— це серцевина вічно живого українського архетипу. Третій Гетьманат буде захищеною, красивою і веселою державою з життєрадісними і здоровими громадянами.
Реформи – мабуть, наймодніше слово минулих двох десятиліть. Усі політичні сили, навіть ті, що називають себе консерваторами, так чи так, а заявляють про необхідність реформ. Себто – перетворень, змін, нововведень, які не знищують основ існуючої структури.
Чи потрібно щось змінювати в Україні? І як? Шляхом реформ, тобто не змінюючи основ, чи революційно – разом з основами? А в чому вони, наші основи? Основи життя на нашій землі, основи організації суспільства, основи знаходження свого місця в світі. У чому вони? Чи дали на це питання відповідь науковці – соціологи, економісти, психологи. Хто ще? І чи відповідають ці основи нашим бажанням? Нашим – тобто узагальненому бажанню більшості народу?
Але ж відомо, що узагальнене бажання більшості народу можна сформулювати так: «пропустити крізь себе якомога більшу кількість харчових продуктів». Отже, «наше бажання» – це узагальнене бажання «кращих людей» суспільства, «еліти», як тепер модно казати. А кого можна назвати елітою? Пінчука, Ахмєтова, Каломойського? Та ні, я не згоден. Ці хлопці бажають того самого, що й більшість «народу». Не згадуючи про етнічне походження. Литвина, Тимошенко, Ющенка? Е-е, якось вони нерозбірливо проголошують свої бажання, а з дій випливає – оманливе, напевно – враження, що їм теж ідеться про обсяг харчових продуктів. Тоді, може, еліта це – Сверстюк, кардинал Гузар, Філарет? І вони не означують чітко свої бажання. Щось там про Бога говорять, але – навіщо? Навіщо треба вірити в їхнього Бога? І що це дасть, окрім спасіння на тому світі? Не кажуть. Можливо, є ще якась еліта, прихована, підпільна, але страшенно розумна? Криптоеліта. Яка на чергових виборах вигулькне під гарною партійною назвою і поведе нас… Куди?
Ми знову повернулися до питання – куди нам треба й чого ми хочемо. Ясної відповіді досі не дала жодна відома політична сила, жодна група людей, яку можна було б назвати елітою. Про комуняк не говорю, бо вони вже дорогу вказували. Не кажу й про тих, хто разом з комуняками бачить мету життя для нас під Московією. Дякую, там теж були – і досі, по-моєму, не вилізли. Інші, не комуняки і не підмосковники, кажуть – в Еуропу, в НАТО. Навіщо? Якщо їх притиснути до муру, чи до тину, і витиснути з них відповідь, а потім ту відповідь промити й просушити, то залишиться одне слово – «добробут». А що воно – «добробут»? Щоб шикарно жити, пропускати крізь себе якнайбільше харчових продуктів – і не працювати.
Е ні, так не буває. Працювати треба, це вам хто хочеш скаже, не тільки МВФ. І всього на світі не з’їси. І не вистачить усенької нашої планети, щоб усі могли шикарно харчуватися. Якби всі на світі жили так, як американці, то нам би було потрібно чотири такі планети, як Земля. Та й чи станемо ми щасливіші, живучи шикарно й жеручи від пуза? Та ніколи. Завжди давитиме жаба, що хтось поряд живе шикарніше, зжирає більше, машина чорніша, жінка красивіша...
Зрештою – а чи живемо ми погано зараз? О, вам кожен скаже, що життя наше жахливе, що так жити не можна, що це мука, а не життя, суцільне страждання… Даруйте, даруйте. Нас що, тричі на день бомблять вакуумними бомбами? Нас обстрілюють з сусіднього кварталу федеральні війська? Нам ООН роздає міркою гуманістичний ячмінь? У нас лютує хвороба з красивою назвою «ебола»? Червоні кхмери перебили сапами всіх наших лікарів і єдина надія – на уринотерапію?
Я запевняю, що наше суспільство надзвичайно ефективне в тому, що стосується продуктивних сил. У нас 14 мільйонів пенсіонерів. Фактично кожен третій. Скількись там мільйонів дітей – як це не дивно, а вони родяться! Додайте і їх. Мільйон війська та міліції. А ще судді, прокурори, адвокати, нотаріуси. Брокери, маклери, модельки, модельєри, дизайнери, офіціанти. Продавці на базарах. Охорона в кожному офісі і в кожній крамничці. О, скільки в нас охоронців. Чи то пак, сторожів. Одна з найпопулярніших професій для молодих здорових чоловіків цілком працездатного віку. Як на мене – яскраве свідчення неефективності правоохоронних органів. Якби добре працювала поліція, не треба було б стільки сторожів. Ага, ще не згадав волоцюг, по-сучасному – бомжів. Бомжів у нас чимало. І живуть вони добре – з голоду не пухнуть, щодня знаходять гроші на випивку. Ще є мільярдери, які запросто знаходять гроші на «макларени» та яхти в подарунок попередньому президентові. Один відомий тип вивіз на історичну батьківщину 666 кг чистого золота у вигляді предмета релігійного культу. Але що те золото порівняно з десятьма мільярдами доларів, які, десь таке читав, щороку незаконно вивозяться з України. І суспільство навіть не реагує, суспільство з легкістю все це витримує.
Отже, наше суспільство просто суперефективне! Але чого ж ми такі незадоволені своїм життям? Чого такі похнюплені й злі, незважаючи на щовечірні салюти й феєрверки на вулицях наших міст? І чого такі веселі босі й голі негри в телевізорі? Чого вони такі радісні, такі щасливі, не маючи у своїй Африці й тисячної частки того, що маємо ми в Україні? Може, тому, що щастя – воно не в добробуті. А в чомусь іншому. Я, здається, знаю, в чому. Церковники знають і мені сказали. Усі ми хочемо, щоб нас любили. «Усі ми прагнемо любові», як у пісні співається.
Так, так. Задумайтеся, навіщо ми купуємо новий гарний костюм. Качаємо м’язи. Щомісяця ходимо в перукарню. Дехто, щоб викликати любов, уранці малює собі нове лице! І той, хто б’є в школі чи в армії товариша, насправді хоче, щоб товариш його любив. Просто не знає, як цього досягти. Однак, щоб тебе любили, доводиться й тобі когось любити. Я про любов до ближнього, пані й панове. Але хіба можна полюбити ближнього, коли болить печінка? Коли зашкалює тиск? Каміння в нирках? Для щастя потрібна любов, для любові потрібне здоров’я. А для здоров’я потрібні лікарі.
І не тільки лікарі. Не можна бути щасливим, здоровим і любити ближнього, коли він паскудить у ліфті. Можливо, він цим прагне викликати мою любов. Але я люблю любити, коли в ліфті чисто. Коли пляж, на який я йду з дітьми, чистий. І річка чиста. Ніхто в неї не нагадив ні безпосередньо, ні крізь труби свого заводу. Від такої чистоти мені й здоров’я додається. І дітям моїм. І вашим. І любити ближнього більше хочеться. І згадувати слово «виховання». Вихована людина – яку навчили, що в ліфті оправлятися недопустимо. Твердо навчили, так само, як навчили навіть невихованих, що їсти ближнього недопустимо. Так, людожери трапляються. Але з ними має працювати поліція. І ще з тими повинна вона працювати, хто вважає, що викликати любов до себе можна шматком арматури.
Поліція потрібна. Якщо погано працювали вчителі. Вчителі потрібні. А насамперед потрібні селяни. Бо вони співпрацюють з Сонцем і виробляють додаткову вартість. Тільки селяни виробляють, усі інші – переробляють скарби планети. І всі споживають вироблене й перероблене, щоб мати здоров’я та щастя. Ні, слово «щастя» не годиться. Все одно різні люди вкладають і вкладатимуть у нього різний зміст. Скажу краще «веселість». Щаслива людина завжди весела. Чи радість і веселість – одне й те саме? Думаю, що ні. Радість – це щось таке нетривале. Я за веселість. Коли я здоровий – я веселий. Коли мене люблять – я веселий. І невеселий, коли мене хочуть любити зі шматком арматури.
Тому, не діждавшись од еліти чи криптоеліти, від мислителів з філософами, від політиків з економістами, від депутатів з міністрами чітко сформульованої думки, чого ж треба суспільству, відповідаю за них сам:
Треба, щоб жилося БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО.
Якщо не зрозуміло, розжую ще раз.
БЕЗПЕЧНО – коли люди виховані й люблять одне одного без арматури й кастетів, коли вони не порушують законів та правил дорожнього руху, правил виконання польотів у авіації, правил обслуговування реакторів, статуту гарнізонної та вартової служби. Авжеж, треба, щоб усі ці правила, закони, статути й приписи були написані й сформульовані так, щоб їх можливо було виконувати. Потрібні юристи. Потрібно, щоб ефективно діяв суд. Щоб закони виконувалися.
У країнах, де існує закон, можливі два способи його функціонування: 1) закони чіткі й зрозумілі, охоплюють і регулюють усі сфери суспільного буття, правоохоронні органи (а також самі громадяни) стежать, щоб кожен жив за законом і відповідав, якщо закон порушив, влада діє за законами й під контролем суспільства; 2) закони плутані й суперечливі, не порушувати їх просто неможливо, за дотриманням їх правоохоронні органи не стежать, у результаті в такому суспільстві кожен стає порушником хоча б одного закону і в будь-яку мить його можна притягти до відповідальності, всі це розуміють і тому беззастережно слухаються влади, яка діє беззаконно й неконтрольовано. У БЕЗПЕЧНОМУ суспільстві, безумовно, закон має функціонувати за першим способом.
ЧИСТО – передусім маю тут на увазі природничий аспект. Чистота довкілля як запорука здоров’я. Водночас здоров’я фізичне та психічне неможливе й без дотримання чистоти побутової. Обгиджений і обпльований ліфт може бути джерелом інфекційних захворювань – і холери, й туберкульозу, й чого завгодно. А чи може бути психічно повноцінною людина, яка, куди не кине оком на вулицях наших міст, скрізь бачить лайно? Навіть якщо воно собаче. Про наші громадські туалети за кордоном розповідають легенди. Суспільство, яке себе поважає, прибирає в туалетах. Якщо суспільство не поважає себе, його не поважає ніхто. Не поважає загалом і кожного представника зокрема. Не поважає – значить, не любить. І щастя нема…
ВЕСЕЛО – коли нічого не болить, і хочеться співати, і всі тебе люблять, і ніхто не чекає за рогом з арматурою, а в ліфті не нагаджено.
А як зробити, щоб було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО?
Спочатку, повторюся, вивчити наше суспільство. Що в ньому є доброго, здорового, що поганого й хворобливого. Що варто зберегти, що відкинути. І якщо відкинемо й вилікуємо погане, то що зможе, на що здатне добре й здорове? Що ми можемо дати світові й собі? Що в нас найкраще вийде? Он у японців – електроніка, у швейцарців – годинники, ножики, шоколад. А в нас?
І як нам жити? Які періоди історії були для нас найсприятливіші? Кажуть, після скасування кріпацтва населення України зросло вчетверо. Може, той лад був найкращий, найсприятливіший для українця, якщо так кортіло розмножуватись? А після громадянської, як дехто її називає, війни 1648—1654 років – чи буржуазно-демократичної революції, як називаю я – цілком зруйнована Україна, буцімто, відновилася за якийсь рік-два й показувала небачені темпи промислового росту. Це правда?
Здається мені на підставі сумбурно прочитаних книжок та життєвого досвіду, що українці завжди прагнули поєднати:
особисту самодостатність (сам собі голова),
місцеве самоврядування (магдебурзьке право, міські й сільські громади) та
справедливий і зрозумілий державний порядок, який встановлює і за який відповідає мудрий люблячий Батько (Гетьман).
При чому бачу я, як українець, це так: обраний мною Гетьман десь там у столиці, до ладу керує і не заважає місцевому самоврядуванню; місцеве самоврядування вирішує всі питання в місті чи селі – транспорт, водогін, освітлення – й не лізе в моє приватне господарство та особисте життя.
Хай соціологи скажуть, яка структура суспільства буде оптимальна для нових завдань знаходження свого місця в світі і для стійкого збалансованого, здорового його, суспільства, існування. Щоб БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО.
Безпечно має бути насамперед завдяки чистому довкіллю. Найперший обов’язок держави – дбати про охорону природи. Будь-яке будівництво, будь-який розвиток не повинні завдавати шкоди природі. Науково об?рунтоване екологічне законодавство. За злочини проти довкілля кара така ж, як за злочини проти людини. Всепроникне і всеохопне екологічне виховання. Всіляке сприяння громадським природоохоронним організаціям та ініціативам.
Енергетика. Відновлювані джерела енергії – вітрові електрогенератори нових ефективних типів; біогаз; пальне рослинного походження.; транспорт на газогенераторах; пошуки нових джерел енергії. Відновлення законсервованих і спорудження нових невеликих ГЕС на малих річках. Скоротити споживання імпортованих енергоносіїв у перспективі до нуля. До своїх родовищ вуглеводнів ставимося ощадливо – вони знадобляться нащадкам. Гріх палити таку коштовність. Ощадливість і енергетика – ці два слова вживаються завжди в парі. Раціоналізація житлово-комунального господарства – щоб якомога менше споживало енергії, щоб у наших домах було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО. Теплоізоляція будинків, перекладання теплотрас. Нове будівництво – тільки з урахуванням вимог енергоощадливості, із залученням передових наукових досягнень з цієї царини.
Військо. Чи потрібен нам мільйон озброєних дармоїдів у війську й поліції? Чи має бути армія контрактна? Чи укомплектована за змішаним принципом – деякі частини контрактні, деякі – на основі призову, бо війську потрібен резерв, бо військо – школа патріотизму, бо контрактне військо чомусь гірше воює за призване. Плюс територіальна оборона, в кожному кварталі, кожному селі – своя сотня самооборони, яка виконує і правоохоронні, й пожежні функції, але не забуває про бойову підготовку. Хай хоч арійськими козаками називаються, аби воювати вміли. Стару армію поступово розпускаємо. Українська армія має бути цілковито нова, створена з нових людей, за новими принципами. Подивимось, у кого в світі найкраща армія, схожа за цілями та чисельністю на потрібну нам – і запросимо звідти офіцерів, хай навчать наших. А з нинішніх військовиків можна взяти одиниці, бо теперішня армія невиліковно заражена радянщиною. Зрозуміло, спочатку треба розробити воєнну доктрину. Зважити, хто і що найбільше нам загрожує, з якого боку, які засоби й сили потрібні для адекватної нейтралізації сучасних загроз.
А село? Село як місце, де за допомогою Сонця виробляється додаткова вартість. Село, де народжуються талановиті люди. Асфальт, кажуть, геніїв не родить. Брешуть? Однак село – основа нації. Кістковий мозок. Його треба лікувати й оздоровляти. Землю продавати, чи хай буде державна? Як зробити, щоб її не скупили лихі транснаціональні чужинці? Скажіть, науковці. У село треба просувати малі виробництва й дрібний бізнес, бо для сільськогосподарського виробництва стільки людей, як зараз живе на селі, не потрібно. Цим людям треба дати роботу. Навіть зелений туризм. А землю – тим, хто її любить і заслуговує, хто вміє на ній продуктивно працювати, не знищуючи. Науковці підрахують, який оптимум площ варто віддавати під сільськогосподарське виробництво. Максимально можливі площі вивести з товарного обігу, засадити лісами, поробити заповідниками, заказниками, ландшафтними парками. Держава повинна недремно дбати про дотримання природоохоронних норм, про меліорацію ?рунтів, про сівозміни.
Місто. У малі міста треба дати роботу. Чому вся праця й весь бізнес повинні бути тільки в Києві? І без науки ясно, що це неправильно. Це гіпертрофовані ціни на житло, це транспортні проблеми. Хай буде багато малих міст з розвиненою інфраструктурою. Як це зробити? Скличемо науковців і вирішимо.
