Померли в лікарні хлопці-нацгвардійці, які впіймали в серце і голову осколки гранати під Верховною Радою. Сотня поранених.
Поранених провідували депутати, політики і сам Президент. Відмітились всі. Хто не відмітивсь - той москаль !
Картинки в телевізорі показали нам скорботно стиснуті губи, нахмурені брови політиків.
Одразу посипались нагороди, квартири і пенсії героям.
І це правильно. Так і має бути. Виконуєш свій обов'язок, підставляєш свою голову, проливаєш свою кров? Так і отримуй за це нагороди, квартири і пенсії.
Чому ж тоді герої у наших владоможців діляться на сорти?
Ці - свої, першого сорту. Ми їх нагородимо. Ось тобі орден, ось пенсія, ось земля, а ось квартира!
Молодці наші керманичі! Не те що падли московські, які від своїх солдат і офіцерів відмовляються, а убитих загортають в рови бульдозерами. Нема людини - нема проблеми і компенсації рідним і близьким. На том стояла і стоять будєть зємля їхняя!
А ми не такі. Ми душу і тіло положим, доказуючи, що ми козацького роду. Але, виявляється, до цих пір є у нас і інші герої. Які теж загинули. Але не в Києві, чи під камерами. А далеко - в Донецькому аеропорту, чи від кулі сепарського снайпера, чи в бою із російськими окупантами.
Ці - так собі, другого сорту. Ми їх теж нагородимо. Потім. Колись. Може бути. І взагалі вони добровольці, і не наші, і ми їх туди не посилали, і хто вони такі? Які нагороди і пенсії родинам? А ще може і квартирку дружина вбитого воїна захоче отримати?
Ось вони наші Герої-захисники, які загинули. Добровольці. Красені. Еліта з еліт. Найкращі. Краще б вони жили, ніж та політична наволоч, яка в тилу сраки наїдає і бабло на контрабанді косить.
Ані тата, ані мами, ані гроба, ані ями....
Ні, це просто слова з народної пісні.
І мама і тато у них є, і домовина тесана і яма в землі рідній, яку вони захищали.
Тільки визнання від держави немає.
Політики зайняті. Їм треба перед виборами попіаритись і 0,5% голосів добрати. А який піар із загиблого воїна-добровольця? Ні в халатику білому з кореспондентами не відвідати, ні бзднути щось таке пафосне на камеру.
Тільки не за ваші медальки і пенсії вони гинули. А за Україну. За маму і тата, за братиків і сестричок. За діток своїх ненароджених.
Тепер тільки розумієш слова Пророка - "І мертвим і живим і ненародженим..."
Хто пам'ятає як звали короля у 1564 році? А Байду, який загинув на гаку в тому ж 1564 році знають і пам'ятають усі.
Найкраща нагорода - то шана і пам*ять народна.
А вам, політики-депутатики, урядовці-президенти, треба не про рейтинги свої думати, а про те, що, коли ви предстанете перед Всевишнім, то вашу долю будуть вирішувати саме ці хлопчики, які загинули за Україну і за народ свій.
А ви за що? За «хутірець порядний і ставочок зариблений»? За посаду важну? За чин великий? За корт тенісний і палац величний?
Обов'язково потрібно змінювати наш Славень..
"Душу й тіло ми положимо"-звучить не добре..програмується підсвідомо смерть..(м.д)..а потрібно програмувати Перемогу і Розвиток...
"Душу й тіло ми вкладемо у нашу Свободу"..або якось по іншому..ми повинні душі і тіла ворогів "ложити",а не свої..
Вірю в те, що розумію.
Коментарі
Обов'язково потрібно змінювати наш Славень..
"Душу й тіло ми положимо"-звучить не добре..програмується підсвідомо смерть..(м.д)..а потрібно програмувати Перемогу і Розвиток...
"Душу й тіло ми вкладемо у нашу Свободу"..або якось по іншому..ми повинні душі і тіла ворогів "ложити",а не свої..
Вірю в те, що розумію.
Кажи, щоб співали: "Душу й тіло ми вкладемо у нашу свободу".
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)
Дякую за нагадування.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Це вже краще, але стяг все таки жовто-блакитний.
Хай буде Ща з Тя! І з Мя :)