Швейцарія обирає націоналізм

Від 1959 року уряд країни формувався за так званою “чарівною формулою”: по два міністри від трьох провідних партій (радикали, соціал-демократи та християнські демократи) та один міністр від ШНП. Однак на парламентських виборах 19 жовтня ШНП зібрала більше всіх голосів і почала вимагати собі ще одну посаду в уряді за рахунок демохристиян, які програли. Портфель міністра юстиції та поліції достався Блохеру.

Загартований роками опозиційної боротьби Блохер має шанс стати в уряді де-факто прем’єр-міністром. Від 1979 року його постійно обирають до парламенту, нинішню сесію він відкрив на правах старійшини. У 1977 році він очолив консервативну ШНП і фактично відродив її. До того її підтримували усього 14.5% виборців, переважно селян. Сьогодні за ШНП голосує 33.4% населення. Партія стала виразником інтересів трудящих та дрібних підприємців, що перейшли до неї з-під прапорів соціал-демократів.

Блохер твердо стоїть на позиціях захисту швейцарської специфіки і традиційного нейтралітету. Його найпершою гучною перемогою стала відмова швейцарців долучитися до європейського економічного простору на референдумі 1992 року. Так само рішуче Блохер виступав проти приєднання країни до ООН та будь-яких угод з НАТО.

Нещодавно Блохер піддався різкій критиці з боку верховного комісару ООН по справах біженців Руда Любберса, який угледів прояви расизму в компанії ШНП проти нелегальної імміграції. Проте на заводі фірми Блохера в Курі працюють іноземні робітники. Сам він каже, що виступає виключно проти зловживань в сфері міграції.

Якщо право притулку традиційно в середньому отримує приблизно кожен четвертий, то решти троє після отримання відмови повинні висилатися з країни, а не продовжувати жити на соціальну допомогу від держави, вважає пан Блохер. Будь-яке підприємство, на його думку, повинно мати право набирати собі тих робітників, котрі йому потрібні, а не йти на поводу у Євросоюзу, що нав’язав Швейцарії першочерговий допуск робітників з країн ЄС. (ДПНІ)