На пам’яті автора цих рядків такого приниження, як у переддень свого 16–річчя, вітчизняні Військово–Морські сили ще не зазнавали. Мало того, що матросам та офіцерам кидали у вічі вербальні образи на кшталт «окупанти», «зрадники», «ганьба, солдати НАТО» та численні матюки, на які так багатий «вєлікій і могучій». Для більшого ефекту їм іще й жбурляли в обличчя... кухонну сіль. Так активісти «Руського блоку» намагалися прорвати оточення навколо Графської пристані.

Більше того, все ті ж біснуваті учасники штурму з числа депутатів і «руськоблочників» без вагань підняли руку на людей при виконанні — начальника Севастопольського гарнізону й водночас першого заступника командувача ВМС України віце–адмірала Віктора Максимова та офіцера регіонального відділу ВСП (Військової служби правопорядку) капітана Ігоря Шуляра. За інформацією з деяких джерел, коли писалися ці рядки, адмірал перебував на амбулаторному лікуванні — його під час суботнього «російського штурму» вдарили важким предметом в живіт. Шуляр отримав травму обличчя. Ще чотирьох вищих та старших офіцерів нападники просто облили блакитною фарбою.

А постраждали адмірал із офіцерами тільки через те, що разом зі своїми підлеглими грудьми стали на захист пам’ятної дошки, встановленої того дня на підпірній стінці Графської пристані з нагоди 90–річчя підняття на кораблях Чорноморського флоту синьо–жовтих стягів. Нагадаємо, цей меморіальний знак на виконання президентського указу мали встановити ще наприкінці квітня. Потім, після узгоджень з адміністрацією, міськрадою, Держслужбою з питань національної культурної спадщини, захід перенесли спочатку на травень, згодом — на 5 липня.

Дошку виготовили у Керчі з чавуну і мармуру на кошти спонсорів — 87 тисяч гривень. У суботу зранку її без проблем встановили у визначеному місці, до речі, поруч iз «сусідкою» — знаком «В память соотєчєствєннікам, винуждєним покінуть родіну в ноябрє 1920 года». Але про це довідались депути: міськради — Меркулов та Ленінської райради — Заруднєв та активісти «Руського блоку» Тюнін і Беблєв. Примчали й разом із «групою підтримки» намагалися зірвати морякам урочистий захід.

Лише з третьої спроби, вже по обіді, назбиравши близько семи сотень активних «багнетів», «руськіє» все ж розібрали металеве загородження, а потім відтіснили лави військовослужбовців ВСП і моряків, яких налічувалось не більше ста. Саме тоді нападники пустили в хід — а точніше, в обличчя — оборонців сіль. За інцидентом мовчки спостерігали міліціонери, хоча напередодні командування флоту просило їхнє керівництво, а також місцеву СБУ забезпечити під час запланованої церемонії громадський порядок.

Отримавши перемогу над «супротивником», «штурмовики» спочатку збили нещасну дошку і розтрощили молотками та металевим риштуванням, а потім кинули у море біля берега. Але цього «руськоблочникам» здалося мало: фрагменти дошки підняли на катер, відігнали у море десь на двісті метрів і викинули за борт на глибину. Схоже вже на клініку, а не просто на печерне варварство. У пориві натхнення активісти також зірвали з фронтону пристані банер «Вітаємо з 16–ю річницею Військово–Морських Сил ЗС України», з дикими вигуками «ура!» пошматували його і затоптали.

Нині, як розповів «УМ» начальник Кримського територіального управління ВСП генерал–майор Віктор Шевченко (він у результаті того інциденту теж постраждав), орган дізнання проводить необхідну перевірку, бо серед військовослужбовців іще є потерпілі. За результатами перевірки будуть підготовлені документи для реагування міліції. «Такого тваринного ставлення дорослих людей до військовослужбовців ще не було за історію флоту, — зізнався «УМ» генерал Шевченко. — Утім представники «Руського блоку» цим показали рівень своєї культури».

Василь Садовський