Ющенко виграв цю коротку та безглузду війну! Витримавши паузу та спростувавши всі закиди з боку Дмітрія Медвєдєва, Віктор Ющенко отримав перемогу в «обміні листами» з президентом Росії. А російській стороні через провальні позиції в листі та агресивний тон довелося постійно виправдовуватися, – пише Тетяна Івженко в російській «Независимой газете».
Що насправді відбулося та чому – не знаюють, схоже, ні у Києві, ні у Москві
У четвер українсько-російська «дипломатична війна» остаточно перетворилася на безглуздя: ввечері, коли Віктор Ющенко нарешті оприлюднив відповідь на послання Дмітрія Медвєдєва, на сайті російського президента з’явилося повідомлення про призначення Михаїла Зурабова надзвичайним та повноважним послом Російської Федерації в Україні. Скандал, як відомо, спалахнув після звернення російського президента до українського колеги зі словами: «В умовах антиросійського курсу українського керівництва мною прийняте рішення відкласти приїзд в Україну нашого нового посла».
Курс за кілька днів, звісно, не змінився. Більше того, підсумком обміну заявами стало зростання популярності прозахідного Ющенка: пересічні українці, як відомо, більше за все бояться агресії з боку більш сильного сусіда, агресії у будь-якому її прояві – не обов’язково у вигляді військових дій у Криму, але й у вигляді економічних санкцій на кшталт зимової «газової блокади» теж. У підсумку на коні опинилися українські націоналісти, які у четвер почали проводити мітинги з вимогою відкликати українського посла з Москви до Києва «для консультацій».
Співробітник українського МЗС запевнив «НГ», що про такий крок не йдеться. Михаїлу Зурабову теж не загрожує гнів Києва. «Президент України, підписуючи 5 серпня агреман на приїзд нового російського посла, чітко сказав, що радий бачити Зурабова та сподівається, що з початком його роботи багато українсько-російських проблем будуть вирішені», – зазначив дипломат.
Підписання російським президентом указу про призначення посла, за словами співрозмовника «НГ», означає, що залишилася остання формальність – вручення вірчих грамот після прибуття Зурабова до Києва. У російському посольстві не мали інформації про час приїзду нового посла. Минулого тижня співробітники посольства висловлювали впевненість, що це відбудеться «найближчими днями чи навіть годинами». Після заяви президента РФ дипломати припускали, що приїзд посла може бути відкладений до президентських виборів в Україні у січні 2010 року, а тепер уже не знають, що й думати.
У складній ситуації у середу опинилася й Російська православна церква, глава якої, патріарх Кирил, напередодні звернення президента Медвєдєва направив Ющенку дуже теплого листа подяки, у якому благословляв «прекрасну Україну, її владу та воїнство». А також підтримував зусилля Ющенка з захисту та зміцнення державності, що, безсумнівно, передбачало право української влади на самостійне визначення внутрішньої та зовнішньої політики.
Звернення Дмітрія Медвєдєва, у якому українській владі були адресовані докори і в орієнтації на вступ до НАТО, і у неправильному використанні «спільної» газотранспортної системи, і про звеличення історичних особистостей, яких Росія вважає злочинцями, дало підстави й українській владі, і її західним партнерам говорити про втручання у внутрішні справи України. На цьому базувалися й коментарі, що пролунали раніше, депутатів від Європарламенту на підтримку Ющенка, і оприлюднений у четвер офіційний коментар представника Держдепу США Філіпа Кроулі. «Україна є суверенною державою… Вона має право приймати власні рішення, у тому числі й щодо вступу до НАТО. І ми, безумовно, підтримуємо такий стан справ», – передають агенції слова представника Вашингтона.
Ющенко, на якого його західні партнери давно вже махнули рукою як на лідера слабкого та нездатного згуртувати націю у питанні євроітеграції, не міг би навіть міряти про таку потужну передвиборну підтримку. Якби не заява російського президента.
Що насправді відбулося та чому – не знають, схоже ні в Києві, ні у Москві. Примітна хронологія подій, яка свідчить, що українська сторона виграла цей раунд – хай і цілком випадково. Перше: російське МЗС навздогін зверненню президента стала поступово пом’якшувати його слова, що дало українським політикам змогу спекулювати на цій темі. Друге: Ющенко хитро побудував свою гру, витиснувши з цієї історії максимум. Український президент, який перебував у відпустці, пару днів тримав паузу. Перше слово для відповіді, втім, дуже різкої, отримала керівник президентського секретаріату Віра Ульянченко. Саме вона звернула увагу західних партнерів України на «неприпустимий тон» і «агресивну риторику» російського лідера. Ющенко ж вийшов на сцену зі своєю відповіддю у той час, коли стало зрозуміло, що Захід на його боці. Оприлюднені у четвер відповідь українського президента російському та аналогічне за змістом звернення Ющенка до свого народу стали, за словами політологів, третім беззаперечним виграшем української сторони. Український лідер виглядав спокійним та доброзичливим. Його відповідь була приблизно удвічі довшою за звернення Медвєдєва, але спічрайтери за кілька днів вивірили кожне слово, щоб переконливий зміст тексту доповнювався дружньою, але твердою інтонацією.
Справді, газотранспортна система України не є спільною з моменту розпаду СРСР – що тут заперечувати? Правда й те, що російську мову та літературу вивчають в усіх українських загальноосвітніх школах, що в усіх обласних центрах працюють російськомовні школи, що південь та схід України розмовляють російською, навіть у Києві рідко почуєш українську мову, але мовне питання українці ставлять на двадцяте місце у списку своїх проблем. Як справи в Росії з українською мовою? – запитання, зрозуміло, риторичне.
Можна перераховувати далі. Формально Київ має право без консультацій із сусідами вирішувати питання про свій вступ до НАТО: Ющенко сто разів пояснював, що рішення буде прийняте тільки після всеукраїнського референдуму. А щоб обговорити проблеми, українська сторона вже кілька років просить російську організувати зустріч президентів – не у заміській резиденції, на яхті чи на перегонах, а у межах міждержавної комісії зі співпраці. Щоб не розважатися «без краваток», а вирішувати проблеми, що накопичилися.
У Ющенка була завідомо виграшна позиція у цій короткій та безглуздій війні. Він і виграв. Питання про те, хто порекомендував російському президенту виступити зі зверненням і хто вніс до тексту провальні позиції, відповідати на які Віктору Ющенку легко та приємно, – залишається відкрите. У результаті російській стороні доводиться, по суті, виправдовуватися, роблячи уточнюючі заяви на кшталт пояснень постфактум, чи була агресія або занепокоєння у словах Дмітрія Медвєдєва, чи запевнень, що указ про призначення Зурабова послом випадково був оприлюднений у той момент, коли Ющенко виступав із відповіддю.
Вийшла дуже негарна історія, у якій заплуталися всі дійові особи. Схоже, обидві сторони намагаються знайти вихід, не доводячи ситуацію до абсурду. У четвер ввечері стало відомо, що у жовтні зустрінуться глави МЗС України та Росії. Якщо для того, щоб нарешті організувати засідання міждержавної комісії на чолі з президентами, то кращого подарунку Ющенку до виборів придумати не можна.
Не випадково Юлія Тимошенко, як стверджують джерела у її оточенні, збирається терміново відвідати Москву. Адже саме вона досі була увінчана лаврами єдиного договороздатного українського політика у Москві, за що, до речі, звинувачувалася соратниками президента Ющенка у зраді національних інтересів.
Але у процесі складного виходу з беззмістовної «дипломатичної війни» сам Ющенко може стати героєм, який забезпечує прорив у російському напрямі. Якось же потрібно виходити з цієї ситуації. А оскільки влада в Україні зміниться не раніше січня, виходити доведеться з нинішньою командою Ющенка, якому Дмітрій Медвєдєв, судячи з тону його звернення, не хотів подавати руки. Але, ймовірно, доведеться. Новий посол в Україні потрібний російській владі якомога швидше – він необхідний як посередник і миротворець.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Українсько-російська «дипломатична війна» перетворилася на безглуздя
Світ:
Ющенко виграв цю коротку та безглузду війну! Витримавши паузу та спростувавши всі закиди з боку Дмітрія Медвєдєва, Віктор Ющенко отримав перемогу в «обміні листами» з президентом Росії. А російській стороні через провальні позиції в листі та агресивний тон довелося постійно виправдовуватися, – пише Тетяна Івженко в російській «Независимой газете».
09081503e.jpg
Що насправді відбулося та чому – не знаюють, схоже, ні у Києві, ні у Москві
У четвер українсько-російська «дипломатична війна» остаточно перетворилася на безглуздя: ввечері, коли Віктор Ющенко нарешті оприлюднив відповідь на послання Дмітрія Медвєдєва, на сайті російського президента з’явилося повідомлення про призначення Михаїла Зурабова надзвичайним та повноважним послом Російської Федерації в Україні. Скандал, як відомо, спалахнув після звернення російського президента до українського колеги зі словами: «В умовах антиросійського курсу українського керівництва мною прийняте рішення відкласти приїзд в Україну нашого нового посла».
Курс за кілька днів, звісно, не змінився. Більше того, підсумком обміну заявами стало зростання популярності прозахідного Ющенка: пересічні українці, як відомо, більше за все бояться агресії з боку більш сильного сусіда, агресії у будь-якому її прояві – не обов’язково у вигляді військових дій у Криму, але й у вигляді економічних санкцій на кшталт зимової «газової блокади» теж. У підсумку на коні опинилися українські націоналісти, які у четвер почали проводити мітинги з вимогою відкликати українського посла з Москви до Києва «для консультацій».
Співробітник українського МЗС запевнив «НГ», що про такий крок не йдеться. Михаїлу Зурабову теж не загрожує гнів Києва. «Президент України, підписуючи 5 серпня агреман на приїзд нового російського посла, чітко сказав, що радий бачити Зурабова та сподівається, що з початком його роботи багато українсько-російських проблем будуть вирішені», – зазначив дипломат.
Підписання російським президентом указу про призначення посла, за словами співрозмовника «НГ», означає, що залишилася остання формальність – вручення вірчих грамот після прибуття Зурабова до Києва. У російському посольстві не мали інформації про час приїзду нового посла. Минулого тижня співробітники посольства висловлювали впевненість, що це відбудеться «найближчими днями чи навіть годинами». Після заяви президента РФ дипломати припускали, що приїзд посла може бути відкладений до президентських виборів в Україні у січні 2010 року, а тепер уже не знають, що й думати.
У складній ситуації у середу опинилася й Російська православна церква, глава якої, патріарх Кирил, напередодні звернення президента Медвєдєва направив Ющенку дуже теплого листа подяки, у якому благословляв «прекрасну Україну, її владу та воїнство». А також підтримував зусилля Ющенка з захисту та зміцнення державності, що, безсумнівно, передбачало право української влади на самостійне визначення внутрішньої та зовнішньої політики.
Звернення Дмітрія Медвєдєва, у якому українській владі були адресовані докори і в орієнтації на вступ до НАТО, і у неправильному використанні «спільної» газотранспортної системи, і про звеличення історичних особистостей, яких Росія вважає злочинцями, дало підстави й українській владі, і її західним партнерам говорити про втручання у внутрішні справи України. На цьому базувалися й коментарі, що пролунали раніше, депутатів від Європарламенту на підтримку Ющенка, і оприлюднений у четвер офіційний коментар представника Держдепу США Філіпа Кроулі. «Україна є суверенною державою… Вона має право приймати власні рішення, у тому числі й щодо вступу до НАТО. І ми, безумовно, підтримуємо такий стан справ», – передають агенції слова представника Вашингтона.
Ющенко, на якого його західні партнери давно вже махнули рукою як на лідера слабкого та нездатного згуртувати націю у питанні євроітеграції, не міг би навіть міряти про таку потужну передвиборну підтримку. Якби не заява російського президента.
Що насправді відбулося та чому – не знають, схоже ні в Києві, ні у Москві. Примітна хронологія подій, яка свідчить, що українська сторона виграла цей раунд – хай і цілком випадково. Перше: російське МЗС навздогін зверненню президента стала поступово пом’якшувати його слова, що дало українським політикам змогу спекулювати на цій темі. Друге: Ющенко хитро побудував свою гру, витиснувши з цієї історії максимум. Український президент, який перебував у відпустці, пару днів тримав паузу. Перше слово для відповіді, втім, дуже різкої, отримала керівник президентського секретаріату Віра Ульянченко. Саме вона звернула увагу західних партнерів України на «неприпустимий тон» і «агресивну риторику» російського лідера. Ющенко ж вийшов на сцену зі своєю відповіддю у той час, коли стало зрозуміло, що Захід на його боці. Оприлюднені у четвер відповідь українського президента російському та аналогічне за змістом звернення Ющенка до свого народу стали, за словами політологів, третім беззаперечним виграшем української сторони. Український лідер виглядав спокійним та доброзичливим. Його відповідь була приблизно удвічі довшою за звернення Медвєдєва, але спічрайтери за кілька днів вивірили кожне слово, щоб переконливий зміст тексту доповнювався дружньою, але твердою інтонацією.
Справді, газотранспортна система України не є спільною з моменту розпаду СРСР – що тут заперечувати? Правда й те, що російську мову та літературу вивчають в усіх українських загальноосвітніх школах, що в усіх обласних центрах працюють російськомовні школи, що південь та схід України розмовляють російською, навіть у Києві рідко почуєш українську мову, але мовне питання українці ставлять на двадцяте місце у списку своїх проблем. Як справи в Росії з українською мовою? – запитання, зрозуміло, риторичне.
Можна перераховувати далі. Формально Київ має право без консультацій із сусідами вирішувати питання про свій вступ до НАТО: Ющенко сто разів пояснював, що рішення буде прийняте тільки після всеукраїнського референдуму. А щоб обговорити проблеми, українська сторона вже кілька років просить російську організувати зустріч президентів – не у заміській резиденції, на яхті чи на перегонах, а у межах міждержавної комісії зі співпраці. Щоб не розважатися «без краваток», а вирішувати проблеми, що накопичилися.
У Ющенка була завідомо виграшна позиція у цій короткій та безглуздій війні. Він і виграв. Питання про те, хто порекомендував російському президенту виступити зі зверненням і хто вніс до тексту провальні позиції, відповідати на які Віктору Ющенку легко та приємно, – залишається відкрите. У результаті російській стороні доводиться, по суті, виправдовуватися, роблячи уточнюючі заяви на кшталт пояснень постфактум, чи була агресія або занепокоєння у словах Дмітрія Медвєдєва, чи запевнень, що указ про призначення Зурабова послом випадково був оприлюднений у той момент, коли Ющенко виступав із відповіддю.
Вийшла дуже негарна історія, у якій заплуталися всі дійові особи. Схоже, обидві сторони намагаються знайти вихід, не доводячи ситуацію до абсурду. У четвер ввечері стало відомо, що у жовтні зустрінуться глави МЗС України та Росії. Якщо для того, щоб нарешті організувати засідання міждержавної комісії на чолі з президентами, то кращого подарунку Ющенку до виборів придумати не можна.
Не випадково Юлія Тимошенко, як стверджують джерела у її оточенні, збирається терміново відвідати Москву. Адже саме вона досі була увінчана лаврами єдиного договороздатного українського політика у Москві, за що, до речі, звинувачувалася соратниками президента Ющенка у зраді національних інтересів.
Але у процесі складного виходу з беззмістовної «дипломатичної війни» сам Ющенко може стати героєм, який забезпечує прорив у російському напрямі. Якось же потрібно виходити з цієї ситуації. А оскільки влада в Україні зміниться не раніше січня, виходити доведеться з нинішньою командою Ющенка, якому Дмітрій Медвєдєв, судячи з тону його звернення, не хотів подавати руки. Але, ймовірно, доведеться. Новий посол в Україні потрібний російській владі якомога швидше – він необхідний як посередник і миротворець.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта