Нахабність російських урядовців в своїй відвертій брехні сягнула меж збройного конфлікту, адже задля "асфальтування" власного електорального поля Кремлю виявилося недостатньо "газової війни". Чергова афера з серії "маленька і переможна війна", що регулярно подаються на сніданок російському глядачеві, тепер зазнала краху - і хоч які б схеми не задіювала Москва для збереження свого "лиця", очевидно одне - газовий шантаж України закінчився провалом та мільярдними збитками для Росії.
Відтак, російське керівництво відчуло негайну потребу помсти "нєзалєжной" та чергової порції пропаганди з кіна "Путін єдєт па старнє на сєрєбрянам канє". Полем для кульбітів невгамовного московського "жеребця" була обрана обороноздатність України – адже російська розвідка, яка чудово орієнтується в українських оперативних даних, реально знає усі боєздатні українські частини. А їх зовсім не багато. Отже, Кремль прорахував, що навіть за майже неможливого за теперішньої української влади військового конфлікту з Україною, ЧФ Росії безперешкодно зможе окупувати та утримувати Крим силами флоту.
Звичайно, основна мета росіян у цьому конфлікті - внутрішня, це картинка "маленької переможної". Цієї мети Кремль безперешкодно досягає - російські вояки спокійно займають уже другий об'єкт на території України, а міністр оборони РФ Іванов "дає дозвіл" росіянам на застосування зброї.
Тактика української влади під час розпалу конфлікту з проросійськими силами у ВР є такою ж як і під час газової кризи - це тактика китайського "повзучого наступу". Тобто, нехай Іванов накручує істерію в Росії, у нас цього однаково не помітно. А коли прийде час, ми самі ті маяки займемо.
Прес-служба МО України навіть глузує з Іванова, пропонуючи останньому самому пояснювати, що він мав на увазі, даючи російським офіцерам дозвіл на застосування зброї.
Після настійливих роз'яснень пані Меркель гр. начальнику Путіну стосовно ситуації у Чеченській республіці Ічкерія, черговий піар-крок у стилі "маленької переможної" могла б відбутися в Україні, Прибалтиці та Грузії - державах давніх братніх народів московинів. Адже важко пояснити російському глядачеві як "імперській наступ" може відбуватися на власній території та з величезними втратами особового складу після атаки "купки бандитів". Кремль надто втомився від змушених піар акцій "переможного відступу", розпочатих ще Пушкіним під Бородіним. Велика брехня породжує ще більшу.
І вибір об'єктом номер 1 України для розв'язання внутрішніх проблем російського керівництва не випадковий. Факторів кілька - українські парламентські вибори як можливість допомогти своїй п'ятій колоні взяти побільше окупаційного ресурсу у владі колишньої колонії, серйозні антиросійська міжнародна опінія у зв'язку з останнім газаватом, яка не могла бути непоміченою навіть блокованим російським виборцем, загнана вглиб війна на Північному Кавказі, адже прихований, але системний опір російській окупації, чинять майже всі народи цього регіону, відсутність свободи слова та проблеми зі свободою громадських організацій, незадоволення Заходу з приводу гоніння опозиційних олігархів, внутрішні соціальні проблеми, найгостріша з яких пов'язана з підвищенням комунальних тарифів, гостра демографічна криза та неспроможність протистояти "повзучому" наступу Китаю тощо. І це тільки частина проблем, що постали перед керівництвом Кремля у час "кастінгу" нового спадкоємця влади.
Здається, українська влада витримала погрози "колоса на глиняних ногах", що брехав та прибріхував з центру білокам'яної. І це розуміння "глиняних ніг" російського колоса - запорука успіху української влади у розв'язанні усіх проблемних аспектів відносин з Кремлем. Аби тільки в неї вистачило витримки та сили волі. Бо увесь "імперіалізм" Путіна закінчується на його рахунках у західноєвропейських банках.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Істерія приреченої держави
Світ:
Звичайно, основна мета росіян у цьому конфлікті - внутрішня, це картинка "маленької переможної". Цієї мети Кремль безперешкодно досягає - російські вояки спокійно займають уже другий об'єкт на території України, а міністр оборони РФ Іванов "дає дозвіл" росіянам на застосування зброї.
Тактика української влади під час розпалу конфлікту з проросійськими силами у ВР є такою ж як і під час газової кризи - це тактика китайського "повзучого наступу". Тобто, нехай Іванов накручує істерію в Росії, у нас цього однаково не помітно. А коли прийде час, ми самі ті маяки займемо.
Прес-служба МО України навіть глузує з Іванова, пропонуючи останньому самому пояснювати, що він мав на увазі, даючи російським офіцерам дозвіл на застосування зброї.
Після настійливих роз'яснень пані Меркель гр. начальнику Путіну стосовно ситуації у Чеченській республіці Ічкерія, черговий піар-крок у стилі "маленької переможної" могла б відбутися в Україні, Прибалтиці та Грузії - державах давніх братніх народів московинів. Адже важко пояснити російському глядачеві як "імперській наступ" може відбуватися на власній території та з величезними втратами особового складу після атаки "купки бандитів". Кремль надто втомився від змушених піар акцій "переможного відступу", розпочатих ще Пушкіним під Бородіним. Велика брехня породжує ще більшу.
І вибір об'єктом номер 1 України для розв'язання внутрішніх проблем російського керівництва не випадковий. Факторів кілька - українські парламентські вибори як можливість допомогти своїй п'ятій колоні взяти побільше окупаційного ресурсу у владі колишньої колонії, серйозні антиросійська міжнародна опінія у зв'язку з останнім газаватом, яка не могла бути непоміченою навіть блокованим російським виборцем, загнана вглиб війна на Північному Кавказі, адже прихований, але системний опір російській окупації, чинять майже всі народи цього регіону, відсутність свободи слова та проблеми зі свободою громадських організацій, незадоволення Заходу з приводу гоніння опозиційних олігархів, внутрішні соціальні проблеми, найгостріша з яких пов'язана з підвищенням комунальних тарифів, гостра демографічна криза та неспроможність протистояти "повзучому" наступу Китаю тощо. І це тільки частина проблем, що постали перед керівництвом Кремля у час "кастінгу" нового спадкоємця влади.
Здається, українська влада витримала погрози "колоса на глиняних ногах", що брехав та прибріхував з центру білокам'яної. І це розуміння "глиняних ніг" російського колоса - запорука успіху української влади у розв'язанні усіх проблемних аспектів відносин з Кремлем. Аби тільки в неї вистачило витримки та сили волі. Бо увесь "імперіалізм" Путіна закінчується на його рахунках у західноєвропейських банках.
----------------------------------------------------
В тему:
Етнополітична карта світу ХХІ століття
Москва – "Третій Рим" чи "третій світ"
Росія втрачає вплив на пострадянському просторі
Росіяни про Москву: «Найкращий вид на це місто – якщо сісти в бомбардувальник»
Кінець Імперії
Москва змінюється антропологічно
Русскiє i москалi
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта