Сучасні реалії в Україні такі мінливі і невизначені, що політологи віддають перевагу постійному «пережовуванню» реальних подій перед розробкою можливих сценаріїв розвитку ситуації. Але ж знання про майбутнє безцінне, так як дозволяє людині і державі підготуватися до грядущих бід і потрясінь.
Крім того, можна погодитися зі словами видатного мислителя Карла Ясперса, який писав, що «прогноз ніколи не буває нейтральним. Вірний він чи невірний, прогнозуючий аналіз неминуче спонукає до дії. Те, що людина вважає можливим, визначає її внутрішнє ставлення та її поведінку».
Спробуємо і ми на основі фактів, принципів і закономірностей передбачити майбутнє нашої держави, а отже і нас з вами. Перш за все звернемо увагу на факти, але не лише на них. Бо ж ще один геніальний філософ Гельвецій дуже слушно зауважив: знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Іншими словами, як воно має бути, так воно і є насправді, як би люди не намагалися це зображати у вигідному для них світлі, фальсифікуючи реальні події.
Можна фальсифікувати українські вибори, але не можна відмінити хід української історії. Фальсифікації виборів є суб’єктивним явищем, а хід історії – явище об’єктивне.
Так якими закономірностями буде визначатися розвиток української «історії з географією» на найближчий період?
Думаю, що не зроблю великого відкриття, якщо заявлю, що світова, європейська і українська цивілізаційна криза буде поглиблюватися. Стара система світоустрою, яка склалася після Другої світової війни, вже відпрацювала свій ресурс і через гостру кризу має бути замінена на нову.
Всезагальне фарисейство, лукавство, політкоректність веде світ до загибелі. Одним країнам і народам можна вбивати, здійснювати геноцид проти інших, обкрадати їх фінансово і ресурсно, виганяти з рідної землі, а іншим зась. Будь-яка їх протидія імперіалізму сильних світу цього розглядається як тероризм і порушення існуючих правил.
Реально у нинішньому світі діє неписаний закон – хто сильний, той і правий. Його повсюдне впровадження у життя веде світ до загибелі. Одним країнам можна мати ядерну зброю, іншим ні.
Все це і багато іншого на наших очах розвалює США і Росію. Дійсно, якщо російські штурмовики бомбардують мирні села на Північному Кавказі, а світ мовчить, то куди вже йти далі. Виходить так, що підрив станції метро в Москві – це акт тероризму, а знищення 100 тисяч чеченців на їхній же рідній землі – це боротьба з тероризмом. А ми шукаємо причини якоїсь там фінансової кризи у світі. Це криза не фінансова, вона однозначно цивілізаційна.
Фундаментальні у відносинах між країнами принципи, вироблені у другій половині ХХ ст. виявилися надзвичайно суперечливими. Подвійні стандарти у реалізації цих принципів на практиці буквально руйнують усталену систему міжнародних відносин. Слабкі країни і нації відповідають на сваволю сильних терористичною війною. Фактично тероризм у ХХІ ст. стає «силою слабких».
У ХХІ ст. очевидну перевагу у соціально-економічному розвитку мають не великі за площею і кількістю населення країни, а малі і середні. Неймовірна диверсифікація суспільства призводить до того, що великою державою об’єктивно набагато важче ефективно управляти, ніж малою. За показниками ВНП на душу населення вже нині малі і навіть карликові держави значно випереджають великі. Тому одним з фундаментальних принципів ХХІ ст. в галузі суспільствознавства є гасло: «Управлятися локально – діяти глобально».
Майбутнє України на найближчий час будуть визначати як зовнішні, так і внутрішні чинники. До перших можна віднести загострення світової цивілізаційної кризи і закономірність неминучого розпаду імперій. Кризові явища у світовій і європейській економіці дедалі сильніше тиснутимуть на Україну.
Якщо раніше невміння налагодити внутрішнє життя країни влада компенсувала за рахунок міграційного відтоку найдієвішої частини населення за кордон і таким чином знижувала градус внутрішньої соціально-економічної напруги, то в майбутньому такої можливості вже не буде. Більш того, багато хто з тих, хто у свій час виїхав з України, будуть вимушені до неї повернутися.
Особливо небезпечними для влади будуть люди, які повертатимуться з Росії. Нинішнє голосування зарубіжних українців на цих парламентських виборах це дуже яскраво засвідчило. Навіть, як засвідчує соціологія, більше половини етнічних росіян, які у свій час виїхали на історичну батьківщину, хотіли б повернутися до України. При цьому з них в Росії витворилася така собі для багатьох дивна і незрозуміла антиросійська і суперрадикально проукраїнська сила. Їхня фактично українська ментальність виявилася несумісною з російською. Особливо страждають їхні діти, які виросли в українському середовищі.
Наступною зовнішньою силою, яка впливатиме на українське суспільство, буде розпад США і Росії. Вже не раз я писав про це. Не хотілося повторюватися, але події останнього часу вказують на те, що цей розпад може бути швидшим і навальнішим, ніж я вважав декілька років тому.
Цей розпад як несе для України певні загрози, так і відкриває перед нею великі можливості. Згадаємо хоча б те, що китайський ієрогліф, яким позначається криза, складається з двох частин. Одна з них означає загрозу, інша – можливості, що відкриваються.
Загроза полягає в тому, що Росія безпосередньо межує з Україною і якщо поряд з вашим домом валиться багатоповерхова споруда, її уламки можуть травмувати й вас.
З іншого боку, розпад США (уже понад 20 штатів заявили про бажання вийти зі складу США, а «Армія визволення Техасу» вже багато років веде збройну боротьбу за це), а також Росії, Китаю, Індії висуне Україну в потенційні лідери світової спільноти. До цього треба бути готовими і морально, і матеріально. Процес розпаду цих країн буде відбуватися дуже швидко за історичними мірками.
Внутрішні загрози криються в тому, що Україна донині не позбавилася віджилих пострадянських людей та ідей. У керівництві держави протягом уже понад 20 років домінують люди вчорашнього і позавчорашнього дня. Це все колишні партійні і партійно-господарські функціонери, ментальність яких, як показують останні парламентські вибори, просто фізично не здатна трансформуватися в напрямку сучасного сприйняття дійсності.
Таким чином в Україні на об’єктивну зовнішню і внутрішню кризу накладається ще й менталітетна криза управління всіма сферами управляння державою. За теорією це дуже небезпечна річ. Чим довше буде тривати така менталітетна консервація, тим швидші і радикальніші зміни в суспільстві чекатимуть нас в найближчі роки.
Закони розвитку суспільства не дано відмінити нікому. Україна не може розвиватися за своїми власними законами, як би комусь цього не хотілося б. Віджилий «Карфаген» має бути обов’язково зруйнований…
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Український футурошок
Категорія:
Сучасні реалії в Україні такі мінливі і невизначені, що політологи віддають перевагу постійному «пережовуванню» реальних подій перед розробкою можливих сценаріїв розвитку ситуації. Але ж знання про майбутнє безцінне, так як дозволяє людині і державі підготуватися до грядущих бід і потрясінь.
12111801e.jpg
Крім того, можна погодитися зі словами видатного мислителя Карла Ясперса, який писав, що «прогноз ніколи не буває нейтральним. Вірний він чи невірний, прогнозуючий аналіз неминуче спонукає до дії. Те, що людина вважає можливим, визначає її внутрішнє ставлення та її поведінку».
Спробуємо і ми на основі фактів, принципів і закономірностей передбачити майбутнє нашої держави, а отже і нас з вами. Перш за все звернемо увагу на факти, але не лише на них. Бо ж ще один геніальний філософ Гельвецій дуже слушно зауважив: знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів. Іншими словами, як воно має бути, так воно і є насправді, як би люди не намагалися це зображати у вигідному для них світлі, фальсифікуючи реальні події.
Можна фальсифікувати українські вибори, але не можна відмінити хід української історії. Фальсифікації виборів є суб’єктивним явищем, а хід історії – явище об’єктивне.
Так якими закономірностями буде визначатися розвиток української «історії з географією» на найближчий період?
Думаю, що не зроблю великого відкриття, якщо заявлю, що світова, європейська і українська цивілізаційна криза буде поглиблюватися. Стара система світоустрою, яка склалася після Другої світової війни, вже відпрацювала свій ресурс і через гостру кризу має бути замінена на нову.
Всезагальне фарисейство, лукавство, політкоректність веде світ до загибелі. Одним країнам і народам можна вбивати, здійснювати геноцид проти інших, обкрадати їх фінансово і ресурсно, виганяти з рідної землі, а іншим зась. Будь-яка їх протидія імперіалізму сильних світу цього розглядається як тероризм і порушення існуючих правил.
Реально у нинішньому світі діє неписаний закон – хто сильний, той і правий. Його повсюдне впровадження у життя веде світ до загибелі. Одним країнам можна мати ядерну зброю, іншим ні.
Все це і багато іншого на наших очах розвалює США і Росію. Дійсно, якщо російські штурмовики бомбардують мирні села на Північному Кавказі, а світ мовчить, то куди вже йти далі. Виходить так, що підрив станції метро в Москві – це акт тероризму, а знищення 100 тисяч чеченців на їхній же рідній землі – це боротьба з тероризмом. А ми шукаємо причини якоїсь там фінансової кризи у світі. Це криза не фінансова, вона однозначно цивілізаційна.
Фундаментальні у відносинах між країнами принципи, вироблені у другій половині ХХ ст. виявилися надзвичайно суперечливими. Подвійні стандарти у реалізації цих принципів на практиці буквально руйнують усталену систему міжнародних відносин. Слабкі країни і нації відповідають на сваволю сильних терористичною війною. Фактично тероризм у ХХІ ст. стає «силою слабких».
У ХХІ ст. очевидну перевагу у соціально-економічному розвитку мають не великі за площею і кількістю населення країни, а малі і середні. Неймовірна диверсифікація суспільства призводить до того, що великою державою об’єктивно набагато важче ефективно управляти, ніж малою. За показниками ВНП на душу населення вже нині малі і навіть карликові держави значно випереджають великі. Тому одним з фундаментальних принципів ХХІ ст. в галузі суспільствознавства є гасло: «Управлятися локально – діяти глобально».
Майбутнє України на найближчий час будуть визначати як зовнішні, так і внутрішні чинники. До перших можна віднести загострення світової цивілізаційної кризи і закономірність неминучого розпаду імперій. Кризові явища у світовій і європейській економіці дедалі сильніше тиснутимуть на Україну.
Якщо раніше невміння налагодити внутрішнє життя країни влада компенсувала за рахунок міграційного відтоку найдієвішої частини населення за кордон і таким чином знижувала градус внутрішньої соціально-економічної напруги, то в майбутньому такої можливості вже не буде. Більш того, багато хто з тих, хто у свій час виїхав з України, будуть вимушені до неї повернутися.
Особливо небезпечними для влади будуть люди, які повертатимуться з Росії. Нинішнє голосування зарубіжних українців на цих парламентських виборах це дуже яскраво засвідчило. Навіть, як засвідчує соціологія, більше половини етнічних росіян, які у свій час виїхали на історичну батьківщину, хотіли б повернутися до України. При цьому з них в Росії витворилася така собі для багатьох дивна і незрозуміла антиросійська і суперрадикально проукраїнська сила. Їхня фактично українська ментальність виявилася несумісною з російською. Особливо страждають їхні діти, які виросли в українському середовищі.
Наступною зовнішньою силою, яка впливатиме на українське суспільство, буде розпад США і Росії. Вже не раз я писав про це. Не хотілося повторюватися, але події останнього часу вказують на те, що цей розпад може бути швидшим і навальнішим, ніж я вважав декілька років тому.
Цей розпад як несе для України певні загрози, так і відкриває перед нею великі можливості. Згадаємо хоча б те, що китайський ієрогліф, яким позначається криза, складається з двох частин. Одна з них означає загрозу, інша – можливості, що відкриваються.
Загроза полягає в тому, що Росія безпосередньо межує з Україною і якщо поряд з вашим домом валиться багатоповерхова споруда, її уламки можуть травмувати й вас.
З іншого боку, розпад США (уже понад 20 штатів заявили про бажання вийти зі складу США, а «Армія визволення Техасу» вже багато років веде збройну боротьбу за це), а також Росії, Китаю, Індії висуне Україну в потенційні лідери світової спільноти. До цього треба бути готовими і морально, і матеріально. Процес розпаду цих країн буде відбуватися дуже швидко за історичними мірками.
Внутрішні загрози криються в тому, що Україна донині не позбавилася віджилих пострадянських людей та ідей. У керівництві держави протягом уже понад 20 років домінують люди вчорашнього і позавчорашнього дня. Це все колишні партійні і партійно-господарські функціонери, ментальність яких, як показують останні парламентські вибори, просто фізично не здатна трансформуватися в напрямку сучасного сприйняття дійсності.
Таким чином в Україні на об’єктивну зовнішню і внутрішню кризу накладається ще й менталітетна криза управління всіма сферами управляння державою. За теорією це дуже небезпечна річ. Чим довше буде тривати така менталітетна консервація, тим швидші і радикальніші зміни в суспільстві чекатимуть нас в найближчі роки.
Закони розвитку суспільства не дано відмінити нікому. Україна не може розвиватися за своїми власними законами, як би комусь цього не хотілося б. Віджилий «Карфаген» має бути обов’язково зруйнований…
В тему:
Промова Гетьмана України в Києві на саміті «Третій Гетьманат – ЄС» 22 листопада 2015 року
Принципи передачі влади
Етногенез-IV, або що таке Арійський Стандарт
Схема порятунку мурашника
Три поверхи Великого Переходу: соціальний, національний, магічний
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта