Цікава регіональна ідея: український патріотизм - це фашизм. А може й справді?

Колона розтягнулася від пам’ятника Дюку, де була встановлена сцена, до пам’ятника імператриці Катерині П.  Бронзоволика всесвітня повія, найлютіший кат українського народу радо вітала це зібрання зі свого п’єдесталу.

Загалом місцевим регіоналам удалося силоміць вивести на цю акцію під свої знамена близько двох тисяч учителів та студентів. «Смотрящі» із списками в руках пильнували, щоб їхні виконавці ролей «антифашистів» трималися купи, не ховалися у тінь від пекучого сонця і не розбіглися раніше призначеного строку. На обличчях цих «добровольців» читалася лише втома й відраза, бо людям було соромно виконувати таку принизливу місію масовки.

Дійство було оформлене і відбувалося у точній відповідності зі спущеним згори сценарієм. У першому ряду учительські лави розбавили десятком ветеранів, груди яких прикрашали орденські планки. На гаслах, які вони тримали, було написано: «Фашизм не пройдет!», «Мы против СВОБОДЫ фашизма!», «Освободим Украину от фашизма!», «Осторожно! Фашизм на «Свободе»!». Хоч мітинг вів український композитор-пісняр і співак, народний артист України Микола Свидюк, та послуговувався він російською мовою, яку одеська мерія першою в країні визнала регіональною.

Виступали здебільшого депутати місцевих рад та представники проросійських громадських організацій. Вони пишалися тим, що у грудні минулого року за ініціативою нардепа Ігоря Маркова Одеса, випередивши всіх, створила свій антифашистський комітет. Оратори лякали присутніх наступом фашизму й шибеницями, «коричневою чумою». А вчителька російської мови Зоя Мазур так розговорилася, що її виступ перетворився на лекцію про джерела «вкрай шкідливого» українського націоналізму. А у прокльонах на адресу ВО «Свобода» всіх перевершив ветеран трудового фронту Василь Малютін. Дісталося від нього на горіхи й батькам, діти яких симпатизують не регіоналам, а свободівцям. Завершився мітинг резолюцією зі словами осуду «націоналізму-фашизму-бандерівщини», яку зачитали, але забули поставити на голосування.

А потім під фонограму прозвучали пісні періоду минулої війни. Заспівувачем став Микола Свидюк, якого всі знають і поважають як автора й виконавця чудових українських патріотичних і ліричних пісень. Тож дуже неприродно у його виконанні пролунала російська «Калінка-малінка». Мені при цьому згадалася його пісня на слова Галини Даниленко «Земляки», де у приспіві мовиться: «Земляки, земляки, нехай злагода буде між вами, бо єдина у нас, бо єдина у нас і на вічність земля під ногами».

Не про злагоду, не про єдність народу думають нині організатори антифашистських мітингів та маршів. Підняте регіоналами шумовиння про «фашизм і фашистів» – це політична гра, направлена на відволікання електорату від провальної діяльності влади. Тож доцільно нагадати їм народну приказку про те, що силуваним конем не наїздишся. А  на силуваних «антифашистах», які, сподіваюся, не позбавлені здорового глузду, партія влади покатається, як на їжакові. Де сяде, там і злізе.