- Відвідувань: 84
- Переглядів: 93
10 заповідей націонал-соціаліста (Декалог Йозефа Геббельса)
Світ:
Спецтема:
Батьківщина - мати твого життя. Ніколи не забувай це!
1. Твоя Батьківщина – Німеччина, люби її понад усе і більше в справі, ніж на словах!
2. Вороги Німеччини – твої вороги, ненавидь їх усім серцем!
3. Будь-який побратим по нації, навіть найбідніший – це частка Німеччини, люби його як самого себе!
4. Для себе вимагай тільки обов'язків, тоді Німеччина знову отримає права!
5. Будь гордий Німеччиною! Ти можеш пишатися Батьківщиною, за яку віддали свої життя мільйони!
6. Той, хто збезчестить Німеччину, збезчестить тебе і твоїх предків. Направ кулак проти нього!
7. Під лежачий камінь вода не тече. Якщо тобі відмовляють в твоєму законному праві, подумай про те, що ти зможеш його завоювати тільки дією!
8. Не будь скандальним антисемітом, але бережися «Berliner Tageblatt»!
9. Поводься по життю так, щоб одного разу не довелося червоніти перед новою Німеччиною!
10. Вір у майбутнє, тільки тоді ти його отримаєш!
Джерело:
Joseph Goebbels, Der Nazi-Sozi (Elberfeld: Verlag der Nationalsozialistischen Briefe, 1927) // http://research.calvin.edu/german-propaganda-archive/nazi-sozi.htm
Знати справжню історію політичних течій і рухів!
Зверніть увагу
Останні записи
Кращий коментар
У ніч на 29 квітня 1945 року Гітлер і Єва Браун офіційно одружилися. Відразу після церемонії фюрер продиктував два заповіти – політичний і приватний. У той же день Магда Геббельс написала прощального листа старшому синові, який перебував в таборі для військовополонених у Північній Африці:
«Мій улюблений сину! Ось уже шість днів ми знаходимося в бункері фюрера: тато, твої маленькі сестри з братом – і я...
Ти повинен знати, що я залишилася тут проти волі тата, що ще минулої неділі фюрер хотів мені допомогти звідси виїхати. Ти знаєш свою матір – у нас одна кров – це далося мені дуже нелегко...
Діти чудові. Обходяться без сторонньої допомоги навіть у цих, більш ніж примітивних, умовах. Сплять вони на підлозі чи хочуть вмитися, чи є у них їжа – жодної скарги або сліз. Розриви стрясають бункер... Хай Бог дасть мені сил зробити останнє і найважче...
Гаральде, дорогий мій хлопчику – я залишаю тобі те, чого мене навчило життя: Будь вірним! Вірним собі самому, вірним по відношенню до людей і вірним своїй країні... Одного разу кожна людина повинна померти, нема нічого прекраснішого, почеснішого і відважнішого – прожити так недовго, ніж вести рахунок довгим дням в ганебних умовах...
Лист закінчено. Ганна Райч візьме його з собою ... Я обіймаю тебе в найбільш душевній, сердечній і материнській любові! Мій дорогий сину, живи для Німеччини. Твоя матір".
29 квітня Ганна Райч, взявши з собою лист Магди, вилетіла з Берліна.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Коментарі
Ось таким має бути декалог українського націоналіста (звісно, з врахуванням нашої специфіки).
Порівняйте з дитячим лепетом бандерівського "декалогу", який є нічим іншим, як пародією і саботажем. За що його й розкрутила антинаціоналістична агентура.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Друже Миро, толерантніше... :-)
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Прошу посилання на оригінальний текст німецькою.
Пане Вікторе, прошу німецькою :-)...
http://research.calvin.edu/german-propaganda-archive/nazi-sozi.htm
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Дякую. Є суттєва змістовна різниця у російському та українському текстах.
Запропонуйте свою версію перекладу. Можете в коментарях до мого блогу. Можете написати власний блог на цю тему.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
За Вашим посиланням текст англійською.
Я просив посилання на "оригінальний текст". Геббельс мабуть писав таки німецькою.
Пане Вікторе, прошу російською :-)...
https://nsportal.org.ua/?p=219
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Згадаємо тих, хто волею батьків увійшли у Вальхаллу:
Хельга Сусанна, по домашньому Хельга, 1 вересня 1932 — 1 травня 1945
Хильдегард Траудель, по дамашньому Хільда, 13 квітня 1934 — 1 травня 1945
Хельмут Крістіан, по домашньому Хельмут, 2 жовтня 1935 — 1 травня 1945
Хольдіна Катрін, по домашньому Хольда, 19 лютого 1937 — 1 травня 1945
Хедвіг Йоханна, по домашньому Хедда, 5 травня 1938 — 1 травня 1945
Хайдрун Елізабет, по домашньому Хайда, 29 жовтня 1940 — 1 травня 1945
Згадаємо тих, мільйони тих дітей, які волею більшовицьких правителів померли від Голодомору, померли по дорозі в сибірські концтабори, померли в концтаборах ГУЛАГу !
Дітей Геббельса чекала та ж сама доля!
І якщо вже Вам так хочеться моралізувати (а підтексти Ваших коментів я чітко розумію), то скажіть чесно, яку долю для власних дітей Ви б вибрали в такій ситуації.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Магда Геббельс зробила правильно, оскільки реально передати їх під опіку Міжнародного Червоного Хреста було не можливо.
Описана подія піднімає питання про релігійний світогляд родини Геббельсів. Очевидно, що це не іудохристиянство.
Зрозумівши світогляд Геббельса, можна наблизитися до розуміння світогляду націонал-соціалізму. Гітлер десь казав, що націонал-соціалізм - це не тільки ідеологія, а й релігія.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
19 грудня 1931 року, Берлін.
На одруженні Йозефа Геббельса з Магдою Квандт Адольф Гітлер був боярином. Оскільки Магда була протестанткою (та ще й розлучена), то Геббельса і Гітлера виключили з католицької церковної громади. Але самі вони не вважали себе відлученими від церкви і продовжували платити церковну подать ("десятину") до самої смерті.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
У ніч на 29 квітня 1945 року Гітлер і Єва Браун офіційно одружилися. Відразу після церемонії фюрер продиктував два заповіти – політичний і приватний. У той же день Магда Геббельс написала прощального листа старшому синові, який перебував в таборі для військовополонених у Північній Африці:
«Мій улюблений сину! Ось уже шість днів ми знаходимося в бункері фюрера: тато, твої маленькі сестри з братом – і я...
Ти повинен знати, що я залишилася тут проти волі тата, що ще минулої неділі фюрер хотів мені допомогти звідси виїхати. Ти знаєш свою матір – у нас одна кров – це далося мені дуже нелегко...
Діти чудові. Обходяться без сторонньої допомоги навіть у цих, більш ніж примітивних, умовах. Сплять вони на підлозі чи хочуть вмитися, чи є у них їжа – жодної скарги або сліз. Розриви стрясають бункер... Хай Бог дасть мені сил зробити останнє і найважче...
Гаральде, дорогий мій хлопчику – я залишаю тобі те, чого мене навчило життя: Будь вірним! Вірним собі самому, вірним по відношенню до людей і вірним своїй країні... Одного разу кожна людина повинна померти, нема нічого прекраснішого, почеснішого і відважнішого – прожити так недовго, ніж вести рахунок довгим дням в ганебних умовах...
Лист закінчено. Ганна Райч візьме його з собою ... Я обіймаю тебе в найбільш душевній, сердечній і материнській любові! Мій дорогий сину, живи для Німеччини. Твоя матір".
29 квітня Ганна Райч, взявши з собою лист Магди, вилетіла з Берліна.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!
Слова сильної і шляхетної людини. Сучасні українці мають це знати.
Освячуйся! Озброюйся! Плодися!
Сучаснi дойчi цього не бажають знати. Чьорчiль свого домiгся: Дух Шиллера знищено.
Хай Буде!
А ще згадаємо дітей, яких забрали у батьків-ворогів народу, дали їм інші прізвища та виховали у дитбудинках покручами, відрізавши коріння і пам'ять.. У цих дітей народилися свої діти, які також мтали покручами або закомплексованими особистостями, стали пристосуванцями, без гідності і слави. Якщо тобі нема що сказати про свіоїх батьків-дідів, а тим більше, якщо ти не знаєш , якого ти роду-племені, ти апріорі стаєш слабким по життю, вилазять комплекси у самих несподіваних моментах життя. Не дарма, люди благородні знали всоїх предків до 7-го коліна. А в советських людей намагалися вихолостити цю здатність гордитися своїми предками, знати свій рід.
Серго Берiя пам'ять свого батька не зрадив.
Хай Буде!
Я був знайомий з Серго Берія з 1975 року... Познайомила нас Галина Миколаївна Кирилова, художній керівник Київського хореографічного училища і його остання дружина. Тоді він жив і працював у Києві під іменем Серго Олексійович Гегечкорі. Очолював військовий інститут. До смерті Галини Миколаївни (1986 рік) я майже щотижня бував у них вдома. Серго був людиною доброзичливою і товариською (незважаючи на те, що був старшим за мене на 23 роки), хоча про минуле життя і батька розповідав досить скупо. У 1992-му він давав мені читати глави майбутньої книги про свого батька (книга вийшла в 1994-му). Наступну книгу йому ні в Україні, ні в Росії випустити спочатку не вдалося - старі і нові чекісти ставили перепони (мені говорив про це генерал Ковтун: "Ми сказали Серго, що не дозволимо йому реабілітувати батька!") Тому друга книга вийшла у Франції. А потім вже її перевидали у Москві. Безумовно, що російська версія була цензурована. Це навіть неозброєним оком видно по обірваним текстам глав, які іноді не зовсім стикуються. Хоча Серго чудово володів російською мовою і мав літератуний хист.
Останні декілька років перед смертю ми не зустрічалися (Серго поїхав в Грузію, потім повернувся...). Хворів.
Декілька років тому назад я брав участь у створенні двох фільмів про розвідку... Один з них був присвячений Серго Берія (Гегечкорі).
До речі, Серго Берія підтвердив мені, що між НКВД і Гестапо була підписана угода про співпрацю, і що Лаврентій Павлович зустрічався з Генріхом Мюллером..
Книги Сергно Берія, так як і книги Павла Судоплатова, є цінним джерелом інформації про ті часи.
Воїн Світла ніколи не грає за правилами, написаними для нього іншими!