Візит Керрі у Київ. Прихований маневр

7 липня очікується візит в Україну держсекретаря США Джона Керрі. Оскільки на офіційному сайті Держдепартаменту не вдалося знайти анонса, то поки це лише чутки, хоч і обгрунтовані. Висловимо припущення про те, що візит дійсно відбудеться, але особливого анонса ми так і не дочекаємося. Це обумовлено тим, що цей візит повинен відбутися прямо напередодні саміту НАТО в Варшаві, куди прибуде президент США Барак Обама. З цього випливає, що тема переговорів у Києві точно не буде стосуватися питань, які не мають відношення до військової сфери.

Спостерігачі відзначають, що на Саміті очікується формалізація спільної позиції НАТО щодо агресивних дій РФ, продемонстрованих в останні два роки. Справді, ця тема вже перезріла. НАТО досить повільно і м'яко реагувала на речі, які просто не можна пропускати повз увагу. Як мінімум - дві речі повинні отримати адекватну і найжорсткішу оцінку альянсу.

Перша - фактична відмова Росії від підписаного ще СРСР в 1975 році Заключного акту Наради з безпеки і співробітництва в Європі. Цей документ фіксував кордони держав і проголошував їх непорушними. Путін вивів РФ з-під дії даного акту відразу після формального підтвердження анексії українського Криму. Треба зауважити, що деякі підписанти цього документа вели військові дії після вступу в силу документа, але жодна країна, яка підписала акт, не захопила ні п'яді чужої землі. Після Адольфа Гітлера таке в Європі вирішив витворити лише Володимир Путін. Відсутність адекватної реакції адекватних країн на цей акт агресії створює прецедент, що підкладає міну не тільки під безпеку Європи, але під самі підвалини сучасного світоустрою.

Подальша підтримка нормальних відносин має знайти формальне пояснення того, що агресору пробачили його загарбницькі дії і чому це йому дозволили зробити. Як тільки відбудеться ця формалізація, то світ, який ми знаємо зараз, перестане існувати. Тоді будь-яка країна може запустити руку в свою "исконность" і намагатися відібрати у сусіда те, що колись йому належало. Тобто, Акт Гельсінкі буде остаточно дезавуйований.

Якщо ж інші країни розуміють, що Гельсінкі слід виконувати неухильно, то порушник повинен не просто каратися, а жорстоко і невідворотньо каратися, щоб таке нікому не спало на думку повторити ще раз. Порка повинна бути показовою і кривавою.

Друга - Путін на рівному місці,перейшов до аргументації часів апогею «Холодної війни» і став розмахувати ядерної дубиною. Причому, документально підтверджені його реальні погрози на адресу України - без'ядерної країни. Мало того, його погрози адресовані єдиній в історії людства країні, яка позбулася ядерного арсеналу, на той момент - третій в світі за масштабом. І це не все, ядерна дубина занесена над країною, яка віддала РФ свою ядерну зброю і за що РФ взяла на себе зобов'язання захищати її в разі загрози територіальній цілісності.

Але не одна Україна стала об'єктом загрози. Віце-спікер нижньої палати парламенту РФ прямо закликав до застосування ядерної зброї по відношенню до Туреччини, Німеччини та США. Мало того, з парламентської трибуни він вимагав знищити всіх німців. Якщо це була маячня безумного, то офіційний Кремль мав би заховати хворого до відповідного медичного закладу і миттєво дати спростування та принести вибачення згаданим країнам. Нічого цього не сталося. Це означає, що в Кремлі поділяють точку зору того біснуватого парламентарія. Коротше кажучи, вищі посадові особи перейшли на риторику, яку не дозволяв собі навіть СРСР, з часів Хрущова.

З урахуванням того, що вздовж кордонів країн НАТО знову літає російський антикваріат, званий стратегічними бомбардувальниками, то все це треба сприймати як реальний виклик. Було слово, за ним послідувала справа. Якщо цим випадам не дати адекватної відповіді, то істерика сама собою не заспокоїться. Ці люди зупиняються тільки тоді, коли отримують каблуком в щелепу. Так було і так буде, поки остання недоімперія не здохне.

Таким чином, на саміті НАТО є що обговорювати. І там чекають деяких сюрпризів для РФ. Що це за сюрпризи - подивимося. І ось за день до початку зустрічі глав держав членів НАТО керівник зовнішньополітичного відомства США планує зустрітися з керівництвом України, після чого відразу приєднається до президента США у Варшаві. Такий маневр дійсно інтригує. Разом з тим, нам відома тверда позиція президента США про те, що до кінця його другої каденції Штати не мають наміру поставляти Україні саме летальну зброю, якщо РФ не відновить активні дії.

Що буде в цьому випадку, можна тільки здогадуватися. Наприклад, всім відомо, що на кількох полігонах, військові з країн НАТО практично постійно ведуть спільні навчання з підрозділами ЗСУ. Також відомо, що для проведення навчань до України перекинута штатні техніка і озброєння НАТОвського зразка. Що саме і скільки - ніхто не знає. Відомо тільки, що наші бійці освоюють цю зброю і техніку. На всякий випадок. Крім того з'являлися, і не раз, повідомлення про те, що НАТО вже організувало бази зберігання озброєнь на території Польщі, ближче до кордонів України. Теж - про всяк випадок.

Але ми вважаємо, що відсутність поставок летальних озброєнь НАТО і США зовсім не означає, що ВСУ їх не отримають. Близько року тому НАТО відкрило для України бази даних щодо комплектуючих військової техніки і озброєнь. Тобто, Україна може вибирати вузли і агрегати, елементи і компоненти для створення власних озброєнь. Як не крути, а Україна не Зімбабве і не Індонезія. У нас є власна оборонна промисловість, здатна робити дуже непогану зброя. Інша справа, що за 25 років ЗСУ майже не закуповували нічого нового і оборонка зів'яла, орієнтуючись на РФ. Тому те, що Україна може випускати як кінцеву продукцію, має багато компонентів російського виробництва і навпаки,

Україна виробляє багато компонентів для конкретного виду озброєнь, але не має повного технологічного ланцюжка і кінцевого складання. Розірвана інтеграція з РФ спочатку поставила нашу оборонку в складне становище, але тепер Захід відкрив нам свої комори, де можна вибирати те, що залишилося в РФ, але кращої якості і більш передове.

Простіше кажучи, ми можемо взяти все необхідне, зібрати у себе і воно стане летальною зброєю. Можливо, і ці питання будуть обговорюватися під час візиту.

Але швидше за все, там будуть синхронізуватися спільні рухи США і України в світлі саміту НАТО, який і визначить подальшу політику по відношенню до Росії. Зрозуміло, що більша частина обговорюваних питань буде наглухо закрита і вже точно - не буде анонсована. 

Переклад з російської і виділення в тексті О.К.