Демократія і еволюція: організаційні основи цивілізаційного стрибка

«Добре управління залежить не стільки від законів, стільки від особистих якостей правлячих.
Механізм управління завжди підпорядковується волі тих, хто керує цим механізмом.
Отже, найважливіший елемент управління – це метод добору лідерів».
Френк Герберт

Еволюційне прискорення

Для того, щоб суттєво поліпшити своє життя, Україні треба піднятися до вершини «еволюційної піраміди». Що вищий рівень нації у світовому розподілі праці, то кращі можливості її самореалізації, більше свободи, повніше буття, більше відчуття щастя, вищий рівень культури, здоров’я, матеріального добробуту. Але як туди потрапити? Для швидкого просування вгору нам треба різко прискорити свій еволюційний розвиток.

Головним рушієм еволюції є природний добір, коли внаслідок боротьби за існування виживають досконаліші. В людських спільнотах удосконалення досягається підвищенням загального рівня освіти, поліпшенням здоров’я, розвитком технологій. Усе це потребує багато часу і ресурсів, а нас цікавить стрімкий перехід на вищий рівень. Сучасні технології дозволяють його здійснити за допомогою суто організаційних заходів.

Висування кращих – основа ефективної організації

Конкурентоспроможність будь-якої країни визначається передусім правильною внутрішньою організацією. Головним складником організації є правильна система керування. Вона виникає тоді, коли в усіх сферах життя суспільства працює система висування і добору кращих.

Проте це тільки початок. Обрання якісних лідерів створює позитивні зразки і мотивацію для розвитку всіх інших членів суспільства. Тож виходить, що народ висуває еліту, а еліта підтягує його догори.

Персональна самореалізація багатьох індивідів створює синергетичний ефект, внаслідок якого темпи еволюційного розвитку суспільства можуть стократ перевищувати темпи індивідуального розвитку його членів.

Демократія – це самоуправління демосів

Отже, потрібна правильна система добору лідерів. Та чи спроможні людські спільноти обирати кращих? Так, адже це їх фундаментальна, природна властивість. Це спроможні робити навіть дитячі ігрові колективи, наприклад, при виборі капітанів футбольних команд. У будь-якій групі, де відбувається спільна діяльність, люди будь-якого рівня спроможні точно оцінювати один одного і обирати кращих. А якщо є механізм добору кращих, то така група спроможна до еволюції.

Що значить «спільна діяльність»? Це значить, що всі члени групи об’єднані якимось спільним інтересом і особисто знають один одного. Проте людина спроможна підтримувати не більше 150 соціальних зв’язків («Число Данбара»), тому чисельність такого соціуму не може перевищувати 150 членів. У результаті отримуємо три ознаки групи, спроможної до еволюції:

1) спільна діяльність,

2) всі знають всіх,

3) чисельність до 150 членів.  

У давній Греції такі групи називалися демосами. Фактично, це були сільські громади з власним самоврядуванням. У демосі всі точно знали, хто чого вартий, тому кожний «притягувався» до подібних йому людей за ознаками краси, чеснот, багатства, професії, захоплень тощо. Відтак демос мав природну внутрішню структуру. Самоуправління демосу – це і є демократія в первинному значенні цього слова.

Демос як еволюційна одиниця

Важливо те, що демос («екосело») – це не просто самоврядна, а еволюціонуюча  група. Окрім колективних можливостей висування кращих, вона спроможна відстежувати дармоїдів та соціальних паразитів, шахраїв і брехунів: таких або перевиховували, або виганяли з громади. Це значить, що демоси мають природний механізм самоочищення. Проте, наголосимо, усе це працює при чисельності до 150 осіб.

А що робити, якщо таке «екосело» розростається і кількість людей перевищує біологічне обмеження Данбара? Тоді така спільнота має розділитися на два демоси – дві еволюціонуючі спільноти. Щось подібне було в Україні: якщо село ставало завелике, то воно ділилося на два окремі села.

Псевдодемократія – причина загальної деградації

Якщо ж громада цього не зробить, то вона швидко почне втрачати властивості демосу, зокрема спроможність як обирати кращих, так і виявляти порушників чесної гри. В результаті еволюціонуюча громада перетворюється на деградуючу.  Це вже не демос, а щось інше. Відтак його система самоуправління – це вже не демократія, а щось таке, де множиться несправедливість, обман і зловживання.  

Схоже на те, що в античних полісах не знали про обмеження «Числа Данбара», тож намагалися застосувати ту ж саму систему самоуправління. Проте вона була непридатна для кількатисячних полісів, тому античні автори постійно скаржилися, що «демократія не працює». А вона й не могла працювати, тому що не було демосів.

Натомість псевдодемократія вела не до еволюційного розвитку, а до загнивання і виродження. Апофеозом соціального розпаду є XXI століття, характерними рисами якого стали масова нахабна брехня, масштабні афери, соціальний паразитизм, «гібридні» війни, хижацька експлуатація людини і природи. Особливо потворно псевдодемократія виглядає у мегаполісах, де люди змушені голосувати за тих, кого вони вживу ніколи не бачили і не побачать. У результаті маємо вимирання білої раси. Якщо нічого не зміниться, то років через 50 європейську людину можна буде заносити до «Червоної книги» як вимираючий вид, що програв еволюційне змагання.     

Екодемократія – відновлення еволюційної спроможності

Проте будь-яка проблема приховує в собі її вирішення. Добра новина полягає в тому, що на тлі загального виродження Україна може здійснити еволюційний стрибок. Рецепт простий – повернутися до демосів і притаманної їм природної системи самоуправління. Для того, щоб відрізняти її від псевдодемократії, ми додаємо префікс «еко» (природний) і використовуємо термін «екодемократія».

Реалізація в Україні екодемократії означає заснування республіки, тобто приведення форми державного устрою до вимоги Конституції. Важливо розуміти, що екодемократія – це обов’язкова умова існування республіки. Без «влади демосів» вона швидко вироджується і перетворюється на свою протилежність – відверту або приховану диктатуру.

Про те, як перейти від нинішньої диктатури до республіки – Друзі, створімо в Україні таку державу, яка нам подобається! - Презентація ВУД. Завдання полегшується тим, що екодемократія – це традиційна українська форма самоврядування, відома як «сотенно-полковий устрій» і «копне право».

Екодемократія особливо притаманна добровольчим військовим формуванням. Відтак нинішня війна з Росією є прискорювачем відновлення в Україні природовідповідної соціальної структури.  

Висновки

1. Для повноцінного життя Україні треба піднятися на вершину еволюційної піраміди.

2. Для цього треба задіяти механізми прискореної еволюції.

3. Еволюція відбувається у демосах – природних спільнотах чисельністю до 150 осіб.

4. Самоуправління демосів називається екодемократією.

5. Для переходу до еволюціонуючої екодемократії треба заснувати  республіканську державу.

6. Республіка може існувати тільки за умови екодемократії.  

7. Вільна Українська Держава є еволюційним проектом.

8. Екодемократія – це повернення до традиційного українського устрою на новому оберті еволюційної спіралі.