Націю врятують незайманки?

Почалася ця історія з таємничого розділу науки про фізіологію людини 150 років тому, коли основною тягловою силою був звичайний кінь. Кінні заводи не припиняли активних пошуків покращання породи коней.

- А що, коли схрестити коня із зеброю? - мріяли вони. - Дуже приваблива перспектива!

І робота закипіла. Матерями майбутніх зеброконей відібрали кращих породистих кобил, а жеребцями - зебр. Пробували, звичайно, і навпаки. Хоча досліди по схрещуванню повторювали знову й знову, жодного зачаття кобил від зебр-самців так і не відбулося. В цьому немає нічого дивного, тому що науковий світ ще не знав про хромосоми і їх несумісність. Досліди були припинені, ніхто про них і не згадував. Та через декілька років трапилося щось неймовірне... У кобилиць, що побували під самцями-зебрами, раптом почали народжуватися... смугасті лошата! Чому? Батько - породистий жеребець, мати - теж чистокровка, а лошата смугасті! І це після того як пройшло вже декілька років після в'язки з “зеброю”, і ті запліднення не привели до зачаття і вагітності.

Науковий світ був приголомшений. Надзвичайне явище отримало назву “телегонія”

(теле...[грецьк. tele у далечінь, далеко] - перша частина складних слів, що означає: діючий на далеку відстань, напр.: телескоп, чи дія відбувається далеко, напр.: телебачення;

...гонія [грецьк. gone, gonos народження, породження (плоду, результату)] - друга частина складних слів, що означає: причетність до народження, походження, напр. гетерогонія, космогонія - ”Словник іноземних слів” - ред.).

Почалися досліди з іншими тваринами. Феномен підтвердився і тут, тобто телегонія існувала, але наукового пояснення їй дотепер не знайдено. Причина - досліди ці з волі якихось таємничих сил були припинені, а їхні результати - засекречені. Ми можемо назвати лише двох дослідників явища телегонії: це сучасник Ч. Дарвіна професор Флінт і Фелікс Ледантек. Останній залишив після себе книгу “Індивід, еволюція, спадковість і неодарвіністи” (М., 1899 р.). Приведена вище інформація про перші кроки засекреченої тепер науки описана в книзі “Телегонія, або “Вплив першого самця”, розділ 24, стр. 244.

Серед спеціалістів-практиків не здивувалися описам дослідів лише собаківники. Їм здавна було відомо, що коли навіть дуже породиста самка хоча б раз пов'яжеться з непородистим кобелем-дворнягою, і навіть якщо в результаті такої випадкової в'язки щенят і не буде в майбутньому від цієї самки породистих щенят чекати марно, навіть від найпородистішого кобеля. Про це знає кожний собаківник-спеціаліст і просто аматор.

У другій половині XIX століття приголомшені сучасники Флінта і Ледантека стали набридати фізіологам усього світу питанням: “А чи не поширюється ефект телегонії на людей?”. Але вчених вже не потрібно було підганяти. Почалися інтенсивні фізіологічні, антропологічні, соціологічні, статистичні дослідження і навіть досліди, якщо, звичайно, траплялася така можливість. І незабаром неупереджена наука твердо проголосила: “Так, ефект телегонії поширюється і на людей, при чому, у більш чітко вираженій формі, ніж у тварин!”

Завіса секретності знову опустилася!

Але немає таємниці, що колись не стала б очевидною. Сувора дійсність нашого сьогодення підвела б вчених до цієї проблеми, навіть якби і не було в XIX столітті випадку з зебрами. В другій половині XX століття, із розвитком комунікацій, можливості спілкування людей різних рас набагато зросли. І цих результатів може не бачити хіба що сліпий.

Наприклад, після всіх значних міжнародних заходів на території Москви (молодіжних фестивалів, спортивних олімпіад і т.п.) у нас набули поширення випадки народження дітей негроїдного типу. Від деяких жінок при цьому можна було почути визнання, що статевий контакт вони мали з представниками інших рас декілька років тому, а завагітніли й родили дітей від своїх чоловіків - білих людей. Але з якихось незрозумілих для них причин діти виходили “ні в матір, ні в отця, а в чорного молодця”. Крім того, відомі випадки, коли за гріхи матері розплачувалася донька, що родила дитину негроїдного виду, навіть не бачивши у своєму житті негра.

Дотепер ми говорили, опираючись на приклади з людьми й тваринами, про передачу шляхом телегонії зовнішніх ознак батька. А чи передаються сховані, внутрішні ознаки батька?

Так, передаються! І це в телегонії найнебезпечніший чинник! Виходить, далеко не байдуже, якими були в жінки її статеві партнери до того, як вона одружилася й народила дитину. Саме до такого висновку прийшла наука про телегонію, коли на неї наклали “табу”, а писані на цю тему книги поступово знищили.

Виникає питання: а що коли “заїзжий молодець” був наркоманом, алкоголіком, генетично або психічно хворий? Адже люди цього типу найбільше схильні до безладних і безвідповідальних зв'язків. Православний спосіб життя в нас ще тільки відроджується, а “демократична” мораль базується на аморальності й легковажності. Ось і трапляється, що, здавалося б, зовнішньо цілком нормальні і здорові батьки в дітях своїх раптом бачать не себе, а давній “привіт” від якогось виродка.

Націю врятують незайманки?

Втрата дівчиною цнотливості до шлюбу стала темою багатьох “сальних” анекдотів. І вулицями ходять чимало ще зовсім шмаркачок, які можуть гонорово кинути ровесниці: “То ти в свої шістнадцять ще з хлопцем не спала? Ну зовсім відстала від життя! Я вже давно і не з одним…”

Було б дуже смішно, що таким можна пишатися, якби не ставало сумно. Але, виявляється, мова йде взагалі про трагедію. Причому не лише особисту якихось окремих дівчат та жінок, а глобальну — трагедію нації! Чому — про це розповідає доцент Тернопільської медакадемії, лікар-гінеколог із майже 45-річним (!) стажем Леонід Гута.

— Леоніде Володимировичу, вашу лекцію на тему “Духовні засади здоров’я сім’ї та нації”, підготовлену на прохання Союзу українок, можна назвати справді сенсаційною. Через трактування в ній впливу на всіх нас такого відомого хіба в середовищі спеціалістів, біологічного явища, як телегонія.

Ще радянський словник іншомовних слів дає цьому терміну таке визначення: “Вплив чоловічих статевих елементів на організм жіночої особини. Проявляється в появі у її нащадків, одержаних від іншого батьківського організму, ознак, що були властиві тій чоловічій особині, із якою вона схрещувалась раніше. Телегонія відома в рослин і тварин”. Але, виходить, це стосується і людей?

— Вперше явище телегонії відкрили ті, хто займався розведенням свійських тварин. Для виведення особливо витривалої породи коней одного разу, наприклад, провели схрещування молодих лошиць із самцями-зебрами. Експеримент не вдався — кобили навіть не вагітніли, тож від нього відмовились. Яким же було здивування, коли аж через кілька років, більше не маючи жодних контактів із зебрами, кобили почали народжувати… смугастих лошат. Зіставивши факти і, провівши ще низку досліджень, вчені дійшли висновку, що генофонд кобил був закладений їх першими самцями, зебрами. А згодом (вже не один десяток років тому) ті ж вчені довели, що ефект телегонії розповсюджується і на людей, причому у ще більш вираженій формі. Тож дівчата, які з легкістю ідуть на першу, позашлюбну близькість, обов’язково повинні знати — цей перший закладає генофонд їхніх майбутніх дітей, незалежно від того, коли і хто стане їх батьком! І якщо він був не кращих якостей, то вони передадуться і дітям. До речі, знаний дослідник родоводів багатьох як відомих, так і простих людей Ломброзо зробив висновок, що позитивні риси в такому випадку передаються значно меншою мірою, ніж негативні. Стосується це і хвороб, причому не для одного покоління. Схильність до алкоголізму, наприклад, може обійти дітей, але позначитися на онуках.

— Ви розповідаєте майже фантастичні речі. За роки ведення відповідної тематики в пресі я перечитала масу літератури про найрізноманітніші аспекти стосунків між жінкою та чоловіком, але про телегонію у людей дізналася вперше. І тут не все зрозуміло. Дочка моїх знайомих, наприклад, вийшла заміж зовсім не за того, із ким мала першу близькість, однак народила хлопчика, який, мов дві краплі води, схожий на свого батька, її чоловіка…

— Людина — не тварина, тому людська телегонія є набагато складнішим, а головне, ще малодослідженим явищем. Може, з певних причин сучасне суспільство і не зацікавлене у його глибокому, детальному вивченні. Але раніше, коли основні моральні устої ще були непохитними, недарма так ревно оберігали дошлюбну цнотливість дівчат, а тих, хто її не зберіг, назавжди таврували ганьбою.

А в прикладі, що ви навели, зовнішня схожість сина на фізіологічного батька, можливо, зовсім не виключає й успадкування хлопчиком певних якостей того незнайомого йому дяді, який був першим маминим мужчиною. Ймовірно, що людська телегонія включає в себе якісь складні впливи на рівні біоенергетики. Все це ще потрібно довго і скрупульозно досліджувати. Однак існування самого явища вже доведене однозначно. І я теж можу навести приклад. Не так давно оперував одну жінку, директора школи із сусідньої області. Так от, в її родині мав місце такий трагічний випадок. Чоловік залишив молоду дружину, бо вона народила темношкіре маля. Як потім зізналася матері, у неї справді був інтимний зв’язок з темношкірим хлопцем, але… ще кілька років до заміжжя, коли навчалася в одному з київських вузів.

— Леоніде Володимировичу, у вас величезний стаж роботи за спеціальністю, що має безпосереднє відношення до інтимної сфери життя. Чи багато, на ваш погляд, змінилось за цей час у ній з точки зору моральності?

— Якщо порівнювати моральність стосунків між хлопцями й дівчатами сьогодні і чотири десятки років тому, то це просто жахливо. Готуючи лекцію про телегонію, знайшов у літературі такий факт. Один із німецьких гінекологів, які під час Другої світової обстежували українських 16-20-річних дівчат перед їх відправленням на примусові роботи в Німеччину, коли виявив, що майже всі вони цнотливі, навіть офіційно звернувся до Гітлера. Мовляв, необхідно негайно починати переговори про перемир’я, бо народ такої високої моралі перемогти неможливо. Гітлер оскаженів, і лікаря розстріляли, а війну ми все-таки виграли. Однак із того часу відбувся страшний занепад основних моральних цінностей. Шлюб для багатьох перестав бути “тайною”, а став чимось схожим на контракт, який можна будь-коли розірвати. Звичними стали і дошлюбні та позашлюбні статеві стосунки. Бояться хіба що розголосу чи венеричних хвороб. Тим часом це загрожує непередбачуваними наслідками як для майбутнього родин цих людей, так і для генофонду всієї нації.

— Невже такі інтимні речі можуть мати настільки глобальні наслідки?

— Люди компетентні в цьому вже давно не сумніваються. У Сполучених Штатах, наприклад, після багаторічної пропаганди повної статевої свободи зараз відбувається потужний відкат до споконвічних моральних цінностей, і попит на цнотливих дівчат там теж зріс надзвичайно — американці злякалися виродження нації. Нам теж треба задуматися над своїм майбутнім, бо згубна спадковість злодіїв, ґвалтівників, збоченців і просто нечесних та підлих людей робить і продовжуватиме робити свою страшну справу.

Покаяння – шлях до перетворення душі

Споконвіку всі релігії одностайно твердять про необхідність цноти. Ось чому у всіх духовно розвинутих народів блудницями нехтували, сікли біля ганебних стовпів, побивали камінням. Цікаво, що про явище телегонії знали наші предки і суворо карали блудниць.

Свята Церква підносить шлюб до ступеня Таїнства. При цьому наречений і наречена перед священиком і Церквою добровільно дають клятву взаємної подружньої вірності. Церква стверджує їхнє бажання. Для них Церквою випрошується у Бога благодать єдності й благословення на народження і християнське виховання дітей.

Освячення християнського шлюбу робить його не схожим на будь-який інший шлюб, укладений поза Церквою, тому що благодаттю Божою він стає “каменем”, на якому сім'я створює домашню церкву. Таїнство шлюбу дає сім'ї ті крила, на яких можна злетіти у вищий світ і живити сімейне життя благодатною любов'ю до Бога й один одного. Церква дарує їм ключ до “ціломудрених” бажань і печать взаєморозуміння, саме так відчиняючи двері у світ, в якому “душевне тіло” сім'ї перетворюється в “тіло духовне”.

І ще питання: чи все загублено для тих жінок, що втратили невинність, але бажають мати сім’ю? У Православній Церкві - в обряді Водохрещення і Таїнстві Покаяння можна знайти друге народження й зброєю Духа зруйнувати фізичну неміч. Але покаяння повинне бути щире, щоб у нього були гідні плоди, - тобто, щоб внутрішньо змінитися, щоб душа очистилася і перетворилася. З духовної точки зору телегонія порозумівається дуже просто: душа впливає на тіло. “Гени” - це емоції, враження душі матері до зачатої у ній дитині: якщо мати про щось думає - це обов'язково відіб'ється на дітях, і обов'язково народяться схожими на того, кого вона полюбила перший раз, - тому що почуття це дуже сильне, практично незабутнє. Святий Амвросій Медіоланський назвав його “даром першого шлюбу” від Бога. Воно виникає навіть при відсутності фізичної близькості, - саме тому раніш дівчат ховали в теремах. А тепер дівчину бачать усі... Святий Іоанн Златоуст писав: “Як може бути незайманою та, у якої спалена совість?.. Ти не одружувалася? Але це ще не дівоцтво”.

Так що цнотливість зберегти не просто, а повернути - ще більша праця. Зате і нагорода велика: діти, що народжуються від цнотливих батьків - це благословення Боже, вони на радість у житті, на допомогу і розраду в старості, а не на ганьбу і страждання.

За матеріалами “Тернопільської газети”, “Світло Православ’я”, “ЮгZone.Ru”