На сході Дуда продовжить підтримувати Київ, на заході зробить ставку не на Брюссель, а на Вашингтон, - експерти. Без згадок про Україну та Росію, проте багато слів про потребу зміцнення безпеки в рамках НАТО, співпраці з сусідами на терені від Балтійського до Чорного та Адріатичного морів, а також про необхідність захисту доброго імені Польщі у світі та етнічних поляків за кордоном.
У день інавгурації на посаду президента Анджей Дуда виступив з традиційною промовою у Сеймі, в якій окреслив пріоритети свого президентства.
Варто наголосити, що головну роль у формуванні закордонної політики Польщі грає Міністерство закордонних справ, а не президент. Тим не менше, реальний вплив голови держави на дипломатію у Польщі завжди залежав від особистості лідера.
«Формально Польська Конституція надає президентові право впливати на закордонну політику», - говорить Ян Пєкло, директор Фонду польсько-української співпраці PAUCI. Пєкло додає, що дещо "розмитий" характер конституційної норми вже призводив до конфліктів між президентом і урядом Польщі, як це, наприклад, було в часи президентства Лєха Качинського та прем’єрства Дональда Туска. Дуда, за словами Пєкла, вже окреслив основі напрямки своєї активності на міжнародній арені:
- Дуда обіцяє продовжувати та дещо скорегувати зовнішню політику свого попередника, президента Броніслава Коморовського. Я не вважаю, що Дуді слід повністю переглянути зовнішньополітичний курс Громадянської платформи, хоча зміни, безумовно, будуть. В першу чергу новому президентові належить зміцнити регіональну співпрацю. Є надія, що за його президентства зміцниться партнерство з країнами Балтії, особливо з Литвою, з якою ми маємо декілька проблемних моментів. Щодо України, то Дуда послідовно підтримуватиме інтеграцію Києва з ЄС, хоча якихось рішучих кроків у цій площині я б найближчим часом все-таки не очікував. Треба зачекати на парламентські вибори, які пройдуть у жовтні.
«Польща нарешті матиме президента, який активно займатиметься закордонною політикою і на західному напрямку, і на східному», - стверджує політолог Маттео Каццулані з Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
- Польща буде особливо опікуватися східним напрямком закордонної політики. Вже тепер Дуда наголошує, що має амбіції брати участь у переговорах на тему ситуації в Україні поряд з Францією та Німеччиною. Польща є членом НАТО та ЄС, важливим гравцем у відносинах Заходу з Україною, Варшаву несправедливо обійшли в процесі створення Нормандського формату, і Дуда хоче це виправити.
У зв’язку зі зростанням загрози з боку Росії, Дуда хоче, аби на терені Польщі та країн Балтії з’явилися постійні бази НАТО. Щоправда, наразі керівництво Альянсу не готове відповісти «так» новому польському очільнику. На думку Каццулані, Дуда краще від Коморовського даватиме собі ради з політикою безпеки й краще розігруватиме карту співробітництва з США.
Експерт підкреслює, що новий президент Польщі у питаннях зовнішньої політики та оборони більше орієнтуватиметься на Вашингтон, ніж на Берлін та Париж. «Це дає йому шанс стати Камероном сходу Європи», - говорить наш співрозмовник:
- Дуда є подібним до Девіда Камерона з двох точок зору. По-перше, так само як британський прем’єр, Дуда є сучасним європейським консерватором, отже він є правим політиком, який проте розуміє рацію лібералів, і не буде таким закостенілим, як лідер Права і справедливості Ярослав Качинський. По-друге, Дуда має подібні до Камерона погляди на європейську політику, він також твердо переконаний, що ЄС потребує зміни правил гри.
Сьогодні нам потрібна не Європа Ціпраса, а Європа, в якій національні парламенти мають більше компетенцій, і в питаннях безпеки орієнтуватимуться не на франко-німецький тандем, а на трансатлантичне співробітництво.
Під час інавгураційної промови президент Дуда згадав про важливість історичної правди у відносинах з сусідами, у чому деякі українські експрети побачили знак, що глава польської держави робитиме більший наголос на питання УПА та інші проблемні моменти польсько-української історії. Ян Пєкло аргументує, що такі слова президента це загравання з електоратом, а не сигнал Києву:
- Думаю, цього очікували від Дуди його виборці, котрі мають націоналістичні погляди. Натомість не думаю, що розмови про УПА для нового президента стануть умовою існування добрих відносин з Києвом. Тим більше, вже повстала польско-українська комісія, котра займатиметься проблемними питаннями з часів Другої світової війни. Це питання у відносинах з Україною наразі залишиться на рівні декларацій, і я не передбачаю більших проблем з цього приводу.
