ДЕ ТИ, МОЯ ПОЛОВИНКО?

І Бог на Свій образ людину створив,
на образ Божий її Він створив,
як чоловіка та жінку створив їх.
(Книга Буття, глава 1, вірш 27)

За попередні сто років українська нація чисельно зменшилася приблизно удвоє: із восьмидесяти мільйонів до сорока. Знижується не лише кількісний показник, а і якісний рівень нації. Нема повних даних щодо індексу людського розвитку українців. А от основна складова цього індексу – тривалість життя – теж знижується і наближається до семидесяти років для жінок і до шестидесяти років для чоловіків. Цьому є кілька причин, з яких найбільш відомою є системне винищення українців вражою силою. Менш відомою причиною цього процесу є ціленаправлене зниження духу українців через прищеплене їм почуття меншовартості, результатом чого є усвідомлення більшістю нації відсутності позитивної української перcпективи...

Свідомі і просвітлені українці дійшли до висновку, що відродження нашої нації можливе через народження і виховання цілісних юних громадян нашої держави. Усвідомлено зачаті татом і мамою, в радості народжені і у ласці викохані, наші діти й онуки матимуть новий світогляд, новий спосіб життя і змінять все обличчя України й тоді ... МАТИ УСМІХНЕТЬСЯ, ЗАПЛАКАНА МАТИ...

Пропоноване вам не є науковим дослідженням, а скоріше роздумами про пошуки і вибір подружньої пари. Варто наголосити, що без пошуку і знайдення своєї половинки всі інші кроки, вся подальша технологія репродукції українців матимуть вторинне значення в досягненні позитивних наслідків.



Що означає своя половинка?

В літературі описані непояснимі людською логікою факти. Одружений чоловік раптом кидає свою дружину, своїх дітей, кидає все нажите рухоме й нерухоме майно і пристає до іншої жінки, з якою вони до кінця свого життя живуть душа в душу. Інша житейська ситуація: жінка прожила з чоловіком десятки років, має кількох дітей і налагоджений побут. У чужому місті вона зустрічається поглядом з чоловіком і без слів їм обом все стає зрозумілим - половинки цілого нарешті зустрілися... Без жалю жінка кидає свою родину і все нажите, назавжди переїжджає до нового чоловіка і вони живуть решту життя душа в душу.



У творі “Дорогою ціною” Михайла Коцюбинського / 1 / Соломія кидає осоружного чоловіка і з коханим Остапом рушає за волею аж за Дунай. Рятуючи Остапа, вона гине... Вже дідом Остап каже про кохану Соломію: “Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею...”. Пригадуєте фільм “Зазрість богів”, в якому оповідається про зустріч двох своїх половинок: француза Андре і росіянки Соні? Як вони посміли? Як вони насмілилися піти наперекір громадській думці про “святість родинних обов”язків”? Це ніби їхнє звільнення від неволі життя з чужими не є святою справою...

Гадаю, що кожна людина, зустрівши раптом свою половинку, нездатна опиратися нездоланному прагненню до об”єднання в єдине ціле. Це так дві однорідні краплини, наблизившись одна до одної, нездоланно зливаються в єдину цілісність. І хай собі їхні сусіди осуджують цей процес об’єднання. Що їм, тепер цілісним, до того...

Широким визначенням своєї половинки є така дефініція: це є людина, чоловік чи жінка, яка близька тобі по духу, по поглядах на життя, приємна у спілкуванні, яка приваблює тебе до себе і здатна запалити тебе на любов. Визначення це є за якістями людини, а от глибинне пояснення двох людських половинок єдиного цілого подає еніологія - нова наука, про яку мало хто знає хоч щось (див. “Еніологію” В.Ю. Рогожкіна) / 2 /.

