Перебуваючи у Києві, голова європейської дипломатії Федеріка Моґеріні наголосила, що Україна має реалізувати реформи «не для Брюсселя, а для народу». Днями німецька газета Die Welt опублікувала статтю, в якій мовиться про те, що між Україною та ЄС поширилися розбіжності щодо подальшого курсу відносин щодо Росії.
У статті наводять думку, що керівництво Євросоюзу, мовляв, не підтримало планів візиту Петра Порошенка до Брюсселя в четвер, оскільки «немає приводу для такої зустрічі, і пан Порошенко не може скаржитись на нестачу уваги з боку ЄС». І хоча німецька преса вже не раз критично висловлювалась на адресу України, Радіо Свобода поцікавилося, чи справді з боку країн Заходу існують критичні зауваження до керівництва України? Прокоментувати ситуацію Радіо Свобода попросила українського дипломата, голову правління «Майдану закордонних справ» Богдана Яременка.
– Сьогодні ми спостерігаємо за надзвичайним фізико-політичним феноменом. Для України стискається час. Фізично відчутними стають вже не роки і місяці, а буквально тижні і дні. Можливість і час для проведення реформ, для демонстрації політичної волі до змін і успіхів цих реформ, для української влади скорочуються просто таки галопуючими темпами.
Почалося з сигналів кілька днів тому, які озвучив із Вашингтона віце-президент США (Джозеф) Байден, який заявив, що Україна не має права згаяти або пропустити цей шанс для змін. Після цього стало відчуватися, що політика партнерів по НАТО є скоординованою не лише щодо санкцій відносно Росії, але й щодо ставлення до офіційного Києва.
Відразу за американцями подібні сигнали – достатньо жорсткі і вже в недипломатичній формі – посипалися з Брюсселя і європейських столиць. Києву говорять: «Ви маєте зробити реформи!»
Цей сигнал доноситься не лише з найвищих посадових точок, доноситься послами європейських країн у Києві, делегаціями численними, які відвідують нашу країну. І тут треба сказати, що реакція Києва на подібні сигнали, на жаль, глибоко розчаровує. Замість того, щоб критично подивиться на себе і оцінити ситуацію – чому європейська і американська дипломатія стають такими нетерплячими, вимагаючи змін, зрештою, зрозуміти, що така позиція європейсько-американської дипломатії нічим не відрізняється від позиції українських громадян – українська влада вдається до тактики: «Сам дурень!», намагається звинуватити європейську дипломатію, американську в тому, що вона недостатньо допомагає Києву, натомість вимагає дуже забагато.
Таких прикладів останнім часом є кілька. Наприклад листування через Твіттер директора політичного департаменту МЗС (Олексія) Макеєва, який у відповідь на закиди одного європейського кореспондента про те, що серед європейської дипломатії шириться невдоволення і втома від Києва, запропонував усім «втомленим європейським дипломатам» відпочити в аеропорту Донецька.
Наскільки мені відомо, в перебігу нещодавньої, буквально днями, зустрічі президента України з міністром закордонних справ Словаччини, у відповідь на подібні дорікання словацької сторони, президент України заявив, що він вже зробив чимало, більш ніж можливо було зробити за цих обставин і тиск європейської сторони може бути контпродуктивним для України.
Це свідчить про те, що, на жаль, наростає повне нерозуміння і стратегічне нерозуміння між офіційним Києвом і тими країнами, які насправді є друзями і партнерами України. Нерозуміння того, що могла б зробити Україна, як швидко і наскільки це необхідно. Я думаю, що європейські і американські партнери мають достатньо аргументів переконати український уряд в цьому, але дивним виглядає те, що когось в Україні, виявляється, ще треба переконувати в доцільності і у критичній необхідності радикальних реформ.
– На зустрічі з пані Моґеріні якраз саме президент Порошенко зазначив, що Україна буде продовжувати здійснювати реформи, що наступного тижня Верховна Рада підтримає ці реформи. Ось, як ми чули і в Польщі, він заявив, що як тільки повернеться назад до Києва, він внесе законопроект про відмову від позаблокового статусу. Тобто зараз дуже багато таких заяв про конкретні якісь кроки – ось буквально за останні ці дні. Чи це також, на Вашу думку, пов’язується з реакцією Європи?
– Абсолютно. Мова йде про те, що подібним заявам про позитивні наміри можна було вірити в червні, можна було вірити впродовж літа. Але вже розпочалася зима і, фактично, якщо ми говоримо про уряд – прем’єр при владі вже 9 місяців, президент півроку і на жаль окрім декларацій про те, що вони хотіли б зробити у майбутньому – реальних результатів їхньої діяльності за останній період в Україні не видно, і це є величезна проблема. Тому що, фактично, на сьогодні українська влада працює на накопичення попередніх проблем, замість того, щоб створювати нове поле для гри.
Скасування законодавства про позаблоковий статус України не є тією реформою, яка рятує українську економіку, суспільне життя чи політичну систему. Мова йде про речі значно глибші і більш потрібні для українського суспільства. Хоча, звичайно, цей політичний крок варто зробити, з моєї точки зору, тим не менше, скажімо прямо – це не реформа.
Відчувається, що сигнали отримуються у Києві, але наскільки правдива реакція, наскільки український уряд і президент готові до цього – важко сказати. Але, звичайно, цей демарш європейської сторони щодо неможливості одночасного перебування в Брюсселі прем’єр-міністра і президента більш ніж красномовний, тому що насправді в світі дипломатії до подібних речей вдаються тоді, коли віри вже немає. Отже результатом на сьогодні є втрата довіри до української влади з боку партнерів в Європі.
– Тобто Ви вважаєте, що це так виглядає, що вони втратили довіру до українських партнерів? Чи ж, можливо, вони хочуть продемонструвати якісь інші кроки щодо Москви, початок якогось діалогу? Ось у вівторок ми чули, як змінилася тональність того ж керівника російського МЗС Лаврова, який вже говорив «Порошенко добрий президент», «Україна суверенна держава», може це реакція така?
– Вірити (цим заявам) – це себе обманювати. Нічого іншого, ніж «Разделяй и властвуй» російська дипломатія запропонувати Україні не може! В світі дипломатії подібні жести, до яких вдалася європейська сторона, читаються однозначно. Мова йде про те, що існує вже доконаний факт, це не «побоювання», над якими сміялися так довго українці. Це вже реальна політика. Якщо вульгаризувати цей підхід – він означає: «Зранку гроші, ввечері стільці!». Розумієте? Тобто що вже висуваються передумови для того, що «якщо ви хочете, щоб ми вам вірили – ви вже повинні щось зробити». Тобто безумовної довіри, яка була півроку тому, 9 місяців тому українська влада вже не має.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
На сьогодні є втрата довіри до української влади з боку партнерів в Європі
Світ:
Спецтема:
Перебуваючи у Києві, голова європейської дипломатії Федеріка Моґеріні наголосила, що Україна має реалізувати реформи «не для Брюсселя, а для народу». Днями німецька газета Die Welt опублікувала статтю, в якій мовиться про те, що між Україною та ЄС поширилися розбіжності щодо подальшого курсу відносин щодо Росії.
bogdan-yaremenko.jpg
У статті наводять думку, що керівництво Євросоюзу, мовляв, не підтримало планів візиту Петра Порошенка до Брюсселя в четвер, оскільки «немає приводу для такої зустрічі, і пан Порошенко не може скаржитись на нестачу уваги з боку ЄС». І хоча німецька преса вже не раз критично висловлювалась на адресу України, Радіо Свобода поцікавилося, чи справді з боку країн Заходу існують критичні зауваження до керівництва України? Прокоментувати ситуацію Радіо Свобода попросила українського дипломата, голову правління «Майдану закордонних справ» Богдана Яременка.
– Сьогодні ми спостерігаємо за надзвичайним фізико-політичним феноменом. Для України стискається час. Фізично відчутними стають вже не роки і місяці, а буквально тижні і дні. Можливість і час для проведення реформ, для демонстрації політичної волі до змін і успіхів цих реформ, для української влади скорочуються просто таки галопуючими темпами.
Почалося з сигналів кілька днів тому, які озвучив із Вашингтона віце-президент США (Джозеф) Байден, який заявив, що Україна не має права згаяти або пропустити цей шанс для змін. Після цього стало відчуватися, що політика партнерів по НАТО є скоординованою не лише щодо санкцій відносно Росії, але й щодо ставлення до офіційного Києва.
Відразу за американцями подібні сигнали – достатньо жорсткі і вже в недипломатичній формі – посипалися з Брюсселя і європейських столиць. Києву говорять: «Ви маєте зробити реформи!»
Цей сигнал доноситься не лише з найвищих посадових точок, доноситься послами європейських країн у Києві, делегаціями численними, які відвідують нашу країну. І тут треба сказати, що реакція Києва на подібні сигнали, на жаль, глибоко розчаровує. Замість того, щоб критично подивиться на себе і оцінити ситуацію – чому європейська і американська дипломатія стають такими нетерплячими, вимагаючи змін, зрештою, зрозуміти, що така позиція європейсько-американської дипломатії нічим не відрізняється від позиції українських громадян – українська влада вдається до тактики: «Сам дурень!», намагається звинуватити європейську дипломатію, американську в тому, що вона недостатньо допомагає Києву, натомість вимагає дуже забагато.
Таких прикладів останнім часом є кілька. Наприклад листування через Твіттер директора політичного департаменту МЗС (Олексія) Макеєва, який у відповідь на закиди одного європейського кореспондента про те, що серед європейської дипломатії шириться невдоволення і втома від Києва, запропонував усім «втомленим європейським дипломатам» відпочити в аеропорту Донецька.
Наскільки мені відомо, в перебігу нещодавньої, буквально днями, зустрічі президента України з міністром закордонних справ Словаччини, у відповідь на подібні дорікання словацької сторони, президент України заявив, що він вже зробив чимало, більш ніж можливо було зробити за цих обставин і тиск європейської сторони може бути контпродуктивним для України.
Це свідчить про те, що, на жаль, наростає повне нерозуміння і стратегічне нерозуміння між офіційним Києвом і тими країнами, які насправді є друзями і партнерами України. Нерозуміння того, що могла б зробити Україна, як швидко і наскільки це необхідно. Я думаю, що європейські і американські партнери мають достатньо аргументів переконати український уряд в цьому, але дивним виглядає те, що когось в Україні, виявляється, ще треба переконувати в доцільності і у критичній необхідності радикальних реформ.
– На зустрічі з пані Моґеріні якраз саме президент Порошенко зазначив, що Україна буде продовжувати здійснювати реформи, що наступного тижня Верховна Рада підтримає ці реформи. Ось, як ми чули і в Польщі, він заявив, що як тільки повернеться назад до Києва, він внесе законопроект про відмову від позаблокового статусу. Тобто зараз дуже багато таких заяв про конкретні якісь кроки – ось буквально за останні ці дні. Чи це також, на Вашу думку, пов’язується з реакцією Європи?
– Абсолютно. Мова йде про те, що подібним заявам про позитивні наміри можна було вірити в червні, можна було вірити впродовж літа. Але вже розпочалася зима і, фактично, якщо ми говоримо про уряд – прем’єр при владі вже 9 місяців, президент півроку і на жаль окрім декларацій про те, що вони хотіли б зробити у майбутньому – реальних результатів їхньої діяльності за останній період в Україні не видно, і це є величезна проблема. Тому що, фактично, на сьогодні українська влада працює на накопичення попередніх проблем, замість того, щоб створювати нове поле для гри.
Скасування законодавства про позаблоковий статус України не є тією реформою, яка рятує українську економіку, суспільне життя чи політичну систему. Мова йде про речі значно глибші і більш потрібні для українського суспільства. Хоча, звичайно, цей політичний крок варто зробити, з моєї точки зору, тим не менше, скажімо прямо – це не реформа.
Відчувається, що сигнали отримуються у Києві, але наскільки правдива реакція, наскільки український уряд і президент готові до цього – важко сказати. Але, звичайно, цей демарш європейської сторони щодо неможливості одночасного перебування в Брюсселі прем’єр-міністра і президента більш ніж красномовний, тому що насправді в світі дипломатії до подібних речей вдаються тоді, коли віри вже немає. Отже результатом на сьогодні є втрата довіри до української влади з боку партнерів в Європі.
– Тобто Ви вважаєте, що це так виглядає, що вони втратили довіру до українських партнерів? Чи ж, можливо, вони хочуть продемонструвати якісь інші кроки щодо Москви, початок якогось діалогу? Ось у вівторок ми чули, як змінилася тональність того ж керівника російського МЗС Лаврова, який вже говорив «Порошенко добрий президент», «Україна суверенна держава», може це реакція така?
– Вірити (цим заявам) – це себе обманювати. Нічого іншого, ніж «Разделяй и властвуй» російська дипломатія запропонувати Україні не може! В світі дипломатії подібні жести, до яких вдалася європейська сторона, читаються однозначно. Мова йде про те, що існує вже доконаний факт, це не «побоювання», над якими сміялися так довго українці. Це вже реальна політика. Якщо вульгаризувати цей підхід – він означає: «Зранку гроші, ввечері стільці!». Розумієте? Тобто що вже висуваються передумови для того, що «якщо ви хочете, щоб ми вам вірили – ви вже повинні щось зробити». Тобто безумовної довіри, яка була півроку тому, 9 місяців тому українська влада вже не має.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта