- Відвідувань: 28
- Переглядів: 29
Чому сучасна просунута молодь більше не купує квартир й автомобілів. Трансформація поняття "щастя"
Світ:
Спецтема:
Численні дослідження західних фахівців показують, що покоління так званих «мілленіалів», тобто людей, яким зараз до 30-35 років, уже рідко купують будинки, а ще рідше - автомобілі. Насправді, вони не роблять надто дорогих покупок взагалі. Якщо не вважати айфонів, зрозуміло.
В Америці людей у віці до 35 років взагалі називають «поколінням орендарів».
Чому так відбувається?
Деякі соціологи переконані, що це через те, що на частку сучасної просунутої молоді припало занадто багато фінансових катаклізмів. А тому люди просто бояться брати «серйозні» кредити.
Але навіть не це головне. Справа в тому, що покоління сучасних молодих людей відрізняється від покоління своїх батьків іншими цінностями.
Сучасна молодь переглядає поняття успіху. Якщо раніше успішними людьми вважалися ті, хто володів власним житлом і автомобілем, то зараз в особливій пошані ті люди, хто вкладав гроші в досвід та враження: мандрівники, екстремали, стартапери.
Молоді люди свідомо відмовляються від покупки нерухомості і навіть меблів, воліючи орендувати їх. Сенс у тому, що тепер люди хочуть не заможності та стабільності, а гнучкого графіку роботи, фінансової та географічної незалежності.
Матеріальні речі просто перестають цікавити людей. Навіщо володіти автомобілем в США, якщо у вас є Uber або Lyft? Це ж, по суті, особистий автомобіль з водієм. І користуватися послугами Uber не дорожче, ніж володіти власним авто.
Навіщо купувати будинок в мальовничому місці і їздити туди відпочивати, якщо житло можна знайти через Airbnb в будь-якому куточку планети? Вам не доведеться ні переплачувати за оренду, ні купувати нерухомість в країні, яка полюбилася вам.
Те ж саме і з нерухомістю в своєму рідному місті. По-перше, ви не знаєте, як довго будете жити там, де живете. По-друге, навіщо брати іпотеку на 40 років, якщо можна змиритися з тим, що проведеш все життя в орендованому помешканні?
Зрештою, роботу ви, швидше за все, в перспективі найближчих декількох років поміняєте, і якщо ви орендуєте житло, то ніщо не заважає вам перебратися ближче до офісу.
Forbes повідомляє, що сучасні молоді американці змінюють роботу в середньому раз на три роки.
Сама концепція володіння речами більш не актуальна. Оглядач Atlantic Джеймс Гемблін пояснює цей феномен так: «За останні десять років психологи провели величезну кількість досліджень, які доводять, що з точки зору щастя і відчуття благополуччя набагато вигідніше витрачати гроші на придбання нового досвіду, а не нових речей. Це приносить більше радості».
Ці тези підтверджує і журнал Psychological Science.
Ось витяги зі статті Д.Гемблін:
«Виявляється, люди більше не хочуть слухати історії про те, де ви там купили будинок. Вони хочуть почути, який чудовий ви провели уїк-енд». Аміт Кумар, докторант Корнельського університету.
«Навіть поганий досвід в кінцевому підсумку стає відмінною історією». Джеймс Гемблін.
«Соціальна взаємодія між людьми має визначальне значення в питанні, будуть вони щасливі чи ні. Так що ви повинні говорити з іншими людьми і мати багато друзів. Зрозуміло, іншим буде приємніше слухати про те, як ви відправилися в божевільну подорож або про те, як ви прожили рік в дикій країні, а не про те, скільки квартир ви вже встигли купити ». Амір Кумар.
Є ще дещо. Справа в тому, що речі, якими ми володіємо, особливо якщо вони дуже дорогі, змушують нас турбуватися про їх стан. Купуйте автомобіль - і ви будете здригатися кожного разу, коли за вікном спрацювала чиясь сигналізація.
Купіть будинок, навезіть в нього дорогої техніки - і ви будете боятися пограбування. Не кажучи вже про те, що автомобілі дряпаються, б'ються, а ультра дорогі телевізори мають звичай виходити з ладу через рік експлуатації. Отриманий же вами досвід ніхто у вас вже не забере.
Наші батьки не мали можливості подорожувати так дешево і так часто, як ми. У них не було можливості розважатися так, як зараз розважаємося ми. Їм було не так просто почати новий бізнес, як нам. Тому вони інвестували в будинки і машини, а ми так жити вже не хочемо.
Зрештою, будь-яка наша покупка, якщо це не будинок або квартира, знеціниться з часом. А якщо згадати про те, як швидко в кризу дешевшає нерухомість, то все, про що йшла мова вище, стає ще очевиднішим.
+
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
Приєднуюсь до цього гарного коментаря Олени.
Ще тільки додам, що для когось мати багато дітей і присвятити їм велику частину свого життя - це мрія. А для когось це непосильний тягар. Хтось любить жити в сільській місцевості де всі один про одного все знають, а хтось в великих містах, де можна почувати себе вільним.
Тому при дискусіях про цінності і те, як правильно жити, завжди треба враховувати різний темперамент людей. У кожного в житті є кармічні завдання, для виконання яких різні люди повинні перебувати в різній життєвій обстановці.
Для когось гармонія полягає у хаті з ділянкою, для кось - в служінню у війську, хтось не уявляє свого життя без авантюр, хтось кожного року придумує якійсь бізнес-проект. Кожному своє. Не можна нав'язувати своє бачення! Тому що люди різні. Для одних хата з ділянкою - рай, а для інших це пастка і пекло...
Коментарі
Так,пані Олено! Винаймати житло - це захоплююче та цікаво! Нові місця, нові люди, нові враження!
Спочатку людям створюють американську мрію..потім коли вона вже неактуальна,створюється ідея подорожей,щоб взяти від життя більше..більше і швидше-ось лозунг сучасного суспільства..усе встигнути і усе спробувати,адже смерть кожної секунди все ближче і ближче..ось цей страх і гонить табуни туристів дуди-сюди,щоб забутись і відволіктись..Але звичайно є інший тип мандрівників..так звані шукачі-гравці що грають як визначив Кастенеда у "контрольовану дурість"...
Вірю в те, що розумію.
Вдала публікація, Олено. Cкажу від себе, що чим менше речей, тим легший вибір, менше валіз - спокійніший переїзд. Більше переїздів,і позбуваємося більшої половини майна, воно робиться непотрібним і заважаючим.
Цікава річ ще в тому, що скоро зникнуть гроші, як папірці. Гроші вже стають уявною написаною цифрою, як наші гали енергії.
Вже у деяких країнах людина носить пристрій-карточку і притуляє її до табла, що висвічує кошти оплати. Автоматично знімається потрібна сума, навіть кнопки натискувати не треба. І банки, як система відживають своє, бо ми носимо із собою свої уявні гроші. Ха! . Друкування паперів і документів скорочується, навіть підписи відправляють по коду чисел через маїл. Все віртуально, матерія розчиняється.
А знаєте, що стане грошами чи цінністю? - Вартість людини по заряду її енергії. Людина буде прикладати руку чи палець і буде зчитуватися її вібрація. Це і буде тим пропускним білетом, як гроші. Тому "гроші" ми генеруватимемо самі собі. А швидше всього ми утворюватимемо матерію від думки. Що подумав, те і отримав.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Це як у фільмі "Час", де люди розраховувалися за все своїм часом життя..
Коли мене питають, на що я б витратила гроші, якби ці гроші я виграла абощо, завжди відповідаю: на подорожі! В Туреччину, Грецію або Індію. Хочу пожити там півроку-рік. У Туреччині є, що подивитися. Стамбул (колишній Константинополь), у якому я себе почуваю дуже комфортно, наче я у Києві. Хочу подивитися Капподокію (центальна чатина Туреччини, колишня Анатолія), узбережжя Егейського моря... Туреччина успадкувала легендарні землі, які тримали на собі найграндіозніші цивілізації! Туркам отак все це дісталося, тому що нація-завойовник! Османська імперія отримала найкрайщий (після України) шмат землі, на якій пройшли розвиток декілька найвеличніших цивілізвцій, тільки завдяки своїй войовничості! Так воно було і буде....
Фантастика стає реальністю.Давно читала фантастичну книжку.Там люди якщо одежа зносилась якимом чином видувають її прямо насебе.Яка краса.Не треба цих масивних шаф.
А я вже якось за останні 3 міс. перебуваючи в Меркурії також дійшов до подібних висновків як і у цій статті. Хоча довго мучився в роздумах над тим що все ж ліпше своя хата яка по вартості буде коштувати орієнтовно 100 років орендування квартири, чи все ж орендування в будь-яких куточках України та умовно кажучи і Європи.. Ну і таки ця стаття дещо відобразила мої останні роздуми про життєві цінності. От тільки шкода, що неможливо знайти таку роботу зарплатні якої би вистачало на проживання з орендою, тому і радію що хоч десь маю жити аніж як ніде..
100 років оренди, круте житло. Я порахував, що моя хата потягне тільки на 8 років оренди, а далі з сім'єю жити в картонних коробках на смітнику? Я більш "домашній", "пригоди" юності вже в минулому, хоча від подорожей ніколи не відмовляюсь. І після подорожей приємно повернутись в рідну домівку.
Сучасна молодь вже не прагне створювати сім'ї, живуть "громадянським шлюбом" без зобов'язань. Головна ціль - взяти від життя все і зразу. А те що в суспільстві збільшуються гомосексульні зв'язки, це наслідок життя без зобов'язань, від таких зв'язків не буде дітей. Так яку країну ми прагнемо створити, з якими цінностями?
Усьому свій час: юність - для подорожей, зрілість - для капітальних проектів.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Ви особисто знаєте багато гомосексуалістів? Я, наприклад, не знайомий з жодним. Тому ця проблема швидше з області "москальських страшилок" про "гомосексуальну Європу". Треба ж їм чимось залякувати своїх людей, щоб не дивилися в ту сторону.
Не багато, але знаю. Добре що в нас гейспільнота тільки починає свої кроки до визнання і їх ще можливо переконати в правильності традиційного шлюбу. Дійсно "переплутаних" тілами дуже мало, а ось мода на "гейство" набирає обертів. В моєму місті вони не дуже приживаються всі перебираються в столицю. Я не гомофоб, але я проти відкритої реклами збочень.
Питав у свого троюрідного брата, про те скільки хата коштує у нашому селі, у відповідь почув 50 тис. я перепитав грн.? у відповідь почув легку насмішку і на додачу дол. а ще також почув, що є і по 100 тис. дол. вже більш сучасніші хати на два поверхи.
То ось я собі сів і порахував на калькуляторі що якщо 1 дол. в середньому коштує 20 грн, то відповідно 50 тис. дол. це буде 1 млн. грн. (хоча на той час дол. коштував близько 25 грн.) а вже 100 тис. то буде 2 млн. грн. опісля чого я взяв той 1 млн. грн. і поділив його на мінімальну оренду 1 кімнатної квартири (так як мені одному в принципі й 1 кім. цілком вистачило би), а саме 2 тис. грн. що склало 500 місяців оренд. опісля чого 500 міс. я розділив на 12 міс. так як рік має 12 міс. то і отримав 40 р. (хоча на той час з дол. по 25 там було більше років) а потім помножив те діло на 2, так як хорошу хату дійсно купують якби для сім"ї і вийшло у мене на той час більше 100 років, хоча зараз по долору якщо брати за 20 грн. то це буде 80 р. Но! 1. де взяти тих 1-2 млн. грн. або 50-100 тис. дол. на хату, коли на таку суму й в правду можна пожити на орендах 80 років. і померти собі зі спокоєм без переживань за нерухомість))
Хоча питання насправді полягає в іншому питанні, а саме де знайти таку роботу заробітної платні якої би вистачало на оренду квартири?
А тому дана публікація ну явно не для нашої місцевості) а ось для заходу то їм там добре напевно так живеться)
Ціна на аренду житла не постійна..Вона може підніматись,коли в країні все гаразд,а може бути такою,щоб господарі могли лише покривати комунальні платежі і ще можливо податки..У цілому світі аренда приблизно з'їдає половину заробітку..а в нас майже все..Ринок нерухомості у нас дикий..при таких доходах у людей,ціни як у Манхетені...
Вірю в те, що розумію.
На перший погляд мобільна людина - це добре. Живи, де хочеш, роби, що хочеш - і нікому нічим не зобов"язаний. Це від переситу. З точки зору ЕКОЛОГІЧНОГО НАЦІОНАЛІЗМУ має бути гармонія між людиною і природою. Яка може бути гармонія, коли людина без родини і власної хати та земельної ділянки - це ж перекотиполе? Мені подобається такий ідеал: родовий маєток із землею, де все тобі служить і ТВОЇЙ РОДИНІ і любить і купається У ВАШІЙ любові. З додатком від Зоріни: ВСЕ ДОБУДЕШ ЗАВДЯКИ СВОЇМ ЧИСТИМ ПОМИСЛАМ!
Одразу видно, що справжній українець!=)
А ось москалям такий спосіб життя як перекотиполе просто є настільки звичайним, що їм нас любителів земельки просто ніколи не збагнути. Ну це українців старшого віку, а ось молодого віку, то тут вже що наші, що їхні та що інакші то всі напевно таки прагнуть до мобільності..
Ще дещо молоде поколінні українців на мою думку втрачає нашу тягу до земельок певно що через те що, ну чесним способом у нашій державі лишень рахованим молодим людям вдається собі заробити на житло і то це ті які є вже сучасних поглядів тобто інформаційної ери.. Ось і виходить що молодь в Україні й втрачає інтерес до власності. Хоча звісно що я можу і помилятися, адже я із ними не тусуюся)
Для когось гармонія полягає у хаті з ділянкою, для кось - в служінню у війську, хтось не уявляє свого життя без авантюр, хтось кожного року придумує якійсь бізнес-проект. Кожному своє. Не можна нав'язувати своє бачення! Тому що люди різні. Для одних хата з ділянкою - рай, а для інших це пастка і пекло...
Приєднуюсь до цього гарного коментаря Олени.
Ще тільки додам, що для когось мати багато дітей і присвятити їм велику частину свого життя - це мрія. А для когось це непосильний тягар. Хтось любить жити в сільській місцевості де всі один про одного все знають, а хтось в великих містах, де можна почувати себе вільним.
Тому при дискусіях про цінності і те, як правильно жити, завжди треба враховувати різний темперамент людей. У кожного в житті є кармічні завдання, для виконання яких різні люди повинні перебувати в різній життєвій обстановці.
А хіба воля-це коли тебе не знають..Думаю,що воля-це коли тобі байдуже,що про тебе думають ті хто тебе знає і ти є таким яким ти є і не підстроюєшся під те,щоб про тебе добре чи ще якось думали..
Вірю в те, що розумію.
Я з тобою, Явсе Світ, звичайно згоден. Але поки людина не навчиться думати так, як ти описав, відсутність приватного простору у селах і маленьких містах буде сильно відчуватися. Деякі мої знайомі, які з сіл потрапляли жити в великі міста, теж розповідали мені про сильне відчуття свободи від того, що завтра "все село" не буде обговорювати з ким їх бачили ввечері і таке подібне.
Друже Василю, людина не може жити без спілкування й постійної оцінки (похвали) від інших. Згадайте, які раді й щасливі діти, коли їх гладять по голівці й кажуть: МОЛОДЕЦЬ! Ми - дорослі, в душі остаємося дітьми. ХАРИЗМА (оцінка галами) - це і є похвала, яка практикується Народним Оглядачем, а ще доброзичливі коментарі грають цю ж роль. І це правильно.
Пан Анатолій - носій стереотипів. Ну точно, як мій тато!
В Італії дуже впали ціни на оренду,
Великі хороми господарям стали в обузу, бідкаються, що треба опалювати, щоденно закривати-відкривати жалюзи, багато ходити. Перевернулось навпаки, колишній комфорт став неприємним. Багаті одягаються звичайно, щоби не виділятися. Йдуть працювати як усі, щоби бути в суспільстві. Так що радості в них не більше, ніж у нас. Це вже дуже багаті певно задаються, але їм страшно.
Я ось зрозуміла, що не треба прив"язуватися ні до чого і ні до кого. Саме це і є воля. Тоді в нас нема слабкого емоційного місця. Ми невразливі і не гніваємось. Маємо бути терпимими до інших і шкодувати їх. Дім, криша- це необхідність, адже ми голі. Певно тому нас створили так, щоби вміли будувати, шити.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Стаття - як фото: ось, є таке явище. А висновки... Вони залежать від точки зору спостерігача. Якщо розглядати у часі, то справді:
Час подорожі - зараз найпотужніший інструмент самопошуку, пошуку свого призначення, а також надбання нових інструментів (недарма, ще й в наших предків була традиція відправляти хлопців у чужі землі навчатися). Власне, людина, що не знає свого призначення, призначення свого роду, не розуміє, до якої варни відноситься - то є смерд, тобто той, хто не розвиває себе у вертикалі, а лише міряється у горизонталі. А коли знаходить свій власний шлях, тоді й знаходить свою гармонію:
Тільки гармонія не в інструменті - хатка, бізнес-проект чи авантюра, а в розвитку, завдяки цім інструментам.
А щодо волі, то її не здобудеш у мандрах, чи вдома, у великому місті, чи селі. Вона фундамент розвитку. Тому і виникло питання
Бо результатом є не воля, а слава. І ця слава залишаеться в енергетичному полі і в минулому і в майбутньому. І тоді і відбувається те, про що написала пані Зоріна:
Будьмо!