З огляду на подіі, що відбуваються в державі, розумію, свідомість нації прокинулася. Люди втомилися, зневірилися. І з усім цим прийшло усвідомлення того, що не буде жодних змін, як ти сам до них не прийдеш. Дивовижну кнопку «Майдан» має наш гарант. Двічі - рекорд, він вивів людей на вулиці. А що далі? Треба змін. Не обіцянок, ефемерних намріяних планів, а мистецтва  маленьких кроків, змін вже сьогодні. Ми обираємо Європу, не тому, що отримаємо вигоди і преференціі  сьогодні,ми обираємо іншу систему цінностей. Людину повинні цінувати вже за те, що вона людина. Я маю надію, що наше суспільство подорослішало і залишило далеко за плечима СРСР з його сметаною по руб двадцять. Я там була ( мої діти цього не розуміють вони інші) і я туди не хочу. Наш північний сусід має повне право рухатися тим шляхом, який обрав для себе. Мене нудить від політики, жоден з політичних лідерів не є для мене достатньо переконливим. Я їм не вірю.  Чомусь, здається мені, що приходять вони туди не тому, що люблять нашу державу і народ, а виключно задля власного збагачення, відриваються так швидко від грішної землі і почуваються мало не намісниками Бога на землі.  Та мій  голос і переконання - це те, що є повністю в моїй владі. У президента ще є шанс все виправити, але це потребує радикальних рішень і неабиякої хоробрості.   Україна, моя країні, я певна, що мій голос теж має вагу ,я обираю Європу!

  Зупинитися, глибоко вдихнути і усвідомити, що тут жити нашим дітям.  Мої діти вчать мене по іншому дивитися на цей світ, він прекрасний, але може бути ще  чесним, справедливим, законопослушним, безпечним.
Хіба ми не хочемо жити в такому світі?

Прочитайте, дуже корисно і глибоко.

                                                                                                                 Молитва  Антуана де Сент-Екзюпері

                                            «Про мистецтво маленьких кроків»

Господи, я прошу не про чудеса і не про міражі, а про силу кожного дня. Навчи мене мистецтву маленьких кроків.

Зроби мене спостережливим і спритним, аби в строкатості буднів вчасно зупинитися на відкриттях і досвіді,які мене схвилювали.

Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя. Подаруй мені тонке чуття, щоб відрізняти важливе від другорядного.

Я прошу про силу стриманості та поміркованості, щоб я в житті не пурхав і не ковзав, а розумно планував протягом дня, міг би бачити вершини та далі, і хоч іноді знаходив би час для насолоди мистецтвом.

Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє. Допоможи мені бути тут  і зараз, а також сприйняти цю хвилину, як найважливішу.

Убережи мене від  наївної віри, що все в житті має бути гладенько. Подаруй мені ясну свідомість того, що труднощі, поразки, падіння та невдачі є лише природною складовою частини життя, завдяки якій ми зростаємо і зріємо.

Нагадуй мені, що серце часто сперечається з розумом.

Надішли мені в потрібний момент когось, у кого вистачить мужності сказати мені правду, але сказати іі люблячи.

Я знаю, що багато проблем вирішуються, якщо нічого не робити, то ж навчи мене терпінню.

Ти знаєш, як сильно ми потребуємо дружби. Дай мені бути гідним цього найпрекраснішого і ніжного подарунку долі.

Дай мені багату фантазію, щоб у потрібний момент , в потрібний час , в потрібному місці, мовчки або промовляючи, подарувати комусь необхідне тепло.

Зроби мене людиною, яка вміє достукатися до тих, хто зовсім «внизу».

Убережи мене від страху пропустити, щось у житті.

Дай мені не те, чого я собі бажаю, а те, що мені дійсно необхідне.

Навчи мене мистецтву маленьких кроків».