Зображення користувача Анатолій Висота.
Анатолій Висота
  • Відвідувань: 9
  • Переглядів: 10

Анатолій Висота: Хто знає, що таке ШАТКІВНИЦЯ?

Це знають ті, хто шаткує капусту, або ті, хто колись бачив  це дійство, або ті, як наш друг Альберт, які знають майже все. А для інших, молодших, поясню зразу: ШАТКІВНИЦЯ  - це пристрій, на якому шаткують (січуть!) капусту. І от цей пристрій мені вдалося вдосконалити, але про це згодом дізнаєтеся, потерпіть трохи.



 

Анатолій ВИСОТА, к.х.н.



 

                    Хто знає, що таке ШАТКІВНИЦЯ?



 

          Це знають ті, хто шаткує капусту, або ті, хто колись бачив  це дійство, або ті, як наш друг Альберт, які знають майже все. А для інших, молодших, поясню зразу: ШАТКІВНИЦЯ  - це пристрій, на якому шаткують (січуть!) капусту. І от цей пристрій мені вдалося вдосконалити, але про це згодом дізнаєтеся, потерпіть трохи.

          Спочатку кілька слів

Про користь квашених продуктів варто нагадувати. Мабуть, нема жодного українця, кому хоч раз за життя не смакували квашені огірки, квашені помідори, квашена капусточка. Може хтось причастився ще й скуштувати квашених яблук? Сам свідчу – все це смакота!

          Щоб подовжити час споживання овочів та фруктів аж на зиму та весну, українці придумали їх зберігати завдяки процесу КВАШЕННЯ. При цьому молочно-кислі бактерії споживають фруктозу продуктів і виділяють молочну кислоту, яка є природнім консервантом й зберігає заквашені продукти протягом кількох місяців. Крім молочної кислоти утворюється кілька корисних сполук, наприклад, вітамін С. А на додаток при сквашуванні зберігаються цілими фосфорильовані молекули, а це сприяє швидкому засвоєнню таких продуктів. Нагадаю, що  фосфорильовані молекули руйнуються при температурах, вищих від 43 градусів Цельсія.

          Як квасила огірки й помідори наша мати

Після жнив, вже у серпні мати гукала нам: «Ану, хлопці, на сьогодні вам така робота! Винесіть оті дві великі бочки й ту меншу з льоху надвір та й покладіть у спориш. Принесіть води та гарненько вимийте солом’яним віхтем ті бочки з-зовні і зсередини. Потім ополосніть. Бочки поставте кожну на три цеглинки  й носіть воду з колодязя відрами аж поки не наповните бочки. Да слідкуйте мені кожного дня і доливайте воду у бочки аж поки не перестануть протікати. Хай-но потім я скажу, коли будемо квасити гірки!» І мати пішла з двору на колгоспну роботу, як у вічність.

          В ті часи, а це були п’ятидесяті роки минулого 20-го сторіччя, огірки цвіли й продоносили  ще й восени. Якогось дня у вересні мати відпросилася з роботи на півдня. На той час на спориші вже лежала купа огірків й стояла балія з водою – це ми, брати, постаралися. Яка то весела робота, кидати відібрані темнозелені красунчики у воду, бризкаючи один на одного. Всякі покручені огірки й жовтяки кидали окремо в корзину – це для свиней, які трощили все підряд. Тим часом ополіснута діжка на 10 відер вже стояла у льосі на трьох цеглинках і мати вимощувала її дно житньою соломою. Ми носили відрами вимиті виблискуючі огірки у льох, а мати, примовляючи «в час добрий і в пору добру!», укладала їх на солому в бочку аж до верху, перекладаючи листям хрону та вишневими гілочками з листочками та китицями кропу.

          Пора була готувати розсіл. Прямо у відро із колодязною водою мати сипала сіль, помішуючи кописткою. Вода на очах сивіла й ставала дуже холодною. Відро за відром я носив той розсіл і він зникав між огірками. Нарешті я кричав з льоху: «Вже зверху!». Ми спостерігали, як мати марлічкою  застеляла в бочці огіркову поверхню, а потім клала зверху кружки (три округло зрізані дощечки). Я ж нетерпеливився покласти на ті кружки велику каменюку, щоб пригнітити огірки. Ми вже летіли з льоху на вулицю. Краєм вуха я ще чув материне: «А корові трави хто нарве?». Через два тижні ми з батьком та матір’ю вже смакували хрумкітливими малосольними огірочками.

          На ту пору, а це було, здається, на початку жовтня, ми з матір’ю квасили помідори. Знову на спориші у дворі стояли тепер уже чотири корзини добірних помідорів. Серед них не було надто спілих  і зелених братиків. Ось вони помиті вже червонобоко полискували у відрах. Процедура була схожа на квашення огірків. Тепер уже мати з тими ж НАПУТНІМИ СЛОВАМИ укладала на солому у п’яти-відерну бочку помідори, перекладаючи їх китицями кропу. Розсіл був не такий крутий, як для огірків, бо помідори й так кислі. Й для пригнічування кружечків я тримав меншу каменюку. Десь через місяць наша родина вже ласувала квашеними помідорами, а батько підхвалював: «Помідори – хоч куди! Помідори – прямо закачайсь!». Як саме треба качатися, було незрозуміло, але то був вищий ступінь похвали у батька і ми згідливо кивали    головами, ласуючи квашениною.

          Квашення капусти

Третя бочка у дворі мені муляла око і я якось запитав матері, коли та бочка опиниться в льосі. Мати пояснила: «Толік! Ти ж зриваєш нижні листки з головок капусти при землі для поросят. Ти ж бачиш, як капуста гарно зеленіє. Вона ще росте. Хай зріжемо її після перших заморозків, а тоді буде видно…».

          Якось на початку листопада надвечір потепліло, а батько чогось наказав зрізати капусту. Довгенько ми її носили на ряднинках й складали на купу коло сараю. А вранці я йшов до школи босий по побілілій стежці, а за мною залишалися чіткі сліди ще в незамерзлій пилюці.

          З капустою це робота на цілий день. Тут головне насікти капусту тоненькими смужками. На поміч матері прийшла баба із своїм ножем. «Ну, мамо, Господи-Боже поможи нам з цією капустою управитися!» - мовила наша мати, одягаючи фартушок. А баба додала: «В час добрий і в пору добру!» -  і обоє перехрестилися на образи.

          Застукотіли ножі об стільницю і швиденько виростала гірка посіченої капусти. Хата наповнилася капустяною свіжістю. А ми все підносили й складали на лаву вже білі голівки капусти. Ось вже ми ласували солоденькими корінчиками. На 10 відер посіченої капусти це треба 10 великих морквин. Вимита й вишкрябана молодшими братами та морква  перетворилася на моїй тертушці на велику миску оранжевих і пахучих смужок. Тут ми не втрималися й наїлися ще й моркви.

          У великій балії мати з бабою гарненько вимішали посічену капусту і потерту моркву із сіллю. Осталося переносити це відрами  у льох і стоптати у бочку. На дно бочки мати поклала кілька маленьких голівок капусти – це буде «капуста на пелюстки». Далі утрамбовувала кулаками. Наклавши отак пів бочки, мати набрала із  сусідньої бочки піввідра солоних огірків і розіклала їх  у  товщі капусти: «Ці огірочки скуштуємо на Паску та на Проводи! – пояснила мені мати  й додала, - і ніякого тобі розсолу, капуста сама устицця! Зверху бочки мати знову застелила марлічку, а кружечки я придавив гнітом-каменюкою. Додам, що раз на місяць мати у льосі мила кружки з кожної бочки.

          Базарна шатківниця

Вперше я побачив цей пристрій у когось з краснян, може навіть у своїх вчителів. Вона мала вигляд великої ніби тертушки розміром із дві книжки. В основу дошки були вмонтовані навскісно 2 чи то 3 ножі один за одним.

          Вже давно відлетіли батько, а за ним і мати і  років так з 10 тому на базарі я побачив шатківницю. Дядько підхвалював: «Сам зробив! Знаєш які тут гострі ножі? Сам точив! А основа, дивись, з пресованої фанери. Шаткуватиме вам капусту сто лєт!». 25 гривень не так, щоб  вже й дорого і я повіз шатківницю додому. Може хоч тепер будемо сікти капусту дома не ножем.

          Першого ж року ми з дружиною квасили капусту самостійно, вперше користуючись шатківницею-саморобкою. Шатківницю я підтримував лівою рукою під кутом до поверхні стола, а правою рукою зверху вниз проводив половинкою капустини. Знизу падали вузенькі білі смужки капусти. Те, що  треба і без ніякого тобі ножа! Вже тоді я помічав, що  шатківницю неможливо втримати на місці однією рукою, вона стрибала й ковзалася, як норовисте лоша. Так мучився я кілька років, а в дружини взагалі не виходило те шаткування. Як добре було б закріпити шатківницю на столі й шаткувати капусту обома руками!

          Моє вдосконалення шатківниці

Вже кілька років тому, як я придумав, як зробити шатківницю зручною  в користуванні. Та за нагальнішою роботою в мене до цього не доходили руки. Лиш в жовтні 2014 р., глянувши вже вкотре на купу капусти, я поніс шатківницю в свою майстерню. А перед цим визначив, що найзручніше буде, коли шатківницю  підняти над поверхнею стола на 12 см. Я намалював малюнок і вказав розміри трьох деталей. Ці три бруски я  вирізав із наперед обструганої соснової дошки «сороковки».  Два довші бруски я з’єднав між собою коротшим і в мене вийшла літера П. Коротший брусок був ширший за сусідніх на 4 см. Цю «літеру П» я поклав на стіл. Між довшими брусками я вклав шатківницю і прикрутив її до них саморізами. Для цієї роботи мені знадобився дриль, свердло діаметром 4 мм, шурупокрут і 12 шурупів довжиною по 55 мм.

          Технологічніше спершу прикріпити два більші бруски до шатківниці, а потім з’єднати їх між собою коротшим і ширшим бруском. Що ще? Шкуркою я гарненько зачистив всі грані шатківниці, а дружина обробила олійкою всі поверхні, щоб були стійкішими до  води. Тут же я підсунув стіл до стіни, простелив на стіл половину великого пластикового пакета й зверху поставив оновлену шатківницю. Вона, зачепившись перекладиною «літери П» за край стільниці, тепер надійно стояла на столі. Радіючи, мов діти, ми з дружиною по черзі зшаткували цілу капустину. З тої гірки тонко посіченої капусти вийшов смачний салат, треба було її лиш засмачити олійкою та посолити.

          Коли і як квасити капусту

На обіді-презентації пічки Мілано-2 дружина не втрималася й похвалилася перед гостями оновленою шатківницею. І буковинка і волинянка в один голос заявили, що такої ще не бачили. А коли найкраще квасити капусту? Пані Ніна заявила, що найсмачнішою в неї виходить квашена капуста, коли вона квасить її в середу або  в п’ятницю, бо  це дні жіночого роду. Пані Галина заперечила: «Тільки в четвер! Ви тільки послухайте, як звучить – чет-вер-р-ррр! Такою ж хрумкою виходить і квашена капуста через три дні. Лиш треба скіпкою проколювати її товщу і звільняти від гіркоти».

          А що порадить інтернет? Там було стільки тої інформації ніби пів України тільки те й робить, що  квасить капусту. Перша порада: квасити треба в повний Місяць; друга порада: треба брати 20 г солі на 1 кг капусти. А інші поради, що треба додавати натерту моркву або калину, лавровий лист, кмин та перець, пригнічувати тягарем – це ми таке й самі знаємо.

          Груднева капуста

Ось і діждалися ми найближчого морозного (-8 градусів Цельсія) четверга і якраз на повний Місяць це було 4 грудня 2014 р. Врятована від морозів зеленолиста капуста чекала  на купі у веранді. Я вибрав 5 чималих і тугих капустин сорту «Агресор»  і білі головки вже лежали на столі. Як на свято дружина одягла мені фартушок. Спочатку я зважив на вагах окремо кожну головку, підсумував і записав. Після шаткування зважу всі відходи від капусти і взнаю різницю між вагами – це і буде вага нашаткованої капусти.

          Красуня шатківниця вже на столі і я розрізав першу головку надвоє – з половинки краще шаткувати. Не забув проказати заповітні слова: В ЧАС ДОБРИЙ І В ПОРУ ДОБРУ! І закипіла робота. Раз за разом я висипав гірку капустяних смужок у велику миску. А дружина тим часом почистила кілька морквин  і натирала їх на тертушці. Число капустин на столі зменшувалося, а для посіченої капусти вже треба була ще одна миска.  Під час цієї радісної роботи ми ще й заспівали. За дві години ми нашаткували 14,2 кг капусти і я вже доважував 285 г солі.

          Перемішану з морквою капусту дружина уклала у 40-літрову каструлю із нержавійки, ущільнюючи шар за шаром своїм замашним кулаком.  Зверху вона застелила капустяну поверхню марлічкою. На великий пластиковий диск, який був нам замість кружків, я поставив пів відра води для пригнічування.

          На третій день квашення у каструлі став помітним шар соку й дружина, знявши тягар, диск і марлю, довгою скіпкою проколола кілька отворів у товщі капусти, випускаючи гіркоту. На четвертий день квашена капусточка була вже на столі у тарілці. Я скуштував першим – добра! Потім її засмачили олійкою і з житнім хлібом з’їли ту хрумкітливу «агресорку»  в тарілці всю.  Того ж дня дружина натоптала квашеною капустою 4 банки по 3 л. Для вас вона просила додати: до повного сквашування капусту не можна перемішувати!

          Висновки

Зустрівшись із труднощами, я вдосконалив стару шатківницю і випробував. Ми з дружиною переконалися, що заквашена в четвер на повний Місяць капуста виходить справді смачною й корисною. І вам бажаємо – СМАЧНОГО!

                    Хай же буде!

           



 

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Анатолію! Ви чудовий "писучий" чоловік! )))
Квашіння описали так, ніби побачив я на власні очі (а може, це від того, що сам беру участь в цьому дійстві? ;) )
Подібну шатківницю бачив, але не скажу, що таку ж саму.
Як Вам таке висловлювання?
"Колесо придумав лінивий чоловік! ... Будь він працелюбний, ще до цього б часу людство тягало свої вантажі за допомогою мутузки".
То виходить, каже, Ви лінивий пан, коли таку чудову шатківницю виготовили?! ;)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Шановне товариство! Можливо в порівнянні з Андрієвими мікроконтролерами чи генераторами Россі моє вдосконалення ШАТКІВНИЦІ і не є чимось вагомим і аж так вартим вашої уваги. Але врахуйте те, що це пов"язано із ОЗДОРОВЛЮЮЧИМ ХАРЧУВАННЯМ - це раз. А друге - це те, що я в черговий раз відвертаю вас від дуже важливих НЕБЕСНИХ ЕМПІРЕЙ, до наших земних справ. Буду радий почитати хоч коментарі своїх друзів і також охоче познайомлюсь з ще невідомими мені компанійцями. А може хтось вже бачив десь шатківницю, схожу на мою вдосконалену ШАТКІВНИЦЮ? Альберте, може на Буковині є такі пристрої?

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Анатолію! Ви чудовий "писучий" чоловік! )))
Квашіння описали так, ніби побачив я на власні очі (а може, це від того, що сам беру участь в цьому дійстві? ;) )
Подібну шатківницю бачив, але не скажу, що таку ж саму.
Як Вам таке висловлювання?
"Колесо придумав лінивий чоловік! ... Будь він працелюбний, ще до цього б часу людство тягало свої вантажі за допомогою мутузки".
То виходить, каже, Ви лінивий пан, коли таку чудову шатківницю виготовили?! ;)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Моя хрещена каже, що кращої капусти білоголової як Центуріон F1, саме для квашіння, ще не бачила! А хресна заробляє на життя продажем квашеної капусти на районному колгоспному ринку. І клієнти у неї є, слава Богу!

Основні переваги цього сорту щодо квашіння - округла, внутрішня структура білосніжна, короткий качан, тонкий і гладенький лист, середньо-пізній гібрид, для свіжого споживання, переробки (квашення) і зберігання (до лютого).

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Друзям Арсену та Володимиру дякую за добре слово! Лінивий нічого не придумає, бо полінується. Для лінивого найголовніше - це одержати на халяву все й одразу. А хто долає труднощі, той на ходу придумує, як полегшити своє життя новим винаходом або, як оце я, вдосконаленням відомого пристрою. А Володимиру велика дяка за пропонування сорту капусти Центуріон. Ніколи й не чув про таку. Саджанці вже продають на базарі. А як твоя хрещена, запитай, чи помітила вплив фази Місяця на квашення капусти? Почом вона продає її на базарі? Бо в нас в Обухові вже давно за 20 гривень за кілограм. Отож ми з дружиною наквасили капусти за три години й зекономили понад 300 гривень.

Зображення користувача Петро Підкова.
0
Ще не підтримано

Дякую, пане Анатоліє за смачну та технічну статтю! Пам'ятаю, як бабця розказувала, що колись той пристрій був один на всю вулицю, і користувались шатківницею по черзі.
В місті користуємось ножами-сікачами, бо квасимо капусту в 3-літрових банках.
А Вашу рацуху мо' й запатентувати варто? В Америці за це ще й винагороду отримали б.
Хай Буде!

Підкуємось браття, знаннями вишніми!

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Петре, добре, що вже хоч троє із всіх, хто є тут на НО, знають хоч щось про ШАТКІВНИЦЮ і квашення капусти. Це правда, що таких пристроїв колись було 1-2 на все село. А чому, запитаю я вас?

Зображення користувача Еней Харалужний.
0
Ще не підтримано

Цікаво дуже Ви вдосконалили свою шатківницю, та ще й зі своїми життєвими спогадами поділилися, і все це гарно складається в одну картину... Так може оповідати далеко не кожен!!!
Мені в житті також приходилося бачити таку шатківницю. Коли я був ще малим, то бачив як моя бабуся вправно орудувала цією штукенцією :-) Але пройшли роки, шаткування капусти поступово виходило з побуту людей, і з часом зникла десь і ця шатківниця, чи вона зламалася, чи десь лежить у надійному місці, а може й взагалі викинули із непотрібності. Ніхто не знає!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Еней Харалужний.
0
Ще не підтримано

Ось що я вичитав про лавровий лист у книзі "Ясновидець" (це книга про Петра Дементійовича Утвенка). (http://www.duh.org.ua/) http://www.duh.org.ua/Statti.html
Лавровий лист — отрута, дуже вредить здоров’ю. Навіть запах може призвести до викидня у вагітної жінки, навіть на 9-му місяці.
Рекомендую розпрощатися з лавровим листям назавжди, очистити з кухню від його присутності! Раніше лаврові вінки робили для вшанування переможців спортивних змагань, а потім уже навчилися продавати господиням, додавати в їжу для запаху, не розуміючи до чого ця отруйна "спеція" може призводити.

Що Ви думаєте про це Анатолій Михайлович?

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Друже Енею, дякую за цінну інформацію, особливо щодо ЛАВРОВОГО ЛИСТА. Щодо шкоди спецій, то найотруйнішою є КУХОННА СІЛЬ, але питання в дозах. Гадаю, що все, що штучно підвищує СМАКОВІ ЯКОСТІ продуктів, - є шкідлимив. А як гадає щодо цього товариство?

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Дякую пане Анатолію за цікаву статтю!
Нарешті я вже її прочитав ну і отримав від неї задоволення позаяк здібності у вас до писанини просто феноменальні) Тим не менш мені також ще сподобався той факт, що ви відкрито пишете як ви вже потім нижче у коментарях зазначили про земні справи. Отут ви у нас є незамінним учасником НО)
Читаючи статтю аж немов як сам їв ті всі огірочки, помідорчики та капусту)
Щодо шатківниці, то мушу визнати дивно я не знав що вона саме так вірно називається українською, бо адже у нас в Чернівцях через пануючий суржик її просто називають теркою, принаймні моя мама наполовину москалька саме так і називає ту річ.. І орудувати нею й справді не так то вже й легко, вже не кажучи коли треба терти багато картоплі для картопляників. Тому ваш пристрій чи то пак модифікація даного предмета дійсно варта уваги, за що і дякую вам що персонально наголосили мені прочитати дану публікацію.

П.С.:"Продовжуйте у тому ж дусі мені наголошувати про свої публікації, адже я тепер через технічні делеми буду постійно приділяти увагу на НО суто на конкретних темах"

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Друже Альберте, дякую й тобі за добрі слова! Терка або тертушка - подивись на неї! Вона зроблена так: в листі металу зроблені заточені отвори або інші отвори, ніби пробиті гвіздком. А ШАТКІВНИЦЯ має навскісні НОЖІ. Вона не тре, а ріже! Поясни це своїй мамі. Невже на Буковині не використовували схожого пристрою для шаткування (січення) капусти?

Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Я не відаю чи користуються шатківницями для заквашування, позаяк я народився і живу в місті. Щодо терки то ми нею саме і користуємося для натирання овочів, фруктів. А шатківницю до речі я бачив у подібному варіанті в столярних майстернях)

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Друже Альберте, я помітив твою оцінку роботи галами, за яку дякую. Друг Андрій Солтівський написав у листі до мене таке: Шатківницю прочитав тільки зараз. Ваш допис про технологію квашення овочів неперевершений і як художній твір, і як технологічний процес з науковим поясненням біохім процесу.

Відносно конструкції. Переходьте на промислові зразки. Вони професійно продумані конструкторами і виготовлені на промобладнанні та безпечніші в роботі.

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Ой, Раю, дякую тобі, землячко, за добрі слова! Я зрозумів, що вони саме мені, Анатолію адресовані. Чекаю ще тут на коментар Дзвінки Сопілкарки.

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Так, пане Анатолію, я отримала справжнє задоволення від вашої статті.
Ви вмієте доступною мовою пояснити складні процеси і механізми. Може вам варто почати писати науково-популярну літературу для дітей. Під час читання я уявляла себе маленькою дівчинкою, яка вперше бачить цей процес. Мабуть ви так само зможете пояснити дітям і квантову механіку? :)
А з шатківницею я давно знайома. Хоч і виросла в місті і прожила все життя в хрущовці. У нас на весь під'їзд було аж дві таких. Але конструкцію мали трохи іншу. З довших кінців вони мали вуха, щоб середня частина якраз вміщалася в 20-ти літрову радянську виварку, а вуха лягали на бортики. І тато ставив виварку на табуретку і впирав одне вухо шатківниці в стіну, а друге собі в живіт. А квасили капусту ми у великій цинковій виварці на 100 л. Вона тиждень в кухні стояла в теплі, а потім тато з сусідом її до підвалу виносили. От тільки я того кислого капустяного запаху не любила.
А тепер щодо самого процесу заквашування. От тут і стане в пригоді моє знання астрології, бо теж зможу пояснити деякі процеси.
1. Справді, капусту, огірки і помідори варто квасити, а також садити, обробляти і збирати на зростаючому Місяці. Тобто від молодика до повні. Це тому, що нам важлива надземна частина цих рослин. Для коренеплодів усе навпаки. Буряки на борщ краще вкиснуть після повні, на спадаючому Місяці.
2. З днів тижня краще обирати понеділок, четвер і п'ятницю, бо в понеділок керує Місяць, в четвер - Юпітер, а в п'ятницю - Венера. Ці планети сприяють прибутку у будь-якій справі. А от у вівторок керує Марс, а в середу - Меркурій, а вони дуже енергійні, і тому капуста перекисне, буде занадто квасна. А в суботу керує Сатурн. він уповільнює всі процеси. Капуста не буде киснути. а згіркне.

