Атланту розправили плечі

Нещодавно мені на очі потрапив фільм «Атлант розправив плечі» - ч.1 (рос.). Оскільки події фільму перенесено в недалеке (хай і утопічне) майбутнє, я вирішив порівняти реальність та ідеї книги, і написав цю статтю.

У своєму житті я зустрічав не так багато знаменитих книг з протиріччями. Дві з них в США ставлять у перших рядах книг, які вплинули на жителів Америки. На першому місці стоїть Біблія - збірник книг написаних в Іудеї/Палестині 2000 років тому і давніше. На другому місці – книга, написана (порівняно з Біблією) майже вчора – «Атлант розправляє плечі» за авторством письменниці Айн Ренд.

Про протиріччя в Біблії є багато книг, навіть фільмів. Згідні ви чи ні, але ви чули, що в Біблії є протиріччя. Але, сьогодні ми не будемо "зривати покривало" з древньої книги, а звернемося до «значущої книги №2». Виявляється, вона також рясніє протиріччями – протиріччями з реальністю. Чи, можливо, так лише здається?

Попробую викласти сюжет книги в одному абзаці: кудись зникли найбільші промисловці світу, економіка переживає кризу, уряд, намагаючись регулювати ринок, запроваджує економічну "зрівнялівку". У результаті, ситуація ще більше загострюється, ринок руйнується, з'являється дефіцит і товарний обмін (бартер). На фоне цього Дагні Таггерт і Хенк Ріарден намагаються не зупинити роботу власних компаній, борючись вже не за ефективність виробництва, а за те, щоб виробництво існувало.

У решті решт, світ, що позбувся найбільших бізнесменів (атлантів) занурюється в хаос анархії, але з острівця вільного бізнесу заснованого Джоном Голдом розпочинається нове життя.

Чи має цей сценарій щонебудь з реальністю? Нещодавно сталася трагічна подія: помер Стів Джобс, людина, якого можна вважати одним із атлантів. Його біографія – ніби роман про атланта в мініатюрі. Успішний бізнесмен засновує успішну компанію, з якої його виганяють «погані дядьки», поки Джобса немає, компанія занепадає, як тільки він повертається – компанія переживає «другу молодість». Але це – досить спрощений погляд на речі. Якщо трохи вникнути, то будь який бізнес – командна гра, а крупний бізнес – і поготів. І падіння і зліт Епл був пов'язаний не лише з особистістю Джобса але й командою і моделлю відносин в компанії, які він створював. І хоча більшість пророкують «Яблуку» чергове падіння, мені здається, що цього не станеться, тому що вдала бізнес-модель, створена одного разу може працювати роками за інерцією.

Тепер візьмемо інших атлантів сучасності з тих, хто ще живі. Для початку Бріна і Пейджа – директорів Гугла. Якщо вони зникнуть – чи припинить свою діяльність Гугл? Чи перестануть люди користуватися пошуком? Чи перестане контекстна реклама приносити прибутки? Ні, ні і ще раз ні. Навіть якщо завтра замість любого Гугла ви побачите помилку «404 сторінка не знайдена» то будете шукати Яндексом, Яху, Бінгом тощо. Може спочатку буде незвично і погано – але рано чи пізно на пусте місце з'явиться достойний претендент.

Й іще один фактор не враховує роман Айн Ренд. Геніальність, винахідливість, уміння добиватися цілей властиве не лише хорошим людям, але й поганим. Адольфа Гітлера можна назвати і винахідливим і талановитим. !Та лише талант його вилився в біль і знищення мільйонів людей! Однак – Гітлер ще й приклад видатних організаторських здібностей і харизми...

Візьміть сучасну естраду – співають безголосі співаки і пісні без змісту. В будь якому талант-шоу ми бачимо сотні голосистих і чудових, але не які не мають $ "на розкрутку" людей, і вони не можуть пробитися – тому що шоу-бізнес це, перш за все БІЗНЕС, а вже потім – шоу. (А.Д. - я б додав ПОЛІТИКА).

Головна відмінність героїв Айн Ренд від реальних людей – вони ідеалізовані капіталісти. Які ж «атланти» з роману? Вони брезгують подлаштовувати закони під себе, вони захоплюються конкурентами, вони навіть майже не займаються рекламою.

Пам'ятаю захоплення, яке охопила мене, коли я прочитав роман «Атлант розправляє плечі» вперше. Тоді я був поглинутий ідеями Ренд про вільний ринок, вільний розвиток бізнесу, про обмеження функцій уряду до судових і поліцейських. Але з тих пір пройшло п'ять років. Впродовж цього часу я займався бізнесом сам, зустрічав дуже багато людей які мали свій бізнес чи працювали на когось у великих і дрібних компаніях. І ще я прожив ці роки в чудовій країні під назвою «Україна».

І ось я зрозумів, що «атлантів» в чистому вигляді – не існує, що державне регулювання ринкової економіки – інструмент грубий і незграбний. Але, якщо у нас відсутній компьютер – ми користуємося рахівницею. Так і тут - нерегульована нічим економіка – це лавина, яка роздавить усіх. З іншого боку, бізнес володіє політикою, керує політикою. Саме великі корпорації першими лобіюють свої інтереси в уряді, цілком матеріально заохочуючи його приймати вигідні для них закони. Тому і слідує криза за кризою. У світі немає ні економічної, ні політичної противаги бажанню наживи мультиміліардних корпорацій. Цілі країни перетворюються в сировинні придатки, ліси – в пустелі, пустелі – в звалища відходів. «Атланти» загинули в корпораціях, які складаються з ради директорів, яку цікавить лише одне – збільшення прибутку, для того, щоб вартість акцій в їх кишенях продовжувала рости. Корпорації перетворилися в змію, яка поїдає власний хвіст, ніскільки не турбуючись, що це ж ЇЇ хвіст.

Отже, за відсутності Атлантів плечі розправляти немає кому. Світу потрібен новий соціальний, політичний і економічний механізм, але ми ще до нього не готові, та й самого механізму поки ясно не видно. (А.Д. - тут ми з паном Alex_Pancho можемо не погодитися. Адже так?).

Згадайте 10 років цього 21 століття і запасіться терпіння – найближчі 100 не так вже й сильно будут відрізнятися. Але, може статися, з'явися хоч один Атлант, який погодиться поставити все на місце?
Хоча, це основна тема релігії ось уже мільйони років...