Закликаємо всіх, кому не байдуже яким буде новий освітньо-науковий ландшафт в Україні, долучитися до ініціативи.
3 січня Майдан опублікував відкрите звернення до академічної спільноти України щодо ініціативи створення освітнього порталу "Академічна чеснота".
Особисто я підписуюсь під усіма тезами цього звернення і вношу деякі практичні пропозиції. Треба, нарешті, починати щось робити і в цій царині. Просто гидко від того, наскільки швидко дійсна ціна дипломів та вчених звань, що вимірюється насамперед розумом, цікавістю до світу та постійним прагненням самовдосконалення, замінюється вульгарною роздрібною ціною в умовних одиницях реальних грошей.
Така освіта Україні не потрібна. Вона не потрібна державі, адже плодити "проффесорів" справа дурна й функціонально безглузда. Вона не потрібна самим горе-дипломантам, які за немалі гроші купують чорнило на шматочку гербового папірця, що не варте й гривні без подальшого підкріплення гарними знайомствами чи якимось портфелем.
Автори звернення пропонують у місячний термін створити освітній портал, що має стати органом моніторингу "проблем у системі освіти й науки в Україні". Вони закликають "всіх, кому не байдуже яким буде новий освітньо-науковий ландшафт в Україні", долучитися до ініціативи. З цього приводу і я наважився висловити декілька власних думок зі сторінки Майдану:
1. Освітній портал – просто чудова ідея. І ця ідея дійсно стане корисною за умови функціонування цього порталу як реального інструменту того широкого громадського диспуту, про який йдеться у зверненні. Зі свого боку хочу лише додати, що цей проект буде найкориснішим, дієвим і дійсно цікавим найширшому колу освітян, науковців, та насамперед студентів, якщо міститиме не лише форум, статті, заклики та агітматеріали, але і щось корисне у повсякденному професійному житті цих людей, щось, що заохочуватиме відвідувати портал якщо не кожного дня, то хоча б декілька разів на місяць. Конкретні пропозиція, я впевнений, знайдуться у більшості зацікавлених.
2. Коли вже проголошувати боротьбу з аморальністю та девальвацією цінностей, непогано було б започаткувати окремий розділ порталу де б студенти, їх батьки та всі охочі могли анонімно вносити викладачів-хабарників, деканів-крадіїв чи академічних "борців з демократією" у щось на зразок "дошки ганьби". Це створить ще одну перепону тихому свавіллю нечесних людей в академічній спільноті. Щоб уникнути зайвих наклепів, антигерої чорного списку мають отримати змогу виступати там же на свій захист. З іншого боку, непогано б було також започаткувати і "дошку пошани" чи "народної атестації" освітян за тими ж принципами.
3. Якщо вже кажемо, панове, що в "українській освіті та науці проблеми системного характеру очевидні", то й обговорювати потрібно зміни саме в системі. Можна боротися за моральність та "чесноти" функціонерів від освіти та науки, можна сказати наше рішуче "НІ" псевдоректорам та псевдолауреатам з "проффесорами" – це дуже важливо й може сприяти консолідації здорових сил у академічних колах – але без широкого громадського диспуту про створення дійсно ефективної системи освіти й науки в Україні ми знову зведемо нанівець теперішній багато в чому унікальний період підйому конструктивної громадської активності.
4. Щоб успішно реформувати будь-яку систему, як на мене, необхідно послідовно пройти щонайменше 4 етапи. Спершу треба визначити бажані характеристики та цілі, яким той чи інший об’єкт реформування має слугувати. Щодо систем науки та освіти, такі цілі якщо не загальновідомі, то більш-менш легко окреслювані. Потім вкрай необхідно набути чіткого уявлення про вади існуючої системи. При чому виявивши все, що "не так", маємо дослідити причини цих проблем. Лише після послідовного й відповідального проходження цих трьох етапів можна починати приймати до розгляду пропозиції щодо реформування системи із залученням якнайширшого кола зацікавлених осіб. Нажаль, практика реформування системи освіти, успадкованої нами від радянських часів, свідчить про ігнорування принаймні якогось з цих попередніх етапів. Нещодавній приклад – перехід на 12-бальну систему оцінки знань у школі. На мій погляд, окрім витрат на пояснювальні матеріали для вчителів, це нововведення поки жодним чином себе не
проявило.
Доцільним у цьому контексті я вважаю ведення діалогу за допомогою порталу відразу по чотирьох окремих напрямках: а) бачення майбутньої системи освіти й науки в Україні, цілі її функціонування та джерела регулювання; б) вади існуючої системи освіти та науки в Україні; в) причини та фактори системної кризи в українській освіті та науці; г) пропозиції щодо реформування системи освіти й науки в Україні з метою усунення існуючих вад та набуття системою бажаних характеристик.
Моєю конкретною пропозицією за напрямом (б) є проведення широкого анонімного соціологічного дослідження серед студентів та їх батьків з метою виявлення реальних обсягів хабарництва та інших проявів девальвації академічних цінностей у вищій освіті. Адже звичайно є різниця, чи 10% студентів зтикаються з різними проявами академічної "нечесноти", чи 90%. Також непогано було б мати реальні соціологічні дані з приводу того, скільки випускників конкретного ВНЗ знаходять роботу за спеціальністю та наскільки їх підготовка відповідає очікуванням работодавців. Цікаво знати й, наприклад, які мотиви вступу до університетів та інститутів превалюють серед абітурієнтів, чого вони очікують від вищої освіти, а потім – чи справдилися їхні надії та чи правдивими були їх уявлення про стан речей у "системі", чи адекватною була їх підготовка у середній школі. За допомогою такого дослідження не зайвим було б виявити реальну приховану ціну освіти у основних наших університетах, і ще багато-багато іншого. Тоді легше було б підходити до аналізу географіїї, економіки, причин цих явищ, висувати пропозиції з реформування. Також у разі проведення подібних досліджень, їх результати обов’язково мають бути вільно доступні як на порталі, так і в інших джерелах інформації. Я впевнений, не тільки фахівці, а й усі – студенти, абітурієнти, батьки та викладачі будуть зацікавленні в інформації такого роду. Та й чиновникам буде важче робити вигляд, що все гаразд. Це також приверне увагу до проекту в цілому.
І на останок хочеться побажати ініціаторам цього проекту, як і всім ініціаторам всіх громадських проектів, народу нашої країни, що прокидається – щасливого Нового року, нових надій та реалізації всього задуманого.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Денис Хаперський: Портал "Академічна чеснота" – прекрасна ідея.
Світ:
Особисто я підписуюсь під усіма тезами цього звернення і вношу деякі практичні пропозиції. Треба, нарешті, починати щось робити і в цій царині. Просто гидко від того, наскільки швидко дійсна ціна дипломів та вчених звань, що вимірюється насамперед розумом, цікавістю до світу та постійним прагненням самовдосконалення, замінюється вульгарною роздрібною ціною в умовних одиницях реальних грошей.
Така освіта Україні не потрібна. Вона не потрібна державі, адже плодити "проффесорів" справа дурна й функціонально безглузда. Вона не потрібна самим горе-дипломантам, які за немалі гроші купують чорнило на шматочку гербового папірця, що не варте й гривні без подальшого підкріплення гарними знайомствами чи якимось портфелем.
Автори звернення пропонують у місячний термін створити освітній портал, що має стати органом моніторингу "проблем у системі освіти й науки в Україні". Вони закликають "всіх, кому не байдуже яким буде новий освітньо-науковий ландшафт в Україні", долучитися до ініціативи. З цього приводу і я наважився висловити декілька власних думок зі сторінки Майдану:
1. Освітній портал – просто чудова ідея. І ця ідея дійсно стане корисною за умови функціонування цього порталу як реального інструменту того широкого громадського диспуту, про який йдеться у зверненні. Зі свого боку хочу лише додати, що цей проект буде найкориснішим, дієвим і дійсно цікавим найширшому колу освітян, науковців, та насамперед студентів, якщо міститиме не лише форум, статті, заклики та агітматеріали, але і щось корисне у повсякденному професійному житті цих людей, щось, що заохочуватиме відвідувати портал якщо не кожного дня, то хоча б декілька разів на місяць. Конкретні пропозиція, я впевнений, знайдуться у більшості зацікавлених.
2. Коли вже проголошувати боротьбу з аморальністю та девальвацією цінностей, непогано було б започаткувати окремий розділ порталу де б студенти, їх батьки та всі охочі могли анонімно вносити викладачів-хабарників, деканів-крадіїв чи академічних "борців з демократією" у щось на зразок "дошки ганьби". Це створить ще одну перепону тихому свавіллю нечесних людей в академічній спільноті. Щоб уникнути зайвих наклепів, антигерої чорного списку мають отримати змогу виступати там же на свій захист. З іншого боку, непогано б було також започаткувати і "дошку пошани" чи "народної атестації" освітян за тими ж принципами.
3. Якщо вже кажемо, панове, що в "українській освіті та науці проблеми системного характеру очевидні", то й обговорювати потрібно зміни саме в системі. Можна боротися за моральність та "чесноти" функціонерів від освіти та науки, можна сказати наше рішуче "НІ" псевдоректорам та псевдолауреатам з "проффесорами" – це дуже важливо й може сприяти консолідації здорових сил у академічних колах – але без широкого громадського диспуту про створення дійсно ефективної системи освіти й науки в Україні ми знову зведемо нанівець теперішній багато в чому унікальний період підйому конструктивної громадської активності.
4. Щоб успішно реформувати будь-яку систему, як на мене, необхідно послідовно пройти щонайменше 4 етапи. Спершу треба визначити бажані характеристики та цілі, яким той чи інший об’єкт реформування має слугувати. Щодо систем науки та освіти, такі цілі якщо не загальновідомі, то більш-менш легко окреслювані. Потім вкрай необхідно набути чіткого уявлення про вади існуючої системи. При чому виявивши все, що "не так", маємо дослідити причини цих проблем. Лише після послідовного й відповідального проходження цих трьох етапів можна починати приймати до розгляду пропозиції щодо реформування системи із залученням якнайширшого кола зацікавлених осіб. Нажаль, практика реформування системи освіти, успадкованої нами від радянських часів, свідчить про ігнорування принаймні якогось з цих попередніх етапів. Нещодавній приклад – перехід на 12-бальну систему оцінки знань у школі. На мій погляд, окрім витрат на пояснювальні матеріали для вчителів, це нововведення поки жодним чином себе не
проявило.
Доцільним у цьому контексті я вважаю ведення діалогу за допомогою порталу відразу по чотирьох окремих напрямках: а) бачення майбутньої системи освіти й науки в Україні, цілі її функціонування та джерела регулювання; б) вади існуючої системи освіти та науки в Україні; в) причини та фактори системної кризи в українській освіті та науці; г) пропозиції щодо реформування системи освіти й науки в Україні з метою усунення існуючих вад та набуття системою бажаних характеристик.
Моєю конкретною пропозицією за напрямом (б) є проведення широкого анонімного соціологічного дослідження серед студентів та їх батьків з метою виявлення реальних обсягів хабарництва та інших проявів девальвації академічних цінностей у вищій освіті. Адже звичайно є різниця, чи 10% студентів зтикаються з різними проявами академічної "нечесноти", чи 90%. Також непогано було б мати реальні соціологічні дані з приводу того, скільки випускників конкретного ВНЗ знаходять роботу за спеціальністю та наскільки їх підготовка відповідає очікуванням работодавців. Цікаво знати й, наприклад, які мотиви вступу до університетів та інститутів превалюють серед абітурієнтів, чого вони очікують від вищої освіти, а потім – чи справдилися їхні надії та чи правдивими були їх уявлення про стан речей у "системі", чи адекватною була їх підготовка у середній школі. За допомогою такого дослідження не зайвим було б виявити реальну приховану ціну освіти у основних наших університетах, і ще багато-багато іншого. Тоді легше було б підходити до аналізу географіїї, економіки, причин цих явищ, висувати пропозиції з реформування. Також у разі проведення подібних досліджень, їх результати обов’язково мають бути вільно доступні як на порталі, так і в інших джерелах інформації. Я впевнений, не тільки фахівці, а й усі – студенти, абітурієнти, батьки та викладачі будуть зацікавленні в інформації такого роду. Та й чиновникам буде важче робити вигляд, що все гаразд. Це також приверне увагу до проекту в цілому.
І на останок хочеться побажати ініціаторам цього проекту, як і всім ініціаторам всіх громадських проектів, народу нашої країни, що прокидається – щасливого Нового року, нових надій та реалізації всього задуманого.
З повагою,
Денис Хаперський, аспірант-біохімік
Додайте свій підпис до звернення "Академічна Чеснота"
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта