Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати.Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я й не робила зауважень. Він переконував мене, що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим, що чуючи нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови.
Ми не маємо підтримки на Заході також тому, що багато туристів спілкується між собою російською, бо робить це у побуті в себе вдома. А іноземці ідентифікують людину за мовою. І вони повинні розрізняти мови. Я чую італійську, значить, це італійці, французьку, значить, це французи. А коли чую російську, то не знаю, чи ці панове з Києва, а чи з Москви. У Стамбулі поляк Томаш скипів, коли, почувши, як ми розмовляємо українською, продавець заговорив до нас російською. «Не Росія, – обурився він. – Ми з України!»
Гадаю, ви зрозуміли, про що я: як можна допомагати народові, який не представляє державної мови за кордоном. І не кажіть про кремлівську пропаганду, до якої прислухаються німці, французи та інші народи. Кожен турист чи гість з України є дипломатом, обличчям своєї країни. Від нього залежить, як ставитимуться до його батьківщини у світі.
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати. І ігноруючи право тих, хто хоче читати повідомлення і коментарі державною мовою. А їх повинно ставати дедалі більше. Їхнє право спілкуватись у побуті як їм зручно, але чому свідомі українці повинні страждати від мовної шизофренії, отримуючи повідомлення мовою окупанта? І під солодкий спів захисників свободи слова слухати і читати аналітику, блоги мовою ворога під час війни? Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову.
Вибір мови має кармічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову - Галина Пагутяк
Світ:
Спецтема:
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати.Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
15022501.jpg
Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я й не робила зауважень. Він переконував мене, що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим, що чуючи нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови.
Ми не маємо підтримки на Заході також тому, що багато туристів спілкується між собою російською, бо робить це у побуті в себе вдома. А іноземці ідентифікують людину за мовою. І вони повинні розрізняти мови. Я чую італійську, значить, це італійці, французьку, значить, це французи. А коли чую російську, то не знаю, чи ці панове з Києва, а чи з Москви. У Стамбулі поляк Томаш скипів, коли, почувши, як ми розмовляємо українською, продавець заговорив до нас російською. «Не Росія, – обурився він. – Ми з України!»
Гадаю, ви зрозуміли, про що я: як можна допомагати народові, який не представляє державної мови за кордоном. І не кажіть про кремлівську пропаганду, до якої прислухаються німці, французи та інші народи. Кожен турист чи гість з України є дипломатом, обличчям своєї країни. Від нього залежить, як ставитимуться до його батьківщини у світі.
Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається, на чий бік пристати. І ігноруючи право тих, хто хоче читати повідомлення і коментарі державною мовою. А їх повинно ставати дедалі більше. Їхнє право спілкуватись у побуті як їм зручно, але чому свідомі українці повинні страждати від мовної шизофренії, отримуючи повідомлення мовою окупанта? І під солодкий спів захисників свободи слова слухати і читати аналітику, блоги мовою ворога під час війни? Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні швидше б перейшли на державну мову.
Вибір мови має кармічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, то ніколи не виграємо цієї війни.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля