Попри те, що літо тільки починає набирати обертів, Сонце вже повертається до осені – світловий день тепер піде на спад. Цей день вважається важливою поворотною точкою року.
Саме під час літнього сонцестояння з давніх-давен святкували Купайла (Купайла). Вогонь і вода – дві стихії, чоловічий і жіночий початок – в цей день сходяться разом.
Головні персонажі свята – Купало (Купайло) та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, що символізує сонце-зародок у материнській утробі.
У надвечір’я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина повинна поцілувати й мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, цей вибір заздалегідь узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття.
В Купальську ніч також шукають квітку папороті. За легендою, вона розквітає лише в Купальську ніч серед ночі. А коли розцвітає, чується наче постріл, наче грім. Ліс зашумить, загуде... І висока стрілка вмить виросте. А на ній з’явиться червона, невиданої краси вогняна квітка, і пахощі підуть по всьому лісу. Навколо неї з’являться добрі духи-души предків, які також радіють.
Ця чарівна вогняна квітка щастя називалася кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане скарбів, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала квітку щастя.
Але ж за Квіткою щастя чигають не тільки люди, а й лихі сили, з якими важко боротися тій людині, яка її знайде. Вони намагаються перешкодити, відвернути увагу молодого парубка, який цю квітку шукає.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей та великої лікувальної сили. Дівчата збирали зілля для кохання – тирлич-зілля, сон-траву, ромен-зілля, васильки.
Вранці, як тільки розвидняється, дівчата йшли гуртом до лісу та в поле збирати квіти для вінків. Найголовніше для вінків – барвінок. З лісових квітів збирали ромен-зілля, боркун-зілля, материнку, чебрець, нечуй-вітер, братки, з польових – волошки, мак, сокирки, колоски хлібних зел, з городніх – любисток, м’яту, чорнобривці, ласкавці та кудрявці.
Потім вони йшли до річки й плели вінки. В деяких місцевостях дівчата плели вінки напередодні Купайла. Кожна дівчина мала сплести два вінки. Потім дівчата повільно йшли одна за одною, піднімаючи до сонця вінки, які тримали в обох руках. При цьому вони підтанцьовували та співали купальських пісень.
Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
Полинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий,
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.
Купальська ніч і Купальські вогні
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Літнє сонцестояння 2023 року відбудеться 21 червня. Це – найдовший день у році
Світ:
Попри те, що літо тільки починає набирати обертів, Сонце вже повертається до осені – світловий день тепер піде на спад. Цей день вважається важливою поворотною точкою року.
17062202.png
Саме під час літнього сонцестояння з давніх-давен святкували Купайла (Купайла). Вогонь і вода – дві стихії, чоловічий і жіночий початок – в цей день сходяться разом.
Головні персонажі свята – Купало (Купайло) та Марена, які уособлюють чоловіче (сонячне) і жіноче (водяне) божества. Основним стрижнем, довкола якого відбуваються дійства, є купальський вогонь, що символізує сонце-зародок у материнській утробі.
У надвечір’я дівчата гадають на судженого – кидають у воду свої вінки, а хлопці повинні їх дістати. Вінок – це символ щастя та одруження. Чий вінок хлопець дістане, того дівчина повинна поцілувати й мусить бути з ним у парі на це свято (як правило, цей вибір заздалегідь узгоджують).
Якщо дівчата примушують хлопців (вогонь) зайти за вінком у свою стихію (воду), то після запалення вогню при заході сонця хлопці перестрибують через вогонь спочатку самі, показуючи свою спритність, а потім, як стихне полум’я, у парі з тими дівчатами, вінки яких дістали. Кожен вважає за честь очиститися вогнем, тричі перестрибнувши через багаття.
В Купальську ніч також шукають квітку папороті. За легендою, вона розквітає лише в Купальську ніч серед ночі. А коли розцвітає, чується наче постріл, наче грім. Ліс зашумить, загуде... І висока стрілка вмить виросте. А на ній з’явиться червона, невиданої краси вогняна квітка, і пахощі підуть по всьому лісу. Навколо неї з’являться добрі духи-души предків, які також радіють.
Ця чарівна вогняна квітка щастя називалася кочедижник. Хто її зірве, той усе на світі знатиме, дістане скарбів, матиме чудодійну силу робити все тією рукою, яка зірвала квітку щастя.
Але ж за Квіткою щастя чигають не тільки люди, а й лихі сили, з якими важко боротися тій людині, яка її знайде. Вони намагаються перешкодити, відвернути увагу молодого парубка, який цю квітку шукає.
У Купальську ніч польові та лісові трави набирають виняткових чарівних властивостей та великої лікувальної сили. Дівчата збирали зілля для кохання – тирлич-зілля, сон-траву, ромен-зілля, васильки.
Вранці, як тільки розвидняється, дівчата йшли гуртом до лісу та в поле збирати квіти для вінків. Найголовніше для вінків – барвінок. З лісових квітів збирали ромен-зілля, боркун-зілля, материнку, чебрець, нечуй-вітер, братки, з польових – волошки, мак, сокирки, колоски хлібних зел, з городніх – любисток, м’яту, чорнобривці, ласкавці та кудрявці.
Потім вони йшли до річки й плели вінки. В деяких місцевостях дівчата плели вінки напередодні Купайла. Кожна дівчина мала сплести два вінки. Потім дівчата повільно йшли одна за одною, піднімаючи до сонця вінки, які тримали в обох руках. При цьому вони підтанцьовували та співали купальських пісень.
Гей, на Івана, гей, на Купала,
Красна дівчина долі шукала.
Квітки збирала, віночок вила,
Долі водою його пустила.
Полинь, віночку, по бистрій хвилі,
Поплинь під хату, де живе милий,
Поплив віночок долі водою,
Серце дівчини забрав з собою.
Купальська ніч і Купальські вогні
Литовське свято Йонінес (Jonines) – аналог українського Івана Купала. Про це народне свято з древнього коріння писав Петро Олар.
А про латвійське свято Ліго, або Янів день, що також є аналогом українського свята Купала, писав Євген Будько.
Знати про традиції наших предків. Розуміти, що деякі дні річного циклу мають особливе значення.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта