Той, хто ходив по воді: про святого апостола Петра (+аудіо)

Аудіоверсія: Той, хто ходив по воді: про святого апостола Петра

Ісус Хрестос навчав апостолів практик керування стихіями. Їхні успіхи в опануванні цієї науки залежали від індивідуальних талантів і типу характеру.

Так, брати Іван і Яків Заведеї краще за інших опанували керування «небесним вогнем», і навіть одного разу мало не спалили ним самарянське село.

– Що це за «небесний вогонь»?

– Точна відповідь в імені, яке Ісус дав цим апостолам під час ініціації – «Сини блискавки» (Воанергес, Бенегерез). Іван і Яків вміли викликати блискавку, тобто надпотужний електричний розряд. Це різновид мистецтва керування грозою, яким донедавна володіли (а може й нині володіють) карпатські мольфари.

Натомість апостол Симон-Петро першим з апостолів пішов по воді. Якщо братам Заведеям була ближчою стихія вогню, то Петру – стихія води.

– Його ініціативне ім’я також якось вказує на це?

Так, адже апостол Симон отримав від Ісуса ім’я «Петро» (гелленською Πετρος), що означає «камінь». Воно вказує на щось тверде, матеріальне, в ширшому значенні – на щось земне. Петро був кшатрієм, тобто священним воїном, а місія кшатріїв полягає в тому, щоб захищати життя від земного зла – конкретного, матеріалізованого, «даного нам у відчуттях».

Про те, як Ісус навчав апостолів ходити по воді, читайте у статті Прискорення подій, левітація і телепортація у Просторі волі. Якщо стисло, то Ісус створив ситуацію, коли апостоли дуже втомилися і їхній контроль фізичної реальності ослаб, що звільнило доступ до магічної реальності:

«І коли відпустив народ, пішов на гору молитись на самоті. Як звечоріло, Він був там сам один. Учні ж Його зійшли до моря і, ввійшовши в корабель, попливли на той бік моря, до Капернаума. Корабель уже був серед моря, і його кидали хвилі. Вже була четверта сторожа ночі, а пропливли всього яких двадцять п’ять чи тридцять стадій, бо дув сильний супротивний вітер. Коли ж побачив Ісус, як вони втомилися, веслуючи, пішов до них по морю, і хотів минути їх. Бачать учні — Ісус іде до них по морю й наближається до корабля. Побачивши це, вони були шоковані. То привид! — вигукнули. Та Ісус тієї ж миті мовив до них: Сміливіше — це Я. Тоді Петро озвавсь до Нього й каже: Господи, коли це Ти, вели мені прийти по воді до Тебе! Іди! — сказав Ісус. І вийшов Петро з корабля, почав іти по воді і прийшов до Ісуса; але, побачивши, що вітер сильний, злякався, почав потопати і скрикнув: Господи, рятуй мене! Ісус зараз же простягнув руку, вхопив його і мовив до нього: Маловіре, в чому засумнівався? І як увійшли до корабля, вітер ущух, а корабель зараз же причалив до землі, до якої прямували. І дуже від надмірного в самих собі дивувались» (Матвій 14.22–32, Марко 6.45–51, Іван 6.14–21).

Петро прийшов до Ісуса, а коли «увімкнув розум», то злякався і пішов під воду, проте Ісус ухопив його за руку, заспокоїв і вони разом по воді прийшли до корабля. Очевидно, що Петро здобув досвід ходіння по воді і, відповідно, виробив у собі відповідну навичку. Такі речі робляться швидко: для того, щоб навчитися плавати, досить попливти один раз, а щоб навчитися їздити на велосипеді, досить один раз поїхати. Це називається ініціацією – стрибкоподібним переходом з однієї якості до іншої.

– А може Петро так і не навчився ходити по воді?

Є три аргументи, які стверджують, що таки навчився.

По-перше, він один раз пішов по воді, пережив невдачу, після чого за допомогою Ісуса вирівняв ситуацію і по воді повернувся до корабля.

По-друге, Ісус був хорошим вчителем, тож якщо взявся за навчання, то довів його до логічного завершення.

По-третє, в Євангелії від Івана розповідається по те, як Петро не просто пішов, а ринувся по воді, тобто побіг. Ось це оповідання:

«По тому Ісус явився своїм учням при Галілейському морі. Явився ж так: Симон Петро, Тома, на прізвисько Близнюк, Натанаїл з Кани Галілейської, сини Заведея і двоє інших його учнів були разом. Отож пішли й сіли в корабель. А як настав ранок, стояв над берегом Ісус, але учні не знали, що то Ісус. Каже до них Ісус: Дітоньки, чи маєте чого перекусити? Ті Йому відповіли: Ні.

Каже тоді той учень, якого любив Ісус, до Петра: То – Господь! Симон Петро, почувши, що то Господь, накинув одежу, був бо роздягнений, і побіг по морю. Інші учні припливли човном, були бо недалеко від землі, ліктів з двісті.

Коли, отже, вони вийшли на землю, бачать – жар розкладено і на ньому хліб. Мовить до них Ісус: Ходіть снідайте!» (Іван 21.1-12).

Ісус запитав, чи вони не голодні: «Дітоньки, чи маєте чого перекусити?», а коли апостоли вийшли на берег, то Він пригостив їх теплим хлібом. Для того, щоб вони «перекусили».

Гелленську фразу з Євангелія «καὶ ἔβαλεν ῡαυτὸν εἰς τὴν_θάλασσαν» (буквально, «і кинув себе в море») зазвичай перекладають «і кинувся в море», в розумінні – пірнув. Тобто Петро начебто не хотів чекати, поки корабель дістанеться берега, а вирішив, що швидше сам допливе, тому «кинувся в море».

– А навіщо тоді він одягнувся?

Так отож. Це ключове запитання. Коли люди стрибають у воду, вони не одягають одяг, а навпаки – скидають його. Ви колись бачили людину, яка одягається перед плаванням у воді? Одягаються, коли йдуть по землі. Або по воді.  

– А може Петру було соромно, що Ісус побачить його «без краватки»?  

Навіть якби Петро був повністю нагий, в цьому не було жодного  сорому. Прадавнє слово «тіло» означає «досконалість, довершеність».  Арійські народи не соромилися свого тіла, бо тіло вважалося храмом Святого духа. Згадаймо гелленські скульптури оголених чоловіків і жінок, або Олімпійські ігри, під час яких атлети виступали без одягу.     

Тому згадана вище фраза має виглядати так: «і ринув по морю», якщо точніше – «і швидко побіг по морю».  Ходити і бігати по воді – це для Петра було так само природно, як для нас їздити на велосипеді.   

Ісус був добрим Учителем: він бачив людські таланти і розвивав їх.

Брахмани Іван і Яків Заведеї перебували в гармонії з небесною енергетикою, були її дітьми – Синами блискавки.

Петро був у гармонії з матеріальними стихіями – водою і землею, тому легко ходив по воді і твердо стояв на фундаменті раціонального, земного мислення.

Кожен найкраще почувався в тому, що відповідало його природі.  Природовідповідна діяльність – джерело соціальної гармонії. 

Коли дивимось на арійський сонячно-блакитний прапор, згадаймо наших славних попередників, святих братів у Господі Ісусі Хресті – апостолів Івана, Якова, Петра. Сонячний колір – Сини блискавки, блакитний – «той, хто ходив по воді», а зелений – гармонія життя у Просторі волі.

Радіймо!

Продовження: Як апостол Петро тричі обманув іудеїв у їхньому головному офісі – Добра Новина (+аудіо)

Гурт Wardruna (Норвегія) - Algir (Альгіз - руна святості)