Обійми ж мене, обійми! або практична Радія

                                                                    Обійми мене, обійми мене, обійми

                                                                      Так лагідно і не пускай.

                                                                      Обійми мене, обійми мене, обійми

                                                                      Твоя весна прийде нехай.

                                                                               Святослав Вакарчук

Основою всяких звершень є спілкування між людьми. Люди говорять між собою, обговорюють всяку всячину і зникає ворожість, появляється взаєморозуміння, а наступним кроком є їхні спільні дії. А чи сприяють спілкуванню міжтілесні (сенсорні) дії? Ще й як! Це мова дотиків і доторків. Згадайте, як нестримно кидаються в обійми одне одному діти, як після тривалої розлуки прикипають одне до одного дорослі. Гадаю, що  від потреби такого спілкування колись появилися і парні танці. Щось тут є приховане й таємне, і це може допомогти нам розкрити фахівець…

          Поради практичного психолога

Юлія Мостіпан написала в газеті «Обухівські вісті» за №19 (638) від 16 травня 2015 р. на с.7) цікаві речі, які, сподіваюся, будуть корисними і для нашого кола соколійців.

«Обійми мене! Так би сказали тіла всіх людей на планеті, якби вміли говорити. Сенсорне, тобто тілесне спілкування, іноді буває більш інформативним ніж словесне і є таким же необхідним. Вам можуть сто разів казати, що  вас люблять, але без цього тілесного прояву ви не будете вірити  в це.

Ще в 70-ті роки минулого сторіччя було  встановлено, що  в організмі людей, які обіймаються, підвищується кількість ендорфінів, таких собі гормонів-наркотиків, які виробляє ваш організм. Говорять, що 4 обійми в день нам необхідні для виживання, 8 – щоб почуватися потрібним, а 12 – щоб стати справжньою людиною. Зрозуміло, що  все індивідуально, але важливий сам принцип.

Дотики стають життєво необхідними нам з  самого народження. Це підтвердив експеримент з мавпочками, в якому після самого народження їх поміщали в окрему клітку, де їх ніхто не торкався і годували лише через спеціальні пристрої. Всі вони загинули. Окремій групі давали махрові рушники, за які мавпочки чіплялися та жахливо кричали, коли рушники відбирали. В цієї групи після настання зрілості були емоційні порушення та агресія до інших й самих себе. А експеримент з немовлятами виявив, що краще розвивалися ті, яких гладили. Отже було  виявлено, що для дітей обійми та тілесний контакт так само життєво необхідні, як їжа. Люди, які росли в «неконтактних родинах», потім бояться доторків і страждають від самотності, тому що не вміють налагоджувати контакт та не довіряють світу. Їх тіла стають негнучкими та зажатими, а почуття омертвляються, викликані страхом проявляти свої почуття.

Виявлено також, що люди більш доброзичливо ставляться до тих, хто якби ненавмисно до них доторкнувся при спілкуванні. Цей прийом використовують продавці канадських оптових компаній.

Нам часто буває неприємно, коли нас торкається незнайома людина, бо шкіра є нашими фізичними та психологічними кордонами. І коли хтось порушує їх, ви відчуваємо тривогу. А так як в нашій країні батьки не розуміють важливості тілесного спілкування, більшість людей виростає «дикими», не розуміючи скільки вони втрачають, відмовляючись від обіймів з рідними та друзями.

          Що дає нам тілесне спілкування? Погладжування по голові стимулюють розумовий розвиток. Тож не забувайте погладити вашу дитину, яка виконує домашнє завдання.. І приємно, і корисно. Через доторки дитина дізнається про свої особисті кордони та довіру, що важливо для успішної комунікації з іншими людьми, запускається програма «Я є» і «Я і ти». Також  у дітей, яких пестять, кращий імунітет. Наприклад, при діабеті 15-хвилинне прогладжування знижує рівень цукру в крові, а в астматиків покращується робота легень. З психосоматичної точки зору астма – це нервове захворювання, яке з’являється  в капризних та нервових дітей, а діабет – це хвороба страху. Доторки заспокоюють, дають відчуття підтримки, впевненості, захисту.

Гарна вправа для людей, що втратили емоційний зв’язок, це просто сісти одне перед одним та дивитися в очі, погладжуючи долоні одне одного. І наостанок, якщо жінка одночасно стає незадоволеною погодою, вашою краваткою та політичним становищем в державі, її треба просто обійняти. Обнімайтеся!»

          Практика семи-секундних обіймів

Про 7-секундні обійми я вперше довідався від Віктора Бабія – відомого психотерапевта. Цей чоловік бачить людину наскрізь й інколи відсилає пацієнта з вимогою прийти з душею, яка десь заблукала. Він проводить кількаденні семінари і тренінги, на яких людина позбавляється почуття страху – причини багатьох хвороб. Так от якось  на засіданні оргкомітету постійно діючих конференцій БУТТЯ УКРАЇНЦІВ пан Віктор навчив нас правильно обійматися, тобто з користю для здоров’я обох партнерів. Треба стати навпроти й подивитися в очі одне одному. Лише після відчуття поклику до обіймів треба: покласти свою праву руку на спину навпроти серця партнера, а свою ліву руку на печінку вище рівня пояса; при цьому має відбутися контакт грудей і животів; обійми мають тривати 7 секунд, бо при цьому відбувається найбільш ефективний  інформаційний та енергетичний обмін між людьми.

Це нам сподобалося і дивно було відчувати, яку хвилю радості і вдячності викликали ці перші 7-секундні обійми. Таких обіймів я навчив усіх своїх рідних і близьких, а для невтаємничених було дивним спостерігати нерухомі дві постаті в обіймах так довго, а потім бачити їхні прояснілі лиця.

Перед Соборами і Конференціями ми, радійці, обіймалися радо й отак взаємно оздоровлювалися. А надалі при нових зустрічах просто кидалися один до одного в 7-секундні обійми. Такі обійми корисні незалежно ні від віку, ні від статі людей.  Про це може пригадає мій товариш Сергій Остапенко, як ми колись, всі три десятки радійців, обнімалися і раділи в Києві перед походом на гору Оріяну. Приплив бадьорості тоді ми відчували весь день. Чи правда це, друже Сергію?

За визначенням людину можна назвати радійцем, коли вона здатна радіти успіхам інших людей, тобто, коли вона є доброзичливою. Розмірковуючи, я прийшов до такого висновку: людина, яка не має втіхи від обіймів, а починає сумніватися в тому, де має бути ліва, а де права рука, - не є радійцем. (Отож обійми можуть бути ще й таким тестом). Так вона прожила своє життя, такий досвід отримала і, як пояснила психолог Юлія Мостіпан, цій людині здається природним і безпечним ховатися в хатку равлика.

Тим же, хто прочитає цю оповідь і пройметься важливістю наданої інформації, я раджу спочатку потренуватися в 7-секундних обіймах зі своїми рідними та друзями. Лиш спочатку поясніть, де мають бути руки і чому обійми мають тривати 7  секунд. Ви переконаєтеся, як почне змінюватися на краще атмосфера у ваших родинах, ви помітите, як протягом місячної психотерапії ви дивним чином оздоровилися.

Найперше я прошу відгукнутися тих радійців ( і тебе, друже Енею теж!), які відають про 7-секундні обійми і про користь від обіймів.

Хай же буде!