Зображення користувача Володимир Майборода.
0
Ще не підтримано

Шановна пані Дзвінко! Ваша гарна гіпотеза про вплив планет на кваснину заслуговує на перевірку! Приєднуйтесь до нас у "Дослідницьку лабораторію ТГ", де і пан Анатолій бере участь, і беріться перевірити Вашу гіпотезу ;).
Творимо!

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Може мені краще створити нову групу за інтересами?
Наприклад: "Прихильників і противників астрології". Он, пан Альберт скільки груп уже створив.;))
!Шукаю однодумців і опонентів!

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Навіщо Вам противників? :) Хоча якщо дуже треба буде, я тут знаю одного такого на НО, який казав що якщо десь відкопається українська система астрології, то це крута наука, а якщо ні, то астрологія - то повна маячня ))))

Дзвінка Сопілкарка каже:
Може мені краще створити нову групу за інтересами?
Наприклад: "Прихильників і противників астрології". Он, пан Альберт скільки груп уже створив.;))
!Шукаю однодумців і опонентів!
Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Я маю Велику Мрію - створити школу Нової Української Астрології. Або можна її назвати школа Новоарійської астрології, якщо вам так більше сподобається. Бо і західна і авестійська і індійська астрологія пішли від тих знань, які тисячі років збирали й систематизували наші з вами предки ще від часів Трипілля.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Можеш почати з проекту на НО :) Як мінімум, ще одна людина, крім тебе, яка захоплюється астрологією, на НО точно є.

Дзвінка Сопілкарка каже:
Я маю Велику Мрію - створити школу Нової Української Астрології. Або можна її назвати школа Новоарійської астрології, якщо вам так більше сподобається. Бо і західна і авестійська і індійська астрологія пішли від тих знань, які тисячі років збирали й систематизували наші з вами предки ще від часів Трипілля.
Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Хто? Хай зголоситься. А там разом будемо метикувати, що робити.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

А хто у нас тут головний астролог по кількості матеріалів опублікованих на НО? Ще й по-сумісництву антисеміт номер один )))))))

Дзвінка Сопілкарка каже:
Хто? Хай зголоситься. А там разом будемо метикувати, що робити.
Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Але ж сам то він мовчить. Може йому це не цікаво?

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Я мав на увазі https://www.ar25.org/user/zorina-nebokray Може вона просто не в курсі про ваш намір створити групу.

Дзвінка Сопілкарка каже:
Але ж сам то він мовчить. Може йому це не цікаво?
Зображення користувача Альберт Саїн.
0
Ще не підтримано

Та її щось останніми днями наче якби і не видно на сайті.. Тому варто буде їй про це повідомити у приват.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Вчора точно була. Навіть встигла групу створити :)

Альберт Саїн каже:
Та її щось останніми днями наче якби і не видно на сайті.. Тому варто буде їй про це повідомити у приват.
Зображення користувача Дзвінка Сопілкарка.
0
Ще не підтримано

Я люблю читати статті пані Зоріни. Але у нас різні підходи до вивчення астрології. Вона більше теоретик, шукає в усьому глибокий філософський зміст. А я навпаки, більше практик. Мені цікавіше знайти закономірності вибору партнера для шлюбу, чи перевірити вплив дня тижня на процес заквашування капусти.
Наприклад, не пам'ятаю де прочитала, що раніше в селах хліб пекли в суботу і середу. Але з точки зору астрології, було б краще це робити в понеділок і п'ятницю.
Хто має старих родичів на селі? Спитайте, може хтось пояснить.
Знаю, що зараз жінки печуть паски в четвер або в суботу. А моя бабця завжди робила це в п'ятницю. Вона казала, що в цей день не можна більше нічого робити, тільки святий хліб пекти.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.
0
Ще не підтримано

Дзвінка Сопілкарка каже:
шукає в усьому глибокий філософський зміст.

Навіть там де його немає )))

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

Дякую, Дзвінко, за змістовний коментар. Особливо про вплив планент на процес сквашування капусти та буряків. Я такого не знав. У вас колись шаткували так: І тато ставив виварку на табуретку і впирав одне вухо шатківниці в стіну, а друге собі в живіт. У мене ж простіше: поставив шатківницю на стіл і шаткуй собі капусту обома руками!