Маттео Каццулані також вважає, що українцям не варто боятися надмірної присутності історичної проблематики у розмовах між Дудою та Порошенком:
- Українцям не варто хвилюватися з цього приводу. Під час інавгурації Анджей Дуда чітко підкреслив, що його закордонна політика буде продовженням закордонної політики Лєха Качинського, а саме він був найбільш проукраїнським президентом Польщі.
Хотів би нагадати українцям про рішучу поведінку покійного Качинського під час російського нападу на Грузію, коли президент Польщі не вагався і полетів підтримувати грузинів до Тбілісі. Якщо Дуда послідовно дотримуватиметься курсу Качинського, польско-українські відносини будуть тільки поліпшуватися.
Ян Пєкло закликає бути стриманими у порівняннях Дуди з Качинським: стан справ у Східній Європі протягом останніх 10 років настільки змінився, що сліпе продовження лінії покійного президента Польщі виглядало б анахронізмом. Натомість, Дуда може розвинути свої засади так званої Ягеллонської політики:
- Президент Качинський був змушений змагатися з певними тенденціями в загальноєвропейській політиці, адже в його час керівництво ЄС та окремих західноєвропейських країн як раз промувало перезавантаження відносин з Росією. Тоді Захід хотів діалогу з Росію, тепер же Росія сама прекрасно доводить світові, що розмовляти з нею на цивілізованому рівні неможливо.
Лєх Качинський хотів реалізовувати східну політику Польщі в рамках Східного партнерства, зміцнювати співпрацю з сусідами ЄС. Качинський вирізнявся рішучою позицією в розмовах з Росією, думаю, таким буде і Дуда. Броніслав Коморовський занадто узгоджував нашу зовнішню політику з німцями, які все боялися наразитися Кремлю. Я вже бачу, як росіяни реагують на розміщення постійних натівських баз у Польщі, а цього хоче Дуда, як на червону ганчірку.
Ветерани польської політичної сцени часто наголошують: Дуда буде політиком-несподіванкою, адже він, на відміну від своїх попередників у президентському кріслі, не пройшов класичний шлях еволюції від політика-початківця до однієї з найвпливовіших осіб в державі. Швидко досягнувши успіху, Дуда раніше не мав нагоди вести реальну політику згідно зі своїми поглядами та бажаннями, тому його президентство буде свого роду експериментальним. Але хто сказав, що експерименти – не рушій прогресу?
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Якою буде закордонна політика нового президента Польщі
Світ:
duda.jpg
У день інавгурації на посаду президента Анджей Дуда виступив з традиційною промовою у Сеймі, в якій окреслив пріоритети свого президентства.
Варто наголосити, що головну роль у формуванні закордонної політики Польщі грає Міністерство закордонних справ, а не президент. Тим не менше, реальний вплив голови держави на дипломатію у Польщі завжди залежав від особистості лідера.
«Формально Польська Конституція надає президентові право впливати на закордонну політику», - говорить Ян Пєкло, директор Фонду польсько-української співпраці PAUCI. Пєкло додає, що дещо "розмитий" характер конституційної норми вже призводив до конфліктів між президентом і урядом Польщі, як це, наприклад, було в часи президентства Лєха Качинського та прем’єрства Дональда Туска. Дуда, за словами Пєкла, вже окреслив основі напрямки своєї активності на міжнародній арені:
- Дуда обіцяє продовжувати та дещо скорегувати зовнішню політику свого попередника, президента Броніслава Коморовського. Я не вважаю, що Дуді слід повністю переглянути зовнішньополітичний курс Громадянської платформи, хоча зміни, безумовно, будуть. В першу чергу новому президентові належить зміцнити регіональну співпрацю. Є надія, що за його президентства зміцниться партнерство з країнами Балтії, особливо з Литвою, з якою ми маємо декілька проблемних моментів. Щодо України, то Дуда послідовно підтримуватиме інтеграцію Києва з ЄС, хоча якихось рішучих кроків у цій площині я б найближчим часом все-таки не очікував. Треба зачекати на парламентські вибори, які пройдуть у жовтні.
«Польща нарешті матиме президента, який активно займатиметься закордонною політикою і на західному напрямку, і на східному», - стверджує політолог Маттео Каццулані з Центру глобалістики «Стратегія ХХІ».
- Польща буде особливо опікуватися східним напрямком закордонної політики. Вже тепер Дуда наголошує, що має амбіції брати участь у переговорах на тему ситуації в Україні поряд з Францією та Німеччиною. Польща є членом НАТО та ЄС, важливим гравцем у відносинах Заходу з Україною, Варшаву несправедливо обійшли в процесі створення Нормандського формату, і Дуда хоче це виправити.
У зв’язку зі зростанням загрози з боку Росії, Дуда хоче, аби на терені Польщі та країн Балтії з’явилися постійні бази НАТО. Щоправда, наразі керівництво Альянсу не готове відповісти «так» новому польському очільнику. На думку Каццулані, Дуда краще від Коморовського даватиме собі ради з політикою безпеки й краще розігруватиме карту співробітництва з США.
Експерт підкреслює, що новий президент Польщі у питаннях зовнішньої політики та оборони більше орієнтуватиметься на Вашингтон, ніж на Берлін та Париж. «Це дає йому шанс стати Камероном сходу Європи», - говорить наш співрозмовник:
- Дуда є подібним до Девіда Камерона з двох точок зору. По-перше, так само як британський прем’єр, Дуда є сучасним європейським консерватором, отже він є правим політиком, який проте розуміє рацію лібералів, і не буде таким закостенілим, як лідер Права і справедливості Ярослав Качинський. По-друге, Дуда має подібні до Камерона погляди на європейську політику, він також твердо переконаний, що ЄС потребує зміни правил гри.
Сьогодні нам потрібна не Європа Ціпраса, а Європа, в якій національні парламенти мають більше компетенцій, і в питаннях безпеки орієнтуватимуться не на франко-німецький тандем, а на трансатлантичне співробітництво.
Під час інавгураційної промови президент Дуда згадав про важливість історичної правди у відносинах з сусідами, у чому деякі українські експрети побачили знак, що глава польської держави робитиме більший наголос на питання УПА та інші проблемні моменти польсько-української історії. Ян Пєкло аргументує, що такі слова президента це загравання з електоратом, а не сигнал Києву:
- Думаю, цього очікували від Дуди його виборці, котрі мають націоналістичні погляди. Натомість не думаю, що розмови про УПА для нового президента стануть умовою існування добрих відносин з Києвом. Тим більше, вже повстала польско-українська комісія, котра займатиметься проблемними питаннями з часів Другої світової війни. Це питання у відносинах з Україною наразі залишиться на рівні декларацій, і я не передбачаю більших проблем з цього приводу.
Маттео Каццулані також вважає, що українцям не варто боятися надмірної присутності історичної проблематики у розмовах між Дудою та Порошенком:
- Українцям не варто хвилюватися з цього приводу. Під час інавгурації Анджей Дуда чітко підкреслив, що його закордонна політика буде продовженням закордонної політики Лєха Качинського, а саме він був найбільш проукраїнським президентом Польщі.
Хотів би нагадати українцям про рішучу поведінку покійного Качинського під час російського нападу на Грузію, коли президент Польщі не вагався і полетів підтримувати грузинів до Тбілісі. Якщо Дуда послідовно дотримуватиметься курсу Качинського, польско-українські відносини будуть тільки поліпшуватися.
Ян Пєкло закликає бути стриманими у порівняннях Дуди з Качинським: стан справ у Східній Європі протягом останніх 10 років настільки змінився, що сліпе продовження лінії покійного президента Польщі виглядало б анахронізмом. Натомість, Дуда може розвинути свої засади так званої Ягеллонської політики:
- Президент Качинський був змушений змагатися з певними тенденціями в загальноєвропейській політиці, адже в його час керівництво ЄС та окремих західноєвропейських країн як раз промувало перезавантаження відносин з Росією. Тоді Захід хотів діалогу з Росію, тепер же Росія сама прекрасно доводить світові, що розмовляти з нею на цивілізованому рівні неможливо.
Лєх Качинський хотів реалізовувати східну політику Польщі в рамках Східного партнерства, зміцнювати співпрацю з сусідами ЄС. Качинський вирізнявся рішучою позицією в розмовах з Росією, думаю, таким буде і Дуда. Броніслав Коморовський занадто узгоджував нашу зовнішню політику з німцями, які все боялися наразитися Кремлю. Я вже бачу, як росіяни реагують на розміщення постійних натівських баз у Польщі, а цього хоче Дуда, як на червону ганчірку.
Ветерани польської політичної сцени часто наголошують: Дуда буде політиком-несподіванкою, адже він, на відміну від своїх попередників у президентському кріслі, не пройшов класичний шлях еволюції від політика-початківця до однієї з найвпливовіших осіб в державі. Швидко досягнувши успіху, Дуда раніше не мав нагоди вести реальну політику згідно зі своїми поглядами та бажаннями, тому його президентство буде свого роду експериментальним. Але хто сказав, що експерименти – не рушій прогресу?
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»