Зображення користувача Гендельф Білий.
Гендельф Білий
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Пелагій – західний брахман аріанства

Пелагій був одним із тих, хто проповідував аріанство в Західній Римській імперії. У пізніші часи діяльність Пелагія була сфальсифікована. Мета цієї фальсифікації полягала у тому, що необхідно було відколоти Пелагія від загального аріанського руху і зробити з нього такого собі сектанта-єретика, який, не маючи ніякої основи, вигадав нову єресь, яку він активно проповідував, хоча відомо, що основа його проповіді базувалася на вченні антіохійських аріанських богословів, а сам Пелагій підтримував тісні зв'язки з східним аріанським духовенством.

Пелагій (бл. 360, Британія або Ірландія після 410) - знаменитий британський проповідник аріанства. Про його життя відомо не багато. Між 375 і 380 він прибув до Риму, де здобув популярність монаха-аскета, мораліста, чудового логіка і полеміста. Очевидно, що аскетизм Пелагія - пізніша вигадка, пов'язана з іудохристиянством, яке тяжіло до простору страждань, тому що він - це ніби відречення від гріховного світу. Ця теза різко заперечувалась аріанством, згідно з яким Творець створив світ досконалим і відкрив його для воплочених божественних сутностей.

Приблизно з 400 р. в Римі, який на той час остаточно іудохристиянізувався, Пелагій починає відроджувати аріанське вчення, в основу якого він поклав заперечення спадкового характеру первородного гріха і підкреслював значення моральних зусиль людини в досягненні нею праведності (вихід у Простір волі) та подоланні гріха.

Щоб відірвати Пелагія від аріанського світу було вигадано версію про те, що він начебто сам придумав це вчення, хоча відомо, що Пелагій давно підтримував зв’язки з аріанами на Сході, зокрема з богословським центром у Антіохії, де це вчення було відоме принаймні за 2 ст. до нього.

У 411 р. Пелагій разом зі своїм учнем Целестієм відправився в Африку. Незабаром, залишивши свого учня Целестія в Карфагені (одному з центрів іудохристиянства) він переправився на Схід, в центр аріанського руху. Там він був прихильно прийнятий Іоанном Єрусалимським і заслужив довіру палестинських єпископів. У 415 р. єпископ Ієронім - противник Іоана Єрусалимського, і африканський пресвітер Павло Орозій висунули проти Пелагія звинувачення в єресі, основою якого було наступне: "Твердження, що чоловік може стати безгрішним лише з власної волі, є облудним".

Відповідь на це Пелагія (про Божественну благодать) була визнанана задовільною, але право остаточного рішення надавалося Риму. Тим часом в Африці Целестія, з ініціативи Карфагенського собору в 412 р. було відлучено від церкви. Целестій змушений відправивсь в Ефес, де отримав місце пресвітера. Однак новий Карфагенський собор 416 р. засудив погляди самого Пелагія, отримавши схвалення папи Інокентія I, а едикт імператора Гонорія 418 р. підтвердив його рішення: Пелагій і Целестій були відлучені від церкви.

Кілька аріанських священиків на чолі з Юліаном Екланським виступили на захист ідей Пелагія проти іудохристиянського єпископа Августина: Юліан вбачав у вченні Августина про приречення і благодать приховане маніхейство.

Про самого Августина відомо, що спочатку він був язичником і вів розпусне життя. В 385 р. він начебто почув голос, який звелів йому читати ап. Павла: ''Будемо вести себе пристойно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварці та заздрощах'' (Рим. 13,13-14).

Очевидно, що вигадка про голоси була пізнішою вставкою, вигадана якщо не самим Августином, то принаймні іншою невідомою особою, яка приписала це останньому. Справжнім вчителем Августина був єпископ Амвросій Медіоланський - противник язичництва (тобто етнічних традицій) та аріанства. У 387 він хрестить Августина, який з 391 р. стає пресвітером, а з 396 р. - єпископом.

Про самого Пелагія, що залишився на Сході, з цього періоду нічого більше не відомо. Можливо, що він доживав там свої дні, віддалившись від духовних справ.

Вселенський собор в Ефесі 431 р. ще раз засудив Пелагія. Це засудження не дало нічого доброго для іудохристиянського Риму, оскільки в цей час аріанське світло в Європу несли готи. Це світло розповсюдилося від берегів Британських островів і Скандинавії на півночі до Північної Африки на півдні і від Атлантичного океану на заході, до Уральських гір на сході.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

Пелагій присвятив більшу частину свого життя боротьбі проти іудохристиянства, зокрема проти Августина, противника аріанства.

 

Саме Августин увів в історичну традицію юдейське літочислення - так зване лінеарне, від створення світу, до його кінця, прикрасивши його іудохристиянством. За його ідеєю, історія ділиться на сім епох (очевидне запозичення цифри з арійської традиції), яка починається від створення світу до другого пришестя Месії.

 

Окрім цього, Августин є автором праці "Про град Божий", написаному в іудохристиянському дусі. Головна ідея цього твору полягає в необхідності відвернутися від земного граду, який є гріховним, і думати лишень про небесний град.                                

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Коментарі

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

Пелагій присвятив більшу частину свого життя боротьбі проти іудохристиянства, зокрема проти Августина, противника аріанства.

 

Саме Августин увів в історичну традицію юдейське літочислення - так зване лінеарне, від створення світу, до його кінця, прикрасивши його іудохристиянством. За його ідеєю, історія ділиться на сім епох (очевидне запозичення цифри з арійської традиції), яка починається від створення світу до другого пришестя Месії.

 

Окрім цього, Августин є автором праці "Про град Божий", написаному в іудохристиянському дусі. Головна ідея цього твору полягає в необхідності відвернутися від земного граду, який є гріховним, і думати лишень про небесний град.                                

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Богдан ДуБ.
0
Ще не підтримано

ця стаття подачею боротьби і гонінь аріан на сприйняття суперечить статті "міф про гоніння хрестиян", особливо там, де згадуються імператори.

"Революція без еволюції - це ідейна спекуляція"

Зображення користувача Михайло Харачко.
0
Ще не підтримано

Це не гоніння, а інформаційна війна.

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - то все має.

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

Ця стаття написана про період коли в Римській імперії перемагало іудохристиянство. А іудохристиянство завжди намагалося знищити аріанський рух. Тоді їм попався під руку Пелагій, котрий виступав проти іудохристиянських догмів зокрема Августина. Але такі люди, як Августин та його вчитель Амвросій Медіоланський доречі один із радників імператора Феодосія, "Новий порядок імператора Феодосія", відомий своїми бородьбою проти аріанства та язичнецтва         (етнічної релігії), не зупинялися ні перед чим. Згадаймо, що після перемого іудохристиян на соборі В Нікеї у 325 р. Арія та його прихильників спіткала та сама доля що і Пелагія, було скликано собори, які на відміну від Нікейського де були і аріани, складалися з іудохристиян, ну принаймі могли бути і аріани але вони або були в меншості або під впливом іудохристиян, об'явили єретиками, відлучили від церкви і відправили в заслання (Аріанство релігія Римської імперії). Це традиційна бородьба іудохристиян проти аріанства. В дальшому часі бородьба проти аріанства стане жорштокішою. Наприклад останнього франського короля із династії Меровінгів було вбито за то, що він прийняв аріанство. Плюс інформаційна війна. 

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Миро Продум.
0
Ще не підтримано

Це дуже важлива тема. Треба виходити на першоджерела і фундаментальні дослідження з історії церкви, в тому числі англійською, німецькою та польською мовами. Чимало корисного також написали дореволюційні російські історики церкви (багато з них були українцями). Копайте далі! 

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Гендельф Білий.
0
Ще не підтримано

Обов'язково, але спершу треба літературу знайти.

Ми не фантазуємо: ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Із останніх "розкопок" фундаментальних досліджень:
- Франко І. "Біблійне оповідання про створення світу в світлі науки".

Як пише сам І.Франко: "Я не виссав собі тут нїчогісїнько з пальця і не жадаю нї від кого, щоб вірив менї на слово" :)
---------------------------------

Текст автентичною мовою - Франко І. Сотворення Світу. — Нью-Йорк: Оріяна, 1969. — 119 с.
Дивись/скачуй оригінал "Biblïne opovidannie pro sotvorennie svita v svitli nauky" (1918)  тут (pdf, djvu та інші формати). Порада: скачувати краще з цієї кнопки - All Files: HTTPS Torrent (2/0)

Чому почав шукати?... Та от задався питанням, чому у Біблії пишеться одразу про харчування рослинною їжею і ще в раю?

"29. І сказав Бог: Оце дав Я вам усю ярину, що розсіває насіння, що на всій землі, і кожне дерево, що на ньому плід деревний, що воно розсіває насіння, нехай буде на їжу це вам! (Буття 1:29)"

І натрапив також і на дослідження І.Франка. Цікаві висновки робить доктор: "Все те поясняєть ся хиба тим, що оповіданнє писав якийсь рабін, що нїколи, як то у нас кажуть, «не бачив, як сонечко сходить», сидїв днї й ночи в своїй цюпі над старими книгами і пильнував лише над тим, аби старі оповідання, піснї, казки зібрати в одну купу, сяк чи так склеїти в одну цїлість і подїлити на шість день, щоб доконче на свій сьвятий шабас лишити прогалину."
Тобто, читай але розважай, бо оповідач "...знав оповіданнє про рай і первородний гріх, але вважав його байкою, якій не слїд вірити."

-------------------------------------

"Щасливі голодні та спраглі праведності, бо вони наситяться."

Пізнаємо!

 

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)