22 січня 1918 року Центральна рада УНР проголосила IV Універсал про державну незалежність. Із запізненням на рік. Загальмованість – вирок.
29 січня відбувся бій під Крутами. Переважно російськомовне студентство та козаки з навколишніх сіл захищали не переляканих поміркованих чиновників – вони виступили всупереч пацифістській доктрині, вони взяли до рук зброю і фанатично вбивали ворога, і тому увійшли в історію як Воїни.
Відновлення 29 квітня 1918 року Гетьманату в масштабах Європи стало першим реакційним кроком назад, в середньовіччя – фашизм, фаланга, Третій Рейх, перонізм були вже потім. Апеляція Павла Скоропадського до цінностей минулого, без ліберальної чуми і комуністичної зарази, проявила споконвічну спрагу українського народу до порядку і традиції. Не треба було ніяких виборів та референдумів - повернення Гетьманату широкі народні маси вітали, до суспільства повернулася віра в сильну руку вождя-диктатора.
Хто виступив проти Гетьманату? Все та ж публіка, добре відома нам із сьогодення – виважені ліберали, буржуазні комуністи, махрові толерасти, гешефтярі з числа політичної нації, розважливі інтелектуали та інша, прости Господи, еліта. Усі ці персонажі користалися послугами розбещеного есеро-більшовицьким жидівством («Землю – селянам, фабрики – рабочим») люмпен-пролетаріату та люмпен-селянства. Помилкою Гетьмана була пропозиція уенерівцям відкинути особисті образи та долучитися до відновленої державності – соціалісти-ліберали-пацифісти затаїли ненависть за втрачені посади. Нема більш паскудної категорії, ніж наївно-ображені балакучі ліберали.
Квінтесенція Гетьманату
Другий Гетьманат викликав лють толерантних діячів Центральної ради: в їхні голівоньки не вміщався той факт, що Павло Скоропадський серйозно взявся за відновлення української національної освіти (університети у Києві та Кам’янці-Подільському), почав рішуче викорінювати ворожу шпигунську мережу, поставив на службу Українській державі російське монархічне офіцерство (решта керівників білого руху – Денікін, Колчак, Юденич, Врангель (за винятком барона Унгерна фон Штернберга) – були прихильниками ліберально-соціалістичного Тимчасового уряду Керенського), припинив хаос і погроми на селі, почав повертати до складу України етнічні землі, заснував Всеукраїнську Академію наук на чолі з професором Вернадським. Дізнавшись про встановлення у Києві національного антидемократичного режиму, кораблі Чорноморського флоту в єдиному пориві підняли українські прапори. Чиновники Центральної ради УНР не розуміли, що окупантів не треба умовляти – з ними треба поводитися як з окупантами.
Федеративна Грамота від 14 листопада про статус відносин з неіснуючої небільшовицькою Росією стала страшною яв’ю для розважливих поміркованих лібералів-народників – згідно неї Гетьман України фактично очолював не лише об’єднане військо, але й відновлював Київську Русь як тоталітарну монархію. Цього істерична нервова система винниченок витримати не могла. І тому вструмила Українській державі ножа у спину. Бій під Мотовилівкою 18 грудня став трагедією братовбивства. Помилковість виступу на боці УНР визнав під час особистої зустрічі на еміграції з Павлом Скоропадським і командир у 1918 році Корпусу Січових Стрільців, пізніше вождь ОУН Євген Коновалець.
Асоціативний ряд 1918/2008
Центральна рада УНР/незалежна республіка СНГ: роззброєння, деморалізація і розпад війська, корупція, найдемократичніша у світі Конституція, переслідування націоналістів, легальне існування підривних українофобських організацій, культ меншин, багато розмов про необхідність українізації на фоні повального прогинання перед іноземним. Результат: Крути, Голодомор.
В 2008 році впадає в око відсутність аналога Павла Скоропадського, проте це, як і в ситуації з останнім Гетьманом, є справою часу.
Станом на 2008 рік ставлення до Гетьманату і УНР є ідентифікатором: прихильниками УНР є ліберали всіх мастей, Гетьманат підтримують нові праві.
Кумедно: відчуття аналогій з подіями 1918 року сприяло появі гуртка громадян на утриманні діаспори, які стали називати себе ідеологами сучасного справжнього націоналізму, - статус «ідеологів», на їхню думку, є вагомою підставою для успішної евакуації в разі чого на захід шляхом Винниченка з подальшим писанням мемуарів :).
Виправлення помилок П.Скоропадського: ніяких умовлянь на адресу ліберал-пацифістів. Толерастична опозиція напряму пов’язана з окупаційним кагалом, будучі його 5 колоною. В справі повалення Гетьманату ліберасти поєдналися з комуністами - усіх цих щурів об’єднує бажання красти. Для припинення українофобської вакханалії потрібні не сльози, а стрихнін.
Postscriptum
У 1918 році Україна на чолі з Гетьманом Павлом Скоропадським впевнено крокувала до відновлення Київської Русі. Ножа в спину всадили толерантні і елегантні ліберально-комуністичні інтелектуали. Завдання – не допустити повторення українофобського ліберально-комуністичного терору. Пам’ятаючи про Голодомор, українці не повинні зважати на нахабство окупантів під чиновницьким прикриттям. Самодискредитація політичної та парламентської систем відкриває прямий шлях до повернення Гетьманату як традиційної для українців форми національно-соціальної самоорганізації. Питання лише в тому, хто саме покликаний провидінням стати вождем нації.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
1918
Світ:
Другий Гетьманат проти ліберально-комуністичної республіки.
08032102a.jpg
Ключовий рік в історії України ХХ століття
22 січня 1918 року Центральна рада УНР проголосила IV Універсал про державну незалежність. Із запізненням на рік. Загальмованість – вирок.
29 січня відбувся бій під Крутами. Переважно російськомовне студентство та козаки з навколишніх сіл захищали не переляканих поміркованих чиновників – вони виступили всупереч пацифістській доктрині, вони взяли до рук зброю і фанатично вбивали ворога, і тому увійшли в історію як Воїни.
Відновлення 29 квітня 1918 року Гетьманату в масштабах Європи стало першим реакційним кроком назад, в середньовіччя – фашизм, фаланга, Третій Рейх, перонізм були вже потім. Апеляція Павла Скоропадського до цінностей минулого, без ліберальної чуми і комуністичної зарази, проявила споконвічну спрагу українського народу до порядку і традиції. Не треба було ніяких виборів та референдумів - повернення Гетьманату широкі народні маси вітали, до суспільства повернулася віра в сильну руку вождя-диктатора.
Хто виступив проти Гетьманату? Все та ж публіка, добре відома нам із сьогодення – виважені ліберали, буржуазні комуністи, махрові толерасти, гешефтярі з числа політичної нації, розважливі інтелектуали та інша, прости Господи, еліта. Усі ці персонажі користалися послугами розбещеного есеро-більшовицьким жидівством («Землю – селянам, фабрики – рабочим») люмпен-пролетаріату та люмпен-селянства. Помилкою Гетьмана була пропозиція уенерівцям відкинути особисті образи та долучитися до відновленої державності – соціалісти-ліберали-пацифісти затаїли ненависть за втрачені посади. Нема більш паскудної категорії, ніж наївно-ображені балакучі ліберали.
Квінтесенція Гетьманату
Другий Гетьманат викликав лють толерантних діячів Центральної ради: в їхні голівоньки не вміщався той факт, що Павло Скоропадський серйозно взявся за відновлення української національної освіти (університети у Києві та Кам’янці-Подільському), почав рішуче викорінювати ворожу шпигунську мережу, поставив на службу Українській державі російське монархічне офіцерство (решта керівників білого руху – Денікін, Колчак, Юденич, Врангель (за винятком барона Унгерна фон Штернберга) – були прихильниками ліберально-соціалістичного Тимчасового уряду Керенського), припинив хаос і погроми на селі, почав повертати до складу України етнічні землі, заснував Всеукраїнську Академію наук на чолі з професором Вернадським. Дізнавшись про встановлення у Києві національного антидемократичного режиму, кораблі Чорноморського флоту в єдиному пориві підняли українські прапори. Чиновники Центральної ради УНР не розуміли, що окупантів не треба умовляти – з ними треба поводитися як з окупантами.
Федеративна Грамота від 14 листопада про статус відносин з неіснуючої небільшовицькою Росією стала страшною яв’ю для розважливих поміркованих лібералів-народників – згідно неї Гетьман України фактично очолював не лише об’єднане військо, але й відновлював Київську Русь як тоталітарну монархію. Цього істерична нервова система винниченок витримати не могла. І тому вструмила Українській державі ножа у спину. Бій під Мотовилівкою 18 грудня став трагедією братовбивства. Помилковість виступу на боці УНР визнав під час особистої зустрічі на еміграції з Павлом Скоропадським і командир у 1918 році Корпусу Січових Стрільців, пізніше вождь ОУН Євген Коновалець.
Асоціативний ряд 1918/2008
Центральна рада УНР/незалежна республіка СНГ: роззброєння, деморалізація і розпад війська, корупція, найдемократичніша у світі Конституція, переслідування націоналістів, легальне існування підривних українофобських організацій, культ меншин, багато розмов про необхідність українізації на фоні повального прогинання перед іноземним. Результат: Крути, Голодомор.
В 2008 році впадає в око відсутність аналога Павла Скоропадського, проте це, як і в ситуації з останнім Гетьманом, є справою часу.
Станом на 2008 рік ставлення до Гетьманату і УНР є ідентифікатором: прихильниками УНР є ліберали всіх мастей, Гетьманат підтримують нові праві.
Кумедно: відчуття аналогій з подіями 1918 року сприяло появі гуртка громадян на утриманні діаспори, які стали називати себе ідеологами сучасного справжнього націоналізму, - статус «ідеологів», на їхню думку, є вагомою підставою для успішної евакуації в разі чого на захід шляхом Винниченка з подальшим писанням мемуарів :).
Виправлення помилок П.Скоропадського: ніяких умовлянь на адресу ліберал-пацифістів. Толерастична опозиція напряму пов’язана з окупаційним кагалом, будучі його 5 колоною. В справі повалення Гетьманату ліберасти поєдналися з комуністами - усіх цих щурів об’єднує бажання красти. Для припинення українофобської вакханалії потрібні не сльози, а стрихнін.
Postscriptum
У 1918 році Україна на чолі з Гетьманом Павлом Скоропадським впевнено крокувала до відновлення Київської Русі. Ножа в спину всадили толерантні і елегантні ліберально-комуністичні інтелектуали. Завдання – не допустити повторення українофобського ліберально-комуністичного терору. Пам’ятаючи про Голодомор, українці не повинні зважати на нахабство окупантів під чиновницьким прикриттям. Самодискредитація політичної та парламентської систем відкриває прямий шлях до повернення Гетьманату як традиційної для українців форми національно-соціальної самоорганізації. Питання лише в тому, хто саме покликаний провидінням стати вождем нації.
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков