30 листопада 1939 року розпочалася війна СССР з Фінляндією — большевицькі війська атакували кордон цієї країни. Втім, намагання Москви проковтнути свого північного сусіда обернулося, в черговий раз, величезними втратами з москвинського боку і повною поразкою агресора.
Згадуючи ту «Зимову війну» (фінською — Talvisota), варто згадати і тих українців, які використовували її як можливість долучитися до справи визвольної боротьби з совєтським поневолювачем України. Українські підрозділи, що воювали на фінському боці, були сформовані 1940 року в Фінляндії. Добровольці здебільшого набиралися з полонених совєтських військовослужбовців і озброювалися фінською та совєтською зброєю. Однострої були фінськими з чорними кашкетами, хоча в багатьох випадках українці продовжували носити совєтську уніформу, доповнюючи її мазепинками (Ukrainian Bergmutze). На мазепинці кріпився знак Тризуба; деякі вояки мали значки, діягонально розділені на синю та жовту смужки. Синьо-жовті армійські відзнаки не вживалися, оскільки такі мали добровольці зі Швеції.
Хоча нам дуже небагато відомо про кількість і розташування українських добровольців у Фінляндії, більше відомо про командира одного з підрозділів — Юрія Горліс-Горського (відомого автора роману про повстанську антибольшевицьку боротьбу в Україні «Холодний яр»; його справжнє прізвище — Городянин-Лісовський). Він народився 14 січня 1898 року неподалік Полтави у Східній Україні. Воював у Першій світовій війні, будучи старшиною Армії УНР, брав участь у славетному Зимовому поході 1919-20 року.
Коли Україна була окупована большевиками, Юрій продовжував боротьбу в підпіллі. Був захоплений, знаходився під розстрілом, але зміг урятуватися і продовжити війну. Знову був захоплений 1922 року, але цього разу не знайшлося доказів його вини і його було звільнено. За наказом українського підпілля вступив до ЧК і став подвійним агентом. Був розкритий 1924 року, але зумів удати божевільного. 1932 року втік з Херсонської психіятричної лікарні і через Москву та Білорусь дістався Західної України (тоді під польською окупацією) й оселився у Львові. У 1930-і роки здобув славу успішного письменника.
1938-39 року Юрій брав участь у збройній боротьбі Карпатської України проти угорських загарбників, після чого через Малу Азію й Північну Африку дістався Франції. Маючи можливість емігрувати до Канади, він волів залишитися у Европі, міцно вірячи у справу визволення України. Коли розпочалася совєтсько-фінська війна, він взяв участь і в ній; після війни очолив Український радіоцентр у Берліні. 1942 року Юрій повернувся до України і оселився в Рівному, працюючи в якості журналіста. З наступом совєтів він повернувся до Львова; кінець війни зустрів у Західній Німеччині. Був убитий совєтськими агентами 27 вересня 1946 р. в місті Новий Ульм.
Євангельська концепція палінгенетичного реактора об’єднує надлюдську самореалізацію, соціальну взаємодію та трансформацію людства. Щасливі скромні та приязні, бо вони опанують Землю.
Українська Talvisota
Світ:
30 листопада 1939 року розпочалася війна СССР з Фінляндією — большевицькі війська атакували кордон цієї країни. Втім, намагання Москви проковтнути свого північного сусіда обернулося, в черговий раз, величезними втратами з москвинського боку і повною поразкою агресора.
09120200a.jpg
Згадуючи ту «Зимову війну» (фінською — Talvisota), варто згадати і тих українців, які використовували її як можливість долучитися до справи визвольної боротьби з совєтським поневолювачем України. Українські підрозділи, що воювали на фінському боці, були сформовані 1940 року в Фінляндії. Добровольці здебільшого набиралися з полонених совєтських військовослужбовців і озброювалися фінською та совєтською зброєю. Однострої були фінськими з чорними кашкетами, хоча в багатьох випадках українці продовжували носити совєтську уніформу, доповнюючи її мазепинками (Ukrainian Bergmutze). На мазепинці кріпився знак Тризуба; деякі вояки мали значки, діягонально розділені на синю та жовту смужки. Синьо-жовті армійські відзнаки не вживалися, оскільки такі мали добровольці зі Швеції.
Хоча нам дуже небагато відомо про кількість і розташування українських добровольців у Фінляндії, більше відомо про командира одного з підрозділів — Юрія Горліс-Горського (відомого автора роману про повстанську антибольшевицьку боротьбу в Україні «Холодний яр»; його справжнє прізвище — Городянин-Лісовський). Він народився 14 січня 1898 року неподалік Полтави у Східній Україні. Воював у Першій світовій війні, будучи старшиною Армії УНР, брав участь у славетному Зимовому поході 1919-20 року.
Коли Україна була окупована большевиками, Юрій продовжував боротьбу в підпіллі. Був захоплений, знаходився під розстрілом, але зміг урятуватися і продовжити війну. Знову був захоплений 1922 року, але цього разу не знайшлося доказів його вини і його було звільнено. За наказом українського підпілля вступив до ЧК і став подвійним агентом. Був розкритий 1924 року, але зумів удати божевільного. 1932 року втік з Херсонської психіятричної лікарні і через Москву та Білорусь дістався Західної України (тоді під польською окупацією) й оселився у Львові. У 1930-і роки здобув славу успішного письменника.
1938-39 року Юрій брав участь у збройній боротьбі Карпатської України проти угорських загарбників, після чого через Малу Азію й Північну Африку дістався Франції. Маючи можливість емігрувати до Канади, він волів залишитися у Европі, міцно вірячи у справу визволення України. Коли розпочалася совєтсько-фінська війна, він взяв участь і в ній; після війни очолив Український радіоцентр у Берліні. 1942 року Юрій повернувся до України і оселився в Рівному, працюючи в якості журналіста. З наступом совєтів він повернувся до Львова; кінець війни зустрів у Західній Німеччині. Був убитий совєтськими агентами 27 вересня 1946 р. в місті Новий Ульм.
Зверніть увагу
Чеснота приязності та ельфійський реактор – другий крок до вічного життя та опанування планети Земля