Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 46
  • Переглядів: 46

Рецензія на фільм "Початок"

Категорія:

Немає сенсу переповідати сюжет. Ті глядачі, які, що називається, в темі, мали можливість переглянути принаймні один із трьох офіційних трейлерів. Що стосується решти, то чим менше знаєш про концепцію, закладену у фільмі, тим сильнішим буде ефект від перегляду, і тим заплутанішими виявляться нашарування. 

«Початок» - це не легка прогулянка, фільм вимагає максимальної концентрації. Відправною точкою у цій титанічній надбудові є цілий ряд сміливих ідей, припущень, які достойні фрейдівських інтерпретацій. 

Активна фаза сну, коли людина має сновидіння, може тривати всього декілька хвилин, а тривалість подій у самому сні сягатиме годин. Що вже говорити, якщо мова йтиме про сон у ві сні. Долучається геометрична прогресія, і, якщо припустити, що навіть у снах людина продовжує жити, то у такий спосіб можна прожити ще одне життя… навіть уявне.

Але наскільки відчутною може бути ця межа, адже лише тоді, коли людина прокидається - вона починає усвідомлювати: щось таки у ві сні було дивним. За виключенням снігового екшн сіквенса, який виглядав, як погана калька на Джеймса Бонда та хороша візуалізація зимового варіанту Call of Duty, Moder Warfare 2 - все решта нарікань не викликає.

Не секрет, що деякі візуальні ряди та спецефекти топчуться «на полі» «Матриці». Проте, фізика цих сцен пішла значно далі (нульова гравітація, уповільнення у фургоні). Цікаво, що захоплення викликає не стільки те, як вони зроблені, а як вони ув’язані. І тут, у цьому аспекті пригадується інший фільм Вачовськи – «Зв’язок» (Bound).

Головна технічна фішка «Початку» - це синхронізація і таймінг. Концептуальне нашарування додає пластів складності і перекликається не стільки із "Матрицею" (це і так зрозуміло), скільки із доволі недооціненим мінімалістичним «Тринадцятим поверхом» (Thirteenth Floor). Не дарма ж, візит у підсвідомість головного героя виглядає, як поїздка на ліфті між поверхами. У культовій анімації Річарда Лінклейтера «Пробуджуючи життя» (Waking Life) є сегмент, у якому один персонаж дає іншому поради, як відрізнити реальність від сну. Все просто: у снах завжди проблема із освітленням, тому підійди до вимикача і спробуй увімкнути світло. Нолан нехтує цією порадою, він нехтує багатьма речами. Його консерватизм (уявляєте собі сучасний блокбастер без 3D окулярів?) і впертість симплтона (ніякої футури, ніяких надлюдських можливостей і техногаджетів) межують із зухвалістю, проте його політ фантазії, крок у підсвідоме та стрибок у метафізичне – створюють фільм поза часом – шедевр.

Приємно, що крім великого регістру, яким на афіші написане ім´я Леонардо Дікапріо, довжелезним списком прописано багато інших знакових, визнаних і багатообіцяючих імен. Можна казати, що при такому наборі акторів будь-хто залишився б у виграші, проте, і це заслуга режисера.

«Початок» не залишає відчуття фільму одного актора із маленькими диспропорційно атрофованими ролями. Ніхто з акторів не загубився: всі на своїх місцях.

Варто, звичайно, виділити «фатальну жінку» Меріон Котіяр (її оскароносна роль Едіт Піаф у фільмі «Життя у рожевому» не обійшлося без потужної паралелі), другу, але далеко не другорядну роль Джозефа Гордона-Левітта (багато хто останнім часом порівнює його із покійним Хітом Леджером, а чутки про те, що Гордон-Левітт розглядається як реальний кандидат на роль антагоніста Бентмана - Ріддлера у продовженні «Темного Лицаря» викликає одночасно і цікавість, і тривогу), мудрого Майкла Кейна (після четвертого поспіль фільма Крістофера Нолана – Кейн вже став частиною режисерського легасі та його очевидним тотемом) та… Тома Беренджера. Актор, популярність якого припала на початок 90-х, помітно постарів і за останні 15 років, те й робив, що кочував по кінематографічному трешу. Не знаю, яка була мотивація у Нолана при виборі Беренджера, просто, на думку спадає фільм 1991 року з відеопрокатною назвою «Вдребезги» (Shattered), в якому останній зіграв головну роль. Хочеться вірити, що Нолан, коньком якого є тема подвійної (свідомої чи травматично набутої) ідентифікації (особистості) пам’ятає той фільм і той розривний поворот у фіналі. У будь-якому випадку, ім’я Беренджера у титрах шедевру нової доби – це, у тому числі, знак данини.

Особлива подяка Хансу Зіммеру, з часів «Красуні» (Pretty Woman), “Одинадцяти друзів Оушена” (Ocean’s 11) та “О, брате, де ти?" (O Brother, Where Art Thou?), не пригадую, який саундтрек (а тут ще й інструментальний) ставав у таку важку ротацію. Треки не лише тримали інтригу до перегляду, органічно вписалися у фільм, вони легко ідентифікуються із відповідними сегментами фільму при подальшому прослуховуванні. А це ще один непоганий спосіб затриматися у естетиці «Початку» трохи довше.

«Початок» породжує багато трактувань та гіпотез. Після «Мементо» (Memento) того ж Нолана та «12 Мавп» (Twelve Monkeys) Гілліяма – це третій фільм, стосовно якого я звернувся до FAQ - «розбору польотів».

Так, безумовно, Нолан маніпулює глядачем… йому доволено багато чого: грузити легендою, залишати певні шматки без пояснень, обрізати кадр чорним екраном, а-ля кінцівка серіалу «Сопранос». Проте, пам’ятаємо, як у кінці фільму «Престиж» (Prestige) герой Майкла Кейна каже: «Тепер, ви шукаєте в чому секрет. Але ви його, звісно ж, не знайдете, бо ви його толком і не шукаєте. Ви не хочете його обмізковувати. Ви хочете бути обманутими». В цьому, як виявляється, і по цей день криється те, що так приваблює усіх нас – глядачів. Що ж до гіпотез, то я, особисто, схиляюся до думки, яка перекликається із іще одним чудовим фільмом – «Островом проклятих» (Shutter Island) Мартіна Скорцезе із все тим же Леонардо Дікапріо у головній ролі.

Як підтвердження цієї ідеї (а ідея, як тепер нам вже відомо - це "живучий паразит"), ще задовго до прем’єри «Початку», тоді, коли ще нічого не було зрозуміло, але на кон вже було покладено власну репутацію, зусилля та кошти, на запитання про фільм : "Це міжнародний тріллер? Історія божевілля та втраченого кохання? Чи перший голівудський метафізично-кримінальний фільм?", Крістофер Нолан відповів: "Це все разом взяте".

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача cBіт Розумний.
0
Ще не підтримано

Чомусь найкраще мені запамятався такий діалог з фільму (за точність цитувань не можу поручитися)

Хтось із "команди":
Нам потрібно 8-9 годин. Стільки політ не триває. Треба подовжити час польоту. Доведеться підкупити екіпаж, стюардес...
Пан Сайто:
Я купив авіакомпанію. Подумав, так буде простіше...
Оце так розмах!

"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"

Коментарі

Зображення користувача cBіт Розумний.
0
Ще не підтримано

Чомусь найкраще мені запамятався такий діалог з фільму (за точність цитувань не можу поручитися)

Хтось із "команди":
Нам потрібно 8-9 годин. Стільки політ не триває. Треба подовжити час польоту. Доведеться підкупити екіпаж, стюардес...
Пан Сайто:
Я купив авіакомпанію. Подумав, так буде простіше...
Оце так розмах!

"Народ не повинен боятися влади. Влада повинна боятися народу"
"V означає ВЕНДЕТТА"