Перша республіка виникла як у казці. За неї ніхто, крім декількох дисидентів, особливо не боровся. Вона трапилася ввечері - вранці, як і за тиждень до події, ніхто б не сказав, що при повному розумі можна передбачати незалежність.
Її побудували комуністи і комсомольці (деякі з них стверджували, що вони рухівці). І безпартійні. Особливо відзначилися пофігісти.
Вони змогли. За 18 років вони побудували державу і сформували всі її формальні атрибути. Від прапора до броньованого Мерседеса. Помилково судити, що вони не змогли виконати головне завдання - забезпечити успішність та стабільність цієї незалежності. Вони навіть не намагалися.
Можна сперечатися щодо розуміння Леонідом Кравчуком суті того, що він очолив у 1991-му, проте Кучма, Ющенко, Тимошенко - Янукович - Яценюк та інші прем’єри-спікери і політичні лідери (включаючи Кравчука) зобов’язані розуміти, що будують політичну піраміду, яка рано чи пізно повинна впасти. І час розплати невблаганно наближається.
Нова країна не була забезпечена знизу волею до нового життя, як в Естонії. Вона базувалася на сумнівних міфах, створених і спущених згори, відбудованих на противагу Росії, а не - самодостатньо - для себе. Міфах, спрямованих на компенсацію минулого, а не на майбутнє.
Країна, де двигуном було віднімання, дерибан, а не створення доданої вартості. Країна, яка жерла свої резерви, витрачала енергію своїх батарейок, не створюючи за цей час системи власного життєзабезпечення. Країна, де совок мислення поглинув національну ідентичність.
Ця незалежність рухається до прірви. Треба подивитися правді в очі.
Хто б не став Президентом України - не стане лідером. Влада і опозиція будуть змагатися в плазуванні перед Путіним. Ціна за газ для важких промисловців важливіша за власну гідність.
Олігархи - рушійна сила і рятівники державності 90-х - теж втрачають інтерес. Український політик Олександр Разумков свого часу розраховував, що вони не захочуть бути у п’ятій десятці російського списку. Ну, вони успішно глобалізувались, навчившись прийнятої в Давосі риториці та завівши собі "друга Білла" для світської хроніки. Проект, який зробив їх багатими, залишився на попередньому рівні. Сьогодні партійним лідерам набагато важче продати свою душу. Доведеться возитися з "другим ешелоном" бізнесу, але хорошу ціну вже мало хто дасть. Хоча це тільки всередині країни.
Під добросусідські братерські почуття з’являються цілі партії зрадників, готових кидати країну до ніг повелителя. На www.korrespondent.net багато хто з них із задоволенням залишать свої коментарі навіть під цією статтею. До них приєднаються небайдужі побратими з російськими ІР-адресами.
Що ж буде далі?
У щасливому сценарії не буде крові і війни. Ймовірно, не буде також Криму та безпеки. Вони підуть разом, хоч і незрозуміло куди. У нещасному - до депресії поразки додасться ще ганьба за нездатність своєї ж армії відстояти свою Батьківщину.
Цілком реально, що в колишніх обкомах з’являться добродушні люди, що наглядають - дядьки з Газпрому. У деяких областях вони будуть з’являтися на публіці у вишиванках і розмовляти місцевим діалектом. Це, безсумнівно, величезне досягнення Руху ...
З такою елітою в нас не залишилося раціональних тактичних кроків, немає виходу. Ми - як перед дзеркалом, самі з собою. Одні наші сусіди занадто зайняті собою, щоб знову допомагати нам. Інші - дуже зайняті нами, щоб допомогти собі. Кремль в пориві ірраціональності лікує власні економічні прорахунки антиукраїнською пропагандою. Вона повинна спрацювати. Адже в Росії більше нафти і газу, ніж у нас патріотизму.
Що ж робити?
У відсутність тактики нам залишилося тільки працювати над стратегією і робити все можливе, щоб з мінімальними втратами духу пережити нову майбутню руїну.
І починати створювати Другу республіку. Ту, яка зможе давати відповідь викликам ХХІ століття.
Швидше за все, у нас не буде великої спадщини від сьогоднішньої України. Ймовірно, вона відправиться у вигляді контрибуції переможцям, які вже чекають в передчутті. Не буде індустрії, газопроводів, але і пропагандистський образ Богдана на коні теж уже не буде потрібен. І це на краще.
Нову незалежність доведеться "вимріяти", придумати, винайти заново, з нуля. І на цей раз виконати всі домашні завдання. Вона повинна дати відповідь на ключові запитання, на які не дала відповідь незалежність сьогоднішня.
Яке майбутнє ми хочемо побудувати для себе? І що ми привносимо, що ми даємо зовнішньому світу? Це запитання, на які повинна відповісти справжня еліта, а не її ерзац. Вона сьогодні не бачить свого майбутнього в Першій республіці. Вона його створить разом з Другою.
Стартувати у світі, де майже все вже є, де нас майже не треба, - буде відчайдушно складним завданням. Але здійснимість цього завдання стане перепусткою у новий світ. Ми не перші, хто в муках перероджує себе. Проте коли в одного сусіда почнеться похмілля, а інші будуть занадто налякані, щоб щось зробити, хтось же повинен врятувати Європу.
Метою «церкви програмістів» Aryan Softwerk є колективне досягнення Царства божого шляхом розробки софту для самоорганізації шляхетних духовних демосів – арійських церков. Розробка церковного софту –...
Україні потрібна Друга республіка
Світ:
Краще починати будувати її зараз, поки залишки Першої республіки остаточно не перетворилися на руїни.
10013002e.jpg
Перша республіка виникла як у казці. За неї ніхто, крім декількох дисидентів, особливо не боровся. Вона трапилася ввечері - вранці, як і за тиждень до події, ніхто б не сказав, що при повному розумі можна передбачати незалежність.
Її побудували комуністи і комсомольці (деякі з них стверджували, що вони рухівці). І безпартійні. Особливо відзначилися пофігісти.
Вони змогли. За 18 років вони побудували державу і сформували всі її формальні атрибути. Від прапора до броньованого Мерседеса. Помилково судити, що вони не змогли виконати головне завдання - забезпечити успішність та стабільність цієї незалежності. Вони навіть не намагалися.
Можна сперечатися щодо розуміння Леонідом Кравчуком суті того, що він очолив у 1991-му, проте Кучма, Ющенко, Тимошенко - Янукович - Яценюк та інші прем’єри-спікери і політичні лідери (включаючи Кравчука) зобов’язані розуміти, що будують політичну піраміду, яка рано чи пізно повинна впасти. І час розплати невблаганно наближається.
Нова країна не була забезпечена знизу волею до нового життя, як в Естонії. Вона базувалася на сумнівних міфах, створених і спущених згори, відбудованих на противагу Росії, а не - самодостатньо - для себе. Міфах, спрямованих на компенсацію минулого, а не на майбутнє.
Країна, де двигуном було віднімання, дерибан, а не створення доданої вартості. Країна, яка жерла свої резерви, витрачала енергію своїх батарейок, не створюючи за цей час системи власного життєзабезпечення. Країна, де совок мислення поглинув національну ідентичність.
Ця незалежність рухається до прірви. Треба подивитися правді в очі.
Хто б не став Президентом України - не стане лідером. Влада і опозиція будуть змагатися в плазуванні перед Путіним. Ціна за газ для важких промисловців важливіша за власну гідність.
Олігархи - рушійна сила і рятівники державності 90-х - теж втрачають інтерес. Український політик Олександр Разумков свого часу розраховував, що вони не захочуть бути у п’ятій десятці російського списку. Ну, вони успішно глобалізувались, навчившись прийнятої в Давосі риториці та завівши собі "друга Білла" для світської хроніки. Проект, який зробив їх багатими, залишився на попередньому рівні. Сьогодні партійним лідерам набагато важче продати свою душу. Доведеться возитися з "другим ешелоном" бізнесу, але хорошу ціну вже мало хто дасть. Хоча це тільки всередині країни.
Під добросусідські братерські почуття з’являються цілі партії зрадників, готових кидати країну до ніг повелителя. На www.korrespondent.net багато хто з них із задоволенням залишать свої коментарі навіть під цією статтею. До них приєднаються небайдужі побратими з російськими ІР-адресами.
Що ж буде далі?
У щасливому сценарії не буде крові і війни. Ймовірно, не буде також Криму та безпеки. Вони підуть разом, хоч і незрозуміло куди. У нещасному - до депресії поразки додасться ще ганьба за нездатність своєї ж армії відстояти свою Батьківщину.
Цілком реально, що в колишніх обкомах з’являться добродушні люди, що наглядають - дядьки з Газпрому. У деяких областях вони будуть з’являтися на публіці у вишиванках і розмовляти місцевим діалектом. Це, безсумнівно, величезне досягнення Руху ...
З такою елітою в нас не залишилося раціональних тактичних кроків, немає виходу. Ми - як перед дзеркалом, самі з собою. Одні наші сусіди занадто зайняті собою, щоб знову допомагати нам. Інші - дуже зайняті нами, щоб допомогти собі. Кремль в пориві ірраціональності лікує власні економічні прорахунки антиукраїнською пропагандою. Вона повинна спрацювати. Адже в Росії більше нафти і газу, ніж у нас патріотизму.
Що ж робити?
У відсутність тактики нам залишилося тільки працювати над стратегією і робити все можливе, щоб з мінімальними втратами духу пережити нову майбутню руїну.
І починати створювати Другу республіку. Ту, яка зможе давати відповідь викликам ХХІ століття.
Швидше за все, у нас не буде великої спадщини від сьогоднішньої України. Ймовірно, вона відправиться у вигляді контрибуції переможцям, які вже чекають в передчутті. Не буде індустрії, газопроводів, але і пропагандистський образ Богдана на коні теж уже не буде потрібен. І це на краще.
Нову незалежність доведеться "вимріяти", придумати, винайти заново, з нуля. І на цей раз виконати всі домашні завдання. Вона повинна дати відповідь на ключові запитання, на які не дала відповідь незалежність сьогоднішня.
Яке майбутнє ми хочемо побудувати для себе? І що ми привносимо, що ми даємо зовнішньому світу? Це запитання, на які повинна відповісти справжня еліта, а не її ерзац. Вона сьогодні не бачить свого майбутнього в Першій республіці. Вона його створить разом з Другою.
Стартувати у світі, де майже все вже є, де нас майже не треба, - буде відчайдушно складним завданням. Але здійснимість цього завдання стане перепусткою у новий світ. Ми не перші, хто в муках перероджує себе. Проте коли в одного сусіда почнеться похмілля, а інші будуть занадто налякані, щоб щось зробити, хтось же повинен врятувати Європу.
В тему:
До зустрічі в новій УПА!
Януковичам вдалося те, на чому зламали собі зуби Рух, Кравчук та Майдан
Стратегія етномережі «Третій Гетьманат» 2010–2011
Живе Слово: спільна молитва за Україну
Ліберальна ідея не спрацювала. Що далі?
Держава-гвинтокрил. Інформаційна стратегія Третього Гетьманату
Паралельне суспільство: Косівський урок для України
Свята простота
Що робити? Програма «Три О»: Оздоровлюйся! Організовуйся! Озброюйся!
Паралельне суспільство як цивілізаційна надбудова (настанови для снайперів)
Корпоративний Солідаризм: починаємо з простого
Зверніть увагу
Стартап Aryan Softwerk запрошує ІТ-фахівців спільноти Народний Оглядач до освоєння ринку самоорганізації арійських церков