Ще раз: оптимізація структури суспільства. Оптимізація розміщення продуктивних сил. Та не розстрілами й депортаціями, а зменшеним податком бізнесам, що діють у малих містах. І прокладанням доріг. Це найперше завдання держави – наробити гарних доріг. Прокласти нарешті залізниці не з кривими рейками, щоб поїзди 700 кілометрів проходили не за 14 годин, а за 5–6.
І туризм. Стільки всього в нас є – зуміймо показати. Готелі. Транспорт, сервіс. Навчити обслугу. Розробити цікаві маршрути для своїх і для чужинців, бо Україна — це земля Трипільської цивілізації, легендарна Гіперборія, колиска Європи. Пам’ятки козацької слави. По Шевченкових місцях. У Карпатах поновити вузькоколійку, перетворити її на туристичну привабу. Південний берег Криму усім народом перетворити на рай. А решту морського узбережжя країни – на гідні людини місця для відпочинку.
Житло. Держава забезпечує житлом тільки інвалідів. Усі інші повинні заробляти досить, щоб купити собі помешкання чи збудувати будинок. Для молодих сімей — безпроцентні державні позики. При народженні в здоровій сім’ї кожної наступної дитини погашення 25% житлового кредиту.
Виховання. Працю вчителя оплачувати якнайвище. Нікого, важливішого за вчителя, немає. Держава будує нові сучасні школи з басейнами, спортзалами, комп’ютерами, дбає, щоб у них було тепло, БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО, мудро. Всіляке сприяння дитячим та юнацьким організаціям, що проводять патріотичне виховання – скаути, Пласт, юні козаки.
Дві професії, які одержуватимуть од держави найвищу винагороду за свою працю: вчитель і суддя. Потім чиновник, поліцай та лікар. Зарплатня чиновника має залежати від якості життя населення на підконтрольній йому території. Зарплатня лікаря — не від кількості хворих, а від кількості здорових. Чиновника треба навчити. Спеціальні навчальні заклади, які готують кадровий резерв керівників – претендентів на посади від голови сільради до Гетьмана. Усякий претендент на всяку посаду складає кваліфікаційні іспити, проходить відповідне медичне обстеження. Щоб стати Гетьманом, треба довго й добре вчитися, оволодіти цілою сумою різноманітних знань – логіка, риторика, історія, політологія, психологія, соціологія, економічна географія, ще багато-багато чого. І мати здоров’я, насамперед психічне, та вольові якості. Покласти край практиці, коли на відповідальних посадах сидять малоосвічені нетямущі особи, неспроможні написати елементарний диктант і сказати два слова в мікрофон.
Може, запровадити інституцію кваліфікованого виборця? Ну чому обирати керівників для суспільства мають право всі підряд? Людина з низьким рівнем освіти неспроможна здійснити об’єктивний вибір, її легко надурити, купити за кіло гречки. Має бути освітній ценз. І віковий ценз. Нині старші люди, найактивніші і найчисленніші виборці, обирають керівників (законодавців) нам, молодшим. Самі вмирають, а нам з тими керівниками (законодавцями) мучитися. Можливо, для того, щоб стати виборцем, потрібно складати якийсь іспит? А може, повернутися до звичаю, коли найважливіші суспільні справи вирішує зібрання відповідальних чоловіків і жінок — голів родин?
І найголовніше: духовність. Нічого не вийде без духовності.
Що з церквами-конфесіями? Безумовно, вони мають бути відокремленими від держави і від школи. Свобода совісті. Жодного сприяння релігійним організаціям, керованим з-за кордону. І навпаки, сприяння Церкві-Громаді, не як клерикальній єрархії, а як духовно об’єднаній організованій спільноті, яка дбає про Бога і про Батьківщину.
Телебачення. Продумати, як відібрати цю зброю в темних сил. І відібрати. Ретельний добір творчого складу телебачення. Здоровий талант. Найбільша суспільна увага.
Кіно. Зібрати найталановитіших, дати спочатку грошей – не по блату! І нехай знімають. Придумати механізм заохочення, механізм капіталовкладень. Механізм кінопрокату.
Книговидання – не заважати. Запровадити нові державні премії найкращим, а не найближчим до корита. Дослухатись до книговидавців.
Не хочу говорити про національну ідею. Хочу говорити про національну мету. Я її сформулював би так:
Жити БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО.
І щоб ми стали найкращими за всіх. І щоб усі з нас хотіли брати приклад. І щоб дивувалися: невже це отой занедбаний уламок імперії став такою класною країною? Невже оті немиті п’януваті вуйки, що недавно копали отут канаву, стали такими мудрими, чистими, здоровими, веселими людьми? Оті неотеси, що ніяк не могли знайти спільної мови, стали культурними, дружними, згуртованими громадянами? Найкращим на Землі народом? А ми їм щоб відповідали: як бачите, стали. І живемо БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО. З Богом. Для Бога. Чого і вам бажаємо.
У тексті Доброї Новини виявлена прихована «Мова Сонця» – на це вказують 10 індикаторів. Читання Євангелія на Сенсарі – найпотужніша практика формування ельфійської свідомості.
БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО
Світ:
Спецтема:
— це серцевина вічно живого українського архетипу. Третій Гетьманат буде захищеною, красивою і веселою державою з життєрадісними і здоровими громадянами.
06021402e.GIF
Реформи – мабуть, наймодніше слово минулих двох десятиліть. Усі політичні сили, навіть ті, що називають себе консерваторами, так чи так, а заявляють про необхідність реформ. Себто – перетворень, змін, нововведень, які не знищують основ існуючої структури.
Чи потрібно щось змінювати в Україні? І як? Шляхом реформ, тобто не змінюючи основ, чи революційно – разом з основами? А в чому вони, наші основи? Основи життя на нашій землі, основи організації суспільства, основи знаходження свого місця в світі. У чому вони? Чи дали на це питання відповідь науковці – соціологи, економісти, психологи. Хто ще? І чи відповідають ці основи нашим бажанням? Нашим – тобто узагальненому бажанню більшості народу?
Але ж відомо, що узагальнене бажання більшості народу можна сформулювати так: «пропустити крізь себе якомога більшу кількість харчових продуктів». Отже, «наше бажання» – це узагальнене бажання «кращих людей» суспільства, «еліти», як тепер модно казати. А кого можна назвати елітою? Пінчука, Ахмєтова, Каломойського? Та ні, я не згоден. Ці хлопці бажають того самого, що й більшість «народу». Не згадуючи про етнічне походження. Литвина, Тимошенко, Ющенка? Е-е, якось вони нерозбірливо проголошують свої бажання, а з дій випливає – оманливе, напевно – враження, що їм теж ідеться про обсяг харчових продуктів. Тоді, може, еліта це – Сверстюк, кардинал Гузар, Філарет? І вони не означують чітко свої бажання. Щось там про Бога говорять, але – навіщо? Навіщо треба вірити в їхнього Бога? І що це дасть, окрім спасіння на тому світі? Не кажуть. Можливо, є ще якась еліта, прихована, підпільна, але страшенно розумна? Криптоеліта. Яка на чергових виборах вигулькне під гарною партійною назвою і поведе нас… Куди?
Ми знову повернулися до питання – куди нам треба й чого ми хочемо. Ясної відповіді досі не дала жодна відома політична сила, жодна група людей, яку можна було б назвати елітою. Про комуняк не говорю, бо вони вже дорогу вказували. Не кажу й про тих, хто разом з комуняками бачить мету життя для нас під Московією. Дякую, там теж були – і досі, по-моєму, не вилізли. Інші, не комуняки і не підмосковники, кажуть – в Еуропу, в НАТО. Навіщо? Якщо їх притиснути до муру, чи до тину, і витиснути з них відповідь, а потім ту відповідь промити й просушити, то залишиться одне слово – «добробут». А що воно – «добробут»? Щоб шикарно жити, пропускати крізь себе якнайбільше харчових продуктів – і не працювати.
Е ні, так не буває. Працювати треба, це вам хто хочеш скаже, не тільки МВФ. І всього на світі не з’їси. І не вистачить усенької нашої планети, щоб усі могли шикарно харчуватися. Якби всі на світі жили так, як американці, то нам би було потрібно чотири такі планети, як Земля. Та й чи станемо ми щасливіші, живучи шикарно й жеручи від пуза? Та ніколи. Завжди давитиме жаба, що хтось поряд живе шикарніше, зжирає більше, машина чорніша, жінка красивіша...
Зрештою – а чи живемо ми погано зараз? О, вам кожен скаже, що життя наше жахливе, що так жити не можна, що це мука, а не життя, суцільне страждання… Даруйте, даруйте. Нас що, тричі на день бомблять вакуумними бомбами? Нас обстрілюють з сусіднього кварталу федеральні війська? Нам ООН роздає міркою гуманістичний ячмінь? У нас лютує хвороба з красивою назвою «ебола»? Червоні кхмери перебили сапами всіх наших лікарів і єдина надія – на уринотерапію?
Я запевняю, що наше суспільство надзвичайно ефективне в тому, що стосується продуктивних сил. У нас 14 мільйонів пенсіонерів. Фактично кожен третій. Скількись там мільйонів дітей – як це не дивно, а вони родяться! Додайте і їх. Мільйон війська та міліції. А ще судді, прокурори, адвокати, нотаріуси. Брокери, маклери, модельки, модельєри, дизайнери, офіціанти. Продавці на базарах. Охорона в кожному офісі і в кожній крамничці. О, скільки в нас охоронців. Чи то пак, сторожів. Одна з найпопулярніших професій для молодих здорових чоловіків цілком працездатного віку. Як на мене – яскраве свідчення неефективності правоохоронних органів. Якби добре працювала поліція, не треба було б стільки сторожів. Ага, ще не згадав волоцюг, по-сучасному – бомжів. Бомжів у нас чимало. І живуть вони добре – з голоду не пухнуть, щодня знаходять гроші на випивку. Ще є мільярдери, які запросто знаходять гроші на «макларени» та яхти в подарунок попередньому президентові. Один відомий тип вивіз на історичну батьківщину 666 кг чистого золота у вигляді предмета релігійного культу. Але що те золото порівняно з десятьма мільярдами доларів, які, десь таке читав, щороку незаконно вивозяться з України. І суспільство навіть не реагує, суспільство з легкістю все це витримує.
