є розповідь поміж людьми, наше щоденне спілкування. Тому воно не йде як молитва, це є розсіювання думки і слів, і ми чогось не вкладаємо в свої слова. Швидше навпаки, наші проговорені думки вже не здійсняться. Адже кажуть, що ми плануємо, а Бог сміється з наших планів. Це я також перевірила, що плани не треба проговорювати іншим, а краще записати, бо записане здійснюється.
( Автоматично , добрим тоном вважається не випитувати в людини про її наміри, не ставити запитань про її справи, бо це йде забирання її енергії. А нам ніколи не треба розказувати про свої наміри змушеним методом, даючи відповідь. Хто хоче витерти хвилюючу його інформацію, то сам буде розказувати про свої події. Тоді ця людина звільняється від цього, проговорюючи кілька раз ситуацію. Про це в Діанетиці написано).
Звертання до Бога діє методом повторенння. Такий початок сприйняття і тому читання ЖС творить дива. Тому треба терпіння в звертанні, бо це є повне перенесення у якийсь простір. Ми не бачимо навколо себе реальної матеріальності, а починаємо думки сприймати нашим тілом, якби наповнюючи себе тим змістом.
Спочатку повторюємо слова, допоки тіло не відреагує, допоки не навчимось відчувати в собі вібрації думок і слів. Надалі потрібна самотність, бо ми слухаємо самі себе в ці хвилини, йде зосередження на відчуттях.
Може бути, що ніби мурашки пробігають по шкірі, чихання, позіхання, приємне поколювання в дотиках до себе, ніби звільнення від напруги, як масаж, може бути гаряче в тілі.
Віра надалі сама приходить, можна дивитись на дерево і заносити в себе його силу, чи силу гори. Подумки попросивши і віддатись тілом, не думаючи розумом, що я цього хочу, а злитися з простором. Це робиться не серйозно і не контрольовано, а так ніби, от якби так сталось. Ми не вимагаємо дай чи зроби, а думаємо, як би це перенести чи зарядитись цією силою, по-доброму. Ми мріємо в ці хвилини про щось ніби нереальне, але хотіли би цього реально, спрацьовує уява, розслаблюється тіло, ми довіряємо.
Думаючи так, ми слухаємо себе, заглибитись в самого себе, ніби дивитись в нікуди і бути присутнім одночасно. Тому багато слів не треба, йде сприймання однієї фрази чи дієслова. Адже сказано, "що йде від серця".
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Неодноразово переконавсь на власному досвіді у вірності цих стверджень. Та це на особистому рівні. А як же згуртувати інших людей навколо вимріяної ідеї-мети не розповідаючи про неї? Тільки повторенням, до нестями, одного й того ж?
Ага )) А народ сформулював такі одповідки особливо настирливим: "багато будеш знати - скоро постарієш"
або ще "-Куди йдеш?! -На Кудикину Гору!" ;).
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Такі гарні коментарі пішли: від Зоріни та Тарная. Прочитайте - не пожалкуєте! Зоріно, прошу вас написати окремо про ПРАНОСЯЮЧУ О. ПОДОРОВСЬКУ. То це вона обходиться без їжі й повітря? Певно автор ПБК не помітив моє: А от маю ЗАПИТАННЯ до друга Ігоря КАГАНЦЯ: як і коли виник у вас задум написати цю велику КНИГУ? Прошу відповісти!
Оце ж саме про це і мав на увазі, пан Альберт, коли казав, що Ти, друже Анатолію, не інтуїт(чи не логік ... (( ...забув ;). Таки Ти - Генерал! ))) Цар звірів - лев! ))))))))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Прочитав коментарі Зоріни Небокрай з відчуттям глибокого солідарного задоволення. В мене тут таке питання: коли переписую власноруч кульковою ручкою УФ Живого Слова, то відчуваю, як холод починає заповнювати все моє тіло. Це при тому, що цих слів вголос я не промовляю.
Друже Олександре, я в нижньому коментарі довела, що думка є мовою богів. Значить ви проходите десь поряд ))))).
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Друже Арсене, такими словами, як ГЕНЕРАЛ, - прошу не розкидатися. Це велика мішень. Шановне товариство, прошу задавати питання АВТОРУ - І. Каганцю - користуйтеся такою нагодою!
ГЕНЕРАЛ - це ТойХтоГенерує!!! Ось і зараз Ти, друже Анатолію, генеруєш спілкування! ;)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Книга "Пшениця без куколю" є для мене настільною. Взагалі мені здається, що реакція на цю фундаментальну працю може бути своєрідним інтелектуальним тестом. Бо розумна людина обов'язково зрозуміє і підтримає викладені в книзі ідеї, оцінить масштаб і значення зробленого Ігорем Каганцем.
Дякую пану Анатолію за те, що привертає нашу увагу до цієї праці. Я з великим задоволенням прочитала рецензію. Чудова робота!
Іринко, дякую тобі і за добре слово і за 10 галів! Твої слова: Взагалі мені здається, що реакція на цю фундаментальну працю може бути своєрідним інтелектуальним тестом. Бо розумна людина обов'язково зрозуміє і підтримає викладені в книзі ідеї, оцінить масштаб і значення зробленого Ігорем Каганцем. Те, що обговорення цієї книги відбувається тут на Н0 ЯК МОКРЕ ГОРИТЬ, свідчить якраз, що більшість коментаторів (всього і вся) якраз цей тест і не витримують. Чоловік на наших очах здійснив ПОДВИГ, а ніби це так і треба, мовляв, що тут такого. Навіть не користуються нагодою про щось запитати в автора - І. Каганця. А є ж про що. Наприклад про майбутнє: як бачиться автору створення ІВАНОВОЇ ЦЕРКВИ - як?, де?, коли?
Генерале Анатолію,))))) даю відповідь, чому п. Ігор не надав відповіді на ваші запитання.
Тому, що на разі він має більш творчі задуми. Це вже нецікаво, чому і як написав книгу. В польоті нема часу обертатися назад, не творчо.
Прошу подивитися фільм, отримаєте задоволення
https://www.ar25.org/article/nahlyne-intuyiciya-yak-vkazivnyk-dorogy.html Нахлине інтуїція як вказівник дороги
А ось відео про конгрес О. Подоровської, яке я подала давно на сайті НО https://www.ar25.org/article/znayomtesya-volodarka-prany-olga-podorovska.html
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Тут треба подумати, ще навчитися та взнати. Говорити - це сіяти, значить проросте колись. Подивіться фільм про інтуїцію, (подала вверху), яка є наші думки.
Наука Діанетика стверджує, що згадування і одночасне багаторазове проговорення негативних ситуацій дає оздоровлення людині, стирає запис. Проговорювати до тих пір, допоки не стане смішно. (Сучасна наука про розум, Р. Хаббард). Це дійсниться двома, бо другий слухає і задає грамотні запитання.
Внесення слів ЖС також є очищенням організму. Опісля приходить інтуїція (згадування-думка-пам"ять). 4 вимір. Можна сказати, що творець є думка чи запис з думкою.
Слово прокладає дорогу для творця, робить дію. В людини першим є голос- слово, а думка приходить потім, номер 2. Вона народжує щось нове. Ось вам і телепатія, скоро перестанем говорити.)))) і будемо спілкуватися з богами.
Перевірила також, що коли напишу якесь запитання в загальному, то надалі сама і відповідаю, бо тягне якась сила читати та шукати відповідь.
Чи помітили, що проговорюючи багато раз ідею і тримаючи біля себе програму, вона зовсім не спрацьовує, а тільки відпустимо у Всесвіт, забудемо про неї - так відразу ж приходить результат.
Розказувати треба несерйозно, легко відпускати ідеї, записувати і ніби забувати про це. Захотів, подумав, записав і забув. І так слідуючий крок. Знати, що всі наші думки і слова самі будемо і виконувати.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Зоріно, ти пишеш: даю відповідь, чому п. Ігор не надав відповіді на ваші запитання.
Тому, що на разі він має більш творчі задуми. Це вже нецікаво, чому і як написав книгу. В польоті нема часу обертатися назад, не творчо. Може бути й така причина, як НОВИЙ ПОЛІТ автора. Може бути й хвороба, робота, втома або, навпаки, радість від чогось іншого, а, скоріше, вроджена скромність автора. Але ж, погодься, ОЧИЩЕННЯ ДОБРОЇ НОВИНИ - це подія світового масштабу і це ОЧИЩЕННЯ здійснив наш сучасник, українець - І. Каганець. З цього випливають питання: чи зрозуміли ми автора (1)? чи належно оцінили ми автора (2). Судячи з обговорення на цій сторінці, користувачів і коментаторів НО цікавлять інші, набагато актуальніші з їх боку, речі, наприклад, фільм ЧАСТОТИ+, написання й обговорення КАЗОК, МЕРЕЖЕВІ РОЗСТАНОВКИ та схоже. Людина найперш має ОЛЮДНЮВАТИ простір навколо себе. Хіба це не так, Зоріно?
Про "Пшеницю без куколю" є багато статей на Народному оглядачеві, пане Анатолію. Ось, глянути можна (набрав у пошуку по сайту "Пшениця без куколю").
Чи Ви хочете, щоб саме під Вашою публікацією йшло обговорення? ;)
Пане Ігору, будь ласка, на Вас чекають запитання. Для зручності відповідей наводжу їх тут:
Будемо вдячні почути Ваші відповіді! ))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Зі свого досвіду спілкування я знаю, що дуже багато людей в Україні ознайомлені з книгою Ігоря Каганця і підтримують його ідеї. Не всі, однак, уміють чи мають можливість висловити свою підтримку в писемній формі.
Станом на 22 січня 2015 р. (16=45) ця публікація вже 12 днів знаходиться на головній сторінці НО За цей час цю сторінку відвідали 660 разів, є 40 коментарів і кілька заохочень галами - в сумі це більше 120 галів. Найактивнішими коментаторами вважаю моїх друзів Зоріну Небокрай та Арсена Дубовика. Дякую всім, що відгукнулися на цю публікацію. Прошу відгукнутися також і автора книги ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ І. Каганця. Від імені читачів прошу автора відповісти на поставлені запитання! Хай буде!
Підтримую думки п. Ірини і п. Арсена ! Вважаю, що п. Анатолій бачить світ через своє вікно.
Я в Україні по радіо чула, ще перед революцією, як визнали заслуги п. Ігора, без найменувань книг.
Надалі, його книги АС читають повсюди. Тим, кому я їх подарувала, то пізніше подзвонили і запропонували гроші. Це говорить про вплив і цінність книги АС. Тому автор вже є визнаний багатьма.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Зоріно, ви прозорливо пишете: Вважаю, що п. Анатолій бачить світ через своє вікно. І ви, Зоріно, і Арсен - всі ми бачимо світ через свої ВІКНА. І в кожного саме зформований СВІТОГЛЯД є цим вікном. От проста ж ніби річ: є питання до автора книги ПШЕНИЦЯ БЕЗ КУКОЛЮ І. Каганця. Я попросив автора відповісти на них Ви ж пишете: Я в Україні по радіо чула, ще перед революцією, як визнали заслуги п. Ігора, без найменувань книг. Чи означає це, що ви цим заохочуєте автора НЕ ВІДПОВІДАТИ на запитання щодо його книги?
Думаю, на багато запитань відповіді треба шукати самому! ;) Як каже Валерій Пекар "Мартін Лютер сказав: не вірте священикам, які вам кажуть: у Біблії написано те-то і те-то! Не вірте нікому, вам брешуть! Перечитайте самі, подивіться, що там написано. Запам'ятайте, що там написано. Самі дізнайтеся, що сказав Ісус Хрестос в Нагорній проповіді. Самі дізнайтесь, що то є "10 заповідей"... http://youtu.be/mye0hDKcwnE (починайте слухати/дивитися про це з 25:17 хвилини) (За нагоди дякую Світу Зеленому за статтю Різнобарвні світи. Популярне введення в «спіральну динаміку» :) )
А відповіді на запитання по книзі І.Каганець уже давав неодноразово. Ось дивіться тут - "Пшениця без куколю". Це той FAQ з яким мають ознайомлюватися цікаві перед тим, як задавати свої запитання, бо вони можуть повторювати ті, які вже мають відповідь... і не відривати автора без кінця запитаннями від написання чергового "шедевру"! Якщо все таки хочете повтору, бо для вас це запитання важливе - напишіть в особистому повідомленні. Не думаю, що автор відмовиться відповісти.
Висновок - читаймо FAQ "Пшениця без куколю"!
РаДіймо!
П.С. Але мені подобається те, що Ви все таки збурили чергову зацікавленість книгою!!! Слава і Глорія Генералу!!! :)))
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Друже Анатолію, РаДіймо!
І читаймо Пшениця без куколю (2006): відповіді автора на запитання читачів
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Друже Володимире, дякую за посилання на ВІДПОВІДІ АВТОРА. Але там є відповіді лише на мої запитання. А от ще й АРСЕН ДУБОВИК щось запитував: Мене інше "спотикає"... (?)як "старе вино" може бути кращим ніж молоде (вино молоде - це сок-фреш)? Старе вино має дуже великі шанси спортитися - перетворитися в спирт і оцет. От проблема!
Щодо солі може мова йде про іншу спецію, що втрачає запах і смак на повітрі? Тобто не хлорид натрію, а іншу речовину. Бачу, що 23.01.15 р. о 16=00 ця РЕЦЕНЗІЯ вже знята з головної сторінки.
Це вставка, тому її нема сенсу аналізувати.
Сіль - це також вставка, Євангеліє не займається кулінарними тонкощами.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Пророцтво про ІВАНОВУ ЦЕРКВУ, ЄВАНГЕЛІЄ від ІСУСА ХРЕСТА, часопис ГАРТЛЕНД - вершина досліджень і розкриття йоги-віри , що струмує з часів Трипілля.. Світоглядна сила цього гена живе в кожному серці, і дуже важливо, чим вона живиться: чим наповнена Чаша Грааля людини. Які знання , інформація викликають радість, щастя.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!