Народ – це біосоціальний організм, колективна істота вищого рівня. Як і будь-яка жива істота, він має плоть (генофонд, гард) і душу (егрегор, колективна психіка, софт). Завдяки душі народ володіє базовими інстинктами виживання і розвитку. Ці інстинкти діють на рівні підсвідомості тих людей, що належать до народу, тобто включені в народний егрегор.
Людина є триєдиною істотою. Окрім плоті та душі, вона ще має дух. Усвідомлення свого духовного початку перетворює Homo sapiens на Людину.
А чи народ має дух?
Він його отримує завдяки організованій еліті. Вона являє собою колективного оператора, який керує народним софтом і гардом. Дух дозволяє народу діяти свідомо і цілеспрямовано.
Розвиток народу визначається трьома базовими інстинктами.
Перший, найголовніший інстинкт – «формування тіла»: підтримання цілісності (єдності, узгодженості) і кількісне зростання («набирання маси»). Цілісність досягається за допомогою єдиної мови, світоглядної та релігійної єдності, культури харчування, єдиної символіки (прапор, емблема, славень, вишиванка).
Реалізація цього інстинкту приводить до формування цілісного народного тіла (плоть і душа). Цей початковий етап розвитку називається етапом етносу, тобто стану аморфної, «горизонтальної», «однорівневої» єдності («етнічного натовпу»).
Другий інстинкт – «вирощування голови». Завдяки власній голові народний організм може діяти свідомо і ефективно. Життя постійно переконує, що рішення більшості зазвичай є помилковими. Саме тому народний організм формує власну голову і доручає їй управлінську функцію. Інстинкт безпомилково підказує: якщо не сформуєш свій керівний центр, то доведеться виконувати накази чужого центру.
Це нагадує ситуацію, коли людина, що прагне розвитку, наймає собі індивідуального тренера, який би її навчав, заохочував, а інколи й примушував до самовдосконалення. Звісно, що тренер має бути розвиненішим за свого підопічного і підтягувати його за собою силою особистого прикладу та розумною вимогливістю.
Процес висування еліти полягає в тому, що в різних сферах життєдіяльності виявляються члени етносу, які випередили інших в особистому розвитку, а тому діють ефективніше. Головним критерієм вищого розвитку є перебування у просторі позитивних подій, що визначається вищим рівнем вібрацій. Справжня еліта високочастотна.
Для підвищення частот треба виконати серйозну роботу з удосконалення плоті, психіки і світоглядно-вольових якостей. Тому формування еліти починається з цілеспрямованих індивідуальних зусиль.
Еліті здається, що вона самостійно стала на шлях самовдосконалення і служіння. Проте насправді первинний імпульс і постійне заохочення вона отримує від народного організму. Національний інстинкт енергетично сильніший за інстинкти окремої людини. Мало хто усвідомлює дію національного інстинкту, але це тільки посилює його дієвість. Закони біосоціології є домінуючими для переважної більшості людей.
Цей етап вертикального структурування називається етапом націотворення. Нація – це організований народ з власною керівною елітою.
Третій інстинкт народного організму – слідування за елітою. Дія цього інстинкту забезпечується тим, що переважна більшість людей неспроможні до самостійного мислення, натомість схильні слідувати за лідерами і виконувати їхні накази.
Для того, щоб народ розвивався слідом за своєю елітою, потрібний механізм постійного відтворення еліти і система правил, яка заохочує людей до розвитку. Усе це забезпечує справжня держава. Держава – це форма організації народного організму. Національна держава – це критерій того, що народ є нацією.
Творенням національної держави керує національна еліта, бо це її прямий обов’язок. Якщо використовувати аналогію з тренером, то він зобов’язаний розробити систему правил і програму розвитку свого підопічного. Понад те, він зобов’язаний докласти зусиль, щоб людина виконувала цю програму.
Потенціал до виконання елітарної функції має вроджений характер. З погляду соціології, народ складається з Homo duplex («Людина подвійна») і Homo simplex («Людина проста»). Завдання шляхетної держави полягає в тому, щоб максимальна кількість потенційної еліти (потенційних Homo duplex) реалізувала себе у виконанні свої природної функції національного проводу.
Вона вже уповновноважена природою і своїм народом. Виконання своєї природної функції не потребує додаткових підтверджень. Подібним чином головний мозок людини виконує свою природну функцію не озираючись на ставлення до нього інших органів. Ставлення однозначно буде добрим, якщо мозок робитиме те, до чого його призначила природа.
– А чи зможуть Homo simplex розпізнати Homo duplex і правильно здійснити делегування повноважень у сотнях та полках Національного Собору?
Групи Третього Гетьманату започатковуються лідерами. Делегування політичного голосу – це легітимна процедура визнання цих лідерів іншими засновниками нової Української держави.
Люди мають природну схильність реагувати на лідерів і підтримувати їх, адже слідування за елітою – це біосоціальний інстинкт членів народного організму.
– Чи можна сказати, що Homo simplex (люди прості) уповноважують Homo duplex?
Ні. Еліта і маси – це дві підсистеми народного організму. Одна підсистема не може уповноважувати іншу. Уповноваження здійснює уся система – народний організм. Уповноваження відбувається автоматично як прояв описаних вище біосоціальних інстинктів.
Нижче не може керувати вищим, відтак не може його уповноважувати. Уповноваження йде згори. Завдання еліти полягає у чесному виконанні того, що їй призначено.
Головна функція лідера полягає в тому, щоб перебувати на найвищому енергетичному рівні (володіти найвищою частотою) і притягувати до своєї громади позитивні події. Лідер створює сприятливе середовище для успішного розвитку спільноти.
Це і є істинне лідерство. Якщо такий природний лідер віддає накази, то вони сприймаються членами групи із задоволенням, адже разом із завданням людина одразу отримує від лідера порцію чистої енергії, а надалі – постійне підживлення.
Істинна еліта – це організована спільнота енергетичних лідерів. Служіння еліти полягає в тому, щоб постійно підніматися на вищий рівень вібрацій і за допомогою власноруч створених державних механізмів та особистого прикладу піднімати за собою решту народу.
Головним козирем національної еліти є перебування у Просторі волі, який водночас є простором безпеки. Завдяки цьому еліта діє швидко, точно й ефективно. Вона спроможна перемагати з мінімальними ресурсами.
Еліта має бути вимогливою як до себе, так і до керованого нею народу. Відсутність вимогливості є проявом зневаги до людей – запереченням їх спроможності до розвитку.
Шляхетна держава заохочує ті соціальні процеси, які ведуть народ до щастя і розвитку, і усуває ті процеси, які цьому заважають.



Прапор України з символом "Лебідь" – прапор держави шляхетних українців.
Плекаймо національну еліту, ставаймо самі елітою.
Але в духовному розумінні учень прийде в навчання до того вчителя, кого вважає більш духовно розвинутим. І цілком логічно, що на якомусь етапі він зможе (повинен) перевершити свого вчителя. Так відбувається еволюція.
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Коментарі
Я ось подумав за такий момент, що Homo simplex просто не розпізнають Homo duplex і не нададуть їм відповідних повноважень, які мають бути в еліти. Запитайте, наприклад, у будь-якого Homo simplex, що він думає про сироїдів (які можуть часто зустрічатися серед Homo duplex). Він відповість, що вони якісь "не правильні" і божевільні. І навряд чи захоче делегувати таким людям політичну владу.
І тут навіть немає значення тип виборчої системи. В Сотні цілком можуть бути 80% Homo simplex. Це, звичайно, якщо такі "сотні" стануть масовими. А якщо не стануть масовими, то не матимуть ніякої політичної сили.
Дякую, Доброславе, за запитання. Відповідь дописав у статті (п. 4 і 5).
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Головним козирем національної еліти є перебування у Просторі волі, який водночас є простором безпеки. Завдяки цьому еліта діє швидко, ефективно, точно, з мінімальними ресурсами.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Головна функція лідера полягає в тому, щоб перебувати на найвищому енергетичному рівні (володіти найвищою частотою) і притягувати до своєї громади позитивні події. Лідер створює сприятливе середовище для успішного розвитку спільноти.
Це і є істинне лідерство. Якщо такий природний лідер віддає накази, то вони сприймаються членами групи із задоволенням, адже разом із завданням людина одразу отримує від лідера порцію чистої енергії, а надалі – постійне підживлення.
Істинна еліта – це організована спільнота енергетичних лідерів.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Відичні джерела дають зрозуміти, що лідерство - кшатрійська функція. Так. Енергетика і все таке.
Тому є лідери і наставники. Кшатрії і брахмани.
Ігор любить організовану структуру еліти. Це круто. Кшатрійська еліта самоорганізується чудово. Але яка організація? Централізація? Хто рулює?
Щоб не муляло питання: хто? (судді хто, і т.п.), є поняття світогляду. І носії цього світогляду, брахмани, організуються згідно зі світоглядними принципами. Але точно не із кшатрійськими, як це відбулося із сучасними церквами.
Якщо говорити про лідерів, суспільних, як виходить із контексту, давайте розділяти поняття. Кшатрії і брахмани. Тоді туман розвіюється. Хто і які повинні мати якості.
Якщо мало розуміння про ці ролі - давайте статті і дискусії. Про закони Ману у відношенні до лідерів, і таке інше
Ви дивилися чемпіонат світу з баскетболу? Найчастіше найкращі тренери найуспішніших команд нижче середнього зросту. І в професійному боксі так само. Тренери чемпіонів-суперваговиків аж ніяк не вражають своїми габаритами чи фізичною силою.
Дуже часто вміння стимулювати інших до виконання якоїсь дії зовсім не пов'язане з власним вмінням ця дію виконувати.
То трохи не то. У великому спорті вже немає кого тренувати, бо там всі гравці професіонали. Там треба тільки направляти в потрібному напрямі. Для цього не обов’язково треба бути кращим за "підопічних". Просто гравці виконують свою роботу, а тренери свою. Вони доповнюють один одного. Там тренер не так "тренер", як "менеджер", консультант. Для цього не обов’язково мати великі м’язи. Достатньо мати інтелект вище середнього. Таким тренерам не приходиться навіть мотивувати гравців, бо "мотивацією" займаються президенти і власники команд.
А ось у дитячих спортивних школах дійсно тренер повинен бути кращим за своїх учнів. Бо він їх тренує, підтягає до свого рівня. І повинен бути авторитетом для них.
Найкращий український футбольний тренер - Мирон Маркевич досяг дуже скромних успіхів як футболіст. Щось подібне можна сказати про Жозе Мауріньо. Але кожен з них зміг узагальнити можливості команди і привести її до успіху.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
З двох успішних тренерів завжди ефективнішим є той, який досягнув високих особистих результатів.
Проте в даному випадку йдеться не про футбол чи бокс, а лідерство у шляхетності, святості, рівні особистих вібрацій.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Дуже мало олімпійських чемпіонів стали успішними тренерами.
В плані духовності напевно теж працює це правило: "Штовхати легше ніж тягнути". У доброго вчителя учні завжди досягають кращих результатів ніж він сам.
Але в духовному розумінні учень прийде в навчання до того вчителя, кого вважає більш духовно розвинутим. І цілком логічно, що на якомусь етапі він зможе (повинен) перевершити свого вчителя. Так відбувається еволюція.
<b>За добро заплатимо добром,</b>
<b>а за зло — по-справедливості.</b>
Вчитель - це провідник до досконалості. Він може провести тільки тудою, де сам уже пройшов.
Добрим учитель є тоді, коли учні його перевершують.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Вчителі і тренери... Чим відрізняються?
Духовний вчитель надихає і передає учню те, чого в учня в досвіді принципово немає. А тренер розвиває те, що вже є в досвіді. Тому фактор вчителя в духовній практиці вирішальний. По книжках вчитися не вийде :)
Нікуди не дінешся: вчитель має ті властивості, до яких йде учень. Є, правда, проміжні вчителі, які дають поштовх на відповідних ділянках шляху. Але кінцевий результат духовної практики: звільнення від циклу втілень. Це не робота тренера.
"підтримання цілісності (єдності, узгодженості) і кількісне зростання («набирання маси»)."
Набирання маси. Інстинкт бактерії. Мабуть є щось, що зветься балансом.
Бо мій кіт теж прагне набрати масу. Але йому не дають, щоб не репнув.
Базові припущення статті пана Ігоря, які викликають зауваження:
- - Цілісність, єдність, однорідність.
- - - - Однорідність була у радянському суспільстві. Я не бачу кайфу у тому, щоб мій мозок був однорідним із моєю пʼятою.
- - - - Єдність навколо чого? Єдність чого? Заради чого?
- - Лідер створює сприятливе середовище для успішного розвитку спільноти.
- - - - Лідер -- той, хто надихає на рух до мети. Енергетика і все інше, як написано. Середовище створюють не лідери. Середовище створюють команди, в яких гармонізовано відповідні ролі. Для цього потрібні відповідні знання і технології (вони є, все добре). Всі навколо плутають лідерів та інші важливі й потрібні ролі.
- - Розвиток спільноти -- рух у напрямку підняття вібрацій (!).
- - - - Хто визначає, що вібрації піднімаються? Якраз цей момент і є джерелом світоглядної конкуренції. Державна релігія і все таке.
- - - - Зоряні щоденники Ійона Тихого: суспільство, яке все рухалося до щастя і радості насильницькими методами. Читали таке?
- - - - Розвиток _спільноти_ -- рух у напрямку створення спільнотою гармонійних умов для самореалізації кожного з його учасників. Духовний розвиток -- індивиідуальна справа.
- - - - Більш зрозумілим є поняття натхнення (10% респондентів погодилися), улюблена, або своя справа (ще 20% погодилися). І на виході -- самореалізація. Або вища самореалізація в матеріальному світі. Матеріальний світ, це те, де має значення народ, нація.
- - - - Людина, яка самореалізується (тобто, йде шляхом своєї дґарми), знаходиться у стані щастя (5% респондентів погодилися)
- - Національна еліта напряму повʼязується із підняттям вібрацій, тобто, із духовним розвитком.
- - - - Духовний розвиток, як такий, спрямований на уникнення залежності від матеріальних факторів. Саме тому він і зветься _духовним_. Національність автоматично передбачає конкуренцію, а значить і насильство більшості у формуванні світогляду. Національність -- фактор виживання. Справжній духовний розвиток починається за межами виживання. І там національність не має значення. Шляхів -- безліч. Релігій -- безліч, бо вони не про духовний шлях, а про матеріальний. Але потроху формується вже уніфікована система практик, яка позбавлена релігійного (тобто церковного) лушпиння. Скоро й штучний інтелект цьому допоможе, і збільшення кількості тих, хто реально практикує, а не лише спілкується про це.
- - - - Духовний розвиток -- індивідуальна справа. Можу повторити. Кожна людина -- Всесвіт. Хоча всі Всесвіти чимось схожі, бо звуться Всесвітами. Але фундаментальні світоглядні парадигми стверджують, що духовний розвиток -- справа індивідуальна. Колективи і суспільства утворюються для формування умов саме для індивідуального духовного розвитку.
- - Істинна еліта – це організована спільнота енергетичних лідерів.
- - - - На сьогодні у нас є організована спільнота енергетичних лідерів. Абсолютно реальних. Команда, яка є у владі зараз -- це безумовні енергетичні лідери, за якими йдуть народні маси. І ця еліта ще й до сьогодні перебуває у просторі позитивних для них подій.
- - - - Поточна національна еліта виражає сукупні прагнення і бажання народних мас. І це, на жаль, підтверджується персональними дослідженнями.
Незрозумілі моменти:
-- Уповноваження еліти: Уповноваження здійснює уся система – народний організм. Уповноваження відбувається автоматично як прояв описаних вище біосоціальних інстинктів. Принципи, процедури, критерії? Яка технологія?
-- Держава – це форма організації народного організму. Держава, як термін, передбачає тримачів влади і пригноблених. Самодержець, держиморда. Термін "спільна справа" більше відповідає поточному стану. Держава є адекватною, коли її правитель (!) за своїми якостями є найкращим з усіх.
Загалом стаття надихає.
Та як звичайно, у мене з паном Ігорем є фундаментальні розбіжності у формі:
- - Пан Ігор любить, щоб усе було по хлівах і засіках, з командирами та підлеглими (аналогія з Третім Райхом). На фоні недостатньо чіткого уявлення про мету людини і суспільства.
- - Я люблю, щоб все було на віільному випасі, із свободою вибору, але на фоні чіткого уявлення про мету суспільства і розуміння особистого шляху.
Зрозуміло, що реальний шлях лежить у гармонійному поєднанні цих фундаментальних розбіжностей.
Слово "фундаментальні" тут вжито в контексті нашого спілкування з паном Ігорем. Я не претендую на щось фундаментальне у світогляді. Покладаюся на вчителів. До речі, пан Ігор, якраз і є одним із моїх вчителів, які по-справжньому надихають! Велика йому за це дяка!
Успішна діяльність будь-якої організації тримається на трьох головних чинниках, які реалізуються в наступному порядку:
1. Цілісність, яка забезпечується єдиноначальністю (наявністю керівного центру).
2. Різноманітність, яка забезпечується внутрішньою свободою. Цей пункт стає можливим після забезпечення цілісності (інакше відбудеться розпад).
3. Справедливість (або ж вдячність). Цей чинник гармонізує різноманітність і перетворює її на потужний рушій.
Тому організація, орієнтована на стратегічний успіх, має плекати цілісність, різноманітність та справедливість.
Важливими чинниками забезпечення цілісності організації є мова (корпоративний сленг), світогляд (усвідомлення цілей), культура (цінності, що плекаються, і засоби для їх плекання, або ж культивації).
Все, що робиться з власної волі, – добро!