Отже, наше суспільство просто суперефективне! Але чого ж ми такі незадоволені своїм життям? Чого такі похнюплені й злі, незважаючи на щовечірні салюти й феєрверки на вулицях наших міст? І чого такі веселі босі й голі негри в телевізорі? Чого вони такі радісні, такі щасливі, не маючи у своїй Африці й тисячної частки того, що маємо ми в Україні? Може, тому, що щастя – воно не в добробуті. А в чомусь іншому. Я, здається, знаю, в чому. Церковники знають і мені сказали. Усі ми хочемо, щоб нас любили. «Усі ми прагнемо любові», як у пісні співається.
Так, так. Задумайтеся, навіщо ми купуємо новий гарний костюм. Качаємо м’язи. Щомісяця ходимо в перукарню. Дехто, щоб викликати любов, уранці малює собі нове лице! І той, хто б’є в школі чи в армії товариша, насправді хоче, щоб товариш його любив. Просто не знає, як цього досягти. Однак, щоб тебе любили, доводиться й тобі когось любити. Я про любов до ближнього, пані й панове. Але хіба можна полюбити ближнього, коли болить печінка? Коли зашкалює тиск? Каміння в нирках? Для щастя потрібна любов, для любові потрібне здоров’я. А для здоров’я потрібні лікарі.
І не тільки лікарі. Не можна бути щасливим, здоровим і любити ближнього, коли він паскудить у ліфті. Можливо, він цим прагне викликати мою любов. Але я люблю любити, коли в ліфті чисто. Коли пляж, на який я йду з дітьми, чистий. І річка чиста. Ніхто в неї не нагадив ні безпосередньо, ні крізь труби свого заводу. Від такої чистоти мені й здоров’я додається. І дітям моїм. І вашим. І любити ближнього більше хочеться. І згадувати слово «виховання». Вихована людина – яку навчили, що в ліфті оправлятися недопустимо. Твердо навчили, так само, як навчили навіть невихованих, що їсти ближнього недопустимо. Так, людожери трапляються. Але з ними має працювати поліція. І ще з тими повинна вона працювати, хто вважає, що викликати любов до себе можна шматком арматури.
Поліція потрібна. Якщо погано працювали вчителі. Вчителі потрібні. А насамперед потрібні селяни. Бо вони співпрацюють з Сонцем і виробляють додаткову вартість. Тільки селяни виробляють, усі інші – переробляють скарби планети. І всі споживають вироблене й перероблене, щоб мати здоров’я та щастя. Ні, слово «щастя» не годиться. Все одно різні люди вкладають і вкладатимуть у нього різний зміст. Скажу краще «веселість». Щаслива людина завжди весела. Чи радість і веселість – одне й те саме? Думаю, що ні. Радість – це щось таке нетривале. Я за веселість. Коли я здоровий – я веселий. Коли мене люблять – я веселий. І невеселий, коли мене хочуть любити зі шматком арматури.
Тому, не діждавшись од еліти чи криптоеліти, від мислителів з філософами, від політиків з економістами, від депутатів з міністрами чітко сформульованої думки, чого ж треба суспільству, відповідаю за них сам:
Треба, щоб жилося БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО.
Якщо не зрозуміло, розжую ще раз.
БЕЗПЕЧНО – коли люди виховані й люблять одне одного без арматури й кастетів, коли вони не порушують законів та правил дорожнього руху, правил виконання польотів у авіації, правил обслуговування реакторів, статуту гарнізонної та вартової служби. Авжеж, треба, щоб усі ці правила, закони, статути й приписи були написані й сформульовані так, щоб їх можливо було виконувати. Потрібні юристи. Потрібно, щоб ефективно діяв суд. Щоб закони виконувалися.
У країнах, де існує закон, можливі два способи його функціонування: 1) закони чіткі й зрозумілі, охоплюють і регулюють усі сфери суспільного буття, правоохоронні органи (а також самі громадяни) стежать, щоб кожен жив за законом і відповідав, якщо закон порушив, влада діє за законами й під контролем суспільства; 2) закони плутані й суперечливі, не порушувати їх просто неможливо, за дотриманням їх правоохоронні органи не стежать, у результаті в такому суспільстві кожен стає порушником хоча б одного закону і в будь-яку мить його можна притягти до відповідальності, всі це розуміють і тому беззастережно слухаються влади, яка діє беззаконно й неконтрольовано. У БЕЗПЕЧНОМУ суспільстві, безумовно, закон має функціонувати за першим способом.
ЧИСТО – передусім маю тут на увазі природничий аспект. Чистота довкілля як запорука здоров’я. Водночас здоров’я фізичне та психічне неможливе й без дотримання чистоти побутової. Обгиджений і обпльований ліфт може бути джерелом інфекційних захворювань – і холери, й туберкульозу, й чого завгодно. А чи може бути психічно повноцінною людина, яка, куди не кине оком на вулицях наших міст, скрізь бачить лайно? Навіть якщо воно собаче. Про наші громадські туалети за кордоном розповідають легенди. Суспільство, яке себе поважає, прибирає в туалетах. Якщо суспільство не поважає себе, його не поважає ніхто. Не поважає загалом і кожного представника зокрема. Не поважає – значить, не любить. І щастя нема…
ВЕСЕЛО – коли нічого не болить, і хочеться співати, і всі тебе люблять, і ніхто не чекає за рогом з арматурою, а в ліфті не нагаджено.
А як зробити, щоб було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО?
Спочатку, повторюся, вивчити наше суспільство. Що в ньому є доброго, здорового, що поганого й хворобливого. Що варто зберегти, що відкинути. І якщо відкинемо й вилікуємо погане, то що зможе, на що здатне добре й здорове? Що ми можемо дати світові й собі? Що в нас найкраще вийде? Он у японців – електроніка, у швейцарців – годинники, ножики, шоколад. А в нас?
І як нам жити? Які періоди історії були для нас найсприятливіші? Кажуть, після скасування кріпацтва населення України зросло вчетверо. Може, той лад був найкращий, найсприятливіший для українця, якщо так кортіло розмножуватись? А після громадянської, як дехто її називає, війни 1648—1654 років – чи буржуазно-демократичної революції, як називаю я – цілком зруйнована Україна, буцімто, відновилася за якийсь рік-два й показувала небачені темпи промислового росту. Це правда?
Здається мені на підставі сумбурно прочитаних книжок та життєвого досвіду, що українці завжди прагнули поєднати:
особисту самодостатність (сам собі голова),
місцеве самоврядування (магдебурзьке право, міські й сільські громади) та
справедливий і зрозумілий державний порядок, який встановлює і за який відповідає мудрий люблячий Батько (Гетьман).
При чому бачу я, як українець, це так: обраний мною Гетьман десь там у столиці, до ладу керує і не заважає місцевому самоврядуванню; місцеве самоврядування вирішує всі питання в місті чи селі – транспорт, водогін, освітлення – й не лізе в моє приватне господарство та особисте життя.
Хай соціологи скажуть, яка структура суспільства буде оптимальна для нових завдань знаходження свого місця в світі і для стійкого збалансованого, здорового його, суспільства, існування. Щоб БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО.
Безпечно має бути насамперед завдяки чистому довкіллю. Найперший обов’язок держави – дбати про охорону природи. Будь-яке будівництво, будь-який розвиток не повинні завдавати шкоди природі. Науково об?рунтоване екологічне законодавство. За злочини проти довкілля кара така ж, як за злочини проти людини. Всепроникне і всеохопне екологічне виховання. Всіляке сприяння громадським природоохоронним організаціям та ініціативам.
Енергетика. Відновлювані джерела енергії – вітрові електрогенератори нових ефективних типів; біогаз; пальне рослинного походження.; транспорт на газогенераторах; пошуки нових джерел енергії. Відновлення законсервованих і спорудження нових невеликих ГЕС на малих річках. Скоротити споживання імпортованих енергоносіїв у перспективі до нуля. До своїх родовищ вуглеводнів ставимося ощадливо – вони знадобляться нащадкам. Гріх палити таку коштовність. Ощадливість і енергетика – ці два слова вживаються завжди в парі. Раціоналізація житлово-комунального господарства – щоб якомога менше споживало енергії, щоб у наших домах було БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО. Теплоізоляція будинків, перекладання теплотрас. Нове будівництво – тільки з урахуванням вимог енергоощадливості, із залученням передових наукових досягнень з цієї царини.
Військо. Чи потрібен нам мільйон озброєних дармоїдів у війську й поліції? Чи має бути армія контрактна? Чи укомплектована за змішаним принципом – деякі частини контрактні, деякі – на основі призову, бо війську потрібен резерв, бо військо – школа патріотизму, бо контрактне військо чомусь гірше воює за призване. Плюс територіальна оборона, в кожному кварталі, кожному селі – своя сотня самооборони, яка виконує і правоохоронні, й пожежні функції, але не забуває про бойову підготовку. Хай хоч арійськими козаками називаються, аби воювати вміли. Стару армію поступово розпускаємо. Українська армія має бути цілковито нова, створена з нових людей, за новими принципами. Подивимось, у кого в світі найкраща армія, схожа за цілями та чисельністю на потрібну нам – і запросимо звідти офіцерів, хай навчать наших. А з нинішніх військовиків можна взяти одиниці, бо теперішня армія невиліковно заражена радянщиною. Зрозуміло, спочатку треба розробити воєнну доктрину. Зважити, хто і що найбільше нам загрожує, з якого боку, які засоби й сили потрібні для адекватної нейтралізації сучасних загроз.
А село? Село як місце, де за допомогою Сонця виробляється додаткова вартість. Село, де народжуються талановиті люди. Асфальт, кажуть, геніїв не родить. Брешуть? Однак село – основа нації. Кістковий мозок. Його треба лікувати й оздоровляти. Землю продавати, чи хай буде державна? Як зробити, щоб її не скупили лихі транснаціональні чужинці? Скажіть, науковці. У село треба просувати малі виробництва й дрібний бізнес, бо для сільськогосподарського виробництва стільки людей, як зараз живе на селі, не потрібно. Цим людям треба дати роботу. Навіть зелений туризм. А землю – тим, хто її любить і заслуговує, хто вміє на ній продуктивно працювати, не знищуючи. Науковці підрахують, який оптимум площ варто віддавати під сільськогосподарське виробництво. Максимально можливі площі вивести з товарного обігу, засадити лісами, поробити заповідниками, заказниками, ландшафтними парками. Держава повинна недремно дбати про дотримання природоохоронних норм, про меліорацію ?рунтів, про сівозміни.
Місто. У малі міста треба дати роботу. Чому вся праця й весь бізнес повинні бути тільки в Києві? І без науки ясно, що це неправильно. Це гіпертрофовані ціни на житло, це транспортні проблеми. Хай буде багато малих міст з розвиненою інфраструктурою. Як це зробити? Скличемо науковців і вирішимо.
Ще раз: оптимізація структури суспільства. Оптимізація розміщення продуктивних сил. Та не розстрілами й депортаціями, а зменшеним податком бізнесам, що діють у малих містах. І прокладанням доріг. Це найперше завдання держави – наробити гарних доріг. Прокласти нарешті залізниці не з кривими рейками, щоб поїзди 700 кілометрів проходили не за 14 годин, а за 5–6.
І туризм. Стільки всього в нас є – зуміймо показати. Готелі. Транспорт, сервіс. Навчити обслугу. Розробити цікаві маршрути для своїх і для чужинців, бо Україна — це земля Трипільської цивілізації, легендарна Гіперборія, колиска Європи. Пам’ятки козацької слави. По Шевченкових місцях. У Карпатах поновити вузькоколійку, перетворити її на туристичну привабу. Південний берег Криму усім народом перетворити на рай. А решту морського узбережжя країни – на гідні людини місця для відпочинку.
Житло. Держава забезпечує житлом тільки інвалідів. Усі інші повинні заробляти досить, щоб купити собі помешкання чи збудувати будинок. Для молодих сімей — безпроцентні державні позики. При народженні в здоровій сім’ї кожної наступної дитини погашення 25% житлового кредиту.
Виховання. Працю вчителя оплачувати якнайвище. Нікого, важливішого за вчителя, немає. Держава будує нові сучасні школи з басейнами, спортзалами, комп’ютерами, дбає, щоб у них було тепло, БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО, мудро. Всіляке сприяння дитячим та юнацьким організаціям, що проводять патріотичне виховання – скаути, Пласт, юні козаки.
Дві професії, які одержуватимуть од держави найвищу винагороду за свою працю: вчитель і суддя. Потім чиновник, поліцай та лікар. Зарплатня чиновника має залежати від якості життя населення на підконтрольній йому території. Зарплатня лікаря — не від кількості хворих, а від кількості здорових. Чиновника треба навчити. Спеціальні навчальні заклади, які готують кадровий резерв керівників – претендентів на посади від голови сільради до Гетьмана. Усякий претендент на всяку посаду складає кваліфікаційні іспити, проходить відповідне медичне обстеження. Щоб стати Гетьманом, треба довго й добре вчитися, оволодіти цілою сумою різноманітних знань – логіка, риторика, історія, політологія, психологія, соціологія, економічна географія, ще багато-багато чого. І мати здоров’я, насамперед психічне, та вольові якості. Покласти край практиці, коли на відповідальних посадах сидять малоосвічені нетямущі особи, неспроможні написати елементарний диктант і сказати два слова в мікрофон.
Може, запровадити інституцію кваліфікованого виборця? Ну чому обирати керівників для суспільства мають право всі підряд? Людина з низьким рівнем освіти неспроможна здійснити об’єктивний вибір, її легко надурити, купити за кіло гречки. Має бути освітній ценз. І віковий ценз. Нині старші люди, найактивніші і найчисленніші виборці, обирають керівників (законодавців) нам, молодшим. Самі вмирають, а нам з тими керівниками (законодавцями) мучитися. Можливо, для того, щоб стати виборцем, потрібно складати якийсь іспит? А може, повернутися до звичаю, коли найважливіші суспільні справи вирішує зібрання відповідальних чоловіків і жінок — голів родин?
І найголовніше: духовність. Нічого не вийде без духовності.
Що з церквами-конфесіями? Безумовно, вони мають бути відокремленими від держави і від школи. Свобода совісті. Жодного сприяння релігійним організаціям, керованим з-за кордону. І навпаки, сприяння Церкві-Громаді, не як клерикальній єрархії, а як духовно об’єднаній організованій спільноті, яка дбає про Бога і про Батьківщину.
Телебачення. Продумати, як відібрати цю зброю в темних сил. І відібрати. Ретельний добір творчого складу телебачення. Здоровий талант. Найбільша суспільна увага.
Кіно. Зібрати найталановитіших, дати спочатку грошей – не по блату! І нехай знімають. Придумати механізм заохочення, механізм капіталовкладень. Механізм кінопрокату.
Книговидання – не заважати. Запровадити нові державні премії найкращим, а не найближчим до корита. Дослухатись до книговидавців.
Не хочу говорити про національну ідею. Хочу говорити про національну мету. Я її сформулював би так:
Жити БЕЗПЕЧНО. ЧИСТО. ВЕСЕЛО.
І щоб ми стали найкращими за всіх. І щоб усі з нас хотіли брати приклад. І щоб дивувалися: невже це отой занедбаний уламок імперії став такою класною країною? Невже оті немиті п’януваті вуйки, що недавно копали отут канаву, стали такими мудрими, чистими, здоровими, веселими людьми? Оті неотеси, що ніяк не могли знайти спільної мови, стали культурними, дружними, згуртованими громадянами? Найкращим на Землі народом? А ми їм щоб відповідали: як бачите, стали. І живемо БЕЗПЕЧНО, ЧИСТО, ВЕСЕЛО. З Богом. Для Бога. Чого і вам бажаємо.
---------------------------------------
В тему:
Українська релігія, або Євроінтеграція на трьох пальцях
Реформація: 25 пунктів (політична програма УНГ)
Український мир Залізної доби
Український мир. Стратегія УНГ
Зверніть увагу
Євангельський Сенсар, ельфійська мова і як нам її опанувати за один рік