Навіщо раціональному ірраціональний і навпаки

Раціональному не давати одразу кілька завдань. Не смикати під час роботи. Давати час на закінчення поредньої справи, щоб надалі приступити до іншої. Поважати його плани і способи дій. Не переконувати у чомусь іншому – безрезультатно – ще більше заступориться і стоятиме на своєму. Дати йому право бути собою і діяти звично. Ірраціональному ж дати свободу для дій: показати проблему, дати завдання загалом і оговорити бажаний результат – а спосіб дій надати вільний – довірити справу, оговоривши терміни. І не дратуватися, якщо буде зволікати, займатися не тим, чого ви чекаєте від нього, чи занадто метушитися. У нього власний спосіб дій, підпорядкований настрою, самопочуттю, сприйняттю ситуацій. І дуже гнучкий.

Тому ірраціональні незамінні в екстремальних ситуаціях, а раціональні – у підтриманні стабільності й традицій. В конкурентній боротьбі виграє ірраціональний. А у повсякденних справах нехай працюють окремо: раціональні з раціональними, а ірраціональні – з ірраціональними. Якщо ж поєднати таких різних –ціональних, дратуватимуть одне одного, сердитимуться, і спільна справа програє. Допомогти одне одному вони не можуть – найкраща допомога – не втручатися, розуміти і поважати спосіб дій кожного!

Навіщо раціонільний раціональному? Для спокійного ведення справ і ритму життя.

Навіщо ірраціональний ірраціональному? Щоб жити веселіше й активніше!