2003 року тодішнім заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком було розроблено документ, який передбачав федералізацію Молдови та можливість для Придністров'я й Гагаузії блокувати рішення на національному рівні. Так Кремль пропонував вирішити придністровський конфлікт.
Зараз в Україні відбуваються подібні речі. Журналіст Анатолій Марциновський поговорив з політичним аналітиком Русланом Шевченком, який є заступником директора Кишинівського Інституту ефективної політики і запитав, чи немає тут схожості з мінськими домовленостями.
Експерт погодився, що в обох випадках метою Росії є легалізація фактичного відокремлення Донбасу і Придністров'я від основної частини країни. У перспективі проголошення їх незалежними державами. Стратегія Кремля - відірвати ці території від Молдови та України. Причому так, щоб країни як би погодилися на це з власної волі. Для цього Кремль протискає федералізацію у випадку Молдови й надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей - у випадку України.
У нас багато хто вважає, що окуповані нині території Донбасу Путін хоче формально повернути Україні, залишивши за собою контроль над ними і можливість впливати через них на майбутнє всієї країни.
Ймовірнішим виглядає інший варіант. Думаю, в Росії добре розуміють, що заштовхнути мирним шляхом ту ж невизнану ПМР назад в Молдову не вийде. Їм 20 років говорили, що Молдова - це ворог, фашистська країна, яка хоче знищити Придністров'я. Те ж відбувається зараз на сході України. Тому гра Росії набагато складніша, ніж може здатися на перший погляд. РФ хоче спровокувати процес подальшої дезінтеграції наших країн. У разі Молдови за Придністров'ям повинна послідувати Гагаузія, у випадку України - деякі її східні та південні області, можливо, і Закарпаття. Тобто, крок за кроком будуть посилювати сепаратистські настрої в інших регіонах. Недарма ж Росія систематично мусує ідею, що Україна - це взагалі не держава. Мовляв, вона не відбулася і повинна зникнути. Приблизно те ж вони говорять про Молдову.
Чому в 2003 році тодішній президент Воронін в останній момент відмовився підписувати "меморандум Козака"?
Коли Воронін парафував документ, в ньому не було пункту про 20-річне перебування російських військ у Придністров'ї. Його вставили буквально за добу до запланованого підписання. Дізнавшись про це, Воронін обурився. Росія спробувала натиснути, але Кишинів не поступився. До того ж, як повідомляли ЗМІ, напередодні підписання відбулася тривала розмова президента Молдови з послом США Хетер Ходжес. Вороніну пояснили, що меморандум стане фактично гарантією безстрокового перебування російських військ в невизнаній ПМР.
Росія зараз не може впливати на політику Кишинева політично, через контрольоване нею Придністров'ї. Як вона може використовувати регіон в своїх цілях?
Найпотужніший її інструмент - це наявність там значної кількості військових. Не тільки кадрових, які становлять кістяк об'єднаної групи російських військ. Є ще велика кількість "відпускників", які прибувають до Тирасполя через Кишинівський аеропорт. На жаль, молдовська влада продовжує пропускати їх, хоча деяких і блокують. Ніхто не знає, скільки сьогодні там російських військових. Станом на серпень 2014 року йшлося про 10 тисяч чоловік. Але відтоді процес безконтрольного прибуття "відпускників" тривав. Якщо їх задіють, це може дестабілізувати ситуацію в регіоні.
Другий варіант - вкидання в Молдову з території Придністров'я значних сум фальшивих грошей для дестабілізації грошової системи і обвалу курсу лея. І третє - створення інформаційного впливу на регіон. Придністров'я може бути використано як майданчик, звідки можна вкидати різну інформацію з компроматом на владу Молдови. Це здійснюватиме відчутний влив на значну кількість людей. У Придністров'ї нині вже чимало фахівців з таких операцій.
Але ж російські і проросійські ЗМІ і так домінують в інформаційному просторі Молдови?
Так, але цього для досягнення Росією її цілей ще недостатньо. Незважаючи на абсолютне засилля російського медіа продукту та критично низький рівень підтримки правлячої коаліції, опитування показують лише незначну перевагу прихильників інтеграції з Росією: на 3-5 відсотків більше, ніж прихильників євроінтеграції. При цьому дуже багато хто не визначився. Тобто, нинішня ситуація для Москви хитка. Так що можуть задіяти і придністровський резерв.
У чому може полягати інтерес Росії до дестабілізації ситуації в Молдові?
У тому, щоб вивести її зі сфери впливу Заходу. Це ключовий для них пункт, він проявляється і у всіх заявах Партії соціалістів - головної опозиційної сили. Розірвати Угоду про асоціацію з ЄС, далі організувати референдум з визначення вектора зовнішньополітичного розвитку держави - а країна справді може зараз проголосувати за проросійську орієнтацію. І, таким чином, швидко організувати приєднання Молдови до структур Євразійського союзу. Як це було зроблено 2013 року з Вірменією, правда без референдуму.
Можуть піти й далі. Експерименти уже траплялися. У 2014 році було створено організацію "Соціальний форум Молдови", яка на чолі з Павлом Григорчуком та іншими активістами Компартії планувала дестабілізацію ситуації після тодішніх парламентських виборів, що відбулися 30 листопада. Збиралися влаштувати безлад, після цього - подальше розхитування або державний переворот на користь Росії. Лідерів цього руху заарештували й вони провели кілька місяців у в'язниці. У вересні минулого року знову спробували активізуватися, але так само опинилися в ув'язненні за спробу організації заворушень біля генпрокуратури.
Чи є цільовою групою для Росії українська діаспора в Молдові?
Так, вони її намагаються задіяти. Деякі "видатні" проросійські координатори прямо говорять, що одним із їхніх завдань тут є спровокувати відокремлення півночі від решти країни. Центром цієї сепаратистської діяльності є місто Бєльці, більшість населення котрого виступає за Росію і Євразійський союз.
Українська діаспора дуже русифікована. Вона відірвана від інтересів своєї історичної Батьківщини. Україна сприймається ними крізь призму родинних зв'язків і можливості купувати там якісь дешевші товари. Про політичні симпатії говорити не доводиться. Україна навіть часів Януковича бачилася молдовськими українцями як щось чуже, адже хоч якось рухалася в бік Заходу. Тим більше вороже її стали сприймати після революції 2014 року. Їх переконують, що це був переворот, до влади прийшли фашисти, які хочуть знищити проросійський вибір України та всіх його носіїв. Так що українська діаспора цілком може стати серйозною підмогою для російської агентури в Молдові.
Ви бачите якусь осмислену політику молдовської влади на подолання серйозних викликів, про які згадували?
Можна говорити хіба що про усвідомлення загрози. Але якоїсь комплексної стратегії не простежується. Виникає проблема, влада по ходу її вирішує. Наприклад, так було зі згаданим Григорчуком, а також з добровольцями з Гагаузії, які воювали на Донбасі за сепаратистів. Влада своєчасно про це дізналися, частину цих людей заарештували й засудили. Причому у них виявили зброю, вони намагалися вербувати інших добровольців для поїздок на Донбас. Показово, що лідери Гагаузії категорично заперечували провину цих людей. Швидше за все, самі були до цього причетні.
Багато громадян Молдови мають румунські паспорти. Чи є ці люди авангардом проєвропейської частини суспільства, або ж навпаки - байдужі, оскільки і так індивідуально вже в Євросоюзі?
Часто за кордоном на питання румунського громадянства молдаван дивляться не так, як є насправді. У Румунії вважають, що якщо людина взяла їх громадянство, то повинна вважати себе румуном і бути прихильником "великого об'єднання". Але в самій Молдові і соцопитування, і дискусії в соціальних мережах показують іншу картину. Молдовани приймають румунське громадянство найчастіше для вирішення життєвих питань. Адже з цим паспортом можна без проблем потрапити в ЄС, працевлаштуватися там. Можливо, лише 30-40% людей брали румунське громадянство справді за переконаннями, вважають себе румунами і пов'язують з Румунією своє майбутнє.
Румунію можна вважати надійним союзником Молдови з огляду на ті небезпеки, про які ви говорили?
Вона може в разі чого допомогти. Наприклад, існує угода між міністерствами внутрішніх справ двох країн про надання румунською владою допомоги в разі масових заворушень. За потреби Румунія може направити в Молдову карабінерів.
Взагалі, Румунія є в Євросоюзі свого роду відповідальною за європеїзацію Молдови. Тому саме румунські політики найчастіше обурюються через процвітання у нас корупції та інші неєвропейські процеси. Справді, на тлі Румунії, де боротьба з корупцією все ж ведеться, у Молдові вплив "куратора" виявляється неефективним. Тому що молдовський політичний клас - і ліві, і праві - ніяких серйозних реформ просто не хочуть. Вони добре бачать, що в тій же Румунії корупція призводить до арештів політиків і чиновників всіх рангів. Розуміють, що це може створити проблеми їм персонально. Вони за Європу, але тільки на словах.
Ще в 2013 році Молдова виконала всі формальні вимоги ЄС щодо безвізового режиму, в тому числі антикорупційні. Однак це не вилилося в реальну боротьбу з корупцією?
Ні, тому що все вперлося в цей ось страх політиків перед можливими проблемами для них особисто. Одним з ініціаторів боротьби з корупцією був у 2004 році тодішній прем'єр Адріан Нестасе. Через два роки він сам опинився у в'язниці, разом з багатьма соратниками. Скільки крику навколо ще одного колишнього прем'єра Володимира Філата (сьогодні у в'язниці за звинуваченнями у розкраданні мільярда євро з державного банку - ред .), в корумпованості якого вже точно ніхто не сумнівається. Він сидить лише через те, що фактично посадив його олігарх Влад Плахотнюк, за яким стоять США. Якби американського впливу не було, Філат дав би великого хабара, і його би швидко звільнили. Або дали б можливість утекти з в'язниці та країни.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Українська діаспора може стати підмогою для російської агентури в Молдові - аналітик
Світ:
2003 року тодішнім заступником керівника адміністрації президента РФ Дмитром Козаком було розроблено документ, який передбачав федералізацію Молдови та можливість для Придністров'я й Гагаузії блокувати рішення на національному рівні. Так Кремль пропонував вирішити придністровський конфлікт.
16030201.jpg
Зараз в Україні відбуваються подібні речі. Журналіст Анатолій Марциновський поговорив з політичним аналітиком Русланом Шевченком, який є заступником директора Кишинівського Інституту ефективної політики і запитав, чи немає тут схожості з мінськими домовленостями.
Експерт погодився, що в обох випадках метою Росії є легалізація фактичного відокремлення Донбасу і Придністров'я від основної частини країни. У перспективі проголошення їх незалежними державами. Стратегія Кремля - відірвати ці території від Молдови та України. Причому так, щоб країни як би погодилися на це з власної волі. Для цього Кремль протискає федералізацію у випадку Молдови й надання особливого статусу окремим районам Донецької та Луганської областей - у випадку України.
У нас багато хто вважає, що окуповані нині території Донбасу Путін хоче формально повернути Україні, залишивши за собою контроль над ними і можливість впливати через них на майбутнє всієї країни.
Ймовірнішим виглядає інший варіант. Думаю, в Росії добре розуміють, що заштовхнути мирним шляхом ту ж невизнану ПМР назад в Молдову не вийде. Їм 20 років говорили, що Молдова - це ворог, фашистська країна, яка хоче знищити Придністров'я. Те ж відбувається зараз на сході України. Тому гра Росії набагато складніша, ніж може здатися на перший погляд. РФ хоче спровокувати процес подальшої дезінтеграції наших країн. У разі Молдови за Придністров'ям повинна послідувати Гагаузія, у випадку України - деякі її східні та південні області, можливо, і Закарпаття. Тобто, крок за кроком будуть посилювати сепаратистські настрої в інших регіонах. Недарма ж Росія систематично мусує ідею, що Україна - це взагалі не держава. Мовляв, вона не відбулася і повинна зникнути. Приблизно те ж вони говорять про Молдову.
Чому в 2003 році тодішній президент Воронін в останній момент відмовився підписувати "меморандум Козака"?
Коли Воронін парафував документ, в ньому не було пункту про 20-річне перебування російських військ у Придністров'ї. Його вставили буквально за добу до запланованого підписання. Дізнавшись про це, Воронін обурився. Росія спробувала натиснути, але Кишинів не поступився. До того ж, як повідомляли ЗМІ, напередодні підписання відбулася тривала розмова президента Молдови з послом США Хетер Ходжес. Вороніну пояснили, що меморандум стане фактично гарантією безстрокового перебування російських військ в невизнаній ПМР.
Росія зараз не може впливати на політику Кишинева політично, через контрольоване нею Придністров'ї. Як вона може використовувати регіон в своїх цілях?
Найпотужніший її інструмент - це наявність там значної кількості військових. Не тільки кадрових, які становлять кістяк об'єднаної групи російських військ. Є ще велика кількість "відпускників", які прибувають до Тирасполя через Кишинівський аеропорт. На жаль, молдовська влада продовжує пропускати їх, хоча деяких і блокують. Ніхто не знає, скільки сьогодні там російських військових. Станом на серпень 2014 року йшлося про 10 тисяч чоловік. Але відтоді процес безконтрольного прибуття "відпускників" тривав. Якщо їх задіють, це може дестабілізувати ситуацію в регіоні.
Другий варіант - вкидання в Молдову з території Придністров'я значних сум фальшивих грошей для дестабілізації грошової системи і обвалу курсу лея. І третє - створення інформаційного впливу на регіон. Придністров'я може бути використано як майданчик, звідки можна вкидати різну інформацію з компроматом на владу Молдови. Це здійснюватиме відчутний влив на значну кількість людей. У Придністров'ї нині вже чимало фахівців з таких операцій.
Але ж російські і проросійські ЗМІ і так домінують в інформаційному просторі Молдови?
Так, але цього для досягнення Росією її цілей ще недостатньо. Незважаючи на абсолютне засилля російського медіа продукту та критично низький рівень підтримки правлячої коаліції, опитування показують лише незначну перевагу прихильників інтеграції з Росією: на 3-5 відсотків більше, ніж прихильників євроінтеграції. При цьому дуже багато хто не визначився. Тобто, нинішня ситуація для Москви хитка. Так що можуть задіяти і придністровський резерв.
У чому може полягати інтерес Росії до дестабілізації ситуації в Молдові?
У тому, щоб вивести її зі сфери впливу Заходу. Це ключовий для них пункт, він проявляється і у всіх заявах Партії соціалістів - головної опозиційної сили. Розірвати Угоду про асоціацію з ЄС, далі організувати референдум з визначення вектора зовнішньополітичного розвитку держави - а країна справді може зараз проголосувати за проросійську орієнтацію. І, таким чином, швидко організувати приєднання Молдови до структур Євразійського союзу. Як це було зроблено 2013 року з Вірменією, правда без референдуму.
Можуть піти й далі. Експерименти уже траплялися. У 2014 році було створено організацію "Соціальний форум Молдови", яка на чолі з Павлом Григорчуком та іншими активістами Компартії планувала дестабілізацію ситуації після тодішніх парламентських виборів, що відбулися 30 листопада. Збиралися влаштувати безлад, після цього - подальше розхитування або державний переворот на користь Росії. Лідерів цього руху заарештували й вони провели кілька місяців у в'язниці. У вересні минулого року знову спробували активізуватися, але так само опинилися в ув'язненні за спробу організації заворушень біля генпрокуратури.
Чи є цільовою групою для Росії українська діаспора в Молдові?
Так, вони її намагаються задіяти. Деякі "видатні" проросійські координатори прямо говорять, що одним із їхніх завдань тут є спровокувати відокремлення півночі від решти країни. Центром цієї сепаратистської діяльності є місто Бєльці, більшість населення котрого виступає за Росію і Євразійський союз.
Українська діаспора дуже русифікована. Вона відірвана від інтересів своєї історичної Батьківщини. Україна сприймається ними крізь призму родинних зв'язків і можливості купувати там якісь дешевші товари. Про політичні симпатії говорити не доводиться. Україна навіть часів Януковича бачилася молдовськими українцями як щось чуже, адже хоч якось рухалася в бік Заходу. Тим більше вороже її стали сприймати після революції 2014 року. Їх переконують, що це був переворот, до влади прийшли фашисти, які хочуть знищити проросійський вибір України та всіх його носіїв. Так що українська діаспора цілком може стати серйозною підмогою для російської агентури в Молдові.
Ви бачите якусь осмислену політику молдовської влади на подолання серйозних викликів, про які згадували?
Можна говорити хіба що про усвідомлення загрози. Але якоїсь комплексної стратегії не простежується. Виникає проблема, влада по ходу її вирішує. Наприклад, так було зі згаданим Григорчуком, а також з добровольцями з Гагаузії, які воювали на Донбасі за сепаратистів. Влада своєчасно про це дізналися, частину цих людей заарештували й засудили. Причому у них виявили зброю, вони намагалися вербувати інших добровольців для поїздок на Донбас. Показово, що лідери Гагаузії категорично заперечували провину цих людей. Швидше за все, самі були до цього причетні.
Багато громадян Молдови мають румунські паспорти. Чи є ці люди авангардом проєвропейської частини суспільства, або ж навпаки - байдужі, оскільки і так індивідуально вже в Євросоюзі?
Часто за кордоном на питання румунського громадянства молдаван дивляться не так, як є насправді. У Румунії вважають, що якщо людина взяла їх громадянство, то повинна вважати себе румуном і бути прихильником "великого об'єднання". Але в самій Молдові і соцопитування, і дискусії в соціальних мережах показують іншу картину. Молдовани приймають румунське громадянство найчастіше для вирішення життєвих питань. Адже з цим паспортом можна без проблем потрапити в ЄС, працевлаштуватися там. Можливо, лише 30-40% людей брали румунське громадянство справді за переконаннями, вважають себе румунами і пов'язують з Румунією своє майбутнє.
Румунію можна вважати надійним союзником Молдови з огляду на ті небезпеки, про які ви говорили?
Вона може в разі чого допомогти. Наприклад, існує угода між міністерствами внутрішніх справ двох країн про надання румунською владою допомоги в разі масових заворушень. За потреби Румунія може направити в Молдову карабінерів.
Взагалі, Румунія є в Євросоюзі свого роду відповідальною за європеїзацію Молдови. Тому саме румунські політики найчастіше обурюються через процвітання у нас корупції та інші неєвропейські процеси. Справді, на тлі Румунії, де боротьба з корупцією все ж ведеться, у Молдові вплив "куратора" виявляється неефективним. Тому що молдовський політичний клас - і ліві, і праві - ніяких серйозних реформ просто не хочуть. Вони добре бачать, що в тій же Румунії корупція призводить до арештів політиків і чиновників всіх рангів. Розуміють, що це може створити проблеми їм персонально. Вони за Європу, але тільки на словах.
Ще в 2013 році Молдова виконала всі формальні вимоги ЄС щодо безвізового режиму, в тому числі антикорупційні. Однак це не вилилося в реальну боротьбу з корупцією?
Ні, тому що все вперлося в цей ось страх політиків перед можливими проблемами для них особисто. Одним з ініціаторів боротьби з корупцією був у 2004 році тодішній прем'єр Адріан Нестасе. Через два роки він сам опинився у в'язниці, разом з багатьма соратниками. Скільки крику навколо ще одного колишнього прем'єра Володимира Філата (сьогодні у в'язниці за звинуваченнями у розкраданні мільярда євро з державного банку - ред .), в корумпованості якого вже точно ніхто не сумнівається. Він сидить лише через те, що фактично посадив його олігарх Влад Плахотнюк, за яким стоять США. Якби американського впливу не було, Філат дав би великого хабара, і його би швидко звільнили. Або дали б можливість утекти з в'язниці та країни.
Треба вчитися на помилках інших, а не на своїх.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта