Спрощений середній клас. Українцям соромно бути бідними
21.11.2008 - 20:38
Спрощений середній клас. Українцям соромно бути бідними
Категорія
Українаhttps://ar25.org/node/15656
Престиж і ганьба
«Якщо враховувати самооцінку опитаних українців, то з середнім класом в наший країні все добре», — відзначає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. Але, на думку фахівців, насправді справжній середній класу набагато менше. А ті 51% громадян, які самі зарахували себе до цієї категорії, називаються «Новим середнім класом». Бо ці люди — не дрібні і середні підприємці і власники, які, по теорії, повинні бути основою цього соціального прошарку, а наймані робітники високої кваліфікації — тобто вчителі, лікарі, наукові співробітники, журналісти…
Чому ж вони зараховують себе до «середняків»? Поставивши це питання, соціологи з’ясували, що половина мотивує свою «середину» рівнем доходів або відчуттям — «просто я так себе відчуваю». А у іншої половини мотивація зовсім іншого роду — записалися в «середину», тому що не хочуть відносити себе до нижнього класу, адже це принизливо, або хочуть жити так, як живе середній клас в країнах ЄС. Ще один цікавий аргумент — займаюся діяльністю, якою, зазвичай, повинні займатися представники середнього класу, маю високий рівень освіти або друзів з середнього класу. Ось так от! Стали «середняками» з престижу або від сорому…
Отже наш новий середній клас — це тільки суб’єктивна оцінка свого статусу. Втім, в різних країнах критерії цього класу специфічні, запевняють фахівці. В Україні ж ніхто не може навіть порахувати доходи наших громадян. «У наший країні на питання про доходи люди відповідають нещиро», — вважає Андрій Биченко. Тому таких питань при проведенні дослідження респондентам вже давно не задають.
«Напевно, до категорії середнього класу варто відносити людей з відповідною освітою, а також тих, які не дуже вже бідують в матеріальному плані. Ми відкинули з дослідження тих, які ледве зводять кінці з кінцями і кому не вистачає навіть на їжу», — говорить він.
Ідеали та реалії
Які ж головні критерії статусу середнього класу? Як визначили самі опитані, основним є стабільний дохід, який дозволяє зробити заощадження. Важливо, на думку опитаних, також мати комфортне житло, роботу, яка відповідає кваліфікації і відповідно оплачується. А також — автомобіль, високий рівень освіти і страховий поліс.
Виділяють респонденти і морально-психологічні якості «середняків» — надія переважно на себе, а не на соціальну допомогу з боку держави, потяг до професійної самореалізації. Депозити, цінні папери, нерухомість, яка приносить доходи, а також наявність власної справи, тобто бізнесу — теж важливі статусні показники.
Але це все — в теорії, а насправді дуже маленька частка тих, хто відніс себе до середнього класу, дійсно володіє цими цінностями. Так, обов’язковим наявність депозитів вважають 42,3%,, а реально їх мають тільки 10,9%. Тому більшість відносять себе до середнього класу і живуть не за рахунок прибутку від підприємництва (адже він для них не головний), а на відповідну винагороду за виконану роботу — простіше кажучи, на зарплату.
Хліб заважає активності
«Абсолютний середній клас — це коли всі основні потреби людини задоволені», — вважає генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніото. Цей показник, за словами професора, відповідає поняттю європейського абсолютного середнього класу. Кількість таких українців в нашій країні, за підрахунками Володимира Ілліча, спочатку зменшувалася, а потім зростала, а на сьогоднішній час складає всього 8–9%%.
А ось наш новий середній клас, я б сказав, не має ще всіх необхідних характеристик. Це, швидше за все, потенційний середній клас, — вважає Володимир Паніото.
Але є, говорять соціологи, ще одна важлива ознака цього прошарку — громадська активність. Проте представники нашого середнього класу поки не вважають цей показник дуже важливим. Але в порівнянні з 2002 роком, коли Центр Разумкова теж досліджував це питання, українці стали більше цікавитися політикою і ситуацією в країні.
У 2002, як стверджує Андрій Биченко, люди думали, як заробити на шматок хліба, а громадську активність якщо і проявляли, то тільки для того, щоб заробити. Сьогодні ж рівень життя трохи підвищився, тому в людей з’явилася можливість цікавитися і глобальнішими питаннями, ніж хліб насущний. На підвищення громадської активності, безумовно, сильно вплинули і буремні президентські вибори 2004 року.
Бідні, але моральні
Експерти Центру Разумкова спробували виділити з «нового середнього класу» більш відповідних цьому поняттю претендентів. Назвали їх «ядром» середнього класу. Відбір проходив за трьома ознаками. Перша — стійке самовизначення. Його перевіряли, задаючи респонденту кілька разів і в різних формулюваннях питання про те, до якого класу він сам себе відносить. Пройшли тільки ті, хто у всіх випадках вибрав саме середній клас. Другий критерій — середня спеціальна або вища (вища незавершене) освіта. І третій — середній і високий рівень добробуту.
Щоправда, всі експерти настільки толерантно підійшли до питання добробуту, що ніхто з них не оголосив навіть приблизної суми, яку повинен заробляти «середняк». Склалося таке враження, що класи у нас виміряють далеко не заможністю, а лише моральними цінностями. Проте після такого відсівання справжнісінького середнього класу залишилося тільки 17,6%%.
Виходить, що понад 33% українців, що суб’єктивно віднесли себе до середнього прошарку суспільства, або не хочуть називати себе нижчим класом, або ж розуміють, що до справжнього середнього ще далеко, тому створюють його нову, можна сказати, спрощену модель. Або ж просто в наший країні бути бідним стало немодно.
В тему:
Нова Угода партії снайперів
Смертельний жах владної еліти
Залізом і вогнем
Передчуття авторитаризму
Де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто
«Якщо враховувати самооцінку опитаних українців, то з середнім класом в наший країні все добре», — відзначає директор соціологічної служби Центру Разумкова Андрій Биченко. Але, на думку фахівців, насправді справжній середній класу набагато менше. А ті 51% громадян, які самі зарахували себе до цієї категорії, називаються «Новим середнім класом». Бо ці люди — не дрібні і середні підприємці і власники, які, по теорії, повинні бути основою цього соціального прошарку, а наймані робітники високої кваліфікації — тобто вчителі, лікарі, наукові співробітники, журналісти…
Чому ж вони зараховують себе до «середняків»? Поставивши це питання, соціологи з’ясували, що половина мотивує свою «середину» рівнем доходів або відчуттям — «просто я так себе відчуваю». А у іншої половини мотивація зовсім іншого роду — записалися в «середину», тому що не хочуть відносити себе до нижнього класу, адже це принизливо, або хочуть жити так, як живе середній клас в країнах ЄС. Ще один цікавий аргумент — займаюся діяльністю, якою, зазвичай, повинні займатися представники середнього класу, маю високий рівень освіти або друзів з середнього класу. Ось так от! Стали «середняками» з престижу або від сорому…
Отже наш новий середній клас — це тільки суб’єктивна оцінка свого статусу. Втім, в різних країнах критерії цього класу специфічні, запевняють фахівці. В Україні ж ніхто не може навіть порахувати доходи наших громадян. «У наший країні на питання про доходи люди відповідають нещиро», — вважає Андрій Биченко. Тому таких питань при проведенні дослідження респондентам вже давно не задають.
«Напевно, до категорії середнього класу варто відносити людей з відповідною освітою, а також тих, які не дуже вже бідують в матеріальному плані. Ми відкинули з дослідження тих, які ледве зводять кінці з кінцями і кому не вистачає навіть на їжу», — говорить він.
Ідеали та реалії
Які ж головні критерії статусу середнього класу? Як визначили самі опитані, основним є стабільний дохід, який дозволяє зробити заощадження. Важливо, на думку опитаних, також мати комфортне житло, роботу, яка відповідає кваліфікації і відповідно оплачується. А також — автомобіль, високий рівень освіти і страховий поліс.
Виділяють респонденти і морально-психологічні якості «середняків» — надія переважно на себе, а не на соціальну допомогу з боку держави, потяг до професійної самореалізації. Депозити, цінні папери, нерухомість, яка приносить доходи, а також наявність власної справи, тобто бізнесу — теж важливі статусні показники.
Але це все — в теорії, а насправді дуже маленька частка тих, хто відніс себе до середнього класу, дійсно володіє цими цінностями. Так, обов’язковим наявність депозитів вважають 42,3%,, а реально їх мають тільки 10,9%. Тому більшість відносять себе до середнього класу і живуть не за рахунок прибутку від підприємництва (адже він для них не головний), а на відповідну винагороду за виконану роботу — простіше кажучи, на зарплату.
Хліб заважає активності
«Абсолютний середній клас — це коли всі основні потреби людини задоволені», — вважає генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніото. Цей показник, за словами професора, відповідає поняттю європейського абсолютного середнього класу. Кількість таких українців в нашій країні, за підрахунками Володимира Ілліча, спочатку зменшувалася, а потім зростала, а на сьогоднішній час складає всього 8–9%%.
А ось наш новий середній клас, я б сказав, не має ще всіх необхідних характеристик. Це, швидше за все, потенційний середній клас, — вважає Володимир Паніото.
Але є, говорять соціологи, ще одна важлива ознака цього прошарку — громадська активність. Проте представники нашого середнього класу поки не вважають цей показник дуже важливим. Але в порівнянні з 2002 роком, коли Центр Разумкова теж досліджував це питання, українці стали більше цікавитися політикою і ситуацією в країні.
У 2002, як стверджує Андрій Биченко, люди думали, як заробити на шматок хліба, а громадську активність якщо і проявляли, то тільки для того, щоб заробити. Сьогодні ж рівень життя трохи підвищився, тому в людей з’явилася можливість цікавитися і глобальнішими питаннями, ніж хліб насущний. На підвищення громадської активності, безумовно, сильно вплинули і буремні президентські вибори 2004 року.
Бідні, але моральні
Експерти Центру Разумкова спробували виділити з «нового середнього класу» більш відповідних цьому поняттю претендентів. Назвали їх «ядром» середнього класу. Відбір проходив за трьома ознаками. Перша — стійке самовизначення. Його перевіряли, задаючи респонденту кілька разів і в різних формулюваннях питання про те, до якого класу він сам себе відносить. Пройшли тільки ті, хто у всіх випадках вибрав саме середній клас. Другий критерій — середня спеціальна або вища (вища незавершене) освіта. І третій — середній і високий рівень добробуту.
Щоправда, всі експерти настільки толерантно підійшли до питання добробуту, що ніхто з них не оголосив навіть приблизної суми, яку повинен заробляти «середняк». Склалося таке враження, що класи у нас виміряють далеко не заможністю, а лише моральними цінностями. Проте після такого відсівання справжнісінького середнього класу залишилося тільки 17,6%%.
Виходить, що понад 33% українців, що суб’єктивно віднесли себе до середнього прошарку суспільства, або не хочуть називати себе нижчим класом, або ж розуміють, що до справжнього середнього ще далеко, тому створюють його нову, можна сказати, спрощену модель. Або ж просто в наший країні бути бідним стало немодно.
В тему:
Нова Угода партії снайперів
Смертельний жах владної еліти
Залізом і вогнем
Передчуття авторитаризму
Де відповідає більше одного, там не відповідає ніхто
Останні записи