Згідно з еніологічними принципами людина на Землі є проекцією сутності, яка знаходиться в багатовимірних просторах. За статевими ознаками розділ сутності починається в нижньому ментальному плані, що проявляється в чоловічій і жіночій логіці і завершується на фізичному, земному, плані. В ідеалі ця безстатева сутність отримує тілесне земне втілення як чоловіча і жіноча половинки одночасно і в одному метакоді (споріднені географічні і астрологічні ознаки). Система або вража сила таким чином організувала спосіб життя людей, щоб половинки одної сутності не змогли зустрітися і утворити одну родину...

Як утворювалися українські родини понад як століття тому

Ось вам картинка із “Кайдашевої сім”ї” Нечуя-Левицького / 3 /. Брат Лаврін рекомендує своєму старшому брату Карпу дівчат, бо тому скоро женитися:

- Сватай, Карпе, Палажку. Кращої од Палажки нема на всі Семигори... В Палажки брови, як шнурочки; моргне, ніби вогнем сипне. Одна брова варта вола, другій брові й ціни нема. А що вже гарна! Як намальована!

- Коли в Палажки очі витрішкуваті, як у жаби, а стан кривий, як у баби! - відкидає Палажку Карпо.

- То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка.

- І вже доладна! Ходить так легенько, наче в ступі горох товче, а як говорить, то носом свистить, - і ця дівчина парубку не до шмиги.

- То сватай Вівдю. Чим же Вівдя негарна? Говорить тонісінько, мов сопілка грає, а тиха, як ягниця...

- Тиха, як телиця. Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, - висловив свої вимоги до майбутньої дружини старший Кайдашенко.

- То бери Химку. Ця як брикне, то й перекинешся...

- Коли в Химки очі, як у сови, а своїм кирпатим носом вона чує, як у небі млинці печуть. А ходить, то неначе решетом горох точить, такі викрутаси виробляє...

А Лаврін наполегливо перебирає сільських дівчат:

- Сватай Олену Головківну. Олена кругла, як цибулька, повновида, як круглий місяць; в неї щоки, мов яблука, зуби, як біла ріпа, коса, як праник, сама дівка здорова як тур: як іде, то під нею земля стугонить.

- Гарна... мордою хоч пацюки бий; сама товста, як бодня, а шия, хоч обіддя гни.

- Ну, то сватай Одарку Ходаківну: ця тоненька, як очеретина, гнучка станом, як тополя; личко маленьке й тоненьке, мов шовкова нитка; губи маленькі, як рутяний лист. З маленького личка хоч води напийся, а сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода у криниці...

- Вже й знайшов красуню! Та в неї лице, як тріска, стан наче копистка, руки як кочерги, сама, як дошка, а як іде, то аж кістки торохтять...

- Але ж ти і вередливий! То сватай Хотину Корчаківну, - сказав Лаврін і сам засміявся зі своєї пропозиції.

- Чи ти здурів? Хотина як вигляне в вікно, то на те вікно три дні собаки брешуть, а на виду в неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив.

- Ну, то бери Ганну...

- Авжеж! Оце взяв би той кадівб, що бублика з’їси, поки кругом обійдеш, а як іде... - і Карпо прикинув таке слівце, що богомольний Кайдаш плюнув і знов вибіг з повітки.

Бачимо, що парубок, якому ось женитися, дуже перебірливий, всі дівчата в селі мають йому якийсь гандж і ні Палажка, ні Хівря, ні Вівдя, ні Химка, ні Олена Головківна, ні Одарка Ходаківна, ні Хотина Корчаківна, ні Ганна не відповідають тому уявному образу дівчини, яка згодилася б йому за жінку. Молодший брат Лаврін теж уже має образ дівчини для себе і він хвалиться Карпу: - Коли я буду вибирать собі дівчину, то візьму гарну, як квіточка, червону, як калина у лузі, а тиху, як тихе літо... Для Карпа такі перераховані дівочі якості нічого не варті: - Мені аби була робоча та проворна, та щоб була трохи куслива, як мухи у спасівку...

Нарешті вибір дівчини добігає кінця, коли Лаврін, збагнувши братові смаки, пропонує Мотрю: - То бери Мотрю, Довбишеву старшу дочку, Мотря й гарна, й трохи бриклива і в неї серце з перцем...

Ці братові слова запали Карпу в душу. Ті смутні парубочі мрії і бажання раптом оперлися на образ реальної дівчини і тепер вже Мотря не виходила в його з думки. Уява була настільки сильною, що та дівчина раптом постала перед ним під зеленою яблунею і дивилася на нього маленькими, як терен, очима, а лице пашіло в неї рум’янцем на всю щоку і усміхалося білозубо до нього... Та його гаряча мрія про дівчину сумістилася із Мотрею в червоних кісниках на голові, в червоному намисті з дукачем, яка ніби манила його...

А що ж Мотря? Для неї Карпо дивакуватий парубок, але без явних вад і не пожалів грошей найняти для неї музики на вулиці.

Вони утворюють родину з необхідності, бо пора. Карпова пристрасть швидко минає, не розпаливши кохання. Він дружину не любить, а іноді жаліє. Вони не були половинками одного цілого... Все подальше їхнє життя - це безупинна боротьба з батьком-матір’ю за територію, за незалежне хазяйнування у власному кутку. В тій запеклій боротьбі Мотря деркачем навіть скалічила свекрушине око.

Молодший брат Лаврін - веселий парубок, випадково зустрів і вподобав собі дівку аж у сусідньому селі. Мелашка мала поетичну натуру, була дуже вродливою і мала лагідну вдачу, що й відповідало омріяному парубком дівочому образу. Для Мелашки Лаврін теж видавався гарним, хоч був і білявим. Іскра кохання між ними розгорілася в любов і вони вже не могли жити одне без одного. Одружилися... За якийсь рік чоловік любив-любив свою юну дружину, жалів і захищав перед матір’ю та й перестав. І Мелашка не вернулася з прощі в Києві... Ці двоє також не були половинками одного цілого...

Дівчат сватали, дівчат тато з мамою видавали заміж часто проти їхньої волі. Ось звідки стільки пісень про нещасливу жіночу долю. “...Одбилася од роду, як той камінь у воду” - із пісні “Ой журавко...”. Але іноді й парубку важко було підібрати собі пару. В пісні “Очерет лугом гуде” / 4 / син жаліється матері:

...Чи я, мамо, не доріс,
Чи я, мамо, переріс,
Чи не рублена хата,
Що не люблять дівчата?

А мати відповідає, що син і доріс, і не переріс, і хата гарна рублена, а от дівчата таки не люблять. Мабуть ті глузливі слова, які проказує дівчина, стосуються всіх тих нелюбів, за яких дівчат силою віддавали заміж:

В тебе стан, як у баби,
В тебе очі, як у жаби,
Руки й ноги як у рака,
А сам рудий, як собака.
І тонкий, і високий,
Ще й до того косоокий,
Ще й без верхньої губи,
Як цілуєш - видно зуби.

І для таких парубків з часом знаходилася пара, та не із своїх половинок.


Одруження трипільців - моїх родичів

Було це в Трипіллі понад сто років тому... Навчилася Ганна носити на коромислі воду у двох відрах. І любила пройтися вулицею, вигойдуючись станом і відрами. Та ще й норовила принести води із дальної, а не ближньої криниці... Це, щоб довше йти, а тим часом з-під вій роздивлятися на людей коло їхніх воріт. От і помітив там її парубок Семен Силенко і вподобав за вроду. А потім і прийшов свататися до Петренків.

Ганна в сльози та й впала на коліна перед батьком: - Таточку мій рідненький! Не віддавайте мене за Семена, бо нелюбий він мені... Оддайте краще за Конона! А як ні, то краще за когось іншого лиш не за Семена!.. Омелько підвів дочку з долівки: - Доню моя! Як же оддати тебе за Конона?

- Він же полтавський швець і шиє кожухи та з того й живе! У нього коло хати землі тої й на город мало, а з хазяйства є лиш одна швейна машинка! Він же живе, їсть і п’є в того, кому шиє! А в Семена Ганжи є три десятини поля у три руки. Брат же його удівець і бездітний. Вся земля Семену дістанеться! Буде з чого жити і вам, і вашим дітям...

Мати Надежда була лиха та скора на руку й оперезала дочку вірьовкою і не раз: - Ти диви! Та вона ще буде тут комизитися!..

Пішла бідна дівчина на леваду, сіла на пеньочку й виплакалася досхочу. Згадала за свого хлопця Конона, якого вона щиро покохала й знову непрохані сльози потекли по щоках. І ось він ніби стоїть перед очима: чорновусий парубок у чоботях-наполеонах з халявами вище колін, штани з овечої шерсті, на ньому синя піддьовка, стан оперезаний зеленим поясом, а на голові сива шапка. Аж у серці дівочому кольнуло, бо такий же гарний, хоч з лиця води напийся...

У сімнадцять літ пішла Ганна заміж за нелюбого їй Семена, мусила покоритися батькам... Щокожні півтора року вона, як машина, родила по дитині і викохала їх десятеро. Оглядаючись на своє нещасливе життя, Ганна дала собі слово не перечити своїм дітям при виборі пари і дотримала його. Свою старшу дочку Федору (мою бабу) вони з чоловіком віддали заміж за любого їй Степана. І прожили вони кілька років душа в душу поки чоловік не загинув у громадянській війні... Із трьох їхніх дітей вижила й виросла одна Горпина - моя майбутня мати. Вийшла вона заміж не по любові, а з необхідності і життя її з чоловіком було суцільною колотнечою з кількарічними перервами на мир, коли на світ появився я і ще двоє моїх братів. І те їхнє спільне нещастя тривало п’ятдесят літ... Таким же було й життя більшості родин у Трипіллі та навколишніх селах...

Утворення сучасних українських родин

Гормональна буря у хлопців-підлітків штовхає їх спочатку уявно, а потім і явно до швидкого секс-контакту із будь-якою дівчиною чи жінкою, незалежно від віку і краси. Дівчата віддаються переважно з цікавості і в надії отримати нові відчуття, а потім сплескують руками: “нащо я це, дурна, зробила?”...

Створюваний жінкою з допомогою одягу і макіяжу “ложний” удаваний, фальшивий образ і її поведінка направлені на спокушування чоловіка. (Тут проста залежність: чим менше на дівчині одягу і чим більше фарби на обличчі і кучерів на голові, тим менша вірогідність утворення стійкої до розлучення родини).

Але бажання знайти свою половинку за зовнішнім образом, який не співпадає із справжнім, властиве не лише чоловікам, а й жінкам. Закоханий дарує вибраному образу жінки квіти й дорогі подарунки, а потім одружується й раптом, прозріваючи, бачить реальну дружину. Вона вже йому не така, що викликає роздратування й почуття туги за образом, який зник.

А жінка раптом бачить, що її добрий і уважний чоловік, який ще недавно стільки їй всього надарував, насправді її зовсім не любить і навіть не розуміє.

І чого тут дивуватися - сама винна: він її ніколи й не любив, бо любив уміло нею створений привабливий, але фальшивий образ.

Держава, особливо централізована, намагається організувати всі сторони суспільного життя. Під опікою держави вчені виводять нові сорти рослин і тварин. Для успішних результатів своїх досліджень вони навіть виробили таке поняття, як еліта і супереліта. Лиш до покращання хочби біологічного єства людини їм нема діла. Євгеніка й досі є забороненою наукою, як ще недавно забороненою в СРСР була кібернетика. Державі нема діла, щоб допомогти людині знайти свою подружню пару. Сучасний побут, сучасний образ життя, особливо в містах, направлені на те, щоб свої половинки ніколи й не зустрілися. Такий стан речей приводить до страшного: людина без мети і сенсу життя, стає невдоволеною життям і це є вигідним діючій владі.

Як і колись, у теперішніх парубків і дівчат пошук своєї пари є пасивним: що вже трапиться в дорозі. Критерії “відбору”: “щоб була гарною, роботящою, щоб любила мене і...” - в хлопця; майже нереальне: “щоб полюбив мене принц на білому коні і відвіз у тридев”яте царство” - у дівчини, а вже у досвідченої дівки: “щоб я за ним була мов за кам”яною стіною”.

Результат: більше половини родин розлучається через рік після шлюбу; половина з розлучених утворюють нові родини. (“Половина тих садів цвіте, половина осипається...”). Новоутворені родини стійкіші до розлучення...
7
Типова життєва дорога українців

Хлопчик родився на звичайному родильному конвеєрі. Рік-два перебув на маминих руках і коло маминої циці. А потім швидко, як у сні, одне за одним: ясла, садок, школа й інститут, де учителі й вихователі навчили його бути такими, якими вони самі є, уклавши в українця програму подальшого життя. Ось ця програма: головне в житті - мати багато грошей, які дозволять людині мати сите й комфортне життя у власній квартирі і роз’їжджати у власному авто.

Щоб це все мати він, не жаліючи себе, багато працював, чим нажив собі чимало болячок. Він ще до пенсії встиг одружитися й розлучитися та ще раз одружитися, отримавши від жінок по дитині. Діти, виховані і навчені чужими людьми, роз’їхалися хто-куди і стали відчуженими до батька. Зігнута одинока старість, шаркаючи, нагадувала про близький кінець і за хворобами прийшла смерть... Діти успадкували батькову однокімнатну квартиру, не машину, а купу брухту, а в селі – розвалюху-хату і здичавілий сад та город – це від діда з бабою...

Чого боявся той чоловік? Він все життя боявся стати жебраком! А його жінка більше від усього боялася “захватити”! Результат: випадково зачаті нещасні діти, які майже відтворили життєвий шлях нещасних своїх батьків.

Осмислений пошук пари

Осмислений пошук пари переважно відбувається за другим заходом, коли людина опеклася з першим спонтанним одруженням. Робиться це через шлюбні агентства, які утворюють цілі багатотисячні картотеки спраглих до подружнього життя. Кандидат платить чималі гроші й заповнює велику анкету, в якій перераховує і підкреслює всі свої достоїнства, а за недоліки свідомо умовчує.

У другій частині анкети він перераховує всі ті риси й достоїнства жінки, яка має стати його дружиною. Комп”ютер узагальнює всі ці матеріали і видає чоловіку список із десяти і більше кандидаток на дружину. Далі агенство організовує в ресторані чи деінде “романтичні зустрічі”, коли чоловік і чергова жінка придивляються одне до одного. Кінець-кінцем після випробувального строку утворюється нова родина. На диво, незважаючи на фальш, взаємні підозри і недомовки в процесі вибору, утворені нові родини стійкіші до фактору розлучення.

Спрощеним варіантом шлюбного агенства є публікація шлюбних оголошень в газетах. Вибір подружньої пари в цих випадках схожий на закупку якісного товару з тою різницею, що “живий товар” хоче потрапити в руки не будь-якого, а якісного продавця.

Для несміливих парубків і чоловіків є ще така екзотика, як шлюбна сваха - посередник скоріше між двома родинами ніж між жінкою і чоловіком... Видається чимало книг, присвячених полегшенню утворення нових родин, наприклад, з останніх: книга Світлани Іванової “Ваша сваха. Как выйти замуж любой женщине” / 5 /.

Або книга Ніколаса Бутмана “ Як примусити покохати себе за 90 хвилин і назавжди” / 6 /. Перша книга обіцяє допомогти вийти заміж всякій жінці, незважаючи на вік, наявність дітей, психологічні особливості і вимоги до потенційного жениха, що видається мені несерйозним. Про ту ж несерйозність свідчить сама назва другої книжки, хоч в ній і приведено багато психологічних тестів для самооцінки...

Дещо, але невпевнено, пропонують астрологи. Вони помітили, що подружні пари стійкіші до розлучення, коли їхні знаки Зодіаку відповідають “правилу трикутника”. Якщо ти “овен” і народився у квітні (четвертий місяць), то шукай собі пари серед людей - “раків”, які народилися у серпні (восьмий місяць), або серед людей- “козерогів”, які народилися у грудні (дванадцятий місяць). Публікуються тисячі астрологічних прогнозів, але серед них нема тих, які радять, як знайти свою половинку.

Про шлях пошуку подружньої пари щось там кажуть і нумерологи. Вони вважають, що стійкими до розлучення будуть родини, утворені людьми, для яких рік народження складається у підсумовуючу цифру “1”, “3” і “9”. Наприклад, чоловік, який народився в 1945 році,(1+9+4+5=19; 1+9=10; 1+0=”1”) мав би шукати собі дружину серед жінок, які народилися у 1947 році (1+9+4+7=21; 2+1=”3”) або аж в 1953 році (1+9+5+3=18; 1+8=”9”).

То як же знайти свою половинку?

Свої половинки іноді таки зустрічаються, утворюють родини, народжують діток і проживають повновартісне людське життя. Та хто їх знайде, хто вивчить їхній досвід і розкаже для невідаючих? Це була б суперсенсаційна інформація для всього суспільства, яка вказала б шлях виходу із репродукційних манівців нашого народу. Однак видається, що інформація про таке знаходиться під тяжчими замками ніж атомні чи космічні секрети...

На цій шостій конференції “Буття українців” зібралися люди, які прагнуть українського відродження. Ви тут не звичайні українці, а обрані. Я наважуюся на невеличкий експеримент і питаю вас: - Хто з вас прийшов на це зібрання з чоловіком чи дружиною або хлопець з своєю дівчиною - ану підійміть руки? Так я й передбачав, що таких однодумців в родинах буде не багато! - А хто з вас може сказати, що в родині живе саме із своєю половинкою? Якби така людина об’явилася, якби така подружня пара насмілилася, то їй би було багато чого нам тут розказати й багато чого навчити. Такій щасливій парі найавторитетніший вчений уступить тут кафедру - тільки не мовчіть!..


Шкода, але це вже лише наші діти й онуки будуть шукати і дехто знайде свою половинку. То як же їх навчити правильному вибору? Лише власним позитивним прикладом людських взаємовідносин: тата і мами діда й баби у їхніх родинах! Якщо енергія любові вже покинула родини, не знайшовши взаєморозуміння, то треба повернути любов у родини!

Почнемо із загальновідомої істини: жива істота людина є мислячою істотою. Всі предмети і технології виникли спочатку в уяві людини, а потім матеріазувалися і аж ніяк не навпаки.

Екстраполюємо це на Всесвіт і приходимо до висновку, що все, що є навколо нас і ми самі створені енергією думки. Хто сотворив? - Бог і Людина!

Бажано усвідомити, що не лише знаряддя праці, а й усі життєві ситуації, все конкретне життя людини, формуються спочатку подумки. (Ось життєва ситуація: йдеш дорогою, а камінь заважає і ти його або обминаєш, або прибираєш з дороги). Якщо твій процес мислення є в’ялотекучим, то на твої життєві ситуації буде впливати чужа думка спочатку близьких і рідних тобі людей, а потім і чужих та вироблені у суспільстві стереотипи. Мабуть не лише я пам’ятаю вислів класика: “Идея, овладевающая массами, становится материальной силой”.

Чули? - Він у неї під каблуком? Це означає, що всім життям чоловіка управляє жінка. Це біда. А, якщо вона нерозумна й сварлива, то це є нещастям. А винний сам чоловік, бо затиснув у лещата, зав’язав у вузол свою власну думку, підпорядкувавши своє власне життя волі думки іншої людини.

Ось вам і доля: на життєвому шляху людини зустрічаються успіхи й невдачі, сформовані її думками і думками сторонніх людей, думками тої меншості, яка називається владою...

Чоловіки! Ви прожили із своїми дружинами роки і роки. Для багатьох із вас вони вже стали осоружними. Вибери день і слушний час та спробуй, чоловіче, уважно подивитися на свою дружину іншими очима. Ти знайдеш для неї ласкаве слово. Ти знайдеш, за що її похвалити. Зроби це і помітиш, як вона здивується. Це вже крок до вашого порозуміння. Сам допоможи їй у хатній роботі. Роби це кожного дня і твоя жінка розквітне і сам ти коло неї покращаєш... І дружина подивиться на тебе іншими очима. Вона побачить і оцінить твою мудрість, твою ласку і турботу. Вся атмосфера ваших родинних відносин наповниться доброзичливістю. І навіть Любов повернеться в родину, де налагодилося взаєморозуміння...

Ваші діти помітять це і поцінують ці зміни. Їм стане цікаво спілкуватися з татом і мамою, з бабою і дідом. Вже їх не так буде тягти до однолітків - майбутніх персонажів творів Любка Дереша / 7 /, які утікають від реального світу, одурманюючи себе нікотином, алкоголем, наркотиками, розпустою та іншим неподобством.


Ви, літні люди, проведете дуже важливу підготовчу роботу. Коли прийде пора, то хлопець чи дівчина вже будуть придивлятися до ровесників і тепер їм буде з чим порівнювати їх: із шляхетним татом і ласкавою мамою...

То як же і де знайти свою половинку?

• у колі ровесників-однодумців;
  
  
• серед народжених на своїй рідній землі;
  
  
• в процесі якоїсь веселої роботи;
  
  
• на шлюбних радісних фестивалях;
  
  
• беручи участь у відновлених давніх передшлюбних обрядах русичів-українців.
  

Хто все це зробить? На державу нашу мала надія - аби хоч не заважала. Лише ми - свідомі українці, здатні посприяти відродженню нашого народу. Це широка й глибока мережева робота, початком якої є зміна чужого, нав’язаного нам, світогляду на рідний і зміна безвідповідального, ситого способу життя на рідний природовідповідний спосіб життя у родових маєтках. Це станеться ще нескоро. На такі геосоціальні перетворення треба буде 20-25 років - часу появи нового покоління...

Що дасть родині і Україні утворення родини із двох своїх половинок? Енергія любові в родині, коло любові в родовому маєтку, радісні батьки і щасливі діти перетворять нашу Україну на квітучу землю...


Використані джерела:

1. Михайло Коцюбинський «Дорогою ціною». Твори в трьох томах. т.2., “Дніпро”, К. 1979, с.33-86.

2. В.Ю. Рогожкин «Эниология. Энергоинформационный обмен». Изд. Дом “Энио”, Ростов-на-Дону, 2002, 544 с., с.264.

3. І.С. Нечуй-Левицький. Твори в двох томах. т.1. Кайдашева сім”я. “Дніпро”, К. 1977, с.374-512.

4. Жартівливі пісні. Упорядник Михайло Стельмах. Державне видавництво художньої літератури. К. 1961, с.46-47.

5. Светлана Иванова «Ваша сваха. Как выйти замуж любой женщине». – “Книжковий клуб сімейного дозвілля”, Харків, 2008 р., 224 с.

6. Ніколас Бутман «Як примусити покохати себе за 90 хвилин і назавжди» - “Книжковий клуб сімейного дозвілля”, Харків 2008, 256 с.

7. Любко Дереш «Трохи пітьми або На краю світу» Вид. “Книжковий клуб”, Харків, 2008, 288 с.