На жаль, Україна підписала з ЄС принизливу для себе угоду про реадмісію і тепер змушена її виконувати. Цей договір був серед неофіційних вимог вступу України до СОТ, його пропонували в обмін на лояльність нашої держави в деяких суто економічних питаннях певні країни Євросоюзу – члени СОТ.

Про що це свідчить? Про нерівні відносини України й держав ЄС, які сприймають нашу країну як патронатну, і про недолугість української зовнішньої політики. Бо нормальна держава ніколи не підписала б угоди, яка зобов’язує її стати відстійником для нелегалів зі всієї Азії.

Якщо говорити про гроші, то 30 млн. євро – це подачка, якої не вистачить навіть на оголошене створення розподільників. Але ж іще потрібні мільярди, щоб укріпити східний кордон, щоб нелегали до нас не потрапляли. Тут є велика проблема, адже, з одного боку, Україна дотепер не підписала угоду про реадмісію із жодною країною, звідки й надходять на її територію нелегали. Це – Росія та низка країн Близького й Далекого Сходу. З іншого боку, наш східний кордон не можна зробити “глухим”, як західний, позаяк багато сіл розташовано безпосередньо на кордоні, відповідно – є потреба будівництва величезної кількості пунктів пропуску. Крім того, утримання цих пунктів пропуску дуже дорого коштуватиме державі або можливому фінансисту.