У головній художній книжці світу, що захищає капіталізм, кожен знайде те, що сам захоче: апологію підприємництва, любовну інтригу або навіть соціалістичні ідеї.
Складно уявити людину, для якого немає кращої книги, ніж чтиво про чотири сни Віри Павлівни. Тому по «юзабіліті» Айн Ренд виразно вдалося обставити Чернишевського.
«Що робити?» сучасники читали не мало як порнографію, але з часом еротичні достоїнства твору притупилися, тоді як любовні пригоди героїв Ренд і через півстоліття перевершують за своєю пронизливістю опису будь-який сучасний дамський роман.
Але чому ми порівнюємо «Атланта» з «Що робити?», а не з «Маріанною» або навіть «Великим орфоепічних словником»? Тому що «Атлант» – не просто художній роман, а апологія капіталізму. А іронія долі в тому, що апологія соціалізму і апологія капіталізму виявилися схожі до болю, хоча начебто переслідують протилежні цілі.
Ренд переконана, що саме моральне суспільство – капіталістичне, хоча навіть в США багато людей впевнені, що "в природі не існує капіталу здобутого чесним шляхом", а також, що "власник капіталу експлуатує того, у кого капіталу немає" (сучасна версія: гуманно експлуатує) і що "світ тримається на плечах робітничого класу" (менеджерів нижчої та середньої ланки). У «Атланті» Ренд описує «страйк капіталістів», які відмовляються жити за соціалістичними законами і залишають світ. Це призводить до апокаліпсису цивілізації і доводить, що люди, які створюють бізнеси (А.Д. – читай стартапи), саме й тримають світ на плечах.
Чесні відносини можуть бути засновані тільки на взаємній вигоді.
Гроші потрібні для того, щоб обмінювати свої кращі досягнення на кращі досягнення інших людей.
Хто намагається зруйнувати природний обмін цінностей гаслами про справедливість, той чинить злочин проти людства.
У третьому томі Ренд формулює моральне кредо: «Клянуся життям, що не буду жити для когось іншого і не попрошу когось іншого жити для мене».
По суті це і є теорія розумного егоїзму соціалістів. Та й в описі ідеологічних ворогів Ренд настільки ж упереджена, як і соціалісти – вивівши в книзі чимало типажів, що прикривають паразитизм гуманістичними гаслами, Ренд не показала жодної особи, хто б дійсно пожертвував собою, а не закликав би до самопожертви інших на свою користь.
«Атлант розправив плечі» – головна книга світу, що захищає саму ідею капіталізму. Не дивно, що для багатьох підприємців вона стала другою Біблією. Враховуючи повну відсутність підприємницької культури в нашій країні, книгу варто було б ввести в шкільну програму. Про надмірну абстрактність тритомного твору можна не хвилюватися: в своєму описі ідеального світу Ренд так само схематична, як і Чернишевський у своєму «соннику», але в критиці дійсності книга страхітливо реалістична.
Якщо ви дочитаєте до сцени катастрофи потягу і не здригнетеся, ви або Будда, або труп – з такою болісною прискіпливістю описано повсюдно поширений механізм відходу від відповідальності, який неминуче веде до великих або маленьким трагедій.
Від Айн Ренд нас відділяють океан і півстоліття. Але приводів задуматися про вітчизняну дійсність вона дає з надлишком.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
"Атлант розправив плечі": люди, які створюють стартапи, саме й тримають світ на плечах
Світ:
Дуже вдала рецензія на книгу "Атлант розправив плечі"
kmo_103353_00410_2_t206.jpg
У головній художній книжці світу, що захищає капіталізм, кожен знайде те, що сам захоче: апологію підприємництва, любовну інтригу або навіть соціалістичні ідеї.
Складно уявити людину, для якого немає кращої книги, ніж чтиво про чотири сни Віри Павлівни. Тому по «юзабіліті» Айн Ренд виразно вдалося обставити Чернишевського.
«Що робити?» сучасники читали не мало як порнографію, але з часом еротичні достоїнства твору притупилися, тоді як любовні пригоди героїв Ренд і через півстоліття перевершують за своєю пронизливістю опису будь-який сучасний дамський роман.
Але чому ми порівнюємо «Атланта» з «Що робити?», а не з «Маріанною» або навіть «Великим орфоепічних словником»? Тому що «Атлант» – не просто художній роман, а апологія капіталізму. А іронія долі в тому, що апологія соціалізму і апологія капіталізму виявилися схожі до болю, хоча начебто переслідують протилежні цілі.
Ренд переконана, що саме моральне суспільство – капіталістичне, хоча навіть в США багато людей впевнені, що "в природі не існує капіталу здобутого чесним шляхом", а також, що "власник капіталу експлуатує того, у кого капіталу немає" (сучасна версія: гуманно експлуатує) і що "світ тримається на плечах робітничого класу" (менеджерів нижчої та середньої ланки). У «Атланті» Ренд описує «страйк капіталістів», які відмовляються жити за соціалістичними законами і залишають світ. Це призводить до апокаліпсису цивілізації і доводить, що люди, які створюють бізнеси (А.Д. – читай стартапи), саме й тримають світ на плечах.
Чесні відносини можуть бути засновані тільки на взаємній вигоді.
Гроші потрібні для того, щоб обмінювати свої кращі досягнення на кращі досягнення інших людей.
Хто намагається зруйнувати природний обмін цінностей гаслами про справедливість, той чинить злочин проти людства.
У третьому томі Ренд формулює моральне кредо: «Клянуся життям, що не буду жити для когось іншого і не попрошу когось іншого жити для мене».
По суті це і є теорія розумного егоїзму соціалістів. Та й в описі ідеологічних ворогів Ренд настільки ж упереджена, як і соціалісти – вивівши в книзі чимало типажів, що прикривають паразитизм гуманістичними гаслами, Ренд не показала жодної особи, хто б дійсно пожертвував собою, а не закликав би до самопожертви інших на свою користь.
«Атлант розправив плечі» – головна книга світу, що захищає саму ідею капіталізму. Не дивно, що для багатьох підприємців вона стала другою Біблією. Враховуючи повну відсутність підприємницької культури в нашій країні, книгу варто було б ввести в шкільну програму. Про надмірну абстрактність тритомного твору можна не хвилюватися: в своєму описі ідеального світу Ренд так само схематична, як і Чернишевський у своєму «соннику», але в критиці дійсності книга страхітливо реалістична.
Якщо ви дочитаєте до сцени катастрофи потягу і не здригнетеся, ви або Будда, або труп – з такою болісною прискіпливістю описано повсюдно поширений механізм відходу від відповідальності, який неминуче веде до великих або маленьким трагедій.
Від Айн Ренд нас відділяють океан і півстоліття. Але приводів задуматися про вітчизняну дійсність вона дає з надлишком.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта