Державне телебачення Білорусі у головній тижневій програмі продемонструвало критичний сюжет про Україну, головною тезою якого стало те, що в Україні все розпродається закордонним, передусім російським підприємцям.
Як приклад, подавалася ситуація навколо нафтогону “Одеса – Броди”.
«Українці розраховували на рух нафти у протилежному напрямку, обминаючи Росію, щоб гарантувати свою енергетичну безпеку. Зміну маршруту тут (в Україні – Авт.) назвали олігархічним реверсом», – повідомив державний білоруський телеканал. Далі продовжувалася думка про те, що олігархи купують в Україні все, що хочуть – і це називається ринковою економікою. З цього приводу мінський коментатор заявив: «Білорусь до таких підходів готова. Торгуватися торгуємося, але лише виходячи зі своїх національних інтересів. Україна ж, найближча сусідка, зачіпає й білоруський інтерес. Спочатку труба “Одеса – Броди” повинна була добратися до Мазиря й Полоцька та загрузити білоруську нафтопереробку легкою каспійською нафтою». Проте, як зазначає білоруське телебачення, відбувся реверс – зміна напрямку нафтогону.
Хто ж у цьому винний? Мінський журналіст має готову відповідь: «Будівництво розпочинав Леонід Кучма, тоді ще прем’єр-міністр. 19 серпня 2001 року він же, але вже президентом, заварював останній, золотий стик на нафтовій трубі». Як натякає державне телебачення Білорусі, президент України насправді будував нафтогін “Одеса – Броди” для російських олігархів, які тепер використовують його через альянс Тюменської нафтової корпорації з “Брітіш петролеум” (ТНК-ВР).
Далі автор сюжету розповів, що в 2000 році ТНК через процедуру банкрутства заволоділа Лисичанським нафтопереробним заводом під Луганськом: “Завод-банкрут за рік збільшив виробництво бензину в 14 разів – майже містика”. Тут же білоруський журналіст повідомляє, що голова ради директорів ТНК-ВР – росіянин Михайло Фрідман – має близько 4,5 мільярда доларів, а загалом українські росіяни мають чотири заводи з переробки нафти – окрім Лисичанського, ще в Одесі, Херсоні та Кременчуку.
Сюжет про долю української нафтопереробки закінчується так: «Поки одесити чекають перших танкерів, Україна наближається до президентських виборів. Як жартують тут, наближається зі швидкістю російської нафти поки що по українських трубах». Після цього Білоруське державне телебачення пообіцяло й надалі тримати в центрі уваги ситуацію в Україні.
З одного боку, дивно, що в Білорусі краще захищають інтереси України, ніж в самій Україні. Щоправда сюжет про нафтогін “Одеса – Броди” білоруське ТБ показало після репортажів про те, як президент Білорусі Олександр Лукашенко особисто керує сільським господарством та займається обороною національних економічних інтересів. На думку мінських політологів, метою сюжету було показати, що в сусідніх державах керівництво є значно гіршим, ніж білоруське. Адже у Білорусі тепер теж передвиборча кампанія – на 17 жовтня призначені парламентські вибори...
Радіймо, друзі! Ми продовжуємо успішні дослідження Доброї Новини та Великого Переходу, а також розвиток відповідного софту. Нарешті розпочали перехід НО з застарілої платформи Drupal-7 на сучасну...
Олігархічний реверс
Світ:
Державне телебачення Білорусі у головній тижневій програмі продемонструвало критичний сюжет про Україну, головною тезою якого стало те, що в Україні все розпродається закордонним, передусім російським підприємцям.
Як приклад, подавалася ситуація навколо нафтогону “Одеса – Броди”.
«Українці розраховували на рух нафти у протилежному напрямку, обминаючи Росію, щоб гарантувати свою енергетичну безпеку. Зміну маршруту тут (в Україні – Авт.) назвали олігархічним реверсом», – повідомив державний білоруський телеканал. Далі продовжувалася думка про те, що олігархи купують в Україні все, що хочуть – і це називається ринковою економікою. З цього приводу мінський коментатор заявив: «Білорусь до таких підходів готова. Торгуватися торгуємося, але лише виходячи зі своїх національних інтересів. Україна ж, найближча сусідка, зачіпає й білоруський інтерес. Спочатку труба “Одеса – Броди” повинна була добратися до Мазиря й Полоцька та загрузити білоруську нафтопереробку легкою каспійською нафтою». Проте, як зазначає білоруське телебачення, відбувся реверс – зміна напрямку нафтогону.
Хто ж у цьому винний? Мінський журналіст має готову відповідь: «Будівництво розпочинав Леонід Кучма, тоді ще прем’єр-міністр. 19 серпня 2001 року він же, але вже президентом, заварював останній, золотий стик на нафтовій трубі». Як натякає державне телебачення Білорусі, президент України насправді будував нафтогін “Одеса – Броди” для російських олігархів, які тепер використовують його через альянс Тюменської нафтової корпорації з “Брітіш петролеум” (ТНК-ВР).
Далі автор сюжету розповів, що в 2000 році ТНК через процедуру банкрутства заволоділа Лисичанським нафтопереробним заводом під Луганськом: “Завод-банкрут за рік збільшив виробництво бензину в 14 разів – майже містика”. Тут же білоруський журналіст повідомляє, що голова ради директорів ТНК-ВР – росіянин Михайло Фрідман – має близько 4,5 мільярда доларів, а загалом українські росіяни мають чотири заводи з переробки нафти – окрім Лисичанського, ще в Одесі, Херсоні та Кременчуку.
Сюжет про долю української нафтопереробки закінчується так: «Поки одесити чекають перших танкерів, Україна наближається до президентських виборів. Як жартують тут, наближається зі швидкістю російської нафти поки що по українських трубах». Після цього Білоруське державне телебачення пообіцяло й надалі тримати в центрі уваги ситуацію в Україні.
З одного боку, дивно, що в Білорусі краще захищають інтереси України, ніж в самій Україні. Щоправда сюжет про нафтогін “Одеса – Броди” білоруське ТБ показало після репортажів про те, як президент Білорусі Олександр Лукашенко особисто керує сільським господарством та займається обороною національних економічних інтересів. На думку мінських політологів, метою сюжету було показати, що в сусідніх державах керівництво є значно гіршим, ніж білоруське. Адже у Білорусі тепер теж передвиборча кампанія – на 17 жовтня призначені парламентські вибори...
----------------------------------------
В тему:
Чотири цитати для медитацій
Український варіант: неолібералізм + ренаціоналізація, або в чому сила держави?
Німецький експеримент
Фашизм чи солідаризм?
Зверніть увагу
Прошу активніше підтримати розвиток Народного Оглядача – перехід на Drupal-10 та систему самоорганізації «Демоси»