Блукаючи просторами Інтернету, випадково натрапив на невелику замітку «Что русскому хорошо?», опубліковану ще в 2005 році на сторінках московської «Литературной газеты». В цій публікації розповідається, що група московських науковців зорганізувала польові дослідження з метою дослідити загадковість російської душі. Очолював дослідників Євгеній Резніков – доктор психологічних наук, професор кафедри соціальної та диференціальної психології Російського університету дружби народів, провідний науковий співробітник лабораторії соціальної та економічної психології Інституту психології Російської академії наук, автор підручників з психології та ряду публікацій.
Дослідження проводили в Костромській губернії – батьківщині знаного Івана Сусаніна, якого вважають патріотом і народним героєм, а віднедавна ще й носяться з бажанням канонізувати – зачислити до святих РПЦ. Однак причина вибору території для досліджень не в Сусаніні (про аферу його героїзації треба писати окремо, як і про «наукову геніальність» Ломоносова – побічного сина Петра І, Кривавого), а в тому, що ці землі, як переконаний професор Резніков, оминуло татарське поневолення; відповідно – не відбулося і етнічного змішання місцевого населення з татаро-монгольською ордою. Не досягли до Костроми і європейські традиції. Отже, з точки зору Резнікова, костромчани – це «чистий еталон» справжніх росіян слов’янського походження.
Щодо «чистого еталону» справжніх росіян, можливо так воно насправді є, але стосовно їх слов’янської етнічної приналежності – виникають питання. Достатньо поглянути на реконструкцію знайденого черепа начебто самого Сусаніна і дослідити: скільки в цьому обличчі є рис слов’янських, а скільки – угро-фінських.
Головний акцент у цьому переконанні полягає в іншому: маститий учений на академічному рівні завуальовано висловив тезу, що решта населення, яке проживає в Москві, Рязані, Брянську, Калузі чи в Твері – не чистого слов’янського походження, а представляють синтез фіно-угорської групи уральської гілки народів із тюркською групою алтайської гілки та незначними вкрапленнями слов’янського етносу. Недарма польові дослідження Резнікова так і не були завершені, зникли з наукових планів Російської академії наук. Принаймні після 2006 року про їх продовження вже не чути.
Щоб отримати докладне уявлення про загадкову російську душу, група Резнікова розробила грунтовну анкету, яку заповнювали вибіркові перші-ліпші мешканці в усіх районах губернії – у містах і в селях. Підсумки наукової експедиції піднесли настільки неочікувані сюрпризи, що результати досліджень не були повністю опубліковані. Проте, навіть з частково оприлюдненої інформації теж можна зробити відповідні висновки.
Наприклад, з’ясувалося, що більшість опитаних респондентів вважають своїх друзів ріднішими, аніж батьків чи власні сім’ї. Цей незбагненний для європейця фактор Резніков пояснив прихильністю костромчан до суспільних цінностей: мовляв, національний психотип російського народу формувався під впливом сільської громади, а тому і присутнє домінування суспільного над особистим.
Однак, якщо провести паралель з українським селянством, то результат буде протилежним: у Київській державі суспільний уклад здебільшого формував домінацію індивідуальних інтересів над суспільними. Отож російська тенденція до переваги колективу над особою створилася не під впливом сільського устрою, а завдяки азіатсько-ординській суспільній моделі. А ще цікаво було б детальніше дізнатися у професора про особливості російського сільського устрою в тогочасній Костромі, з її лісами, непрохідними навіть для татарської кінноти, та лише подекуди розкиданими невеличкими ділянками орних земель.
Здавалося б – продовжимо розповідь про анкетування – що після розпаду радянської псевдо-соціалістичної суспільної формації та зародження ринкових відносин в Росії, слід було очікувати відродження якостей індивідуалізму серед росіян. Проте Росія – країна особлива: опитані костромчани найменшого значення надають грошам, побутовому комфорту і цілком не дбають про власне здоров’я.
– Серед європейців і американців турбота про здоров’я – найважливіша цінність. А костромчани майже одностайно поставили піклування про власне здоров’я на останнє місце, – лише розводив руками професор Рєзников, доповідаючи про результат польових досліджень під час наукової конференції. – У нашому народі цілком відсутня культура здорового способу життя.
Зате російський народ як і раніше, славиться «широкою душею», що підтвердили практично всі респонденти. Серед якостей, найбільше притаманних нації, в першу чергу вони відзначили щирість, гостинність і застілля. Щирість і готовність віддати останню сорочку межує серед костромчан зі згубними вадами. На питання, в чому полягає найбільша характерність російських чоловіків, переважна більшість респондентів заповнили в анкеті графу «Зловживання алкоголем». Схильність до пияцтва підтверджується й дослідженням російських національних жартів-приповідок і анекдотів. Тема пияцтва в них – на першому місці.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Російський психотип
Світ:
Kostroma_20101117.jpg
Щодо «чистого еталону» справжніх росіян, можливо так воно насправді є, але стосовно їх слов’янської етнічної приналежності – виникають питання. Достатньо поглянути на реконструкцію знайденого черепа начебто самого Сусаніна і дослідити: скільки в цьому обличчі є рис слов’янських, а скільки – угро-фінських.
Головний акцент у цьому переконанні полягає в іншому: маститий учений на академічному рівні завуальовано висловив тезу, що решта населення, яке проживає в Москві, Рязані, Брянську, Калузі чи в Твері – не чистого слов’янського походження, а представляють синтез фіно-угорської групи уральської гілки народів із тюркською групою алтайської гілки та незначними вкрапленнями слов’янського етносу. Недарма польові дослідження Резнікова так і не були завершені, зникли з наукових планів Російської академії наук. Принаймні після 2006 року про їх продовження вже не чути.
Щоб отримати докладне уявлення про загадкову російську душу, група Резнікова розробила грунтовну анкету, яку заповнювали вибіркові перші-ліпші мешканці в усіх районах губернії – у містах і в селях. Підсумки наукової експедиції піднесли настільки неочікувані сюрпризи, що результати досліджень не були повністю опубліковані. Проте, навіть з частково оприлюдненої інформації теж можна зробити відповідні висновки.
Наприклад, з’ясувалося, що більшість опитаних респондентів вважають своїх друзів ріднішими, аніж батьків чи власні сім’ї. Цей незбагненний для європейця фактор Резніков пояснив прихильністю костромчан до суспільних цінностей: мовляв, національний психотип російського народу формувався під впливом сільської громади, а тому і присутнє домінування суспільного над особистим.
Однак, якщо провести паралель з українським селянством, то результат буде протилежним: у Київській державі суспільний уклад здебільшого формував домінацію індивідуальних інтересів над суспільними. Отож російська тенденція до переваги колективу над особою створилася не під впливом сільського устрою, а завдяки азіатсько-ординській суспільній моделі. А ще цікаво було б детальніше дізнатися у професора про особливості російського сільського устрою в тогочасній Костромі, з її лісами, непрохідними навіть для татарської кінноти, та лише подекуди розкиданими невеличкими ділянками орних земель.
Здавалося б – продовжимо розповідь про анкетування – що після розпаду радянської псевдо-соціалістичної суспільної формації та зародження ринкових відносин в Росії, слід було очікувати відродження якостей індивідуалізму серед росіян. Проте Росія – країна особлива: опитані костромчани найменшого значення надають грошам, побутовому комфорту і цілком не дбають про власне здоров’я.
– Серед європейців і американців турбота про здоров’я – найважливіша цінність. А костромчани майже одностайно поставили піклування про власне здоров’я на останнє місце, – лише розводив руками професор Рєзников, доповідаючи про результат польових досліджень під час наукової конференції. – У нашому народі цілком відсутня культура здорового способу життя.
Зате російський народ як і раніше, славиться «широкою душею», що підтвердили практично всі респонденти. Серед якостей, найбільше притаманних нації, в першу чергу вони відзначили щирість, гостинність і застілля. Щирість і готовність віддати останню сорочку межує серед костромчан зі згубними вадами. На питання, в чому полягає найбільша характерність російських чоловіків, переважна більшість респондентів заповнили в анкеті графу «Зловживання алкоголем». Схильність до пияцтва підтверджується й дослідженням російських національних жартів-приповідок і анекдотів. Тема пияцтва в них – на першому місці.
Читати далі
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта