Цибулько: "У західних партнерів враження, що ні Порошенко, ні Яценюк з ними не щирі"

Це — вузьке коло людей, не ширше, ніж "сім'я" Януковича. Насамперед, Порошенко, Яценюк, Коломойський.

Про це у своєму інтерв'ю для Газети по-українськи заявив політик і політолог Володимир Цибулько. 

Кілька олігархів, які спокійно почувалися за Януковича, зараз фактично поставлені в ситуацію порятунку своїх бізнесів — це Ахметов і Фірташ. Бо їхні активи були напряму пов'язані з вартістю газу, його обсягами. Металургія та хімія — газозалежні галузі. Тому на діяльність і поведінку Фірташа, Ахметова впливали з Москви.

Порошенко також намагається втратити найменше в окупованому Криму та Росії.

Коли Путін затівав цей конфлікт, розраховував, що Донбас стане реакційним відстійником, куди кидатиме всіх своїх навіжених. Відправлятиме на війну, й ці люди не зможуть вчинити повстання на території Росії. А Україна розвернула цей сценарій на міжнародний рівень — там побачили загрозу собі. Тому ми переграли Путіна й опинилися в колі друзів.

Після того, як Порошенко не виконав низку обіцянок, насамперед, про продаж бізнесу, у західних партнерів почало складатися враження, що ні він, ні Яценюк з ними не щирі. Через це вони оцінюють їх не як українських патріотів, а як частину пострадянської еліти, яка має свої особисті інтереси.

Чому Захід постійно окремо веде переговори з Порошенком та Яценюком? Бачать нещирість, а поодинці це легше прочитується.

Він каже, що у Яценюка інтерес стати доларовим мільярдером, яким уже є Порошенко. У прем'єр-міністра пряме управління фінансами. Яценюк мріє про 15 мільярдів доларів, які пройдуть через нього.

Володимир Цибулько каже, що під час парламентської кампанії провели тендерів на 17 мільярдів гривень. Він бачив один з них у нафтогазовій галузі на три роки. А це порушення законодавства, тому що така угода не може укладатися терміном понад рік.

Джерела економічних помилок не зовнішні, а внутрішні, вважає він. Що заважало уряду минулого року почати формувати умови для середнього й малого бізнесу? Люди ховали гроші від Януковича і думали, що нарешті їх виймуть. Виявилося, що від цих треба ще далі заховати. Західні партнери теж усе це бачать.

На руках в українців 200 мільярдів доларів плюс 170 мільярдів гривень. Ці гроші виведені з економіки й запхані під подушку. Люди не довіряють владі. Розуміють, що та вкотре хоче обібрати їх. І збагатити тих, хто осідлав схеми Януковича. Яценюк бігає і просить кредити. Хоча міг би забезпечити вихід коштів із тіні. Це було завданням 2014-го. Але він до нього навіть не приступив. Став Азаровим. Той мислив так: легше адмініструвати 300–400 великих корпорацій, збирати з них податки, ніж мати справу з десятками тисяч малих і середніх компаній.

Найбільше заробляють у судах і прокуратурі. Там іде черговий перерозподіл активів, каже Цибулько. Йому передали документи по одній нафтотранспортній компанії. У них проглядається тінь народного депутата від провладного блоку. Йде рейдерське захоплення. Віджимають, як робили це за Януковича.

Це може призвести до децентралізованих майданів. Нового Майдану в центрі Києва не буде. Матимемо у Він­ниці, Полтаві, Запоріжжі. Переформатуються регіональні еліти. Кожна з цих груп впливу формуватиме свої правила для своєї території. Це — небезпечна ситуація.

Чому в Іловайському котлі загинули легкоозброєні добровольчі батальйони, які, повернувшися з війни, могли розвернути зброю проти влади? Враження таке, що туди спеціально загнали тих людей, щоб потопити в крові енергію бунту.

Запит на заміну пострадянської еліти уже є. Порошенко поспішив провести парламентські вибори, не змінюючи виборче законодавство. До місцевих виборів восени закон "консервуватимуть", щоб зберегти свої представництва в радах.

Але система вже посипалася, каже Цибулько. Сподівалися, що молоді люди, які були готові помирати на Майдані, втомляться боротися і примиряться зі своїм статусом. Але це ж українці, як трава — кожна нова виборює своє місце під сонцем.