Питання, хто стане президентом України, завжди вирішувалося в Москві - Подольський

А на війні - не буває одних атак, є відступ, оборона, є перегрупування сил. Те ж саме відбувається і в суспільстві.

В Україні зараз диктатура корупції, яка захищається всім способами. Ви прибрали Януковича - а ми поставили потрібних людей, які приймуть потрібні закони, потрібні поправки до Конституції і будете жити, як ми вам скажемо, а не так, як ви хотіли на своєму Майдані.

Майдан не був революцією. Це був протест, у якому люди показали свою силу, але не переломили хребет системі. Економічна модель залишилася незмінною - монополія олігархів і бюрократії. Плодами повстання користуються пройдисвіти і зрадники, які самі з радістю стають до лав корупціонерів і олігархів. Навіщо корупціонеру ламати систему, яка його годує? Система буде тільки плодитися і жирувати. Хіба ви не бачите цю закономірність в її останньому дітищі – НАБУ? І Порошенка не переробити.

Про це в інтерв’ю Галині Плачинді для видання «Мир» розповів Олексій Подольський, український громадський діяч, політик, один з героїв так званих плівок Мельниченка, повний текст якого читайте на нашій російськомовній сторінці.

Подольський порівняв Україну, яка була три роки тому, з підлітком (за теорією Гумільова). Тепер, на його думку,  Україна почала дорослішати.

«Суспільство-підліток вийшло на Майдан. Отримало кулю. Кращі з нас хлопці. Потім прийшов Яценюк, прийшов Порошенко - ще більш аморальні, безідейні і меркантильні чиновники, ніж Янукович. Нічого ж не змінилося».

Але відбулися глибинні зміни в суспільстві. Ми відчули свою силу і готові її застосовувати, вважає Олексій Подольський:

«Ми зрозуміли, що можемо вигнати президента – адже Януковича люди вигнали, а ніякі не «лідери Майдану», які підписали з ним угоду. Тобто, по суті, «кинули» Майдан. А якби люди розійшлися - ніяких б виборів президента не було. Росія не дозволила б проводити тут якісь дострокові вибори. Тому що Янукович вів до союзного договору. І всі ці ігри з євроінтеграцією були відволікаючими моментами. Янукович готувався підписати великий союзний договір. Це вже ні для кого не секрет».

Він відзначив, що українців душить несправедливість, яку ми отримали в результаті процесу  первинного накопичення капіталу по-українськи.

«Адже що сталося? Існував такий собі нічийний по суті кусок власності. Він був в управлінні держави, вірніше, в управлінні тих, хто перебував при владі. І, фактично, був їхньою колективною власністю. Потім цей кусок почали ділити. Природно, кому дісталися всі ласі шматки? – Тому, хто був при владі. Тому боротьба за владу перетворилася в боротьбу за власність. Тобто, у нас влада - це безпосередній і практично єдиний інструмент збагачення. Ніде в світі такого немає. Так, там є корупція. Але вона є опосередкованим інструментом збагачення. А тут - чим більше влади, тим більше власності, тим більше грошей. Для того тут і розставлялася вся ця агентура - у вигляді табачників та інших. Все це - агенти ФСБ. Всі вони - разом з Льовочкіним - випускники однієї школи».

Він розповів про школу КДБ ім. Дзержинського, в якій готували так званих «підкришників», які сидять у всіх відомствах. Її випускниками були і Льовочкін, і Хорошковський, і Андрій Деркач, і Ганя Герман і багато, багато інших, які не тільки втекли до Росії, але й діючі персонажі української політики.

Ще з часів Сталіна в Радянському Союзі виробилася дуже чітка система отримання посад. Не можна було стати партійним функціонером, не давши розписку про агентурну співпрацю з КДБ. Адже партійний функціонер починав з комсомолу - своєрідної перевірки. А комсомольський функціонер давав підписку як елемент цієї самої перевірки. Тобто, ставав сексотом.

Подольський наголосив, що крім боротьби з Росією ми боремося ще і з агентами російського впливу,  якими насичена наша «політична еліта». Агентами, які не тільки стають депутатами і міністрами, а й президентами України. Питання, хто стане президентом України, завжди вирішувалося в Москві, відзначив він.

«Єльцину його спецслужби повідомляли, що Україна – це несерйозно. Рік-два, ну максимум - п'ять. Тому нас ніхто всерйоз не сприймав. Тому що - говорили Єльцину його аналітики – ми там все контролюємо. Але тут сталося те, в чому Росія прорахувалася: питання особистого збагачення, особистого інтересу. Ці ж агенти отримували можливість збагачуватися. Провінційна агентура отримала можливість особистого - незалежного від центру збагачення», - розповів Подольський.

При чому номенклатура, яка отримала можливість збагачуватися, передавала владу у спадок. Але,  отримавши владу, капітал і власність, «еліта» отримала головний біль: як все це захистити від свого ж народу. Абсолютно природно вона стала шукати захист від власного народу в Москві – у старого, а головне, досвідченого в таких справах «господаря. Що мала б дати Москва Кучмі і Пінчуку, Януковичу і Ахметову, всім іншим, хто нас обікрав?  Захист.  Саме тому говорять про євроінтеграцію, а лізуть все одно під російське крило.  Тому що російське крило - це гарантії для нашої корупції. А євроінтеграція - це справедливі правила гри. Вони  цих правил бояться найбільше. А корупція - це єдиний їм відомий спосіб життя. Тому всі розмови наших «євроінтеграторів» - починаючи від Порошенка і закінчуючи Пінчуком - це все камуфляж для бідних.

Українське суспільство має засвоїти одне - наші інтереси і інтереси нашої «еліти» кардинально протилежні.

Давайте проаналізуємо, як ми вибрали Порошенко. Він що - герой Майдану? Він що - був національним лідером перед тим, як стати президентом? Він зробив якийсь вчинок? Дав якийсь еталонний приклад?

Просто зійшлися всі олігархи, які перед цим вже проконсультувалися в Кремлі, і прийняли рішення.

І потім всі телеканали в один голос починають кричати - якщо ми не проголосуємо за Порошенка, буде війна! Людей поставили перед відсутністю вибору. Тобто, телебачення дуже агресивно формує громадську думку.

Оппоблок, може, найбільш віддано виступає за Порошенка. Тому що він – їхній гарант і, щоб захиститися самим, вони захищають його. Від людей! Хоча він, начебто їхній опонент, він їх відсторонив від влади. Але не від годівниці».