На одному з російських каналів з наймасовішим глядачем з’явився просто неймовірно знущальний ролик про президента України. При цьому, знаючи ситуацію в Росії, такий кінематографічний «шедевр» не міг потрапити на екрани телевізорів без санкції і замовлення Кремля.
Українські засоби масової інформації поспішили нагадати нашому читачеві і глядачу, що подібними фільмами росіяни вже «нагороджували» президентів Грузії і Білорусі, тобто Саакашвілі і Лукашенка. Одначе чомусь ніхто не звертає увагу на той факт, що фільми про Саакашвілі і «бацьку» носили викривальний характер, а «кліп» про пана Януковича носить яскраво виражений знущальний характер.
Над президентом найбільшої за площею держави Європи і п’ятої за чисельністю населення відверто знущаються «брати і стратегічні партнери». В чому ж тут справа? Чому людина, яка підписала угоду, всупереч конституції своєї держави, про перебування російської військової база на території України аж на 25 років, опинилася не просто під вогнем критики тих, які отримали від неї все, що хотіли, але натомість ці ж люди на неї вилили відро помий презирства і знущання?
Для мене очевидно, - даний феномен має два аспекти: психологічний і геополітичний.
Перший полягає в тому, що Росією керують колишні працівники правоохоронних органів. Яке, навіть у принципі, може бути відношення у таких людей, до особи, яку російська еліта називає «дважди осуждєним президентом Хохляндії». Це треба взагалі нічого не мати в голові, щоб не розуміти, як колишні кадебісти, - кажуть, що колишніх не буває, - можуть в принципі відноситися до людини, яка колись була засуджена за кримінальні злочини. Підручники з кримінальної психології кажуть, що таких почуттів лише два: зневага і презирство.
Тому той анекдот, який з’явився у Москві про те, як президент Росії рекомендує її прем’єру запропонувати звертатися президенту України до себе «товаріщ начальнік», як і всі анекдоти, має під собою фактологічну основу. Звідси і висновок, такий фільм буде, напевно, не останнім. Щоб там не заявляли на словах керівники Росії, їх реальне відношення до нинішнього керівництва України буде лише зневажливо-презирливе і іншим воно просто не може бути навіть у принципі.
А тепер про геополітичну складову. Буквально вчора на екрані одного з російських каналів виник відомий борець проти США і НАТО пан Владімір Вольфавіч Жіріновский. Те, що заявила ця людина, яка очолює цілу фракцію в Думі, здавалося не лізло ні в які ворота. Розмахуючи руками і втираючи долонею слину з губ він затято агітував за вступ Росії, чим раніше, тим краще, до ЄС і НАТО.
Такі заяви могли шокувати будь-кого, тільки не мене. Вже понад 18 років тому я опублікував статтю, де писав про те, що геополітична ситуація навколо цієї країни буде складатися таким чином, що їй треба віддати китайцям Сибір і Далекий Схід і якомога швидше з європейською частиною вступати до НАТО. Через двадцять років може бути вже пізно.
І ось ці двадцять років майже пройшли. І що ми маємо нині? З 900 тисячної російської Армії 350 тисяч солдатів зосереджена на Північному Кавказі і нічого вдіяти не можуть. Як дим розвіявся міф про силу і славу російської зброї. Виявилося, що без українців, білорусів, грузинів, азербайджанців, узбеків і таке інше російська армія виявилася цілком неспроможною. Радянська армія, як тепер стає зрозумілим, трималася на так званих «кусках», які у своїй масі складалися з етнічних українців.
А що робиться в інших регіонах Росії? А масовий перехід етнічних росіян Башкортостану і Татарстану з православ’я до ісламу? А об’єктивно зростаючий націоналізм якутів, бурятів, чувашів, мордви, комі, тувинців, хакасів тощо. Ще декілька років і Росія не врятує навіть Поволжя.
Ось звідки і «ростуть ноги» тієї очевидної «кінематографічної істерії», яка запанувала в Росії. З цього ж «гнізда» і намагання росіян нав’язати своїм сусідам власне бачення історії. Вони ніби волають до нас, чому це ваші, українці, грузини, білоруси і так далі прадіди, діди і батьки проливали спільно з нами кров в усіх тих війнах, які вів російський імперіалізм у світі, а ви «правнуки погані» не хочете послати «обмежений контингент своїх військ, виконувати інтернаціональний обов’язок» на Північний Кавказ чи Башкортостан? Чому? Чому ви не хочете гинути за наші національні інтереси?
Уже і попи так званої Української православної церкви Московського патріархату віщають по всіх своїх церквах, що українці і росіяни один народ і «Родіна у нас одна». А раз одна, то й захищати її від «супостатов» треба разом. А ви хочете, «хітрия хохли», жити без війни, коли «єдінокровниє брати росіяни стікають кров’ю на Північному Кавказі». Звідси і поворот на 180 градусів пана Жіріновского, який виступає таким собі кремлівським рупором з попередньої адаптації для широкого загалу нових геополітичних доктрин. В Україні такі речі називають так: ти Ванько дурніший, ти й свисни.
Україні треба кінчати маразматичне комплексування з надуманої і нав’язаної нам неповноцінності і починати реалізувати цілий ряд геостратегічних проектів, які вже просто волають про себе. Що і як треба робити в геополітичному сенсі я вже писав не один раз. Але починати треба з масового освоєння газових родовищ світового значення на шельфі Чорного моря. Таке рішення і концесія з найбільшими світовими нафтогазовими фірмами, за якими стоять могутні США чи НАТО одразу зіб’є пиху з обличчя людей, які звикли нікого не поважати.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Україна і Росія: психологія і геополітика
Світ:
На одному з російських каналів з наймасовішим глядачем з’явився просто неймовірно знущальний ролик про президента України. При цьому, знаючи ситуацію в Росії, такий кінематографічний «шедевр» не міг потрапити на екрани телевізорів без санкції і замовлення Кремля.
10110304e.jpg
Українські засоби масової інформації поспішили нагадати нашому читачеві і глядачу, що подібними фільмами росіяни вже «нагороджували» президентів Грузії і Білорусі, тобто Саакашвілі і Лукашенка. Одначе чомусь ніхто не звертає увагу на той факт, що фільми про Саакашвілі і «бацьку» носили викривальний характер, а «кліп» про пана Януковича носить яскраво виражений знущальний характер.
Над президентом найбільшої за площею держави Європи і п’ятої за чисельністю населення відверто знущаються «брати і стратегічні партнери». В чому ж тут справа? Чому людина, яка підписала угоду, всупереч конституції своєї держави, про перебування російської військової база на території України аж на 25 років, опинилася не просто під вогнем критики тих, які отримали від неї все, що хотіли, але натомість ці ж люди на неї вилили відро помий презирства і знущання?
Для мене очевидно, - даний феномен має два аспекти: психологічний і геополітичний.
Перший полягає в тому, що Росією керують колишні працівники правоохоронних органів. Яке, навіть у принципі, може бути відношення у таких людей, до особи, яку російська еліта називає «дважди осуждєним президентом Хохляндії». Це треба взагалі нічого не мати в голові, щоб не розуміти, як колишні кадебісти, - кажуть, що колишніх не буває, - можуть в принципі відноситися до людини, яка колись була засуджена за кримінальні злочини. Підручники з кримінальної психології кажуть, що таких почуттів лише два: зневага і презирство.
Тому той анекдот, який з’явився у Москві про те, як президент Росії рекомендує її прем’єру запропонувати звертатися президенту України до себе «товаріщ начальнік», як і всі анекдоти, має під собою фактологічну основу. Звідси і висновок, такий фільм буде, напевно, не останнім. Щоб там не заявляли на словах керівники Росії, їх реальне відношення до нинішнього керівництва України буде лише зневажливо-презирливе і іншим воно просто не може бути навіть у принципі.
А тепер про геополітичну складову. Буквально вчора на екрані одного з російських каналів виник відомий борець проти США і НАТО пан Владімір Вольфавіч Жіріновский. Те, що заявила ця людина, яка очолює цілу фракцію в Думі, здавалося не лізло ні в які ворота. Розмахуючи руками і втираючи долонею слину з губ він затято агітував за вступ Росії, чим раніше, тим краще, до ЄС і НАТО.
Такі заяви могли шокувати будь-кого, тільки не мене. Вже понад 18 років тому я опублікував статтю, де писав про те, що геополітична ситуація навколо цієї країни буде складатися таким чином, що їй треба віддати китайцям Сибір і Далекий Схід і якомога швидше з європейською частиною вступати до НАТО. Через двадцять років може бути вже пізно.
І ось ці двадцять років майже пройшли. І що ми маємо нині? З 900 тисячної російської Армії 350 тисяч солдатів зосереджена на Північному Кавказі і нічого вдіяти не можуть. Як дим розвіявся міф про силу і славу російської зброї. Виявилося, що без українців, білорусів, грузинів, азербайджанців, узбеків і таке інше російська армія виявилася цілком неспроможною. Радянська армія, як тепер стає зрозумілим, трималася на так званих «кусках», які у своїй масі складалися з етнічних українців.
А що робиться в інших регіонах Росії? А масовий перехід етнічних росіян Башкортостану і Татарстану з православ’я до ісламу? А об’єктивно зростаючий націоналізм якутів, бурятів, чувашів, мордви, комі, тувинців, хакасів тощо. Ще декілька років і Росія не врятує навіть Поволжя.
Ось звідки і «ростуть ноги» тієї очевидної «кінематографічної істерії», яка запанувала в Росії. З цього ж «гнізда» і намагання росіян нав’язати своїм сусідам власне бачення історії. Вони ніби волають до нас, чому це ваші, українці, грузини, білоруси і так далі прадіди, діди і батьки проливали спільно з нами кров в усіх тих війнах, які вів російський імперіалізм у світі, а ви «правнуки погані» не хочете послати «обмежений контингент своїх військ, виконувати інтернаціональний обов’язок» на Північний Кавказ чи Башкортостан? Чому? Чому ви не хочете гинути за наші національні інтереси?
Уже і попи так званої Української православної церкви Московського патріархату віщають по всіх своїх церквах, що українці і росіяни один народ і «Родіна у нас одна». А раз одна, то й захищати її від «супостатов» треба разом. А ви хочете, «хітрия хохли», жити без війни, коли «єдінокровниє брати росіяни стікають кров’ю на Північному Кавказі». Звідси і поворот на 180 градусів пана Жіріновского, який виступає таким собі кремлівським рупором з попередньої адаптації для широкого загалу нових геополітичних доктрин. В Україні такі речі називають так: ти Ванько дурніший, ти й свисни.
Україні треба кінчати маразматичне комплексування з надуманої і нав’язаної нам неповноцінності і починати реалізувати цілий ряд геостратегічних проектів, які вже просто волають про себе. Що і як треба робити в геополітичному сенсі я вже писав не один раз. Але починати треба з масового освоєння газових родовищ світового значення на шельфі Чорного моря. Таке рішення і концесія з найбільшими світовими нафтогазовими фірмами, за якими стоять могутні США чи НАТО одразу зіб’є пиху з обличчя людей, які звикли нікого не поважати.
В тему:
Книга Петра Масляка «День Незалежності» – кращий подарунок родичам і друзям
Маразм застою в Україні
Куди йде Україна: геостратегічний прогноз футуролога
Яку нову країну ми будуємо?
Від рецесії до депресії
Очищення згори або очищення знизу: геостратегічний прогноз
«Розстрільні списки» очима футуролога
Геостратегічний нонсенс
Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії
Корупція, влада і держава: геостратегічний прогноз майбутнього України
Серійні вбивці як комуністично-радянський синдром
Прощавай, демонократіє... Аналітичні нотатки напередодні диктатури
Постгеноцидна нація має право на нестандартні програми відродження
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта