Про це пише в авторській статті для видання The Hill професор політології Університету Рутгерса (Ньюарк, США) Олександр Мотиль, посилаючись на дані, озвучені у доповіді Дениса Волкова, директора недержавного соціологічного "Левада-центру" та Андрія Колесникова, московського політичного аналітика із Фонду Карнегі.
Саму доповідь “Альтернативна реальність: як російське суспільство навчилося не хвилюватися через війну” Мотиль називає сумним чтивом. Лише близько 20% опитаних сказали, що вони проти війни, пише Голос Америки.
“Росіяни, які вирішили бути байдужими, зробили це в опитуваннях громадської думки, а не на демонстраціях. Вони нічим не ризикували, якби відповіли “не знаю” або “не можу сказати”. Натомість вони вирішили підтримати Путіна та війну”, – пише Мотиль.
Так само вони вирішують не висловлювати свою опозицію чи навіть нейтралітет щодо конфлікту. “Словом, вони вибирали бути або винними, або відповідальними, або і тим, й іншим”, – каже професор.
За майже два роки після повномасштабного вторгнення Росії російське суспільство “звикло жити на тлі жорстокого збройного конфлікту”, свідчить цитована ним доповідь.
“Значна частина населення змирилася з думкою, що жити в нинішньому стані речей доведеться ще досить довго, а тому доведеться пристосовуватися до реальності, яку прості росіяни не можуть, а часто й не хочуть змінювати”, йдеться у доповіді російських аналітичних центрів.
Частина російських патріотів “щиро й агресивно підтримують” президента Володимира Путіна, а переважна більшість – “апатична, і просто пасивно й автоматично здебільшого підтримує те, що робить режим, чекаючи, поки “все це закінчиться”, йдеться у доповіді.
“Коли росіяни вирішують бути байдужими до звірств, що здійснюються від їхнього імені в Україні, вони повністю усвідомлюють ці злочини, але все ще вважають за краще підтримувати Путіна та його війну”, – додає Мотиль.
На думку американського професора, “росіяни – не дикуни”, але вони, як припускає Мотиль, “надто готові прийняти легітимність і владу диких правителів, кровожерливих, жорстоких і зарозумілих тиранів, які, за деякими винятками, панували спочатку Московією, а потім Російською імперією та Радянським Союзом”.
Нормою упродовж історії в Росії було рабство, тоді як вимоги свободи були скорше винятками. Путін, спираючись на цю культурну спадщину, вирішив посилювати такі уявлення, щоб зміцнити власне правління.
У результаті, населення з рабським мисленням віддає перевагу злочинності над правосуддям, хоча “Путін і його оточення добре знають, що вони, як і багато їхніх попередників, вразливі до спалахів народного гніву” – люди в Росії можуть, як свідчить історія, “накинутися на своїх володарів, спалити та пограбувати їх маєтки”.
Ідеологія РФ за кілька хвилин:
Наші інтереси:
Розуміємо, що цей народ, який живе в сусідній державі-агресорці, ніколи не відмовиться від ідеї "величі" і "могутності", яку за понад 20 років їм насадив режим. Цю державу разом з її титульним народом треба знищити – скільки б часу це не потребувало.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Понад 80% росіян підтримують Путіна, війну проти України, геноцид
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Про це пише в авторській статті для видання The Hill професор політології Університету Рутгерса (Ньюарк, США) Олександр Мотиль, посилаючись на дані, озвучені у доповіді Дениса Волкова, директора недержавного соціологічного "Левада-центру" та Андрія Колесникова, московського політичного аналітика із Фонду Карнегі.
231206orky.jpg
Саму доповідь “Альтернативна реальність: як російське суспільство навчилося не хвилюватися через війну” Мотиль називає сумним чтивом. Лише близько 20% опитаних сказали, що вони проти війни, пише Голос Америки.
“Росіяни, які вирішили бути байдужими, зробили це в опитуваннях громадської думки, а не на демонстраціях. Вони нічим не ризикували, якби відповіли “не знаю” або “не можу сказати”. Натомість вони вирішили підтримати Путіна та війну”, – пише Мотиль.
Так само вони вирішують не висловлювати свою опозицію чи навіть нейтралітет щодо конфлікту. “Словом, вони вибирали бути або винними, або відповідальними, або і тим, й іншим”, – каже професор.
За майже два роки після повномасштабного вторгнення Росії російське суспільство “звикло жити на тлі жорстокого збройного конфлікту”, свідчить цитована ним доповідь.
“Значна частина населення змирилася з думкою, що жити в нинішньому стані речей доведеться ще досить довго, а тому доведеться пристосовуватися до реальності, яку прості росіяни не можуть, а часто й не хочуть змінювати”, йдеться у доповіді російських аналітичних центрів.
Частина російських патріотів “щиро й агресивно підтримують” президента Володимира Путіна, а переважна більшість – “апатична, і просто пасивно й автоматично здебільшого підтримує те, що робить режим, чекаючи, поки “все це закінчиться”, йдеться у доповіді.
“Коли росіяни вирішують бути байдужими до звірств, що здійснюються від їхнього імені в Україні, вони повністю усвідомлюють ці злочини, але все ще вважають за краще підтримувати Путіна та його війну”, – додає Мотиль.
На думку американського професора, “росіяни – не дикуни”, але вони, як припускає Мотиль, “надто готові прийняти легітимність і владу диких правителів, кровожерливих, жорстоких і зарозумілих тиранів, які, за деякими винятками, панували спочатку Московією, а потім Російською імперією та Радянським Союзом”.
Нормою упродовж історії в Росії було рабство, тоді як вимоги свободи були скорше винятками. Путін, спираючись на цю культурну спадщину, вирішив посилювати такі уявлення, щоб зміцнити власне правління.
У результаті, населення з рабським мисленням віддає перевагу злочинності над правосуддям, хоча “Путін і його оточення добре знають, що вони, як і багато їхніх попередників, вразливі до спалахів народного гніву” – люди в Росії можуть, як свідчить історія, “накинутися на своїх володарів, спалити та пограбувати їх маєтки”.
Ідеологія РФ за кілька хвилин:
Розуміємо, що цей народ, який живе в сусідній державі-агресорці, ніколи не відмовиться від ідеї "величі" і "могутності", яку за понад 20 років їм насадив режим. Цю державу разом з її титульним народом треба знищити – скільки б часу це не потребувало.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта