Іще трохи, і Віктор Янукович стане символом української нескореності. Він безстрашно протистоїть кремлівським здирникам, вибиваючи дешевший газ. Володимирові Путіну з Дмитром Медведєвим непереливки.
— Якщо розмовляти з нами з позиції сили та ультиматумів, то це не принесе успіху, — застерігає Янукович.
— Це принижує державу, і я не можу цього допустити, — відповідає на висловлювання кремлівських опонентів. У кого тепер повернеться язик назвати президента васалом Москви?
Власне, Януковича вже почали іменувати по-новому. "Український економічний націоналіст", "донецький бандерівець"... Президент ураз почав подобатися багатьом своїм затятим опонентам. Підтримку в битві з Росією висловив навіть патріарх Філарет, чию церкву за мовчазної згоди Януковича активно гноблять московські попи.
Усе це розчулює. Проте варто пам’ятати: імпортований із Росії газ здебільшого йде на потреби промисловості, насамперед великих підприємств. На заводи олігархів — спонсорів Партії регіонів. На металургійні та гірничо-збагачувальні комбінати Ріната Ахметова і на хімічні підприємства Дмитра Фірташа, які жеруть його у величезних кількостях. Отож логіка дій влади проста: що дешевший російський газ, то більші статки "своїх" олігархів.
Україна як така тут ні до чого. Відомо, що зароблені нашими багатіями гроші в ній не затримуються. А левова частка сплачених ними до бюджету податків витрачають не на потреби суспільства, а на збагачення друзів, партнерів, однопартійців. Підконтрольні тим фірми регулярно і за невигідних для держави умов виграють тендери, будують за завищеними цінами об’єкти до Євро-2012, купують утридорога за бюджетні кошти бурові установки тощо.
Щоправда, від подорожчання палива можуть частково постраждати й прості українці. Адже на російському газі працюють підприємства комунальної енергетики, тому від ціни на нього залежить вартість комунальних послуг. Але було б наївно припускати, що наша влада отак конфліктує з Росією заради добробуту пересічних співгромадян. Заощадити людям кошти можна, наприклад, навівши лад у тому ж комунальному господарстві. Якщо платежі населення за гарячу воду чи опалення і хвилюють Януковича, то хіба що з огляду на майбутні вибори — рейтинг і так катастрофічно падає. А це загрожує перебуванню при владі, яка для цих людей є винятково засобом власного збагачення.
Бути при владі та отримувати від Росії дешевший газ має для них однаковий сенс. Відповідно, дорожчання російського палива завдасть Януковичу й компанії і прямих фінансових збитків, і непрямих — тобто політичних. Насамперед бажанням уникнути цього й продиктоване їхнє "героїчне" протистояння Кремлю. Тож це не наша війна. Це просто їхній бізнес.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Газовий конфлікт з Росією - не наша війна, а їхній бізнес
Світ:
Іще трохи, і Віктор Янукович стане символом української нескореності. Він безстрашно протистоїть кремлівським здирникам, вибиваючи дешевший газ. Володимирові Путіну з Дмитром Медведєвим непереливки.
— Якщо розмовляти з нами з позиції сили та ультиматумів, то це не принесе успіху, — застерігає Янукович.
— Це принижує державу, і я не можу цього допустити, — відповідає на висловлювання кремлівських опонентів. У кого тепер повернеться язик назвати президента васалом Москви?
Власне, Януковича вже почали іменувати по-новому. "Український економічний націоналіст", "донецький бандерівець"... Президент ураз почав подобатися багатьом своїм затятим опонентам. Підтримку в битві з Росією висловив навіть патріарх Філарет, чию церкву за мовчазної згоди Януковича активно гноблять московські попи.
Усе це розчулює. Проте варто пам’ятати: імпортований із Росії газ здебільшого йде на потреби промисловості, насамперед великих підприємств. На заводи олігархів — спонсорів Партії регіонів. На металургійні та гірничо-збагачувальні комбінати Ріната Ахметова і на хімічні підприємства Дмитра Фірташа, які жеруть його у величезних кількостях. Отож логіка дій влади проста: що дешевший російський газ, то більші статки "своїх" олігархів.
Україна як така тут ні до чого. Відомо, що зароблені нашими багатіями гроші в ній не затримуються. А левова частка сплачених ними до бюджету податків витрачають не на потреби суспільства, а на збагачення друзів, партнерів, однопартійців. Підконтрольні тим фірми регулярно і за невигідних для держави умов виграють тендери, будують за завищеними цінами об’єкти до Євро-2012, купують утридорога за бюджетні кошти бурові установки тощо.
Щоправда, від подорожчання палива можуть частково постраждати й прості українці. Адже на російському газі працюють підприємства комунальної енергетики, тому від ціни на нього залежить вартість комунальних послуг. Але було б наївно припускати, що наша влада отак конфліктує з Росією заради добробуту пересічних співгромадян. Заощадити людям кошти можна, наприклад, навівши лад у тому ж комунальному господарстві. Якщо платежі населення за гарячу воду чи опалення і хвилюють Януковича, то хіба що з огляду на майбутні вибори — рейтинг і так катастрофічно падає. А це загрожує перебуванню при владі, яка для цих людей є винятково засобом власного збагачення.
Бути при владі та отримувати від Росії дешевший газ має для них однаковий сенс. Відповідно, дорожчання російського палива завдасть Януковичу й компанії і прямих фінансових збитків, і непрямих — тобто політичних. Насамперед бажанням уникнути цього й продиктоване їхнє "героїчне" протистояння Кремлю. Тож це не наша війна. Це просто їхній бізнес.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта