Китай: Смажений півень вже проспівав…

«Несподівано» обвалився індекс «Шанхай-композит»  – загалом китайський ринок із середини травня зменшився на ДВАДЦЯТЬ ВІСІМ відсотків. Хоча до цього збільшився майже вдвічі. Таке вже було дві тисячі сьомого року. Тоді «Шанхай-композіт» впав з шести тисяч пунктів до тисячі вісімсот пунктів. Там нещодавно щотижня відкривалося по сто тисяч брокерських рахунків. Тобто «інвестори» із ринку нерухомості побігли на фондовий ринок. Ще одна цікава «родзинка» китайського ринку: переважна більшість «інвесторів» (до вісімдесяти відсотків) залишили школу до чотирнадцяти років – тобто не мають жодної освіти. Для них фондовий ринок – казино, рулетка.

Маржинальне забезпечення сягнуло катастрофічного рівня – триста шістдесят мільярдів доларів. Надулася бульбашка – бульбашка луснула. Мету падіння ще не досягнуто.

Вже припинено торгівлю китайськими так званими «блакитними фішками», тобто акціями найбільших китайських компаній. Мабуть уряд сам їх купуватиме. Що це дасть?...?

У черговий раз ринок подолає як «мудру» китайську компартію, так й не менш «мудрий» ЦБ Китаю. Ринку вся ця метушня байдужа. Поки не буде досягнуто мету – три тисячі сто три тисячі двісті падіння не припиниться.

Нічого нового тут не має. Фактично повторюється, те що було в СРСР одна тисяча дев’ятсот вісімдесят п’ятого – одна тисяча дев’ятсот вісімдесят сьомого років. Хто б тоді міг уявити, що жити совдепії лишилося кілька років. Китай з його вельми «мудрими» вождями зараз перебувають саме у стані совдепії тих часів.

До речі, під час кризи 2009 року у Китаї поза межами сільськогосподарського виробництва було звільнено вісімдесят мільйонів працівників із двохсот двадцяти працюючих за межами цього сектору.

Що буде зараз? Які будуть соціальні наслідки…

Ще раз нагадаємо: корупція у Китаї має розміри, які взагалі важко собі уявити – там приблизно двадцять три мільйони чиновників.

До того ж економіка Китаю вкрай неефективна, там невпинно зростають податки, подорожчала робоча сила, подорожчала логістика. Стає невигідно возити «дешеві» (в усіх сенсах цього слова) китайські товари.

Товарообіг Китаю з початку року зменшився: із РФ на більш ніж тридцять відсотків; із Бразилією на приблизно такий самий відсоток; із ПАР теж саме. Нагадаємо, що все це країни так званого «БРІКС». 

Можна порівняти те, що вже сталося, із тим, що було у попередніх текстах. Ось деякі цитати: 

1.  ДЕЩО ПРО ЕКОНОМІКУ (США, Європа, Росія, Україна):

«.... Це якщо не згадувати «нового монстра» – Китай. Це взагалі «совок» середини вісімдесятих років минулого сторіччя. Економіка Китаю вже почала згортатися. Почався процес деіндустріалізації Китаю – виробництво переноситься ближче до ринків збуту, оскільки в Китаї збільшуються податки й зростає вартість робочої сили.»

2. Економіка Китаю напередодні економічного краху:

«Деякі економічні експерти багато років намагалися подавати китайську економіку як взірець для країн колишнього СРСР.

Що ж там насправді відбувається?

По-перше, офіційний китайській статистиці не варто вірити. Насправді економіка Китаю виявляє собою одну велику проблему.

Китайське керівництво не розуміє елементарних речей, наприклад те, що бульбашку здути не можливо – вона лопається, повільно здути її не можливо!

Останні дев’ять місяців керівництво Китаю активно працювало на ринку нерухомості. Це привело до незначного зменшення цін. Але! Почали лопатися банки, які кредитували нерухомість, почали лопатися так звані «девелопери». Коли актив не росте спекулянти туди не йдуть. Вони знов побігли на фондовий ринок. Там знову щотижня відкривається по сто тисяч рахунків, як це було у 2007 році на максимумі.

