Позичати інструменти сусідам, підвозити друзів до аеропорту та зупинятися на ніч у родичів – навряд чи комусь в житті жодного разу не доводилось допомагати і просити про допомогу. Економіка спільної участі (sharing economy або collaborative consumption) закликає продовжувати такі добрі практики, але не у звичному сімейному чи дружньому колі, а із зовсім незнайомими людьми.
Відтак, знаючи потрібні сайти та додатки, можна задешево зняти квартиру у незнайомця чи обміняти непотрібну річ на бажану. Зазвичай користувачі таких сайтів розраховуються один з одним грошима, речами або ж працею. Однак немало послуг люди здійснюють безкоштовно, просто бажаючи поділитися тим, чим вже володіють. Щонайменше ці сервіси значно полегшують життя мандрівникам та городянам. Щонайбільше – за ними модель економіки майбутнього.
Напевне, найвпізнаванішими і найстарішими sharing economy сервісами сьогодні є Couchsrfing та Airbnb, які функціонують і в Україні. У обидвох проектів схожа ідеологія: ти ділиш своє житло (всю квартиру або ж лише кімнату) з незнайомими людьми, частіше за все – з іноземцями, що відвідують твоє місто. Ключова різниця між Couchsurfing та Airbnb полягає у винагороді, яку отримують господарі від гостей: так, користувачі Airbnb розраховуються з хазяїном грошима, в той час як від каучсерферів очікують лише культурний обмін та хорошу компанію.
Таким чином, Airbnb – це більш бюджетна альтернатива класичним готелям, можливість пожити у квартирі місцевого жителя, відчути, якщо пощастить, її колорит і водночас насолодитись приватністю.
Couchsurfing пропонує менший рівень приватності, або ж взагалі її відсутність. Господарі зазвичай не лише пропонують гостям своє житло, але й показують їм місто, знайомлять зі своїми друзями і разом відвідують події.
Богдан Логвиненко, засновник «Служби пригод»:
Я на Couchsurfing з 2009-го року. Спершу приймав у Києві в маленькій «гостинці» людей з усього світу. Перший мій гість запланував своє перебування в мене за півроку, в квітні або травні, а приїхав в жовтні без жодного додаткового попередження. Він просто подзвонив: «Привіт, я тут».
У той день я був організатором досить великого фестивалю в Києві, і він лишився у нас волонтером. Все, що побачив австралієць в Києві, – це «кухня» музично-театрально-художного фестивалю. Але йому страшенно сподобалось, ну і мені теж.
Після того випадку я зрозумів, що Couchsurfing – це щось дуже круте і прийняв (вже нормально) біля сотні гостей. Десь стільки ж разів зупинявся у гостях. Це повністю змінило моє ставлення до подорожей і навчило кожну країну сприймати через людей.
За разів п'ять, що я був у Берліні, я так жодного разу і не побачив Бранденбурзькі ворота, зате познайомився з купою берлінських тусовок.
Інші затребувані sharing economy проекти стають в нагоді власникам авто та людям, що часто подорожують.
Відтак, на таких сервісах як Zimride та Blablacar (також діє в Україні) можна знайти попутників в далеку дорогу, на JustPark – відшукати дешеве місце для парковки, а RelayRides допоможе орендувати та здати в оренду авто на короткий термін.
Альтернатива міським таксі – додаток Uber – встиг зібрати навколо себе як мільйони прихильників, так і збурити демонстрації таксистів у Лондоні, Нью-Йорку, Парижі та Лос-Анджелесі. Uber дозволяє майже будь-якій людині з автомобілем стати таксистом і підвозити городян за нижчими тарифами, це відбирає хліб у міських перевізників – звідси й протести.
Сервіс Airbnb також встиг наразитися на опір: у деяких містах представники готельної індустрії попросили муніципалітет запровадити податки для користувачів цього сервісу. Як результаті в Амстердамі, Сан-Франциско, Портленді та Сан-Хосе туристи тепер сплачуватимуть міський податок, що зробить вартість сервісу в цих містах дорожчою.
Не меншою популярністю користуються додатки по обміну речами та працею. Так, на StreetBank сусіди позичають одне одному необхідні речі і пропонують допомогу, а Splinster показує, у кого можна орендувати лижі, сноуборд чи велосипед. З DogVacay можна залишити свого чотирилапого друга у надійних руках, а на LeftoverSwap – поділитися з незнайомцем залишками пишного обіду. Вебсайт TaskRabbit з’єднує у межах однієї спільноти працівників та господарів, яким необхідна допомога з прибиранням чи переїздом.
Серед подібних сервісів, які працюють в Україні, – міжнародна спільнота Дарудар, де люди дарують речі, у яких втратили потребу.
В Україні sharing economy вже не сприймають як новоприбуле явище, але й суто вітчизняних сервісів поки з’явилось небагато. Що цікаво, найактивніше вони почали розвиватись саме минулого року.
Один з новостворених проектів – вебсайт «Соседи» – дозволяє користувачам Facebook та Vkontakte знайти житло у колі друзів та друзів своїх друзів.
Проект пропонує створити оголошення про пошук квартири чи кімнати, розповісти про себе у найпривабливішошу стилі і помістити приємну оку інфографіку на стіну профайлу. Методом шейрів та лайків оголошення розповсюдиться в мережі, де на нього вже може натрапити потенційний орендатор.
Головна перевага цього методу пошуку житла – вузька вибірка оголошень, яка охоплює лишень тих людей, яким ти чи твої друзі можуть довіритись. Оголошення поширюються не лише в соцмережах, але й зберігаються на сайті, де вони є доступними для будь-якого зацікавленого орендатора.
За 10 місяців існування проекту українці створили майже 17 тис. оголошень, а це, згідно з приблизними підрахунками розробників проекту, соціальний граф з 1,5 мільйона людей.
Коментарі
Мені подобається!
тому що