Односельця Віктора Олійника отець Володимир бачив щодня. Каже – дивакуватий був чолов’яга, але добрий. Рубав сусідам дрова, копав городи, зі зброї мав сокиру й ніж.

Отець Володимир:

Це людина була така, значить, сокира в нього ніж і мішок. Він бере велосипед і йде чи в ліс, чи де. Знайшов бутилочку він її в мішок. Знайшов чобіт – в мішок. Приїжджає додому він все складає. Бояться – його ніхто не боявся. Він ніколи злого нікому не робив.

Того дня у Валерія вкрали велосипеда. Йшов додому пішки. І не дійшов…

Мати Любов Олійник згадує – за два дні по смерті сина до неї завітали гості – дві жінки та 4 чоловіки. Щось шукали в хаті, розпитували про Валерія, а наостанок залишили грошей за умови, що нікуди не піде.

Любов Олійник, мати померлого:

Приїжджали великі люди. Так назвалися. Вони заходили і шукали одьожу і бумаги але то без толку. Від усіх – 200 гривень дали мені…

Ховати Валерія Олійника у Грушках збиралися ще вчора. Однак з райлікарні зателефонували лише сьогодні.

За тілом Валерія Олійника їде вся Грушківська громада й 81-річна мати. Жінка каже – на упізнання тіла її не запрошували. Не були в трупарні й односельці.

Любов Олійник, мати померлого:

Нікого не визивали… нікого: ні голову сільради, ні свідків з села не брали. Творили, що хотіли.

Упізнати загиблого просто біля моргу грушківці не можуть.

Грушківець:

Воно закрите повністю. В пльонкє ж воно. Його замотали, а він чи не він – не знаю.

Головний лікар пояснення не дає. Закрите – значить так треба.

У якому стані тіло та чому його так щільно закрили не каже й працівник трупарні.

Упізнання роблять просто на машині. Матір та завідувач грушківського кладовища.

Завцвинтаря каже – ніколи так тіла не приховували. Хай яка спека не була б і скільки тіло не пролежало б у морзі.

Завцвинтаря:

Да, він, сто відсотків.

На обличчі поранень немає?

Є щось… голова шатається… Йому голову відрізали, чи що? Ну шо ж голова шатається? Тіло нє, а голова да.

Довідку про смерть у лікарні не дають – відряджають до слідчого від кіровоградського відділу прокуратури. У документі написано – загинув через гостру втрату крови внаслідок вогнепального поранення. Селяни формулюванням здивовані.

Селяни:

Чисельні вогнепальні поранення нижніх кінцівок з використанням вогнепальної зброї. З метою нанесення ушкоджень.

Що це таке?

У прокуратурі й пояснюють чому для ідентифікації тіла було легше знайти Олійникових шкільних друзів, аніж його матір.

Прокурор:

Кто был на тот момент установлен – того и пригласили.

А кого легче установить мать или друзей?

Вижу, вы нормально не хотите общаться.

Слідство ще триває – раз у раз повторює слідчий – зразки взяли на експертизу скільки вона триватиме – хтозна. Однак про те, що в труні не ціле тіло у висновку про смерть нічого не зазначено. Все з’ясовується лише на кладовищі.

Грушківці:

Одна нога є.

А інша?

Нема! Немає, ох, боже ж мой!

Після смерті односельця грушківці тепер бояться. Бояться ходити до лісу.

З Кіровоградщини, Павлина Василенко, Сергій Гришин, програма «Вiкна», СТБ