Щоб оцінити масштаб проблем китайської економіки подивимося на те, що виробляють «мудрі» китайські вожді.  Зараз кожного місяця китайські банки видають кредитів на двісті мільярдів доларів. За рік вони видадуть кредитів, тобто створять нових боргів на чверть валового внутрішнього продукту (ВВП) Китаю.  Аналогічна ситуація була у них в 2009 році. Це перше.

Друге. Треба розуміти ще одну просту річ, що так звана «маргінальна ефективність боргу» – який приріст ВВП дає створення додаткового боргу на один долар? В Китаю вона вже практично нуль, або навіть від’ємна. Тобто згадана вище додаткове боргове навантаження не дає приросту ВВП.

Таким чином обсяг боргового накачування економіки тільки заради того, щоб вона не потрапила в колапс – чверть ВВП на рік! Тут виникає елементарне питання: як там справи з забезпеченням боргу? Крім того як такі борги обслуговувати? Всі казки та теревені навколо стимулювання внутрішнього попиту – не більш ніж казки та розмови, бо вони тривають з двохтисячного року. Тим часом частка внутрішнього попиту у ВВП Китаю за ці роки невпинно зменшувалася.

Загалом – Китай жебрацька країна. Бо тільки жебрак може купувати у кредит якусь статусну річ, щоб виплачувати за неї щомісяця більш ніж дві третини щомісячної платні. Китайці живуть у борг, але борг має бути чимось забезпеченим.

Всі об’єктивні чинники, такі як використання електроенергії свідчать про те, що економіка Китаю невпинно зменшується.

Зменшуються експорт та імпорт в китайській економіці.

Тепер про так звані золотовалютні резерви  Китаю в федеральних казначейських паперах США. Їх величезний обсяг – приблизно три трильйона сімсот мільярдів доларів США – це не перевага, а проблема Китаю!

Порівняймо. Якщо, ви наприклад винні банку сто тисяч доларів – це ваша проблема, як що ж ви винні банку десять мільйонів доларів то – це вже проблема банку!

Якщо вам треба гроші, а у вас трильйон вкладено в казначейські облігації. Але як тільки ви почнете виводити цю позицію, то ті папери дуже швидко знеціняться. Й американці будуть тільки раді коли вони знеціняться. ФРС трохи почекає, а потім їх скупить за копійки. Тобто сьогодні – це трильйон, а завтра вже триста мільярдів. А гроші з вас вимагають інші люди, які спроможні забезпечити погашення ваших боргів. Ви ж ці гроші витягти не спроможні.

Таким чином головне питання: Хто може реально отримати свій борг! Китайці в позиції, коли отримати свій борг вони не спроможні, а американці спроможні!» 

3. До теорій сучасної економіки:

«…Китайська офіційна статистика стверджує, що ВВП Китаю збільшується щороку на 7-9 відсотків. Але, наприклад, порівняймо: у першому кварталі 2009 року споживання електроенергії у Китаї зменшилося на 23 відсотка, а офіційне зростання ВВП було 7 відсотків. Як такі показники можна узгодити?

Незаселені міста у Китаї є наслідком бульбашки нерухомості. Більшість цих міст розкуплено із інвестиційною метою. Китайці жадібні й не мають клепки в голові.

Механіка. Муніципалітети заробляли гроші від продажу землі, ріелтори й девелопери заробляли гроші від продажу порожніх помешкань в порожніх містах. Банки заробляли гроші на іпотечних кредитах, які видавали під закупівлю тих помешкань.

Тепер все це «свято» закінчилося. Бульбашка луснула.  Китайці не є першими, вони просто довели цей процес створення бульбашки нерухомості до абсурду. До них це вже було у Японії. Але «мудра» компартія Китаю будь які досягнення цивілізації доводить до граничного абсурду».